Глава 108 — Схоплю шторм (Часть 2).
Старійшина ентів не був єдиним, хто впав на коліна. Решта також зігнули гілки і коріння, які заміняли кінцівки, та спустилися на землю.
Теодор був здивований цією несподіваною поведінкою, оскільки інші теж почали падати таким чином.
"Бу-дума" - це звук, який лунав щоразу, коли величезне дерево опускається на землю. Незабаром вся навколишня область, яка хвилиною раніше була втіленням хаосу швидко заспокоїлась.
Дріади, які погрожували Тео своєю маною, більше не дивилися на нього шаленими поглядами і ввічливо поклонилися йому як слуги короля.
Теодор, стоячи по центру всього цього, збентежено оглянувся і незабаром дещо помітив.
« Хлопці... Вони кланяються не мені? "
Напрямок був дещо іншим. Тео дослідив їхні погляди і побачив, що вони не відводять очей від Мітри, яка озиралася з подивом обличчя. Він не знав чому, але йому здавалося, що бутон на її голові сьогодні виглядає трохи інакше. Коли Теодор його побачив, то зрозумів.
А ось як Алукард, вражений тим просвітом:
- Справді, це через насіння світового дерева...!
Люди цього не знали, але в теперішній період насіння світового дерева більше не могло прорости. Щільність мани була в кілька разів меншою, ніж у Епоху міфів, і чистота крові Арви стала не такою як раніше. Крім того, було багато елементів, які перешкоджали росту дерев у світі.
Навіть якби всі інші вищі ельфи континенту об’єднали свої сили, вони б не змогли виростити другий Ігграсіль. Тому вони ніколи навіть не дивилися на можливість посадити ще одне світове дерево.
У свою чергу, давним-давно забута Мати-Земля, Мітра, була чимось на зразок посудини. Це означало, що Мітра могла виростити насіння світового дерева — правителя всіх дерев на землі. Природно, що енти та друїди були деревними расами і не могли протистояти її присутності. Для них Мітра була особою, якій вони зобов’язані служити.
- Гень...? Хонь...
За іронією долі, причетна Теодором сторона взагалі не розуміла що відбувається.
Тео швидко вдумувався і звернувся до Мітрі. Спочатку дрояди та енти не були поступливими створіннями, які противилися будь - якому примусовому тиску. Але тепер історія складалась інакше. Але якби ситуація вирішилася без застосування насильства, це було б всім тільки на руку. Тео мав усі засоби, щоб зробити це можливим.
"Мітра".
- Дядьку? – відразу ж обернулася до нього круглолицька дівчинка.
« Можеш сказати тим, хто стоїть на колінах, щоб вони пішли до лісу? Якщо ти це скажеш, вони ймовірно послухаються."
- Я наю!
Потім вона повернулася до дерев, покірно схилившись коліна, і переповненим захопленням голосом вигукнула:
- Ви, вставай!
Енти відразу почали підніматися, від чого земля затряслася, а довколишні краєвиди перетворились на ліси.
Потім енти відповіли своїми низькими голосами, очікуючи подальших інструкцій Мітри:
- Як... накажете ...
- Ми...слідуємо ... Вашим ... наказам ...
- Що... так далі ...?
Потім Мітра звернула увагу на протилежний бік лісу і коротко кричала:
- Тюда! Іди!
Цей випадок був настільки немислимим, що він міг би виглядати наївним. Енти та друїди, які неодноразово відмовлялися слухати накази і прохання вищих ельфів, без найменшого вагання пішли в вказаному напрямку. Вони пройшли повз купу каміння, які кидали кілька хвилин раніше, і рушили в бік густого лісу.
Члени делегації з відреставрованими особами дивилися їм слідом.
Теодор був гордий Мітру, яка теж була в захопленні від того, що змогла вирішити проблему.
