Розділ 39 — Питання і відповідь (Часть 2).
Тео не зміг приховати свого здивування, почувши ці слова.
« Прихована функція...?»
За останні кілька місяців він повністю усвідомив цінність гримуара, обжерливості. Поївши магічні книги, він давав йому знання про ті чи інші заклинання. Тео також міг отримувати « гнучкість», використовуючи рідкісні артефакти та використовувати « нагадування про магію ».
Якщо існували якісь артефакти, які могли відтворити одну з функцій обжерливості, то їх відразу прирахували б до національного статусу держави. Але зараз мова йде про якусь нову функцію. Якщо вона виявиться такою ж ефективною, то цього буде достатньо, щоб придушити кого завгодно.
- Здається, це буде апетитно.
- Не буду сперечатися, але про що ви говорите?
- Я просто хочу допомогти своєму користувачеві швидше вирости, — злегка поскаржився обжерливість, після чого продовжувалася, - проблема полягає в якості їжі. Ти ніколи не годував мене рідкісними книжками, окрім "Баллістична магія" і « Впровадження в магію духів". Не варто годувати мене лише звичайними книжками.
- Якість їжі...?
- Ти можеш подумати, що я жадібний, але хіба тобі це не вигідно?
Звичайно, Тео знав, наскільки корисним було захоплення магічними книжками рідкісного класу. Проте існувала межа того, скільки оригінальних книг давалося містом.
"Баллістична магія" випадково попалася йому, тоді як « Впровадження в магію духів» було отримано завдяки Вінсі. Книжки, написані самозасновано положниками будь-якої сфери в магії - далеко не те, що міг отримати звичайний студент.
Однак якщо Обжерство було правдою, то Тео не мав жодних підстав відмовлятися.
« У будь - якому разі, для подальшого росту мені потрібні рідкісні книжки. Якщо в процесі цього звільниться якась прихована функція, мені буде тільки на руку."
Те саме можна сказати про ситуацію, коли всі умови для розкриття однієї з можливостей були б надто абсурдними. Тео міг в будь-який момент відмовитися від цієї ідеї, якщо вона здається йому занадто складною.
Іншими словами, він не повинен був упускати свою потенційну вигоду.
Зрештою Теодор вислухав пропозицію Обжерства.
- Умови активації цієї функції прості. Ти можеш надрукувати її, з'ївши дещо таке, що знаходиться зараз прямо перед тобою.
- І що це?
- Це всього лише...
Брови Тео здригнулися, коли він почув умову активації прихованої функції.
"Але чому так...?"
***
Минув деякий час.
Вінс, який знаходився близько години в трансі, повільно відкрив очі. Його блакитні очі спалахнули, але незабаром світло почало згасати. Це явище було викликане тим, що 6-ий Круг стабілізувався в його тілі.
- Тьфу-у...
З уст Вінса вирвалося легкий видих, і Тео зрозумів, що Винс прийшов в себе.
- Професоре, вітаю Вас з 6-им Колом!
- Дякую. Це все завдяки тобі, - щиро відповів Вінс.
Вінс провів вже понад десятиліття, впершись у межу 5-го кола. Якби він не зустрів Теодора і не почув поради Обжерства, то міг би ще багато років стояти перед цим муром. І чи справді він зміг її подолати? Деякі маги мали залишатися на рівні до кінця свого життя. Можливо, для Вінса Хайделя стосунки з Тео могли бути його єдиним шансом.
- Якби я так і продовжував самотужки займатися дослідженнями, то міг би витратити наступні 10 років або й більше. Я думаю, що зустріч з тобою Теодор Міллер - найбільша удача в моєму житті.
– П-профессор...
- Не дивись на мене так. Питання, яке я поставив, допоможе просувати археологічну сферу ще протягом багатьох років.
Ця похвала не була перебільшена. Всі реліквії, пов’язані з стародавньою імперією магів (Бальсія), давно були вкинені у небуття.
Якби Вінс випадково не натрапив на манускрипт, то ніколи б не вивчив мову Балькарт. Давній документ зберіг символи, які вони використовували у досить доброму стані. Це була чудова можливість для Вінса зайнятися археологічними дослідженнями, але в той же час вона діяла як кандали, що тримають його на 5-му Крузі.
