- Який же набридливий старий. - Недоволі бурчала Німфадора, вислухавши короткий переказ недавнього збору ордену фенікса.
- Є таке. - Посміхнувся, щиро насолоджуючись реакцією учениці. Але ж лише кілька років тому Дамбльдор щиро вважав його великим світлим магом і чимось іншим. - І саме тому ти вже завтра повинна будеш залишити країну. - Він зволікав ученицю важливою новиною, продовжуючи посміхатися.
- Хочете мене сховати від майбутньої війни? - Небезпечно звузила очі дівчини, висловлюючи очевидне незадоволення такими наказами.
- Ні, від війни тобі не вдасться. Я розв'язав цю війну, а значить тобі як моїй учениці, в будь-якому випадку доведеться в ній брати участь... Але зараз мені потрібна твоя допомога з перевезенням Гаррі Поттера до Франції. Поможеш Сиріусу влаштувати хлопчика на новому місці... Ну а там вже і майстерність в трансфігурації отримати пора прийде. - Він пояснював, відчуваючи себе не дуже комфортно під підозрілим поглядом учениці.
- Мені до осені що у Франції стирчати? - Все так само незадоволено дивлячись на мене, уточнила Німфадора.
- Ну, іспит на майстерність у тебе в вересні... До цього моменту ти повністю вільна. Ось і допоможемо Сиріусу розібратися з Гаррі. А то довіряти Поттера Сиріусу ... Ну, мені страшно за хлопця. - Легко потиснув плечима, чудово розуміючи причини незадоволення учениці...
Дора хотіла б провести літо в моїй компанії, придаючись святкуванню і розбещенню... Хоча останнім часом тільки в думках самої Дори. Але я відчуваю, що недовго мені ще залишилося бігати від почуттів учениці. Занадто вже та напориста останнім часом, та й Белла не сказати, щоб проти присутності Дори в моєму оточенні. Ну, принаймні леді Лестрейндж не буде кидатися на свою плем'я з авадою навпосі.
- Легко вам говорити. - Бурхнула дівчина, трохи відвівши очі в сторону... І я знав цей погляд, навіть без будь-якоїментальній магії розуміючи, що від мене банально чекають обіцянки всяких нагород. Все як завжди, я сам привчив дівчину до подібних практик, заохочуючи ту за допомогу мені і старанність у навчанні. Ось тільки Дора виросла, дрібні заохочення давно вже на ту не працюють.
- Ну-ну, я розумію, що завдання в цей раз тобі випало не найпростіше ... Але ти там постарайся вже. А я поки поговорю з Андромедою на рахунок твого вступу в рід Блек. - Сумно висихнув, з легкою тугою спостерігаючи за розпаленими цікавістю в глибині лазурних очей учениці.
- Це можна вважати пропозицією, професор Блек? - Випускаючи на обличчя озору усмішку, заточувала Німфадора, відразу ж отримуючи від мене легкий тичок півбу.
- Не переграй. Якщо не впораєшся з завданням, я можу і передумати на рахунок твого вступу до роду. - Охолодив дівчину, внутрішні забажавши з усієї цієї ситуації.
- Ну ось, ви знову зіпсували такий романтичний момент, професор. - Знайшлася дівчина, наближаючись до мене для обіймів. - ... І все ж, я буду вважати цю пропозицію рукою і серцем. - Посміхнулася та, досить стискаючись обличчям мені в груди.
- Вважай... І молись до Творця, щоб Андромеда не відірвала мені цієї руки і прихопила заодно й серце. - Фирсал, все ж не стримався і випустив на обличчя м'яку усмішку. Ох вже ця учениця, і коли вона тільки встигла стати головною претенденткою на роль моєї дружини?
