Голова 66 — Рейд до рабовласників (Часть 3).
Висихі ельфи вважалися найрідкіснішим і таємничим видом серед всієї ельфійської раси. Їх окутала туманна туманка містицизму. Той, хто повністю не розумів ситуацію, вважав себе вершиною еволюції ельфійської раси.
Колись кров Арви піддалася впливу атавізму, і звичайний ельф став вищим (п)/П: Атавізм — поява в цих особливих ознак, характерних для далеких предків).
Їхня природна сила стала причиною того, що всі королівства прагнули отримати вищого ельфа і таємно полювали на них.
– ... Три місяці тому. Я чув, що Река Пілар, джерело життя всього Остіна, почала вичерпатися і Вінс промовив низьким голосом.
У самому серці Королівства Остін, посеред пустелі, протікала неймовірна річка. Річка Пілар була стратегічним об'єктом Королівства Остін, який захищається всією нацією. Це був буквальний порятунок, який дозволив мешканцям пустелі процвітати.
Однак часом річка висихала. Кожних 6000 років приходила посуха і вбивав королівство. Це була катастрофа, яку неможливо було передбачити навіть за допомогою магії. Саме тому Остіна не збільшувалась і завжди залишалася на певному рівні. Завжди існувало обмеження, оскільки мешканці Остіна мали збирати їжу та воду для підготовки до посухи.
Але з появою у них вищого ельфа все мало змінитися.
Це було розумне розв’язання. Висихі ельфи збагачували навколишнє середовище одним лише фактом своєї присутності. Їхня сила перетворила забруднені болота в чисті озера і змушували травинки проростати через скелястий та неродючий ґрунт. Навіть якщо це і не могло повністю вирішити питання з посухою, все одно покращило б ситуацію в Королівстві Остін.
Як нащадки Арва, вроджена сила вищих ельфів була дійсно чудовою. Будучи природними духами, вони могли чинити чудеса тільки своїм диханням. Вони очищали забруднену землю, допомагали вирощувати рослинність і вкорінювали ґрунт та вирощували врожаї. Це було важко навіть для такого великого елементаліста, як Мирдаль.
Королівство Остін потребує надзвичайної причини, щоб викрасти найвищого ельфа, бо таким чином вони ризикували на себе гнів Ельфхайма.
- Не знаю, скільки сил ви мобілили для цього конвою, але чудово розумію, наскільки відчайдушно ви хочете дістати вищого ельфа, коли замасковували його перевезення під работоргівлю.
- І Ви все одно будете перешкоджати мені, навіть знаючи це?
Меч янычара подрозгвал. Він не був членом організації « Замкнутого кола ». Яничар зневажав гріхи і допомагав своєму власному уряду. Він був відданим слугою свого правителя і поклонявся лише Королівству Остін. Таким чином, він відправився в інше королівство і переховувався там, вірячи, що зрештою зможе вирішити цю катастрофу. Його місія повинна була бути виконана, навіть якщо це коштувало б ярмарку життя.
- Я не знаю, яка ваша ситуація насправді. І так чи інакше, мені набагато легше врятувати викраденого вищого ельфа і отримати вдячність від Ельфхайма — прийняв рішення кивнув Вінс.
- Якщо Ви просто заплющите очі, султан відплатить Вам за це послугу.
- Як весело. Ви просите мене стати співучасником?
Не думай, що такий розвиток подій був одним із наслідків для Королівства. Ельфхайм дуже відрізнявся від далекої Остіна. Для королівства, яке було головним суперником Імперії Андрас, поява нового противника була фатальним.
І навпаки, якщо Винс врятував би найвищий ельф і повернув його в Ельфхайм? У цьому перетягуванні каната між державами Мелтор зміг би закластися сильним союзником. Іншими словами, Остіна не мала нічого іншого, що могло б запропонувати Мелтору для початку переговорного процесу.
– ... Що ж, раз так, то доведеться подбати і про вас, - зрозумів цей факт яснар і раптом підняв щось над собою. Вінс спробував було зупинити його, але руху воїна були занадто несподіваними.
Клац... Вжу-у-вух!
Яничар подав сигнал.
Він не міг допустити, щоб цей маг вижив, навіть якщо це означало зробити своїм ворогом все Королівство Мелтор. Уряд, що складається з конфронтації проти Імперії Андрасу, мабуть, хотів би уникнути тотальної війни з Остіном. Якщо найвищий ельф потрапить на територію Королівства Остін, то неважливо чи втратить якийсь маг своєї голови, або ж ні.
« Він готовий померти за свої ідеї. Як такі хлопці мене дратують», - поцокав мовою Вінс, спричинив у своїх руках червоне полум'я.
Яначар, який стоїть перед ним був важким противником, а завдяки сигнальній спалаху незабаром варто було очікувати ще й підкріплення. Таким чином, буде дуже неприємно, якщо Вінс не встигне розділитися з ним до появи нових ворогів. Він повинен був використовувати "це" незважаючи на те, що воно було неповним. Його шість кіл розгорнулися, і Вінс зрозумів, що іншого шляху немає.
- Повихаючий вибух!
– Агро-ка-ру-рак!
Разом з стовпом вогню піднявся і завіса величного фіналу.
***
Тим часом бій Теодора вже закінчувався.
«... Ось значить як воно. Тепер зрозуміло»
Такий досвід був зовсім іншим від монстрів і неживих. Така ситуація вимагала від нас часу, який було точно вивірено і підкладено найточніше. Його тіло швидко поглинуло техніку, отриману від Лі Юнсусана, яка базувалася на шістьох концепціях східного континенту.
Фьу-ух!
Тіо м’яко відкинувся назад, пропустивши перед своїм носом гостре лезо. Він ледве уникнув поранення. А потім Тео врізався у груди охоронця, і той відлетів назад, кашляючи кров'ю. Швидкість і сила Тео зросли завдяки Сонаті швидкості та Рапсодії Сили.
- Ага-ру-га?
- Са-па-ра-наг!
« Йдімо дистанцію!», — кричали один одному охоронці і стали більш пильними. Цей маг спричинив загибель двох людей. П’ять користувачів аури скоротились до трьох, і тому вони стали більш розпачливими та обережнішими.
Ракон також зрозумів, що́ відбувається: « Я нічого не можу зробити йому. Цей молодий виродок занадто сильний...!"
Тео був занадто швидким і надто сильним. Якщо користувачі аури починали триматися на відстані, їх вражала могутня магія. Якщо ж вони починали зближуватись, то відчували на собі якусь дивну техніку.
Кінжалі, якими так пишався Ракон, були беззмістовними, оскільки він не міг їх використовувати. Хоча ворог був оточений, він повністю володів ситуацією, наче очі в затилці. Максимум, що зміг зробити Ракон, — це зрізати кілька волосин.
По всьому тілу Ракона бігали мурашки, наче кажучи, — йому тут кінець.
« Нужно тікати, поки вони стримують його». Здоровий глузд підказав Ракону, що єдиний спосіб вижити — це втекти. Але коли він почав готувати кинджали, щоб зробити фінальну атаку ззаду, з рук Теодора вирвалися жахливі спалахи світла.
Це була магія 4-го Круса, цеппна Блискавка! Заклинання, яке в три рази посилилося через нагадування, розвіяло нічну темряву на мить. Це був магічний удар блискавки, який міг перетворити людину на попіл, ледь доторкнувшись його.
Два воїни-сторінки, що стояли неподалік Тео відразу перестали дихати, а Ракон був вражений в праву ногу.
– Ку-а-ак! - Заволив Ракон і впав на землю, відчуваючи жахливий біль. Йому не раз доводилося зносити поранення ножа, але блискавка вразила його вперше.
Це був найболючіший біль, який міг відчувати людське тіло. Біль, який спричиняв нервову систему, нічим не відрізнявся від професійних катувань. Навіть лікування дорогих лікарських рослин не допомогло б так легко залікувати таку рану.
Врешті-решт, саме такі удари були фаталі для тих хто не був знайомий з бойовими магами.
« Все скінчено» — подумав Теодор, витираючи з кулаків кров. Це був більш нудний бій, ніж він очікував. Це було не те ж відчуття, як під час використання одного з заклинань. Він відчував, як своїми руками і ногами обрубує нитки чиєсь життя. Хай це відчуття і було неминучим, Тео все одно не міг позбутися певного дискомфорту.
Потім Тео направив свій вказівний палець прямо на Ракона.
Вжух!
Це був кінець боса, який керував підданим світом Бергена. Однак, як тільки Тео намагався прибрати труп з відкритого місця, із бездиханного тіла вийшло щось темне. Тео, перш ніж його відреагували, в нього зчинилася жахлива тінь.
У ваше тіло проникло потужне прокляття.
Обжерливість висміює бідних.
Прокляття не шкодять панові Обжерства.
Прокляття було нейтралізоване.
И... Нічого не сталося. Очевидно, Ракон намагався проклясти його. Це був ефект сумно відомого артефакту з категорії чорної магії "Спутник Смерті". Проте для Тео він був таким же нешкідливим, як і ковток прокисного молока.
Ракон не зміг досягнути бажаного, і навіть його помста не вдалася. У певному розумінні це був правильний кінець злої людини.
Тео сховав його ганебний труп. Також не було часу на решту вартових другого барака.
***
Процес пройшов швидко і успішно.
Вісім вартових, які охороняли два бараки і люди Ракона, були переможені, а ельфів звільнили. На щастя, ельфи не були поранені або виснаженими. Раби були цінними, тому за ними слідкували.
Проблема полягала в тому, як змусити ельфів йти за собою?
« Що відбувається?» — озирнувся на Тео з переляканим виразом обличчя.
Всі чотири ельфи покірно слідували за ним, як курчата за мамою-птицею. Це явно суперечило звичайною поведінкою ельфів, які досить холодно ставилися до інших рас. Ці ельфи дотримувалися вказівок Тео, ніби він був їхнім начальником.
Теодору стало цікаво, і тому він, природно, запитав їх про це.
- Ми відчуваємо від Вас запах бруду.
- Ми любимо землю.
- Прошу, приведи нас до цієї персоні.
... Ось що він відповів.
« Аромат бруду і люблять землю?»
Виходячи з цих слів, він міг дійти лише одного висновку.
Тео ступив на землю і відчув присутність духу землі, Мітри.
Чи це означає, що її присутність була настільки великою, щоб контракт Мірдаля надав йому несподіваний бонус? Усім було відомо, що навіть під впливом духу ельфам важко зблизитися з ними. Але ці чотири почуття викликали глибоку повагу до Теодора.
Проте Тео не знав, хто це був. Цікаво, що Тео врешті-решт взяв верх і запитав ельфійку-блондину, яка стояла попереду:
- Вибачте, але що за "це персона"?
- Дельфіни Блакитного Вечнозеленого Племені дадуть відповідь на ваше питання. Ця персона - благословіння, яке народилось нашим племінним племенем. Вона є світлом усього життя. Саме небо танцює, коли бачить її.
Тео все ще не розумів, про що говорять ці Дельфіни.
- Не могли б ви сказати трохи простіше?
- Можливо, ви чули про подібних їй під ім'ям "вищий ельф".
- Ах, ясно... А-а!
Коли Теодор почув це слово, він став ще більше заінтригований таким поворотом справ.
« Вищий ельф?»
Тео мало знав про них, і то завдяки бібліотечним книгам, але при цьому добре розумів їхню цінність. Ймовірність того, що ельф народиться з подібною мутацією була астрономічною. Коли найвищі ельфи ставали дорослими, їх перевозили у Ельфхайм і старанно охороняли.
І якщо іншим расам або королівству вдавалося викрасти якогось високого ельфа, то в справу відразу ж почали залучати елитні воїни Ельфхайму.
"Але щоб в такому місці тримався вищий ельф...!"
Якби ситуація була менш напруженою, Теодор поставив би ще кілька запитань. Однак виявилося, що на це не було часу.
Дру-ду-ду-гу!
Здалеку вийшов страшний стовп вогню. Це було могутнє магічне заклинання, через якого здригнулася земля і почала залякувати навколишнє мана. Вогненна сила мага 6-го Круга помалювала чорне небо в червоні кольори. Ельфи також затремтіли, оскільки вони були чутливіші до мані, ніж люди.
Теодор дуже занепокоївся безпекою свого вчителя.
Битва на тому боці також досягла переломного моменту.