Він вивчав десятки манускриптів Бальбарда і провів 10 довгих років ретельне вивчення артеріосингу та писемності.
- І ось, я був винагороджений за довгі роки очікування.
Вінс, тремтячи від радості, ледве встиг придушити свою зростаючу магічну силу.
Вінс схопив Тео за руку, бо не міг контролювати зростаючі емоції. Будь-який старший чарівник знав, що означає перетнути «стену». Розум і тіло Вінса були переповнені магічною силою. Тепер він зможе придушити процес старіння і зробити перший крок на шляху подолання людських можливостей.
Ніхто не може сказати, що радість у ньому нерозсудлива і недоречна.
« Чи варто зараз про це питати? » — подумав Тео.
Одним з переваг магів було тверезе мислення, і тому таке хвилювання мало хто бачив. Дуже ймовірно, що Вінс попросить дати пояснення.
Тео подумав про « інтеграцію активації функцій», яку йому розказало обжерливість перед тим як заснути.
« Годувати йому просторову кишеню... Хіба він не знає, наскільки цей предмет дорогий і рідкісний?»
Умова, що була представлена Обжерством, передбачала скармування просторової кишені.
Простір магія вимагала різниці, принаймні 6-го кола, а у випадку просторової кишені потрібно було ще й « вшити» в об'єкт конкретна кількість самого простору, що була дуже складною.
Таким чином, в королівстві такі предмети дозволили продавати тільки тим, хто був уповноважений Магічною службою або магами принаймні Найвищого рангу. Звичайно, приватні продажи просторових кишень були заборонені.
Однак обжерливість хотіла з’їсти саме таку річ. Тео був би здивований, якби професор Вінса не зацікавився цим.
- Вибачте, професоре.
– А-а?
- Це... Ну, там...
Проте Теодор не був такою людиною. Він знав, скільки Винс витратив грошей на Тео, щоб той міг виграти цей турнір, і поклявся собі одного разу розрахуватися з ним. Тео не міг сказати, що йому потрібен просторий кишеню, а тому просто проковтнув свої слова.
- Ні, нічого. Здається, я забув, що хотів сказати.
— Нічого страшного, — усміхнувся Вінс і постукав Тео по плечу. Його тепла рука, здавалося, плескала по самому зізнання Тео.
« Що ж, давайте знайдемо інший шлях. Я можу спробувати згодувати йому якийсь неякісний просторовий кишені."
- Так, я щойно згадав, що хотів тобі сказати.
– Професор...?
- Хм, тільки не думай про це як про тягар.
Тео з подивом подивився на Вінса і той, злегка пом'якшившись, запитав:
- Теодор Міллер, ти станеш моїм наступником?
– ... А? Ці слова... Ви не жартуєте?
- Я абсолютно серйозний. Я хочу, щоб твоє ім'я стало частиною мого генеалогічного дерева.
Почувши Вінса, вираз обличчя Тео пустив.
Усі маги середнього рангу і вище мали право взяти собі учня. Чарівник міг би шукати свого наступника по всьому світі, якому б довірили свої знання і дослідження.
Це разюче відрізнялося від навчання студентів у академії.
Вінс передав би йому всі свої наробітки, що накопичувалися протягом свого життя. Крім того, вчитель мав відповідальність перед своїм учнем аж до його смерті.
Таким чином, від заяви Вінса, який хотів передати йому справу всього свого життя, у Тео почервоніли очі.
– ... Хіба я підходжу? – запитав Тео, ніби його кандидатура була якийсь безглуздий.
Але Вінс просто кивнув.
- Ти можеш подумати, що це не зовсім чесна пропозиція. Але я і не приховую, що я безчесна людина, яка намагається до пізнання гримуара, навіть якщо цього й не заслуговую.
– ...
- Але, так чи інакше, ти довіришся мені? Я досить старий і вже давно прийняв це рішення, закінчив Вінс, посміхнувшись на кінець.
Вінс не знав, що Тео думав про нього, але ніколи й не вважав себе святою людиною. Бойовий маг, який колись вбивав людей на полі бою, тепер просив когось довіритися йому. Існування гримуара було лише його шансом, а не головною метою в житті.
Вінс симпатизував людині, яку звали Теодор Міллером і тому постійно допомагав йому.
Невдовзі Ім’я Вінса Хайделя мало стати відомим. Він досяг 6-го Круга у свої 40 років, а тому в наступному десятилітті його напевно вважатимуть одним з кращих чарівників. А якщо він у такому темпі продовжуватиме рухатися і далі, то стане кандидатом на роль наступного Майстра Червоної Вежі.
Якщо Тео погодиться з цією пропозицією, він стане учнем і зрештою перейме всі його вчення. Теодор добре знав вагу такої пропозиції.
« Це дійсно тягар. Це..."
Якщо він відмовиться, Вінс прийме його рішення. Він продовжуватиме допомагати Тео, як раніше, не розкриваючи його таємниці. Іноді вони почуватимуться зобов’язаними одне до одного, і це цикл буде повторюватись знову й знову. Вони працюватимуть разом, не розкриваючи одне одному свої найпотаємніші мрії. Це буде злагоджена співпраця між двома хорошими колегами.
Однак Тео не хотів залишатися в такому стані стосунків. З абсолютно спокійним виразом обличчя він підійшов до Вінсу і взяв його за руку. Через їхні долоні пробігли хвилі дріжджі, зустрівшись десь посередині.
- Дякую, професоре.
- Ні, більше я не твій професор. Ти вже закінчив академією, — широко посміхнувся Вінс, після чого додав: — У майбутньому, будь ласка, зви мене вчителем.
У цей момент було встановлено міцний зв'язок між двома абсолютно різними магами: давним невдахою і старшим професором Академії Бергена.
***
Наступного дня Вінс відвідав Магічне повідомлення і зареєстрував себе як вчителя Теодора. Скасування подібної реєстрації було досить складною процедурою, але Вінс без вагання поставив на документі свій підпис. Він вже все вирішив.
- В-вам не варто поспішати з цим ... - порадив Вінсу реєстратор, але той його не слухав.
- А Вам не варто турбуватися про це.
– ... Як скажете.
Вираз обличчя Вінса був, як зазвичай, дуже холодним.
Завдяки цьому процес, який зазвичай тривав цілу годину, закінчився вже через 20 хвилин. Після отримання заповненого бланку реєстратор зник з виразом, ніби зустрівся із монстром, а Вінс і Тео пішли по своїх справах.
Тільки сьогодні мали розпочатися події, заплановані в рамках магічного конкурсу. Серед них було зовсім не так багато церемоній, які маг міг відвідувати в супроводі свого учня, але, тим не менш, вони були.
У центрі Магічного товариства було розміщено великий плакат, на якому були написані всі події магічного конкурсу. Вінс вказав на деякі з запланованих подій, пояснюючи їхню мету. Про деяких не знав навіть він, але на щастя, деякі заходи, в яких міг взяти участь його учень, Вінс розпізнав відразу.
- Якщо тебе цікавить магія заклику, то непоганий буде ось цей конкурс. У ньому братимуть участь маги зі сходу, так що це хороша можливість побачити елементів різного профілю.
- Звучить гарно.
- "Атакуюча магія" організована Червоною Башнею, теж хороша, але... Особисто я не думаю, що це місце, яке тобі слід відвідати. Там буде великий натовп магів, зацікавлена тільки в тому, щоб рушити маленькі дерева.
На початку більшість заходів, які проводять Червона Башней, акцентувалася навколо поля бою та магії знищення. Отже, після таких конкурсів Красній Башне довелося добре розкошеніти на ремонт пошкоджених будинків.
Почекавши головами, двоє людей почали шукати щось цікавіше. Однак, їх пошуки були перервані.
- Вибачте, це не Ви — Вінс Хайдель і Теодор Міллер? - Відкрився за ними чийсь голос.
- Хмм? А Ви хто? - Повертаючись, запитав Вінс. За ним стояв темношкірий чарівник у синій мантії.
- Мене звати Мелроуз, і я з Синей Вежі. Мені було доручено знайти вас.
У порівнянні з Лореном цей чарівник вів себе надзвичайно ввічливо, а тому Вінс задовольнив його питання.
- Так, це ми. У чому справа?
Але він не очікував, що це буде кінець.
- Вибачте, але не могли б ви прослідувати за мною? З вами хоче поговорити Майстер Вежі.