Глава 52 — Голоси, які кличуть його (Часть 1).
Через кілька днів...
"Сьогодні вже четвертий день, і протягом найближчих трьох днів також буде деякі вільні час."
Після закінчення свого завдання Теодор вже наступного дня вислав Магіку повідомлення. Процедура передала передачу промови по поверненню до столиці, але в такій ситуації їй потрібно було відправити повідомлення.
Як тільки у столиці почують новини, то в Баронство Міллерів буде відправлений інспектор з Мана-віля. Тео припустив, що якщо ця людина буде використовувати таку саму експрес-перевізку, як і він сам, то прийде через три дні.
До цього часу він мав стабілізувати свої нестійкі кола.
Вжу-у-ву...
Поки Тео перебував у максимальній концентрації, він весь спітнів. Підводяльник насквозився потім, обгородивши сірий відтінок. Він провів майже пів дня в медитації, але трясеться 5-ий Коло в його тілі все ніяк не хотів зупинятися.
5-ий Коло, який з'явився після ужитку життя був досить нестабільним, оскільки не було досягнуто через нормальний процес.
– ... Уф, здається, відносно короткої дороги існує певна дискримінація — він промив Тео з чола.
Проте йому пощастило, що з часом коло стало більш стабільним. Кругом були обов’язкові й важливі маги. Вони були ще одним органом, що злився із серцем. Рух нестабільних кіл нічим не відрізнявся від серцевої недостатності, яка могла спричинити небезпечні для життя ситуації.
А Теодор заскочив на наступне коло менше ніж через два тижні після того, як взяв предтечу.
"Грімуари справді абсурдні".
Те саме можна було сказати і про « поклоніння смерті ». Джованні був магом, який щойно перейшов на 5-ий Коло. Він був чоловіком, який виявляв ревність до досягнень Сильвії і лише за два місяці став Старим Лічем.
Озираючись назад, взяття 5-го Круса було не таким вже великим досягненням.
« Але як же мені розповісти це вчителю? » — подумав Тео, коли залишив кімнату і сів у вітальню.
Батько, який жував шматок хліба за столом, жестом запросив його сісти навпроти. Після того як нежити, батькове обличчя стало набагато спокійніше, ніж звичайно.
- Мій старший син прокинувся. Ти добре виспався?
- Так, Отче.
- Всі мої тривоги позаду. Мій турботливий син повернувся додому. Хе-хе-хе!
Він був шляхетною людиною з провінції, але зовсім не дурнем. Якби Тео не повернувся, Деніс міг лише здогадатися, що б сталося з селом. Його син, який на його думку був ще юнаком, вирішив всі проблеми.
Деніс мало що знав про магів і монстра, якого називали Старим Лічем. Але він добре виховав свого сина.
Тео усміхнувся, коли почув голос свого батька, наповнений теплом.
- Кхе-хе. Тату, це вже занадто.
– Ах, да. Пам'ятав. Та дівчинка, Сильвія.
– А-а? Ах, да... - Та й задригнув Тео, почувши ім'я Сильвії.
Він не був впевнений, що скаже його батько, а тому злегка нервував. На щастя, йому не було про що турбуватися.
- Прокинувшись, вона пішла до передньої брами. Мені здається, вона збиралася з кимось зустрітися.
- З ким?
- Начебто вона сказала...
Якщо старший інспектор не полетів на легендарному пегасі, то не зміг би дістатися до столиці в такий час.
"Може, це хтось ще?"
Поки Тео дивувався...
- Здається, вона говорила щось про старійшину з Білої Вежі.
Це було схоже на те, ніби хтось викликав перед носом Тео полум'я.
***
Почувши це, Тео вискочив з дому. Він мав якомога швидше прибути у своє визначене місце. Батько сказав, що Сильвія не дуже поспішає, але який маг захоче заставити когось з старійшин чекати?
Крім того, « старшин » зазвичай мав прай ранг. А це у свою чергу означало, що за статусом вони були вищі Вінса. Він міг опинитися в скрутному становищі, якщо його образили.
Використовуючи Прискорення, він знайшов Сильвію біля входу в село.
- Сильвіє!
- Ти прийшов! А-а?
Дівчина привіталася з ним, але коли обернулася, то на її обличчі виникло замішання. І не дивно, адже Тео обливався потім.
- Чому ти так поспішаєш, Тео? Я думала, що ти втомився, а тому попросила передати тобі повідомлення коли ти прокинешся.
- Все нормально. Чи справді старійшина з Білої Вежі?
- Так, дідусь Шугель.
- Ти вже бачилася з ним?
Сильвія кивнула, а потім звернула пальцем на місце біля входу в село.
Там стояла намет, якої кілька днів тому там не було. Магія, яка використовувалася під час боротьби з неживою, була перетворена в акуратні стовпи. Він не знав, коли це сталося, але все це було перетворено в досить акуратну і організовану захист.
Очевидно в цій наметі і був не хто інший, як старший інспектор з Білої башти Шугель.
Тео, намагаючись привести в порядок своє дихання, запитав у Сильвії.
- То ходімо?
- Так, він попросив мене привести тебе сьогодні.
«... Не дарма я сюди так мчав".
Тео остудив своє тіло за допомогою одного з закляття і привів у порядок одяг, після чого ступив в намет.
Тим не менш, всередині зовсім не було такий напруженість, як він очікував. Невже тому, що він вже зустрічався з такими великими іменами як Майстер Синей Вежі і Король Курт III?
Прослизнувши крізь вхід в намет, Тео спокійно поклонився.
– О-о... Ви прийшли, — привітався їхній глибокий літній голос.
Чарівник з бородою і волоссям, білими, як і його одяг, посміхнувся. На відміну від його волосся, шкіра старого мага була гладкою і без найменших ознак старіння. А його яскраві очі, наче у дитини, були наповнені енергією.
Після Теодора до намету прийшла Сильвія і підійшла до літнього мага.
- Дідусь Шугель, це Тео.
— Так, дякую за важку роботу.
Як тільки маг подивився на нього, Теодор вклонився. Але це було не тому, що на нього щось давило. Він був молодим магом, який віддав шану старшим.
- Теодор Міллер, учень Вінса Хайделя, вітає старійшину Шуґелю з Білої Вежі.
- Так, я старійшина Шугель з Білої Вежі. Цього разу я був призначений експертом в ситуації, про яку ви доклали.
- Що таке експерт?
Тео знав про інспекторів, але вперше чув про експерта.
Шугель розсміявся і погладив свою бороду. Відповіді старших людей рідко вводили молодих магів у ступор.
- Як правило, мене не відправляють на такі справи. Проте це незвичайний випадок, а тому вибрали саме мене, щоб з'ясувати причинно-слідкові зв"язки. Власне тому існування експертів майже невідоме, — пояснив Шугель.
- Ах, зрозуміло.
- Хіба ти не хотів дещо мене запитати?
Теодор здригнувся, почувши слова Шуґеля. Його справді цікавило одне питання.
Навіть на коні потрібно було б тиждень, щоб дістатися від Мана-віля до володінь Міллерів, але Шугель потрапив сюди менше ніж через день після того, як новини досягли столиці. Це була швидкість, яка багато в чому суперечила здоровому глузду.
Однак замість того, щоб задати питання, Тео знайшов відповідь.
- Ви просторовий маг.
Його голос наповнився глибокою повагою. По-іншому і бути не могло, тому що просторова магія класифікувалася як складне завдання найвищого рівня. Магі вітру мали досить високі здібності в цій сфері, але все ж тих, кого можна було назвати справжніми « чарівниками-природними», можна перерахувати по пальцях. Крім того, перед Тео сидів чоловік, який подолав просто величезну відстань і мав один з найбільш рідкісних видів простору магії.
– Так... Це правильна відповідь. Але не добре знімати з язика те, що хоче сказати тобі старий.
- Е-е? О, вибачте.
- Ха-ха-хо! Це був жарт. Шутка! Серйозність - це непогана річ, але без почуття гумору життя стає виснажливим.
- Д-да?
Так само, як і у випадку Майстра Сіней Вежі, Тео не міг впоратися зі своєрідним гумором літніх людей з важелів магії.
Тіо, відчувши втому, зітхнув у думках. Тим часом Сильвія просто сіла на стілець і почала читати якусь книгу. Мабуть, вона вже побалакала з Шугелем, або ж експерт, мабуть хотів почути промову безпосередньо від Тео.
***
Невдовзі після цього старий маг закінчив розмову і почав слухати історію про Старшого Ліче.
- Отже, ти був мішенню старого Лича... - Усміхнувся Шугель, дивлячись на Тео, після чого продовжив, — але навіть якщо тебе перенесли до головної кімнати, як ви знищили посудину життя? Теоретично це може зробити лише майстер меча або маг 7-го кола.
— Це була моя остання спроба, — зітхнув Тео, який довго готував відповідь на це складне питання. Проте пояснення трюка, за допомогою якого він міг би знищити посудину життя, було досить простим.
- Я перемістив судину життя у просторий кишені, який запозичив від свого вчителя і знищив весь гаманець. Коли я починаю думати про це, це здається справжнім божевіллям.
Згідно з поясненням Жорсткості, та посудина життя була захищена лише від'ємними ресурсами, і тому існувала можливість знищити її, якщо вона була ізольованою в просторому кишені. Щоправда, це була лише можливість і ніщо не могло гарантувати повного успіху.
Але в подібній ситуації це не звучало якось безглуздо і виглядало досить правдоподібно. Також це було чудовим виправданням того, як йому вдалося втратити простору кишені.
- Ах, ти знищив просторовий кишеню? - Перепитав здивований Шугель.
- Так, це вийшло випадково.
– Простільний кишеню... Ох, просторова кишеня? Я і не думав, що його можна використовувати в таких цілях... По-справжньому творчий підхід... - Пробурмотів Шугель, тупо втупившись перед собою.
Відповідь була шокована. Кожен, хто б його побачив, напевно перелякався би, що старий може втратити свою душу. Проте експерт Шуґель з Білої Вежі поступово відновив свій оригінальний колір обличчя і сказав:
- Я думав не в тому напрямку... Так, можливо. Зрештою, ти це зробив.
– К-звичайно.
– Так... Вбити Старшого Лича просторовою кишенею. Це дійсно везіння.
Насправді все так і було. Якби старший Ліч не перемістив Теодора, власника Обжерства, до головної кімнати, то перемога була б за кромантом. Після цього він знищив би землю Міллерів і повністю переформувався б, спричинену всесвітньою катастрофою. Як і сказав Шуґель, лихо було запобігне лише везінням.
Привівши в порядок своє грубе дихання, Шугель продовжив говорити:
- Дякую за співпрацю. Твої слова мають сенс. Це відповідає свідченням інших людей... Мені шкода, що я вважав тебе співучасником цієї ситуації.
- Ні. Ви просто робили свою роботу, — ввічливо відповів Тео.
Завдяки ретельній підготовці він зміг переконати експерта і не допустити виявлення сумнівних моментів.
Шуґель тепло дивився на Тео, як його ставлення вразило.
- Ваші слова походять від серця. Тоді я передам тобі послання і на цьому закінчу свою роботу.
Брови Тео трогнули. Якщо робота експерта підійшла до кінця, то про яке ж тоді послання йшла мова?
Сильвія також відірвала очі від своєї книжки, наче її теж це розчарувало. Чи мирна рутина Тео знову охопить атмосферу?
Його хребет пробіг через дивне передчуття.
- Якби я прийшов сюди тільки як інспектор, то досить було б і інших магів. Але мене відправили сюди особисто, тому що був наказ доставити вас.
- Доставити...нас?
- Верно.
Шугель витягнув аркуш паперу і прочитав його вміст:
- Інспектора, спрямовані в Баронство Міллерів, Теодор Міллер і Сільвія, повинні повернутися якомога швидше. Я даю це старійшині Шуґелю з Білої Вежі... У Королівстві Мелтор тільки три людини мають право давати мені прямі накази, — сказав старий чоловік, загинаючи свої зморшуваті пальці, - Майстер Червоної Вежі Вероніка, майстер Синей башти Бланделл і Його Величність Курт III.
У цей момент напруження Теодора досяг свого піку. Це був виклик Майстра Красної Вежі, обличчя якого він навіть не знав, Майстера Сіней Басю, який і дав йому цю місію, або Його Величності Короля?
Тео зробив свої власні припущення для всіх трьох випадків, але жоден з них не відповідав його сподіванням.
- Але це перший раз, коли я бачу в наказі всі три імені. Теодор Міллер, здається, тобі вдалося привернути до себе увагу найвищих осіб нашого королівства.