***
Після того як люди відступили, група зрештою наблизилася до цього жахливого горизонту. Дерева, що жили поблизу цього нестерпного жару, вже обурилися або перетворилися на попіл. Якби група не використала заклинання, гаряче повітря вже спалило б зсередини їхні легені. Крім того, дим, попіл і температура дуже ускладнили видимість, через що далі, ніж на 10 метрів, вже нічого не було видно.
- Ух ти, нарешті ми зустрілися! – вигукнула найвищий ельф Аліса, чиї золоті волосся розвивалися по вітру.
Здавалося, що вона дійсно була рада їх бачити. А коли вона побачила Теодора, то і взагалі вибухнула цілою тирадою:
- О, привіт! Я хотіла б сказати "добрий вечір", але хіба він не занадто яскравий і жаркий для цього? Хай там як, рада тебе бачити! Це ж ти - хлопчик, який звів з розуму нашу Елленю? Так, я зробила все, як ти просив. Скажи мені, я дійсно зробила все добре?
– ... Так, дуже добре.
Ситуація зовсім не знаходилася до болтівні, але Аліса просто не могла піти проти своєї розмовної природи. Теодор, одним вухом слухаючи ельфійку, оцінив ситуацію.
« Він десь за 100 метрів звідси? Та вже, він набагато більше, ніж я думав."
Починаючи з місця, де лежали Аліса і група, почалася вакуумна область, яка захоплювала приблизно 100 метрів в радіусі. Цей простір був створений володарем елементів вітру — Сильфідом. Усередині нього ніщо не могло горіти, але навіть цей метод не був ефективний на всі 100%.
Це всього лиш треба було купити певний час, щоб Леветайн не перейшов у третю форму. У цьому просторі вогонь не міг поширюватися, і згоряли тільки дерева, які були в безпосередній близькості від вогняного велетня. Іншими словами, найбільше, що міг зробити вакуум — виграти трохи часу.
- Аліса, як довго ти зможеш його підтримувати?
- Ум-м... 10 хвилин? П'ятнадцять? Більше - буде важко.
- Ясно.
Висшим ельфам допомагала мана Великого Лісу, але й вона не була нескінченною. Аліса використала силу Сильфіда вже протягом декількох годин, чекаючи прибуття групи. Вона намагалась говорити абсолютно безжурним голосом, але її лоб і шия вже блищать від поту. Якби вона розслабилась хоча б на мить, то втратила би свідомість і впала. Потребунок енергії для підтримки вакууму було просто величезним.
Тим не менш, після Аліси в бій повинна буде вступити група Теодора. На відміну від шістьох чарівників, у них був ще один найвищий ельф і хоронитель. Зрозумівши, наскільки важкий тягар на ньому лежить, Тео змусив себе вирівнюватися і закричав:
- Тоді пройдемося за нашим планом ще раз!
Щоб перемогти Леветайну, їм потрібно було чітко продуманої тактики і злагоди. Якщо навіть один з них випаде зі спільного ланцюжка, то хтось інший помре за помилку свого напарника.
Тому Теодор вирішив повторити те, що вже неодноразово казав:
- Леветайн не може бути знищений звичайними атаками, але це не означає, що йому взагалі неможливо зашкодити. А тим часом можуть бути не смертельні, але вони споживатимуть енергію, яка зберігається в Леветані. Тому наша основна мета — зменшити енергію, яку вони накопичували.
Згідно з поясненням Обжерства, у теперішній період не існує способу повністю знищити Леветайна. Архімаги, які могли б знищити його другу форму, залишилися лише в історичних довідниках. Але існує дещо, що дозволяє його придушити. І обжерливість лукавим голосом поводила його своєму власнику.
- Першим починає сер Едвін. Слідом атакує Сильвія.
Сільвія, яка стояла на самому кінці лінії, кивнула і міцно схопила свою білу палицю.
Тактика Теодора базувалася на тому, що магічні заклинання будуть вкладатися на ціль послідовно, оскільки не мало сенсу концентрувати всі атаки відразу, якщо ворога неможливо було вбити.
- Потім продовжуємо атакувати в обговореному порядку, при цьому підстраховуємо один одного у тому випадку, якщо хтось заметений. Якщо можливо, використовуйте свою найсильнішу руйнівну магію, щоб не дати цьому хлопцю зібратися з думками. За далекі атаки відповідають ельфи.
Обидва ельфи зрозуміли кивнули. Алукард міг викликати правителя водних елементів, тоді як стріла Едвіна могла знищити 1000 людей. Тео хотів би зберегти потужного водного елементу, щоб у них залишався хоч якийсь козир проти третьої форми, але якщо він буде занадто економити на силах, то може допустити помилку і в кінцевому підсумку програти.
Тому всі вісім компаньйонів відразу ж стали на свої місця, готуючись до бою. Дехто почав уживати заклинання, тоді як інші перевіряли наявність зілля і циркулювали свою магічну силу. Більшість присутніх тут були ветеранами, і навіть менш досвідчена Сильвія мала доситьноровкою, щоб діяти на рівні з усіма.
І ось, незабаром прийшов час, який вони чекали.
- Зараз...
Нарешті Аліса досягла свого кінця і відпустила правителя елементами вітру, дозволивши гігантській хвилі обвалитися на них.
Ху-у-ву-о...
На їхніх обличчях дув розігрітий вітер, а ґрунт під ногами почала чорнитися. Полум’я випалювало землю до такого стану, аж поки на ній не залишалося нічого спільного. Все, що бачила група - це клубок чорного диму, повністю блокуючий видимість. Ніщо не могло вижити в центрі цієї спеки.
- Згинь! — Злякався Едвін, спустошив тетиву.
Бжу-у-о!
У бік горизонту кинувся злива стріл! Найбільші пориви вітру здули дим із ділянки діаметру в кілька сотень метрів, розкриваючи епіцентр катастрофи.
Гру-ру-ру...!
Земля здригнулася, і в повітря піднялася хмара пилу. Навіть наймогутніші монстри не змогли б витримати удар такої сили, і були би миттєво перетворені в решіто.
Від стріл пурхали ударні хвилі, потребавши одяг групи. Наслідки руйнівної сили Едвіна були просто приголомшливими. Магічна атака, наповнена вбивцями ельфів-майстрина, могла спустошити цілий міський район.
Однак це мало зміст.
– ------!
Полум'я зависло. Сила, яку й досі скурив вакуум, спалила повітря і розтопила залишки всього того, що було в окрузі. Невідомо, чи Леветайна атака Едвіна, або щось інше, але вогняний велетень відразу повернувся до групи.
- Він іде, - донісся чийсь скрик.
- Сильвіє! - Тео, який автоматично прокричав той біль у голові.
Він вірив у Силвію та інших магів, але рідко коли люди стикалися з такою сильною силою. Тео впивався у себе досвід Альфреда і пройшов через битву з Гордовинею, а тому не був приголомшений цим тиском. Однак сам візит Леветайна перевершив людську уяву.
Невдовзі до них підійшов велетень, подолавши величезні проміжки простору.
- Майстер холоду, Імір!
Вроджений талант дав змогу Сільвії активувати заготовлену магію льоду, навіть у шокованому стані. Поверхня довкола Сільвії швидко знизило високу температуру і обнажило свої крижані клинки, наче монстр заввишки 100 метрів. Це була морозна в'юга, яку не пережили б навіть монстри, що звикли до лютого холоду.
"Мала сила, В'юга"
Сильвія була чарівницею 5-го кола і вже наблизилася до 6-ого, а тому її найсильніше заклинання відразу ж поглинуло вогняного велетня.
Завіса битви з гримуаром легендарного класу Леветайна піднялася разом із ударом молодого таланту Сіней Віжі.