Але я не хочу скаржитися. Я все одно не можу взяти Беллу в дружини... з багатьох причин. Ну а мати метаморфа в якості дружини не так вже й погано. Особливо, якщо почуття цього метаморфа давно вже переросли з простої закоханості в щось більше... Ось тільки до Андромеде мені зараз дійсно трохи страшно наближатися. А ну як реально вбити спробує. У будь-якому випадку, я повинен прямо заявити про свої наміри на рахунок її донечки. Тут інакше просто не вийде ...
Мде, залишається тільки розраховувати на розсудливість Андромеди... Але в гості до тієї я у будь-якому випадку піду виключно в повній бойовій хмарі. А то розгнівана відьма з стародавнього темного роду - це трагедія, яка набагато потерпіла від якогось Волдеморта. Може бути рідкої удачі перед походом в гості хлібнути? Теж непоганою варіант, у мене якраз є деякий запас потрібного зілля...
Він був готовий воювати з Альбусом. А то руками нинішнього Воландеморта старий не вкошити, так і неправильно це - перемагати такого противника лише хитрощами... Ну та нічого, думаю до осені я ще встигаю відновитися після інтоксики. Зілля рідкої удачі, звичайно, - той ще отрута. Пара пив протягом місяця, і ти вже наркоман, який тягнеться до чергової дози, але з уже знищеними внутрішніми органами.
Але і я чарівник далеко не простий. Духи життя, навички управління власною життєвою силою і банальний метаморфізм допоможуть мені позбутися критичних наслідків легендарного зілля. Ну а ментальна магія допоможе не підсісти на цю гидоту ... У крайньому випадку Ворон підсохне і витяге мене з наркотичної угари.
Загалом, ідея закинутися зіллям рідкої удачі перед зустріччю з Андромедою не така вже й погана. Я, мабуть, дійсно її уживаю... Але для початку потрібно розібратися з відбуттям Гаррі Поттера у Францію, організувати орден феніксу почесне прикриття з континентів, і розв'язати-таки війну між двома сторонами конфлікту.
За останні місяці Том якраз встиг повернути собі частину впливу, зарившись підтримкою декількох кланів перевертнів і повноцінного клану вампірів. А це вже досить серйозна сила, яка може навести багато шуму в магічному світі... Що мені і потрібно. Адже чим небезпечніша з боку виглядає нова війна, тим більш дешевим стає бізнес моїх конкурентів. Саме час для невеликих розширень у сімейному бізнесі.
Добре, Бела непогано допомагає мені в цій справі поки сам я тягаюся по всьому цим зборам ордену фенікса і просто коректую доки що млявотуючу війну двох фракцій... Я навіть і Олександра знову до Британії покликав, своїм авторитетом проштовхнувши того в орден фенікса. Саме через нього тепер пов'язувалася більшість найманців з континентом, яким сам Олександр часто і займався...
Загалом, легалізував я свого вампірника на Британських островах. Добре, під час минулої війни той не особливо світився на стороні темного лорда... А якщо хтось і підозрював мого дампіра в чомусь поганому, це чудово компенсувало його репутацію відмінного найманця з континенту, що спеціалізується на знищенні будь-якої нечесності, особливо вампистів.
Ну і так, чим більше я заглибився в структуру створеного Дамбльдора ордену, тим звітніше розумів, що ідея влаштувати невелику заварючку у Британії була дійсно корисною. Так, крім основного плану по усуненню старого, я почав реалізовувати і кілька побічних, що сформувалися прямо в ході справи.
Зокрема, тепер я особливо гостро витрачував дві групи « темних і світлих» намагаючись якомога більше скоротити склад обох груп. Більшість з них були покидьками. Я був вражений тим, що в Альбусі є багато різних сортів і спеціфей. Але на моє здивування, навіть Уїзлі зіграли дуже добре організовану сім’ю.
А це багато говорить про контингента, який знаходиться під командуванням старого... І саме руками цього контингента я намагався скорочувати голов'я обертнів, вампірів і тхностей, що перейшла на сторону темного лорда. Звичайно, не дуже-то і дбаючи про збереження життя подібних союзників.
У той же час найманці обох сторін десь на тлі гризлися один з одним, не соромлячись скласти і місцеву шваль шоталь шиade ... Весело було, одним словом.
Приспішники двох « великих» чарівників влаштували справжнє полювання один на одного, тоді як офіційна влада, незважаючи на активні дії та інші бурильні прямо під носом, продовжувала заперечувати те, що відбувається... Ну а ми з Люціусом і раді.
У порівнянні з безвідповідальністю і безпочинністю нинішньої влади щедрі пожертви на користь аврорату, лікарні імені святого. Мунго та інші важливі для народу установи особливо яскраво й патріотично дивились.
Мій діловий партнер вже почав свою передвиборну кампанію, збираючись зайняти місце наступного міністра магії в найближчі часи... У нього все добре виходить! Я прикривав Любця з боку темного лорда, чим той і користувався, перетягуючи до себе все більше й більше союзників. Навіть сам міністр вскладнював Малфоя, зовсім не бачачи загрози для власного трону...
З боку ордену фенікса, правда, до Люцу були деякі питання. Багато хто вважав, що він є агентом темного лорда, через якого Воландемор хоче захопити державну владу в країні... І нехай ті не сказати, щоб сильно помилилися у своїх припущеннях, але наша загальна справа з Люціусом все одно дещо ускладнила.
Ну, саме до того моменту, поки темний лорд не набіг на Азкабан, звільнив своїх колишніх послідовників і підкорив себе арештом острівної в'язниці... Точніше як. Я не хотів дати темному лорду зайві сили у вигляді стайні обголодних дементорів. Тому, слухаючись цього демона, я мусила самостійно возитися. Що було не надто і приємно, та й від еманцій цих тварів довелося досить довго позбуватися.
Просто щоб від одного мого виду не хиталися і не тремтіли інші мене люди. А то після підкорення зграї дементорів мене навіть Белла на поріг не пустила, заявивши, що нічого мені в такому стані робити поруч наших з нею дочка ... Що правильно, загалом-то, але задоволення мені ця ситуація все одно не додавала.
Хоча ні, невеликий привід для радості все ж був. Руйнування Азкабану стало дійсно сенсаційною подією, після якої навіть нинішній міністр був змушений щось робити... А Люціус отримав відмінну можливість облишатися і підняти собі репутацію, в числі першим почав спонувати аврорат, щоб ті якнайскоріше та оперативне життя знайшли і позбулися втікачів. Так і грошей на відновлення Азкабану той теж не пошкодував...
На тлі чого Малфоя навіть в ордені фенікса не намагалися, почавши замислюватися, що він може бути і не на стороні темного лорда... Пройшов шлях дельці, хоча більшість колишніх ув'язнених і довелося майже відразу ж пустити під ніж. Нічого таким виродкам на волі розгулювати.
- Фух... Ну що ж, сцена майже готова. ніж я того очікував. - Шептав я, утримуючи в руках невеликий браслет — артефакт, який полегшує контроль над зграями не найзвичайнішим станом життя. Дементори - дивні істоти, створені якимось стародавнім некромантом-демонологом. І контролювати їх було не так вже й просто. Особливо мені, магу, дуже далеко від некромантії. Хоча в теорії я ту, звичайно, знаю...
Ну та не суть. Головне, що зараз, коли всі покидьки магічного світу зайняті планомірним знищенням один одного, а міністерство магії сильно захоплюється нами зсередини, мені тільки і залишалося чекати придатної моменту для атаки та копити потихеньку сили ...
Хоча більшість приготування вже в будь-якому випадку готова. Залишилося лише чекати на готовність кількох артефактів, що зареєстрували одну магістрафферики з континенту і можна приступати до фінального акорду мого плану...
У мене навіть дементори дуже до речі опинилися під рукою. Буде чим відволікти Дамбльдора, поки сам я буду розбиратися з його фаміляром ... А то фенікс - пташка незвичайна. Може врятувати і свого господаря, навіть якщо він отримає ідеальну пастку.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek