- Німфадору, сльозь з мене. - Сзвоя сон прошепотів я, відмінно відчуваю джерело ментальній діяльності у себе під боком. Усиленна намагалася мене будити, але не втрачаючи можливості у дуже еротичній манері втрачати про мене своїми стегнами. Маленька пігалиця...
- Вставайте, професор. - Какнула мене дівчина, змушуючи відкрити очі. - А то там Гаррі влаштовує справжній допит вашого брата... І щось мені підказує, Сиріус не зможе довго юлити і відповідати на питання Поттера. -Доймала мене учениця, не дозволяючи сльозим очам остаточно відкритися.
- Ага... А тебе він послав, щоб не отримувати по обличчю. - Фыркнув, магії створюючи в роті трохи води. Ну а там вже повноцінний комплекс відновлювальних заклинань і прийомів з пранням пішов у справу, допомагаючи мені заспокоїти гусаючу голову та огидну лому в усьому тілі. Сон почав відступати, нехай я і продовжував відчувати себе дуже зворотно.
- Думаю, ваші погрози турбують Сиріуса в останню чергу. Там у Гаррі зір покращилося... і ваш брат поняття не має як пояснити такий ефект. - Зстрибнув з мого ліжка чарівниця, попереджуючи мою спробу скинути ту самостійно. - Ну ось, і це вся ваша вдячність? - Трохи надулася Німфадора, побудувавши ображене мордочку.
- Ммм, це ти мене на ліжко затягла? Дякую. Але ось роздягати мене до трусів не вартувало. Деякі чари на моєму одязі могли спрацювати. Зява подякував Німфадору, дуже добре розуміючи яку допомогу та просить вдячності. Поверхні думки дівчини так і сяяли картинами, пов'язаними з моїм роздягальнем... і переносом в ліжко. Вночі мені якось не вистачило сил дістатися до ліжка.
В яку я і зараз був дуже не проти повернутися. Якщо вірити моїм внутрішнім годинником, спав я щось близько трьох годин. Лег пізньої ночі, а підняли мене рано вранці... Здавалося, що моя втома лише посилилася. Але розрізатися і далі мені ніхто не дозволить. Здається, що змінитись з власним хрестником Сіріус не в стані...
- Що там, кажеш, з Поттером приєднались? Зір в норму повернулося? - Завершуючи ранковий моціон, уточнив біля Дори, вже знайшовши як мінімум кілька пояснень подібного явища. Ритуал захоплення хрестражу і подальше лікування могли залишити подібний слід на тілі хлопчика. Хоча я підозрюю, що на Поттера подібним чином вплинуло кілька духів життя, принесених в жертву і пущованих для лікування його аури.
- Не зовсім... Гаррі весь час втрачає фокус, той зір хороший, то стає навіть гірше, ніж було раніше. Як наслідок головного болю і запаморочення, а так нудота втома й фізичне виснаження після ритуалу... Я намагаюсь полегшити симптоми, але звичайні чари працюють у поливанні або взагалі не працюють. - Відчиталася чарівниця, з легким блиском в очах спостерігаючи за моїми спробами одягатися у звичайний одяг.
- Воно і не дивно. Тут проблема не зовсім фізичного штовхання. І навіть аура з магічним тілом тут не до того. Просто мозок Гаррі ще не звик до нового зору. А ще, схоже, довгий нічний день очок викликало атрофію деяких очних м'язів, що відповідають за фокус зору... Але добре, не буду гадати. Ходімо перевіримо нашого хворого. - Вслух думав, чудово розуміючи, що проблеми Поттера максимально невинні і тимчасові.
Фізично очі хлопчика точно не пошкоджені. Я б помітив травму під час минулого лікування... Хоча, може і не помітив би. Але втома до того моменту вже давала про себе знати. Якось я пропустив зір хлопця, який раптово покращився. А значить і травма яку-небудь міг пропустити.
Але ні, моя впевненість у здоров'ї Поттера повністю себе виправдала. Швидка перевірка підтвердила мої попередні висновки. Зір Гаррі був у повному порядку, величезна кількість влитою в тіло хлопчика життєвою силою і дуже специфічної магії духів життя майже насильно виправили дефект зору юній знаменитості.
Непередбачуваний, але приємний бонус вчорашнього лікування. Хоча я і так збирався поправити ока за сприятливих умов. Звичайно, Поттер не має звичайної короткозорості. Вона, мабуть, виникла через відголоски якогось пологового проклятня. Самі прокляття предки Гаррі позбулися, але його слід подібний до магії залишила на всіх потомках роду Поттер. Через що, здавалося б, не вдасться вилікувати зір парню. Цілителі з Мунго не можуть розчавити щось подібне.
Але для шамана таке завдання не буде чимось складним. Що я в загальному і довів, чи майже випадково поправивши зір Гаррі.
- Професор Блек, може все-таки поясните, що зі мною сталося цієї ночі? - Зло і жорстоко щураючись запитав мене щупкий хлопчисько. Мде, і ти не маєш "доброго ранку" чи "дякую за лікування". А я вже допоміг тому послабити запаморочення і головний біль. І це я ще до ментальній магії зовсім не прибігав.
- Нічого особливого. Я просто забирав у тебе дещо, що спочатку належало мені. - Легко потиснув плечима, розмазавши увагу всіх присутніх у кімнаті. Навіть Німфадора якось дивно на мене подивилася, очевидно починаючи підозрювати в чомусь нехорошому. Так, я ж хрестраж у Поттера забрав...
- Про що ви, професор? - Нервово сковтнув Поттер, піддавшись гнітючій атмосфері, що вразилася у кімнаті. Занадто розмовними були погляди мого брата і особистої учениці.
- Бачиш, Гаррі, я ще кілька років тому на прохання Сиріуса приставив доглядати за тобою кількох своїх духів... Не тих духів, які привиди в Хогвортсі, а звичайних парфумів. Може бути Сиріус розповідав тобі про них у своїх казках. - Усміхався хлопчику, і водночас кидаючи суворий погляд в сторону брата. Не дай Мардук цей остополоп не зможе підіграти мені навіть у такій очевидній брехні.
Сиріус мені ще за раптову побудку повинен ... Якщо так, і тоді ляжеш - точно поб'ю. Що, здається, зрозумів і сам маг, впевнено кивнувши на запитання погляд свого хреста... Згоден поспівчувати.
- И... Що це за духи? І як це взагалі пов'язане з моїм зіром? - Недовірливо питав першокурсник, навіть не припускаючи про які духи мова. Освіта Хоґа не вказує на те, що молоді чарівники знайомляться з духовними істотами.
- Звичайні духи. Сучасні маги рідко згадують про їхнє існування. Але в минулому маги іноді викликали тих, хто був їхнім помічником і захисником. Це досить зручно... А до тебе в ауру я підселив кількох духів-захисників і песика, що у випадку чого могли захистити або підлікувати тебе. - Чесно відповідав на поставлене питання, не вдаючись до конскретики.
Я дійсно позбувся всіх духів-захисників Поттера перед ритуалом ... Трохи пізніше приставлю до нього когось іншого, щоб стежив да лікував за сильною необхідності. А то цей грифіндорець може тих дров наломити без належного пригляду.
- Це через них у мене всі поранення заживали так швидко і навіть відстрижені тіткою Петуньєю волосся відросло за одну ніч? - Швидко знайшов підтвердження моїм словам хлопець, кардинально змінюючи своє ставлення до них. Дитина, що з неї ще взяти.
- Саме так. Хоча волосся ти і сам міг відростити випадковим магічним викидом... Ну та не про те мова. Вчора я забрав у тебе своїх духів. Все одно особливою вигодою від них вже немає, в Хогвортсі про твою безпеку турбуватися особливо не доводиться ... Ось, можливо, через це твій зір і покращилося, а твоє тіло так болить. Все ж, коли ти витягав дух життя, той вилікував велику життєву силу, одужуючи твій організм... Але і перевантажаючи той вилицями сили. - Вішав я хлопчисько локшину на вуха, завантажуючи того купою зайвих інформації і порожніми, нехай і логічними поясненнями.
Поттер навряд чи розумів усе, що я там йому говорив. Але основна суть моїх пояснень до мульця досягла, змушуючи Гаррі вірити мені... Знайшовши підтвердження моїх слів, герой магічної Британії автоматично почав сприймати все інше за чисту правду. Чим я і користувався, заспокоюючи Поттера... плавно переходячи в лекцію з біології.
Після якої молодий чарівник остаточно виключив свій мозок, почав просто тиснути в такт моїм словам ... Однак, основна думка про те, що з його очима все вже точно буде в порядку, просто потрібно трохи почекати і звикнути до нового зору, він уяснив. Не просто так професором в школі працюю. Я навчився завантажувати мозок молоді, що підросте.
- Так значить, мені більше не потрібні окуляри? - Невіруще уточнив Гаррі, вислухавши невелику лекцію з мого боку.
- Не потрібні. - Масував переносницю, відчуваючи, як очі знову починають злипатися. - Правда, доведеться пропити курс зелень. Просто на всяк випадок... Все ж твій зір повернув не заплановану операцію, а щасливий випадок. Підстраховка точно не завадить. - Попередив хлопчика, кидаючи втомлені погляди в сторону Сирії і Німфадори.
І вони вйняли моїм невербальним намокам, перетягуючи увагу хлопчика на себе. Я ж пішов досипати годинник сну. Добре, ніхто мене більше не дёргав, дозволяючи як слід відспатися і відпочити.
Тоді настав час повертати Поттера в Хогвортс, а потім накидати хлопця на нього кілька прихованих ауру чар. Хоча, навряд чи така маскування врятувала національність від надмірної уваги... За одну ніч він надто змінився. Схуднув трохи, в блідості обличчя додав, та від очки позбувся. Останнє, що особливо привертало увагу до Гаррі.
Ну так це вже не мої проблеми, мій обов'язок я виконав. Здоров'ю Поттера нічого не загрожує, від осколка чужої душі я його врятував, можна приступити до фінального етапу свого плану.
- Але перед цим... Пекло полум’я! - Рикнув, відсилаючи концентрований згусток вогню в лежать на кам'яній підлозі Тайної кімнати артефакти... Хрестражи темного лорда всі як один і зникали в магічному вогні, залишаючи після себе тільки обпечений ментальний виття на межі чутності.
У мене на руках залишився лише останній шматочок чужої душі. Той, що був вилікуваний з Гаррі Поттера і тепер лежить у спеціальному артефакті. Саме завдяки цьому огризку душі я збирався відродити і забезпечити цілковиту покірність Волдеморда. Мій темного лорда, що потрібен лише для однієї мети - спровокувати Дамбльдора.
У мене вже навіть ритуал відновлення, знайдений в пам'яті самого Тома, готовий. Залишилося тільки чекати вдалий момент і обставити все так, щоб поява темного лорда зробило справжній фурор. Але не на всю магічну Британію, а лише її праве верховенство... Хоча, мій план в будь-якому випадку обернеться тією ще галасливою. Що не дуже корисне для бізнесу. Але тут вже нічого не поробиш, тягнути з усуненням Дамбльдора і далі я більше не хотів.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek