Розділ 137 — У порт (Часть 3)
Звичайно, Роковий договір не був настільки поширений, щоб підпадати на таку категорію як « злі духи». Проте це дійсно був злий дух, створений з тисяч душ і наповнений злобою. Хоча це втілення образи могло викликатися лише один раз, після зустрічі з ним було майже неможливо вижити, якщо тільки об'єкт впливу не був на рівні майстра.
На жаль, Роковий договір наткнувся не на того чоловіка.
Чвух!
З огидним звуком з дірки в лівій руці Теодора виникла мова. Образ самого жаху, Рокової Примови був прямо-таки вражений, коли побачив цей всепожираючий язик. Позаду жадібної мови була безна — шлунок гримуара, який живився мукуарами, де охоронялося поклоніння Смерті. Все, що потрапляло в категорію магії було ситним стравою для обжерливості.
– Кхр-р р-н...
Злісний дух, який був народжений для єдиної мети — знищення, прокидався давно забутими почуттями. Це була тварина відчуття, яке відчувала здобич коли її збиралися з'їсти. Інстинти злого духу зрозуміли, що він зіткнувся з справжнім хижаком — створінням, яке було на значно вищій сходинці харчового ланцюга.
Це був страх.
– Ки-а-А- а-ак!
Тінь рила назад. Вона відчайдушно намагалася відступити, навіть якщо це суперечило наказу чорнокнижника. На жаль, Рокова угода була пов’язана з магічною силою чаклуна. Якби він міг діяти за своєю волею, то в ту ж секунду набрав би таке прискорення, що його б і слідував проститутку. Роковий договір був злом у чистому вигляді і точно знав, з чим зіткнувся.
Гоблін проти огра ...?
Орк проти дракона...?
Мураши проти слона...?
Не було такої аналогії, яку відчайдушний Роковий Примов міг використати для того, щоб висловити різницю.
Обжерливість подивилася на жахливий Роковий договір, високо оцінюючи швидку реакцію злого духу.
- Добре, ти навіть зміг зрозуміти що відбувається. Що ж, ти краще блохи. Але це навчання зробить тебе нещасливішим, адже ти знаєш, що чекаєш на нього.
Блоха б не зрозуміла, що відбувається, але ця тварина могла відчути первісний страх. Тим не менш, рухи Рокового Приготу були обмежені волі чорнокнижника і він навіть не міг боягузливо втекти.
Обжерливість поглумилася над Роковим Примовом, після чого простягнуло мову.
Чавк!
Мова схопив нещасний Роковий Примов.
Ви поглинули злобну сутність, « Локовий Пригот.».
Ваша судина трохи збільшилася.
Обжерливість усунула прокляття, яке лишилося в Роковому Примові.
– ... Ха-ха.
Теодор міг тільки посміхатися, спостерігаючи за цією картиною.
Перед поглинанням його почуття били в дзвін, попереджуючи, що це прокляття є дуже небезпечним для теперішнього рівня. Незважаючи на це, Рокова угода була з'їдена всього за « один укус», що спонукало Тео задуматися про межі можливостей обжерливості.
Проте його подив був нічим у порівнянні з тим, що пережив чорнокнижник, який спричинив Договір.
– Ч-що? Що сталося з моїм Роковим Приготом?
Чорнкнижник був у паніці, оскільки ні за копійку втратив свій скарб. Він витріщився на Теодора, навіть забувши про те, що йому найкраще втекти кудись подалі. Однак він навіть не здогадувався, яку велику колоду викликали його безглузді дії.
Теодор подивився на чаклуна холодним поглядом і кликнув двома пальцями.
Вжух!
Два спалахи світла миттєво пробили ноги чорновчика.
- Ку-а-А-ак!
Чорнильник втратив здатність рухати обома ногами, і це призвело до падіння на землю. Бонуса сильно приклався до твердої землі.
Хробак-запир з затримкою среагував на біль свого господаря, але магія Теодора була швидше. Він мітнув закляття вогню, яке могло спопелити навіть таких величезних монстрів.
- Повихаючий вибух!
На відміну від звичайних магів, йому не потрібно було вимовляти слова його активації, а завдяки інтелекту Тео, обчислення формул закінчилося в 10 разів швидше.
Теодор завершив магію 5-го кола всього за кілька секунд.
Ду-ру-ру-ро!
Це був шедевр його вчителя, Вінса Хайделя. Стовп вогню, що виходить з-під землі, перетворив в упаря-червина на попіл.
Такий урон виходив за рамки того, який могла витримати нежити навіть така просунутий, як ця. Магія вогню, яка повністю знищила біологічну тканину не була смертельною для неживи, але її ефективність у Теодора була в кілька разів більшою, ніж зазвичай.
Отже, в мить оку черв'як-запир втратив половину свого тіла і бездимно впав на землю.
Бу-ду-гу.
Земля затряслася, що привело чорнокнижника в відчуття. Він спробував було щось зробити, але ...
- Куди зібрався?
Парні мечі Рендольфа перебували прямо на шиї чорнокника. Якби чаклун спробував вимовити хоча б один звук, мечі перерізали б його сонну артерію.
Теодор, можливо, знехтував б чорнокнижника і сам, але Рендольф був захоплений зненацька у всій цій ситуації, і його наймачеві мало не довелося заплатити за це. Отже, Рендольф думав про свою помилку, від чого його мечі стали ще більш моторошними, ніж зазвичай.
Теодор перевірив, чи все спокійно навколо, а потім підійшов до чорнокнижника.
- Що ти, чорт візьми? - Я не знаю, що ти зробив, але ти знищив Роковий договір. А ще ти - чарівник 5-го кола в такі роки! Така людина, як ти, не може жити в безвиході!
– ... Здається, ти щось не розумієш, - холодно відповів Теодор і вдарив чорнокнижника по тому місці, яке було пронизано магічною пулею.
Від такого лютого ставлення до його рани обличчя чаклуна перекосилося, і він заволав:
– У-й-а-А- а-ак!
Проте Теодор не зупинився на одному ударі.
Бам!
Чернетки знову застовплювали, продовжуючи відчувати нестерпний біль. Вибіння було настільки жорстоким, що кров забризкала всі черевики Теодора.
Тіо подивився на своє взуття, а потім змінив свій погляд на упереджене обличчя чаклуна.
- Я ставлю запитання, а ти відповідаєш. Зрозуміло?
– ... Не сміши мене.
- Що?
Чорнкнижник повинен був відчувати жахливий біль, але він просто посміхався, по черзі дивлячись на Тео, то на Рендольфа.
- Хлопче, ти маєш справу з тілом чорнокнижника, який досліджує смерть і потурає болю. Ти думаєш, що через таких надумованих тортур я відкрию рот ...? Може у тебе і є талант до магії, але ти все ще дитина.
Ці зухвалі слова виголосили з абсолютною впевненістю.
Чернетки розуміли, що коли їх схоплять, то будуть катувати імена інших членів їхньої організації. Саме тому чаклуни готувалися до тортур, у тому числі робили процедуру, яка дозволяла нервовій системі витримувати магічні атаки.
Таким чином, навіть професійний мучитель не зміг би відкрити рот цього чаклуна.
Теодор також знав про це. Протистояння чорношкірим було однією з обов’язків бойового мага. Він знав, що заклинання для тортур вже давно були марними у випадку з чорношкірими. У чаклунів була власна техніка, яка зводила всі тортури на немає шляхом паралізації їхньої власної нервової системи, що дозволяло ігнорувати біль нижчого рівня.
– Хо-хо.
Проте Теодор лише засміявся над його фальшивою впевненістю.
- Гей.
– ... Щ-що?
Тео було навіть шкода чорнокнижника, якого він спіймав.
- Ти коли-небудь чув про розділення Мишц і Реформації Костей?
***
Згідно з повідомленням на сході Лі Юнсуна, спочатку її використовували для тортур.
На відміну від континенту, де було розроблено всі види зцілюючої магії та зеленого походження, на сході не існувало засобів для швидкого загоєння ран, в результаті чого проводилися детальні дослідження людського тіла. Зокрема це стосувалося вивчення кісток, м’язів, нервів і того, як мана текла через кров.
Розділення Мишц і Реформація Костей — це методи лікування, основані на результатах цих досліджень.
Розділення Мишц буквально означало розділення м’язових волокон, тоді як Реформація Костей передбачала зміщення суглобів.
Це була технологія, яка послаблювала м’язові волокна і відновляла зламані кістки до їхнього первісного стану. Вона була призначена для лікування внутрішніх кровотеч і ран, які неможливо було побачити ззовні. Це стало обов'язковим для будь-якого цілителя на Сході, щоб навчатися.
"Правда, у цієї техніки є один недолік, з яким нічого не можна вдіяти."
Техніка справді боліла. Біль від маніпуляції з кістками та м'язами був на такому рівні, що витримувати її було під силу далеко не кожній людині. Отже, під час поділу Мишц і Реформації Костей було прийнято використовувати ліки з анестезії або навіть паралізувати спинний мозок пацієнта, щоб він не усвідомлював болю.
Однак дехто використовує цю техніку для злих цілей.
– -----!
Чорнкнижник навіть кричати не міг. Щоразу, коли пальці Теодора скручували м’язи чаклуна, його тіло билося в конвульсіях і тільки слабке дихання доносився з його рота.
Проте це була « гуманна» тортура, оскільки вона лікувала жертву.
- Ой, здається я вколов у неправильне місце.
- -----?
Звичайно, навіть під час лікування могли виникнути фатальні помилки. На щастя, нутрощі чорнокнижника не пошкодили. Нещасний чорнокнижник тремтів, струшуючи соплями і слинами.
І ось, всього через 30 хвилин чаклун відмовився від опору.
- Тебе послав агент Ісак?
– ... Так.
- Тебе послали вперед, і нас чекає ще одна команда?
– ... Да.
- Як називається ваша організація?
– ... Я не знаю.
На завершення допиту пішло дуже мало часу. Після того як Тео злегка попрактикувався у поділі Мишц і Реформації Костей, чорнокнижник відповів на всі його запитання. Щоразу, коли Теодор опускав руки і почав вагатися, він відразу відповідав.
На жаль, цей чернечий чоловік на ім’я Олдуном був низькою раною і мало що знав про саму організацію.
- Чорна магія, яку ти використовував. Ти можеш її повторити? - поставив останнє запитання Тео.
– Роковий... Вирок... Мова про нього?
- Це закляття, яке викликає злих духів?
- Так... але це одноразова ...магія.
Отже, чорнокнижник більше не міг його використовувати, і Теодор без жодних вагань направив палець на чаклуна.
Вжух!
У виснаженого чорнокнижника не було жодного способу уникнути Магічної Ракети. Проте Теодор не зупинився на досягнутому і спалив тіло свого противника. Це необхідно було зробити, оскільки некромант з допомогою останків міг би отримати інформацію про те, що сталося.
- Ц-ц-ць, я і не знав, що молодий пан здатний на такі жорстокі методи, — поцукав мовою Рендольф, спостерігаючи за всім цим з боку.
Це було правдою. Питки завдавали болю не лише жертві, яку катували, але й самому людині, яка це робила. Теодор зовсім не прагнув цього робити. Проте він прийняв це рішення без вагання, а потім вбив невідомого йому чоловіка.
У цьому сенсі він виріс. Але Рендольф не міг забути про своє минуле. Побачивши це, Тео з кривою посмішкою похитав головою:
- Рендольф, ти знаєш 10 заповідей Червоної Вежі?
- Які такі заповіді? Звичайно не знаю.
- Тоді я скористаюся цією можливістю, щоб розповісти тобі про них.
Третя заповідь Червоної Вежі полягала в тому, що сміття іноді можна переробляти, але зазвичай не потрібно.
Восьма заповідь Червоної вежі полягала в тому, що хороший чорнокнижник був мертвим.
Дев’ята заповідь Красної Вежі натякнула на те, що спосіб вбивства не має значення, оскільки він спричиняє смерть.
Рендольф був приголомшений, похитав головою. Червона Башта була досить відома серед найманців, і як у доброму значенні цього слова, так і в не дуже. Але він не думав, що в ній є такі радикальні поради. Це було досить жорстко і жорстоко, але для Теодора ця віра була зовсім не поганою.
Атмосфера стала напруженою, тож Тео змінив тему.
- Вони все ще не знають моєї особистості, а тому й посилають війська... Оркус, здається, справді серйозна організація.
- Я теж так думаю. Нехай цей чорнокнижник і програв досить швидко, але ці противники далеко не прості. Ми не зможемо спокійно спати, якщо ці хлопці вирішать щодня до нас навідуватися.
- Угу. А тому що я подумав... - Він сказав Тео і витягнув карту.
Він розклав її на рівному місці і чекав, поки Рендольф до нього підійде.
- Нам потрібно змінити наш пункт призначення.
Рендольф подивився на точку, де зупинився палець Тео.
- Рамос?
- Так, це одне з небагатьох портових міст Каргаса.
– ... Здається, я розумію. Замість того, щоб іти по суші, ми сядемо на корабель?
- Так, саме так.
Коли Рендольф зрозумів пропозицію, він посміхнувся і Тео звернув карту.
Нежити було вразливим як для сонячного світла, так і до моря. На відміну від землі, де жило мало хижаків, в океані були всі види риб і морських створінь. Крім того, сильні хвилі надаватимуть додаткового навантаження.
За допомогою найпростішого способу пересування морем Тео міг зв’язати по руках і ногах людей, які використовували такі методи транспортування, як мертві піщані черви.
Рендольф погодився з логікою цього плану і миттєво застрибнув на місце кучера.
- Отже, в якому напрямку знаходиться Рамос?
Теодор виміряв відстань, після чого відповів:
- Якщо ми будемо їхати без зупинки... То, ймовірно, через день вже будемо на місці.
– Добре. День - це добре.
Рендольф схопив поводи двох коней і привів карету в рух. На рівнинах, які зовсім недавно були заповнені неживою, тепер залишилися тільки слабо-видими сліди зомбі-червів.
- Н-но!
Цього разу візка рушила вперед без жодних перерв. Вони тримали шлях пряміком на горизонті, і тим, хто їх переслідував, треба було поквапитися.