- Ти знову йдеш? Навіть у свій законний вихідний не можеш з доньками посидіти? - Недоволі бурчала на мене Белла, в який вже раз за останній місяць піднімаючи цю тему.
- Белло, можна не знову. Я правда намагаюся якомога швидше розібратися з цим... Ти ж знаєш. - Важко зітхав, відчуваючи себе винним перед дівчиною.
- Саме те, що не знаю! Ти навіть не розповідаєш, чого присвячуєш весь свій вільний час! Може у тебе там взагалі коханка з'явилася? - Скидаючись всім тілом, кричала на мене чарівниця.
- Якщо я захочу завести собі ще одну коханку, ти про це дізнаєшся першою. - Фыркнув, наближаючись к дівчину. - Белло, досить вже. Дай мені ще три-чотири дня... І ти сама все дізнаєшся. - Приймаючи брюнетку, намагався я ту заспокоїти.
Але, навряд чи мої слова могли заспокоїти невільну жінку. Рідко коли сім’ї сковзли з Беллою, але рідко закінчувалися спокійно. Розгнівана та скорботна жінка не була готова піти на компроміс. Іноді мені взагалі здавалося, що та по справжньому насолоджується нашими скандалами... Хоча в останні роки у тій жінці є підстави для незадоволення і скандалів.
Останнім часом я занадто мало уваги приділяю своїй сім’ї. Підготовка, підготовка і ще раз підготовка. Ціла купа часу, сил і рідкісних матеріалів, все йшло на підготовку до швидкого ритуалу воскресіння темного лорда. Я навіть уроки в Хогвортсі останнім часом проводив через силу, іноді натурально відсипаючись на цих самих уроках... Дав студентам завдання, та й відпочивай собі потихеньку, одним оком доглядаючи за малолітніми чарівниками.
Така поведінка, правда, виглядає не надто красиво з мого боку. До того ж, у Дамбльдора можуть виникати деякі питання, через що втому я все ще намагався ховати глибоко в собі. Але й мої сили не безмежні. Усе ж таки, підготовка до воскресіння Тома забирає в мене дійсно багато часу. І можна було б зробити все куди простіше і швидше...
Але тут вже приходить вибір між швидкотою і надійною. Якщо виключити зі списку моїх справ нескінченні перевертання кожного кроку, який готуєся ритуалом, час стає більшим. Але щось мені не посміхається перспектива в якийсь момент втратити контроль над темним лордом. Над слабшим, але все ще досить умілим і абсолютно божевільним темним лордом...
Звичайно, розум свого ворога я обробив якісно, наскільки це тільки можливо. Але це не виключає усіх ризиків, а тим більше що безумці завжди були ахіллесовою п'ятою магами розуму. Нерозумна людина не може повністю контролювати себе. А навіть якщо це і вдається... Від підлеглого подібним методом мага все одно можна очікувати майже будь-що.
Нерозумні люди можуть мати абсолютно алогічну і неприродну розсудливу логіку, на те вони й божевільний. А темний лорд, після всіх його хрестражів, був божевільний у гіршому прояві. Розумним, хитрім, освіченим і досить сильним, але абсолютно божевільним.
І в цьому проблема. Я був не впевнений, чи варто взагалі давати друге життя подібним до мага... Але оскільки іншої ідеї, як спровокувати Дамбльдора, у мене не було, я був готовий піти на деякий ризик.
Ось тільки щоб цей ризик ставав прийнятним, а темний лорд відродився у тому вигляді, в якому саме я бажаю його бачити... Треба було багато працювати, щоб забезпечити собі підстраховку на випадок, якщо Том умудритися збрити. І підстраховування та була далеко не одна. У мене була ціла купа варіантів того, як в разі чого можна буде розібратися з Воландемортом, якщо той вийде з-під мого контролю.
Я лише вигадував кілька десятків його миттєвого вбивства, приховуючи подібні "варанти" в тому числі у майбутньому темного мага. Що вже там говорити про методи контролю... Я пов'язав душу Волдеморта так, що на його місці не один звичайний маг навіть пікнути в мою сторону не посміють.
Тут тобі і банальне покарання болю за одну лише думку направлену проти мене, і активується автоматично ритуал деградації душі, на випадок, якщо зв'язок темного лорда з спеціальним артефактом хоча б трохи ослабне або того гірше - обернеться. Існує багато способів впливу, але кожен з них не давав стопроцентних гарантій...
- Знаєте, професоре... А я навіть не підозрювала, що ви такий параноїк. - Вирвала мене з монотонних міркувань Німфадору, неквапно витираючи руки трансігурованим хустком. - Ви дійсно думаєте, що все це нам знадобиться? Уточнила чарівницю, з легкою лужністю подивляючись на щойно створений артефакт — зачароване ребро рідного батька Тома.
Знищивши тільки що створений артефакт, можна буде позбутися від « марноти батька», необхідного в проведенні ритуалу відновлення. Так, якщо сам ритуал піде не за планом, його можна буде перервати, відразу ж відсилаючи душу темного мага на переродження.
- Я буду дуже радий, якщо всі ці приготування не знадобляться. Але знаєш, якщо хоч одне з них знадобиться - я не буду шкодувати про витрачений час і сили. - Спокійно піднімаючи не надто приглядний артефакт, пояснив я свою позицію учениці. - Це нічого кращого, ніж піти в бій з цим монстром ще раз. - Видихнув, прикриваючи очі.
- Але ж точно... Професоре, ви билися з темним лордом ще тоді під час війни? - Запитала Дора, швидко знайшовши для себе більш цікаву тему, ніж обговорення моєї параноїї. - І який він був? Сильний, страшний? - З великим зацікавленням допитувала мене учениця, отримавши ствердну відповідь з мого боку.
- Ага. Темний лорд був сильним і страшним. Виникав стихійної магії, проклять і бойових чарів. Глушав сприйняття своєї ментальній магії, так і норова прорватися крізь мої бруси... Магічна сила в цьому творенні була далеко... - Підтримав тему, допомагаючи своїй помічниці трохи відпочити від недавньої злості.
Нумфадора добре працює сьогодні. Майже як вчора, позавчора і п'ять днів тому... Учениця була дуже вражена, коли витримала всі тягарі разом зі своїм вчителем і не тільки допомагала мені в підготовці до відновлення темного лорда, але й активно наробляла досвід у ритуальній магії. Щось складніше я Доре поки що не довіряв.
Я взагалі дуже довго не хотів втягувати у все це. Незважаючи на те, що Німфадори були вірні й віддані мені, то я не квапився втягувати ту справу. Був ризик, що хтось може мало не випадково вичепити з поверхневих думок дівчини щось секретне.
Але Дора все ж змогла переконати мене у своїй гідності. Цілий іспит з ментальній магії мені здався, зовсім не бажаючи на самоті готуватися до швидкого захисту майстерності в трансфігурації ... А ще мені потрібна була допомога досить освіченого і сильного чарівника. Бо деякі ритуали я навіть не міг виконувати самотужки. Або, якщо точніше - міг, але не хотів через страх надоритися або отримати травму магічного тіла і аури.
- Саме через це ви так боїтеся відродження Воландеморта? - Вислухавши мою розповідь про битву з темним лордом, прийшла до не найточнішого, але цілком логічний висновок учениці.
- Я його не боюся. Після відновлення, Том буде відсотків етак на двадцять слабшає себе минулого. І це в кращому випадку. Я ж зараз куди сильніше навіть того темного лорда, яким той був на момент минулої битви... І це якщо не брати врахувати мою підготовку і допомогу духів. - Кілька зухвало посміхнувся, маючи привід для особистої гордості.
Шкода, що Дора не до кінця вірила в мої слова і відкрито прогулювалася скептичним поглядом на мою фігуру.
- Ось тільки вирвався з-під контролю темний лорд все рівно може стати великою проблемою. Особливо якщо інші чарівники дізнаються, що це я допоміг його відродженню... Я хочу розібратися з Дабмлдором, а не давати собі зайві проблеми. - Доповнив я свою мову, посміхаючись молодий чарівниці.
Пам'ятайте, я обіцяв тій нагороду за допомогу в реалізації такого мутного дельта. І якщо згадати хоча б частину з тих голодних поглядів, що дівчина кидає в мою сторону при будь-якій зручності, я думаю вже знаю яку саме нагороду вона отримає. І я навіть не буду сильно чинити такі речі.
Учениця виросла. Виросла достатньо, щоб я навчився бачити в тій красивій дівчину, а не просто дівчисько з надмірними яскравими емоціями у мою сторону ... Та й той факт, що Німфадора спокійно прийняла моє бажання позбутися Дамбльдора, готуючись дати мені повну підтримку в будь-якій ситуації... Для мене це означало багато чого.
А тому, я був готовий на власній шкурі відчути будь скандал Андромеди, але втілити не такі вже і потай бажання своєї учениці в життя. Вона заслуговує цього, так і вік вже відповідний. Цього року дівчина виходить з Хогвортсу... Ну і я, чесно кажучи, маю всі шанси вилетіти з нього разом з нею.
Якщо мій план не спрацює, залишатися в школі стане небезпечно. У цьому плані я навіть радий, що до випускного Німфадори залишилося всього пару місяців... Які акурат вистачить, щоб закінчити всі приготування, провести ритуал відновлення і дозволити відновленому темному лорду зробити свій перший крок.
Ну там, закликати до себе на поклон своїх колишніх прислужників. Тих, з кого я не знімав цю їх прокляту мітку ... Люціуса і його вассалів, а також декількох магів, які перейшли під моє крило після тієї війни, я ось як нещодавно позбувся цієї гидоти. Але руки дійшли до створення контрзакляття проти повноцінної рабської мітки.
Добре, що в голові Тома залишилося достатньо інформації на цю тему, щоб ми з Вороном буквально за тижневу роботу розробили спосіб позбавити потрібних нам людей від темної мітки Волдеморта. Так і сам Том, в разі чого, не зможе вплинути на моє оточення. І влада матиме менше питань до того ж Люціусу...
Моя крихітка ще так-то збирається в міністри магії мітити. І я його в цьому повністю підтримую... Все ж управитель і бізнесмен той непоганий. А мені й місця директора Хогвортсу вистачить.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek