- Ти так і збираєшся кидатися на мене при кожній нашій зустрічі? - Холодно уточнив я в жінки, відштовхуючи ту від себе. - Белла... Я ж і закляти можу тебе прикласти, якщо ти продовжуватимеш поводитися подібним чином. - Заставляючи іскри пром'ятити між своїми пальцями, простягнув я, уважно вдивляючись у погані очі своєї кузини.
- Ти відрубав мені руку. - Рикнув на мене дівчина, без краплі страху спостерігаючи за проявом моєї магії. - Думаєш, після такого я заспіваю тобі подяки? - Не змінюючи тону, уточнила та, тим не менш не збираючись більше кидаться в мою сторону ...
- Інших причин для ненависті в мою сторону я так розумію у тебе немає ... - З легкою насмішкою простягнув я, про себе відзначаючи, що сьогодні Белла дійсно трохи спокійніше простого. Мабуть, новини з недавніх газет гріють душу цієї трохи шаленої жінки, що після всього пережитого обернула свою ненависть і злобу проти Волдеморта. Мене, звичайно, відгомін цієї ненависті також впливає, але я б не сказав, що занадто сильно.
У цьому плані Белла діє на користь щоденного спілкування з Нарцисою, і це допомагає своїй сестрі повернутися в норму, відкинувши свою ненависть до мене. Але від спроб Белли згорнути мені шию це поки що не врятує. Через що я і не поспішаю надто часто з тією перетинатися, даючи дівчині побути наодинці і просто трохи оправитися від нещодавньої моральної ломки.
- Якщо я допоможу тобі повернути руку, ти мене пробачиш? - Чисто з цікавості уточнив я в жінки, поставив Беллу етаку болісно дёрнутися, прибираючи обручок власної руки. - Звичайно, справжня руку тобі зараз практично неможливо повернути. Тут потрібно щось на зразок еліксиру життя, та і те не факт, що все вийде ... Але ось біопротез я тобі виростатиму досить швидко. Прикладна схема подібного артефакту в мене є. - Спокійно зауважив я, ретельно відглядаючи ментальний стан Белли.
- Знущаєшся? - Зло шипіла жінка, відверто шаленим поглядом гіпнотизуючи моє обличчя. - Якби такі протези існували, наш рід би обов'язково про них знав. Так само й ті чарівники, які жили в часи війни з Гріндемальдом, не ставили б собі дерев’яних протезів. - Справедливо помітила Белла, не дуже то й довіряючи в мою обіцянку повернути ту руку.
- Не сумнівайся в моїх словах, Белла. Я вже давно не той хлопчисько, якого ти пам'ятаєш. - Без зайвих уповільнень трансфігуруючи скатертитися в невеликий кинджал, простягнув я ... Щоб він затягнув у свою руку, пробиваючи долоню.
Послідовок в найвищій мірі безглуздий, але під час спілкування Беллу потрібно було постійно шокувати, щоб інформація дійшла до її істераного розуму. Ну а вигляд того, як я з легкістю пробираю свою руку, щоб слідом за цим без зовнішніх спецефектів змусити рану зав'язатися, точно віддрукується в розумі Белли. Вона вилупилася на мене, хіба що стрибаючи від божевільного кузена.
- У мене є знання і навички, які не підвладні знайомим тобі чарівникам. Навіть твій лорд навряд чи зможе хоч щось зробити з відрубаною рукою, якщо та буде відвойована чарами ... У мене є дійсно непоганий шанс змінити твоє становище, повертаючи тобі руку і добре здоров'я. - Намагаючись бути максимально щирим, звернувся я до жінки. - Але тільки в разі, якщо ти сама підеш мені на зустріч, відпустивши цю свою ненависть. - Спокійно додав я відмінно відчуваючи, що вид повністю здорової руки, Що ще нещодавно була пробита кинджалом, вразив Беллу.
І в цілому, мій стан кузини був найбільш придатним для цієї розмови, через що я і вирішив ще раз поговорити з тією... Був непоганий шанс на те, що саме сьогодні у мене вийде зруйнувати стійкий стереотип в голові жінки, який і змушує ту мене ненавидіти. Адже по суті, весь цей час я нехай і грубо, але намагався тій допомогти, що сама Белла дуже навіть розуміє... Я ненавиділа себе через втрату кінцівки.
- Вибачте, лорде Блек. Але у ваші слова віритися важко. - Шикнув дівчина, додаючи більше отрути в голос і хіба що вголос не крича, якого саме та про мене думка. Та й те, до відвертої війни та не опускалася тільки через своє виховання. Після того як я повернувся до лазні, моя кузина почала сильно впливати. У цьому плані мені пощастило, бо ненависть до всього мого роду поступово відпускає жінку, дозволяючи мені трохи вільніше себе вести в її присутності.
- Я і не прошу тебе вірити мені на слово... Якщо ти готова піти мені на зустріч, я відразу ж принесу тобі клятву і пообіцяю зробити все можливе, щоб ти могла знову відчути себе чарівницею з повним набором кінцівок. Я охоче запевнив Беллу, що можу присягнути на таку клятву, якщо цього вимагає ситуація.
- І що ж ти хочеш взамін за свою незначуючу клятву, а, Регуус? - З ненавистю уточнила в мене жінка... Але я чудово бачив, що крапелька надії промайнула у погляді моєї собесиниці, це було однозначно хорошим сигналом для мене. - Хочеш повернути мене в свій рід, щоб я знову опинилася у стані живої власності? Або ще чого вигадуєте? - Переходячи на крик, допитувала мене кузина...
- Не буду брехати, я б не став витрачати на тебе свій час, а в майбутньому і гроші, не май ти можливості відплатити мені за такі послуги. - Спокійно сказав я, впиваючись поглядом у обличчя Белли. - От тільки не варто порівнювати мене з Воландемортом або моїм батьком. Я - не вони, у мене абсолютно різні цілі і методи їх досягнення. З тебе ж я і зовсім візьму чисто символічну обіцянку забрати у темного лорда майна роду Лестрейндж, що зараз належить тобі ... Ну і свою банківську комірку перепишеш на мене. Я не можу стриматися, щоб заплатити за допомогу, яку отримав. - Не змінюючи інтонації, тягнув я слова, поглядом натякаючи жінці, що перебивати мене не варто.
- У чому підступ? - Після якоїсь замінки, запитала у мене Белла... Просто не можу повірити, що дорожня мною ціна повністю покриє мої витрати. Усвідомлення того, що я допомагав тій, в основному через особисте бажання допомогти родичці Белі просто не могла. Після всього пережитого параноя мучить розум жінки і та навряд чи в найближчий час зможе від неї позбутися.
- Він є. - Спокійно кивнув я у відповідь на підозрілий погляд жінки. - Але якщо відкинути банальне бажання доповнити родову бібліотеку Блеків копіями книг з бібліотеки Лестрейнджей ... У мене є інформація про те, що темний лорд створив кілька артефактів, які навіть у випадку його смерті дозволять йому залишатися в цьому світі, з часом повернувши себе тіло і кров. Один з таких артефактів зберігатися в мене... Я вкрав його прямо перед своєю зрадою. Ще один, ймовірно, валюється у твоїй банківській комірці, через що та мене і цікавить. Намагаючись заспокоїти підозрілість інших, я пояснив причини своїх інтересів.
- Ти це зараз серйозно? - Не дуже впевнено уточнила в мене Белла. - У лорда дійсно є спосіб уникнути смерті... Навіть після смерті? - Якось дуже збентежено запитала дівчину, отримавши впевнений кивок у відповідь. - І один з таких артефацій зберігатися в моєму сейфі... Ти це про ту чашу, що лорд передав мені кілька років тому? - З деяким важкозрозумілою, поставила мені ще одне питання Белла.
- Чаша Пенелопи Пуффендуй, якщо я правильно зміг ту розпізнати ... Артефакт з невідомим мені властивостями, в якій Воландемор помістив частину своєї душі, забезпечуючи собі додатковий шанс на воскресіння після реальної смерті. - Спокійно пояснив я. - Якщо тебе ця тема зацікавила, я приведу до будинків ельфам принести тобі книги з чорної магії. У них ти зможеш знайти всю інформацію, яка тебе цікавить. - Чудово розуміючи, що Белла не відмовиться від такої пропозиції, додав я.
- Я хочу дізнатися про такі артефакти більше. - Не виправившись з власним поривом, вигукнула жінка... Не гаючи часу. - Але повірити в те, що у лорда є подібна підстраховка... Все одно якось не віриться. - Повністю розслабившись і, здається навіть трохи соромлячись своєї запальної поведінки, додала кузина.
- Я не буду вимагати від тебе негайної відповіді на свою пропозицію. Можеш спочатку дізнатися про креслення, а потім вже думати про мої слова... Але знай, для знищення Воландеморта я готовий піти на багато чого. І всі хрестражі рано чи пізно я все одно знищу, навіть якщо ти відмовишся співпрацювати. - Спокійно простягнув я, бачачи, що дівчина не хоче ось так от відразу ж давати мені свою відповідь.
- Я тебе зрозуміла... - Вже без зайвих ненависті у погляді, кивнула мені Белла. Що цілком собі можна вважати успішним завершенням нашої розмови... Думаю, варто повідомити Нарцисі про кінець розмови, щоб та завтра під час чергового побачення з сестрою брала в розрахунках. А то мало, блондинка в'яне чогось не те, а потім мені розбиратися з новими проблемами.
Але плювати, поки що про Бела можна забути. Ненадовго, звичайно ж, але поспішати її з відповіддю в будь-якому випадку не варто. Жінці варто перетравити новину про те, що її ворог номер один німець так безсмертний. І про мою пропозицію з протезом тієї теж потрібно подумати... Ось і нехай думає. А мене тут ще скоро зустріч з братом заплановано, потрібно буде передати тому маленьку методику по способу пробудження справжнього зору і деякі способи контролю власної магії.
Для початку Сиріусу цього вистачить, ну а там я вже сам ним займуся. Сподіваюсь, що в мене буде трохи більше часу. А зараз вся ця політична віза і підготовка до очищення репутації Белли займають у мене надто багато часу. А мені ще й Дамбльдора зустрітися не завадить... Я вже надіслав йому листа з проханням про зустріч.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek