- Пропу...!
Я автоматично спробувала пропустити і цю частину, але закрила рот, зрозумівши, що наступна інформація була для мене новою. Коли я з похмурими очима прочитала вступ до гри, текст сам змінився.
[Однако, незважаючи на атаку, дзеркало істини здійснило свою задачу. Усі члени клану Лейла були запечатані у дзеркалі. Крім однієї, яка врятувалася від цієї долі. Маленька Лейла, яка перебувала глибоко в землі, не могла стримати сліз на тілі своєї сім’ї і зібрати людей.
(...) А-а...!
І раптом почувся гучний крик. Від дитячого крику, сильного люті, у мене встали дибки волосся.
- Ч-що?
Я розгубилась і підняла голову.
У цей момент прямо над чорною порожньою пусткою під білими написами почали з'являтися лінії.
Малюнок, що вимальовується, було монотонним. Тож не важко зрозуміти, чого на ньому зображено.
Фігура, що стояла на колінах перед скелетами в ямах, пролила білі сльози.
[Маленька Лейла збирала сили для помсти, іноді приймаючи образ дитини, деколи дитину, а часом старигану, що помирає. Але чим більше життів інших людей вона крала, тим швидше втратила свою сутність.]
Ти повинна увійти в Імператорський палац, щоб покінчити з цим.
Звідусіль донісся інший голос. Листи знову змінилися.
[Сібравши розкидані фрагменти дзеркала, вона позбавляла своїх жертв розсудку з їх допомогою. На щастя, прокляття, залишене її зібраними перед смертю, послабило нащадків чарівників, так що це було не складно.]
Малюнок під білими літерами також змінився.
З'явилася фігура чоловічка в конічному капелюсі та інший силует, що душив його. До ніг останнього від схематичного "волоника" текло щось біле.
Це була кров.
[Однади маленький Лейла, яка довгий час жила в болісному самоті, знайшла відповідне тіло для входу до Імператорського палацу. Лейла, яка втратила нове тіло і виросла в прекрасній леді.]
Мій погляд в черговий раз впав на білі лінії, які раніше зображали людяків, а цього разу поступово склалися у більш складні форми і придбали кольори, витворивши ...
- Івонна.
Переді мною з'явилося чітке зображення. Обличчя Івони.
[ Як полюючий павук, вона поступово сплутала своїх жертв павутиною, промиваючи їм мізки.]
Як і малюнок у грі, я відчула перед собою чудову посмішку Вінтера. Написи знову змінились.
[ З часом Івонна, яка потрапила в герцогство за допомогою спійманого у пастку Вінтера, зустріла Пенелопу, де жила кров стародавніх магів.]
- Кров стародавніх чарівників...?
У чорній порожньоті з'явилося зображення двох дівчат. Це були я і Івонна.
Ця звістка швидко перейшла до наступної сцени, не давши мені часу опрацювати нову інформацію.
[Пенелопа інтуїтивно побоялася Івоннну. Вона намагалася вбити маленьку Лейлу, але неодноразово зазнала невдачі через прокляття відторгнення інших людей. Івонна використала ярликом злодійки, приклеєний до Пенелопе, і захопила герцогську родину. А Пенелопа, яка так не могла звільнитися від прокляття, померла практично без опору.]
Ненадовго з'явилася і відразу зникла картина із вмираючою у в’язниці Пенелотою. Я продовжувала читати, затамувавши подих.
[Поковивши герцогство, вона заручилася з наслідним принцем і увійшла до палацу.]
[Затем, знайшовши [Клик Золотого Дракона], Івонна здобула безсмертя.]
[Іспользуючи свою безмежну життєву силу і осколк дзеркала, вона звільнила своїх содовів та виконала свою помсту. Все живе на землі стало жертвою клани Лейла. Коли всі чарівники, які могли зупинити їх, зникли, світ був зруйнований.]
{Скрила історія нормального режиму}
~Конец~
Історія закінчилася, як і третя симфонія Бетховена фонова музика.
- Що... Це кінець прихованої історії?
Біле квадратне вікно зникло, залишивши лише темряву. Я тупо втупилася у порожнечу.
"Так що мені тепер робити?"
Я давно знала, що у Івони є темна сторона, хоча спочатку її представляли інша.
'Я хотіла не цього ...'
Раптом у мене запалав гнів.
- Ви думаєте, я прийшла сюди тільки для того, щоб дізнатися про це лайне? - Я закричала в порожнечу. - Я хотіла...!
Я раптом замовкла.
"Що я хочу?"
У моїй голові знову виникло те ж саме питання.
Насправді, зайшовши так далеко, я перестала розуміти, чого хочу.
Я знаю тільки те, що навіть якщо я вийду з гри, для мене вже все скінчено. У цей момент.
Пам-, Пам, Парам!
Несподівано затихла фонова музика знову почала грати, майже розриваючи мої барабанні перетинки.
На відміну від того, що було колись, тепер мотивувався драматично і агресивно. Як ніби ця розповідь досягла свого апогею.
- Що...
Вушах-! Звідтіль подув вітер. А потім...
Але один-єдиний чаклун вижив у цій аварії!]
У чорній порожньоті знову з’явилося прямокутне вікно. Під ним проникли зображення чоловіків у пурпурних одязі.
- ... Вінтер?
Обличчя чоловіка було закрито неохайною бородою.
Я змогла дізнатися його тільки по срібному волосі і темно-синім очам.
Він [Звільнений від промивання мозку Лейла,] з усіх сил шукав дзеркало правди й пізнав правду. Зрозумівши, що вбита ними Пенелопа була єдиною, хто боровся проти Лейла, він вирішив пожертвувати своїм життям, щоб повернути час назад.
Він шукав храму Лейла, який був подібний до в’язниці.
(...) Я заплачу за свою глупоту, свій жахливий гріх... душею.
Перед дзеркалом він довго оплакував скоєне. Потім він підняв паличку і викрикнув невідоме заклинання.
З його очей вирвалося біле світло. Навколо нього спалахнули кольорові вогні. Вінтер почав горіти живцем.
[Мир виявився замкненим у тимчасовій петлі через чар чарівника. Єдиний спосіб змусити час продовжити йти - не дати Лейла знищити світ! Але через дурість Пенелопи цикл не переставав повторюватися.]
Пенелопа багато разів загинула в складному режимі
Якщо щось відрізняється від гри, так це те, що всі ці сцени були яскравими, як фотографії. Я нахмурилась, згадуючи про смерть Пенелопи в грі.
Вони означали "скид", про який я так мріяла на початку гри.
[У незліченній кількості смертей душа Пенелопи розкрилася на дрібні частинки і розвіялася, як туман. Пенелопа більше не поверталась. Час у цьому світі припинився. Минають століття, поки, нарешті, маленький шматочок її душі не перевтілився в іншому світі.]
Пам-пам!
Останні акорди фонової музики стали точкою найвищого напруження.
[Верно, це ти!]
Цей сюжетний поворот ввів мене у ступор.
- Ха, ха-ха...
Я істерично розсміялася.
Не турбуючись моєю реакцією на те, що відбувається, система перейшла до наступних рядках.
[Ти все ще не померла, і це робить тебе справжньою героїнею! Врятуй світ від зла, воскресивши з попелу!]
Над моєю головою висіло нове прямокутне вікно.
<СИСТЕМА>
Супутний квіст: [Схований рут складного режиму]
{Хто є справжнім злодієм?}
Хочете продовжити свій шлюб?
(Нагорода: [Свята кінцівка], [Клик Золотого Дракона])
[ Прийняти.\ Відкинути]
Це було ще більш божевільно, ніж весь той сценарій гри, який переслідував мене до цих пір.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert