Розділ 174 — Повернення в Башню Магії (Часть 1).
Північний континент дещо відрізняється від центрального та південного, які були заповнені найрізноманітніші країни й цивілізації.
Що стосується імперії мечів, Андрраса і магічного королівства Мелтора... Ці дві держави могли пишатися тим, що завдяки їхній протистоянню сотні років вони стали найсильнішими на північному континенті.
« Вся історія людства — це суцільна війна»
За словами одного визначного історика, саме війна є головним рушієм прогресу.
Імперія Андраса представляла Сім мечів, а Королівство Мелтор охороняли чотири Майстри Вежі. На інших континентах вважалося прийнятним мати лише одного чи двох майстрів, але на півночі їх було аж одинадцять.
Принаймні раз у столітті на півночі відбулась велика війна. Пройшовши нескінченну низку війн, північний континент став дуже відрізнятися від центрального, на якому століттями зберігалися мир і спокій. Отже, сила двох північних держав упродовж багатьох поколінь лише зміцнилась і закалялась.
Це також означало, що Мана-вілья, столиця Мелтера, мала досконалу систему захисту.
– ... Та вже, сюди і миша не пролізе непомітно, — пробурмотів молодий чоловік у темному капюшоні, вражений на височинах міського муру.
Теодор Міллер знав, що Мана-віля покриті спеціальною магією, яка запобігає телепортуванню, але те, наскільки майстерно це було зроблено, викликало справжнє захоплення. Це заклинання було створене особисто Майстром Білої Вежі Ортою. Ніхто не міг пройти крізь стіну, створену людиною, яка вважалася найкращим просторовим чарівником у світі.
Потім Теодор переклав погляд зі стіни на небо. З боку могло здаватися, що Тео просто розглядає синє небо, але коли досягнув 7-го кола, пейзаж перед очима Теодора змінився. Він бачив павутину магічної сили, що обкутує Мана-віль чимось на зразок напівсфери. Це була спеціальна магія виявлення.
- Пролетіти над стіною я теж не зможу, тому залишився спосіб ...
... Пролізти під землею.
Єдиний шлях до столиці — прокласти під стіною тунель. Більш того, коли праця дійшла до земної частини, Теодору було легше.
І ось, не звертаючи уваги на інших людей, він зачерпнув рукою трохи землі і прошепотів:
– Мітра.
У той момент, коли він вимовив це слово, бруд на його долоні перетворилася в маленьку дівчинку.
Мітра - дух землі з великим бутоном на голові, подивилася на нього своїм сонним поглядом і пробурмотіла:
– ... Хе-е-ень?
- Ах, ти спала. Прости.
У Мітри було засмажене обличчя, але після того як Теодор погладив її по голові, вона хіхнула і, блищаючи очима, запитала:
- Део, ти копати?
- Ти зможеш зробити прохід під цією стіною? Поглянь, чи це можливо.
- Хонь! - Покликала Мітра і зіскочила з долоні. Очевидно, це означало, що вона зрозуміла його прохання.
Дівчинка почала закопуватися в землю, і розум Тео швидко наповнився зображеннями ґрунту, гравію та коріння. Декорації, які ми проїжджали повз Мітра, передавалися пряміком в голову Теодора і змусили його відчувати запаморочення.
На жаль, Мітра відставала від середньостатисного засобу. Проте її когнітивні здібності були достатньоими, щоб Тео досягнув своєї мети.
- Хе-ень... Део!
« Що? В чому справа?»
- Тут, дивний блок. Не можу іди.
Перед Мітрою була стіна, яку вона не могла пройти? Це означало, що остання з трьох можливих шляхів також була заблокована.
« Гаразд, дякую тобі за допомогу. Іди, відпочивай» - відкинувши в сторону сумні думки звернувся до неї Тео.
- Да, я наю...
З цими словами Мітра повернулася до світу духів, і зв’язок обірвався.
— Просте магію заблоковано, небо закрито і під землею захисний бар’єр знову зітхнув, пробурмотів Тео.
Щоб потрапити в місто, Теодору потрібно було подати докази своєї особистості. Отже, він вирішив знайти чорний хід, проте, як виявилося, маг 7-го Круга не мав можливості прорватися крізь систему оборони Мелтора.
- Уф, значить, все-таки доведеться пояснюватися на контрольно-пропускному пункті ...?
А потім, в той момент, коли він уже збирався було стати в чергу...
- М-майстер Білої Вежі!
- Що? Який ще майстер?
- Біла мантія і біла маска! Це ж Майстер Білої Вежі, Орта!
- Не можу! Звідки...?
Несподівано люди, які стояли в черзі, почали бурмотіти щось про Майстра Білої Вежі, що досяг піку просторового магії. Таємничий Орта був десь біля міських воріт.
Якщо інші королівства зазвичай керували маркерами і герцоги, то в Королівстві Мелтор вся повнота влади знаходилась у руках майстрів Башен. З цього видно, що таких людей рідко бачили в громадських місцях.
Як відомо, майстер Жовтої Вежі взагалі не з’являвся на людях, тоді як Майстер Біла Башта вважався справжньою загадкою Мелтора.
« Местер Білої Вежі? Що він тут робить?
Майстер Білої Вежі вважався таємним зброєю Королівства Мелтор. Від вбивства до розвідки: він відповідав за всі секретні завдання. Очевидно, цей чоловік не був тим, хто з’являвся біля головного входу в місто без належної причини.
Проте невдовзі Теодор зрозумів мету Орти. Орти, які виднілися крізь два отвори в масці, були спрямовані прямо на Тео.
- Капітане Вартові, я хочу попросити вас про дещо, — голосно вимовив Орта.
- Звичайно, Майстер Вежі, що забажаєте! - Негайно відреагував капітан.
Він був громадянином Королівства Мелтор, і тому добре усвідомлював статус Майстри Башен. А ще він чудово розумів, що Орта міг звернутися до простого охоронця в набагато суворішій формі, ніж ця.
- Бачите он того чоловіка? Я гарантую його особистість. Можна пропустити його через контрольно-пропускний пункт? – запитав Орта.
– А-а? - Капітан Вартові подивився в сторону Теодора і, заїкаючись відповів, – Я-я... Звичайно, немає проблем.
- Дякую.
Після того як дозвіл було дано, Орта подивився на Теодора. Тео вийшов з черги і пішов в сторону Орти, що стояв по інший бік воріт.
Молодий незнайомець явно мав якесь відношення до Майстра Білої Вежі, а тому натовп не спускала з нього погляду. Тим не менш, ніхто з них не наважився ні зупинити його, ані про щось запитати.
Таким чином, Теодор зміг пройти жорсткий контрольно-пропускний пункт Мана-віля і потрапити в столицю.
– Ах... - Зітхнув він, дивлячись на шпилі баштів, що прокололи хмари.
Ці відвідувачі з інших країн вважали б їх справжньою пам’яткою, адже на центральному континенті не було жодного місця для туристів.
- Давно не бачилися. Здається, пройшло більше року? - Першим привітався Орта, коли Тео підійшов.
- Так, час швидко летить.
- Це вже точно. Але, як я погляну, ти явно не витрачав його. Стати майстром, коли тобі ще не виповнилося й тридцяти... Його Величність буде вражений.
Таємне знову стало явним.
Теодор із захопленням подивився на Орту. Хай у них і було однакова кількість кіл, але Майстер Білої башти, будучи стовпом Мелтора, пройшов через різні випробування та визначив прогрес Тео лише одним поглядом на його тіло.
— Ну, це довга історія, — відповів Теодор.
– З радістю послухаю, як це станеться - сказав Орта, після чого повернувся до свого партнера і додав: — Чому ж ти так насолив Компанії Оркус, що вона гналась за тобою через підлогу карти?
- Ух...
- Розслабся. На півдні все по-іншому, але на центральному континенті Біла Башта має багато джерел інформації. Більшість місць, в яких ти побував, були ідентифіковані.
Теодор кивнув, почувши пояснення, після чого раптово подивився на спокійного Орту.
- А хіба можна обговорювати цю інформацію на вулиці?
Тим не менш, питання Тео відпав сам по собі, коли він побачив, що простір навколо них спотворене.
- Що це за магія така...?
Це було не просто блокування звуку. Прохожі наче не бачили їх. Ні, деякі люди навіть проходили крізь тіла Орти і Теодора. Очевидно, це теж була якась форма просторової магії, але принципи в її основі були абсолютно невизначеними.
Тепер Тео зрозумів, чому Орта так відверто обговорював конфіденційні справи.
Він був магом 7-го Круса з щитом, який діяв за абсолютно незрозумілими принципами!
« Це щось на зразок переломлення простору? Чи його спотворення? "
Поки Теодор думав про походження таємничого щита, вони прибули до перехрестя в королівському палаці і Магічне повідомлення.
Перш за все Теодор вирішив повернутися до королівського палацу і повідомити про своє повернення.
Але Орта мала іншу пропозицію.
- Зараз Його Величність на зустрічі. Думаю, він звільниться тільки до вечора... Скажи мені, якщо у тебе є якісь термінові справи і я постараюся доставити тебе в це місце.
- Ах, та нічого такого... Хоча, якщо можливо, я дійсно хотів би дещо зайти.
- Куди?
Теодор розповів Майстеру Білої вежі потрібне місце, на що отримав позитивну відповідь. Якщо маг не мав власного дому в Мана-вілі, то залишалось лише одне місце, куди він міг піти. Місце, яке маги всього континенту називали священним.
Це була Башта Магії Магічного Доповідання.
***
- Більше немає необхідності ховатися.
- Ах, вірно.
Магічний щит продовжував ховати їх від очей оточуючих саме до того моменту, поки вони не увійшли в будівлю Маґічного товариства. Опинившись в його фойє, потреба ховатися зникла, і заклинання було деактивовано. Капюшон, який покрив голову Теодора, також був знятий.
Вшух.
- Е-е?
- М-Мастер Белой Вежі!
- Він що, телепортувався сюди?
- Невже поруч з ним... Не може бути!
Ті, що прийшли в коридорі маги відреагували по-різному. Хтось втратив місце, на якому зупинився, читаючи книгу, а хтось здивовано заморгував, побачивши Майстра Белой Вежі. Деякі з них також дізналися про Теодора, якого не бачили більше року.
Він був молодим героєм Мелтора, завдяки якому уклали угоду з Ельфхаймом і тим, хто переміг представника Імперії Андррас. Ну і на завершення, він був справжнім кумиром молодих магів. Враховуючи все це, його раптова поява змусило атмосферу в фойє відразу ж нагріватися.
- Т-Теодор Міллер!
- Що? Чи це той самий чоловік, про якого ходить стільки чуток?
- Він справжній герой...
- Ага, але при цьому він виглядає молодшим, ніж я думав. Скільки йому років?
На щастя, вони не оточили Теодора. Біля нього стояв майстер Білої Вежі, і ніхто не наважувався наблизитися до молодого чоловіка. Магі були засліплені цікавістю, але страх перед Ортою був вищим. Врешті-решт, це був сам майстер Білої Вежі, який власними руками створив безліч просторових заклинань.
- Хочеш відпочити у своїй кімнаті? Або когось відвідати? - Не звертаючи жодної уваги на їхні базіки, запитав Орта.
- Я б хотів побачити свого вчителя.
- А, Винс Гайдель. Ясно.
Орта добре пам’ятав Вінса. Виключаючи особливе існування учня Вінса, Теодора, число магів 6-го кола в Королівстві Мелтор становило менше сотні людей.
Проте невдовзі Теодор змушений був припинити рух.
– ... Тео? - жіночий голос пролунав.
У неї були густі сріблясте волосся і блакитні очі, схожі на озеро. Стопка книг біля її ніг, ймовірно, була випущена від несподіванки, але дівчина не звертала на них ніякої уваги. Сильвія дивилася на Теодора Міллера.
Це було несподіване возз’єднання з Силвією Адрункус, яка за минулий рік стала зовсім дорослою.
- Давно не бачилися, Сильвія.
Теодор не знав, що ще йому додати, а тому просто продовжував стояти з гіркою посмішкою дивлячись в її очі.