- Ха. Ха-ха-хо...
Мої очі заволокли червоною димкою. Я розсміялася істерично, спостерігаючи за руйнуванням замків з піску.
- Ей, ти ... - гукнув мене Рейнольд з дивним обличчям, коли я почала ххотіти, як божевільна. Поступово мій дикий сміх вщух.
Роз'їзний герцог, який помітив мою дивну поведінку, і Дерік, що стояв навпроти нього, зацікавилися мною.
Все відбувалося так, як я очікувала.
Після закінчення складного режиму я залишилась в грі. У цій довбаній шаленій грі.
Рука, яка тримала чашу, затремтіла.
'... Все гаразд.'
Рано впадати у розпач. У мене ще один запасний план.
'Але я не можу просто сидіти склавши руки.'
Інакше не буде все виглядати так, ніби фальшива дочка герцога знущається над справжньою? Звичайно, коли я вийду з цієї довбаної гри, мене вже не буде це хвилювати, ось тільки ... Я стану злодійкою, як в оригінальній історії. Я очікувала цього. Однак, на мою думку, я схиляю свою голову так, щоб зберегти своє життя. Чи ж вони не жаліють мене?
Я закусила губу і сказала:
- Старший брат сказав все правильно.
Я підняла підборіддя і озирнула публіку. як горда Пенелопа. Потім я дивилася на тендітну струнку дівчину.
- Івонна.
Я рішуче попрямувала до неї.
- ...Пенелопа! - Коли герцог згадав і в поспіху покликав мене, було вже пізно.
Я спустилася з помоста, підійшла до Івонна і, не зважаючи на пронизливий погляд Деріка, м'яко взяла її за руку.
- Пані та панове, моя єдина сестра повернулася додому на щастя.
Івонна дивилася на мене широко відкритими очима. Не тільки вона, але й усі головні і другорядні герої. Я натягнулася.
- Мій батько збирався відразу оголосити про повернення Івони, але я, побоюючись переполоху серед гостей, попросила його зробити це трохи пізніше, на прийомі.
- ....
- Оскільки ви сказали, що ми намагалися приховати мою сестру, думаю, виникло непорозуміння. Так, Отче? - Знову оглянулася я на герцога, запитуючи його підтримки. - Ви приходили до моєї кімнати, щоб поговорити про це.
Брехня легко злітала з язика.
Герцог здригнувся, почувши мій голос. Він мовчав, хоча і поворухнув губами трохи, намагаючись щось сказати мені.
У нас не було вибору, окрім як задушити на коревільний скандал.
У саду запанувала кров тиша. Я повела Івону за собою, не дивлячись на заздрісного Деніка.
- Ходімо сюди, Івонна.
Від її руки падав жахливий холод, але я не подавала виду. Привівши її на помст, я повернулася на своє місце і висунула перед собою збентежену Івону та поставила золоту чашу.
- Ти не наллєш мені вина? Ми ж тепер сім'я.
- Пенелопа! - Сумно покликав герцог.
Я ж з перебільше сумним виглядом попросила:
- Отче, у мене день народження.
- ...
Дюк замовк. Я посміхнулася, не почувши від нього відповіді.
Він жестом наказав палацові принести ще один кубок. У такій нерозбірливості герцог здавався надзвичайно спокійним і зібраним.
Хоча ситуація практично вийшла з-під контролю, церемонія повнолітності все ще проходила згідно зі мною.
Через деякий час до нас прибігла служниця з золотими чашами. Це збігало з тим, що вона виявилася тимчасовою покоївкою Івонн.
Поруч з золотим келихом Пенелопи було поставлено ще один такий же.
Я одразу взяла пляшку і передала її Івоні.
- Ти вип'єш зі мною?
У цей час очі безпорадно тремтячої Івони наповнилися радістю.
- Так, звичайно...
А коли я привезла її сюди, вона дивилася на мене як нежива, ніби з нею поводилися, наче з порожнім місцем. Я підняла один з кубків, що стояли на столі.
- С... Дякую, Пенелопа. І вибач, що зруйнувала твою церемонію повноліття... - обережно прошепотіла вона, наливаючи вино в мій келих.
- Не кажи так. Ти нічого не зіпсувала, - я з посмішкою прийняла налитий нею херес.
Потім я налила вино і в її чашу, наслідуючи свою добру сестричку.
- Тобі не треба вибачатися. У будь-якому випадку...
У цей момент я відчула легке вібрацію у грудях.
Я замовкла і навіть перестала нахиляти пляшку, опустивши очі.
Стародавнє намисто, яке я не почала знімати через Раду наслідного принца. Колір білої намистини змінився. Вона побалтела.
Мені вдалося підняти застиглий погляд і подивитися на Івону.
Вона ще не помітила цього через яскраве сонячне світло, тому з цікавістю втупилася на мене, коли я застигла.
(...) Я зустріла Бекі, яка запитала мене, як дістатися до агентства.
Голос Емілі безжалісно гукнув слух. Я подумала про бульбашки з тістечком, яке залишила у своїй кімнаті в шухляді. У мене залишився ще один неперевірений спосіб.
Втеча через смерть. З наближенням кінця складного режиму, я могла вибрати лише цей варіант, щоб вибратися звідси. Навіть якщо я ризикую померти по-справжньому.
Я попросила у Вінтера отруту, від якої помру безболісно засну вічним сном.
Спочатку я збиралася випити його під час церемонії повноліття, зі злостю думаючи:
'Пусті вони подивляться, як я падаю в непритомність і помираю. Може, це змусить їх сумніватися в ангелоподібній героїні.'
Але перед церемонією я передумала.
Хоча слова Емілі все ще знервовані в моїх вухах, розмова зі герцогом справила на мене великий вплив.
Він хотів провести кращу церемонію повнолітніх подій для своєї названої доньки Пенелопи, яка зникла без жодних труднощів.
Знаючи про це, я не могла вирішити зіпсувати цю церемонію.
Яд був доступний мені в будь-який час. І я все одно хотіла побачити кінець складного режиму, тому відмовилася від цього плану і замкнула флакон у шухляді.
Я планувала випити його відразу після церемонії досконалого літа, тихо, щоб ніхто не дізнався...
- Пенелопа...? - з Опакою покликала мене Івонна, зауваживши, що я стою без руху.
Я повернула кисть, що заміряла на невизначений час, і долила вино. Свічка на моїй грудях стала інтенсивнішою.
- О-очиле...
Зрештою Івона помітила, що намистина набула яскравого жовтого кольору. Вона здивовано дивилася на намисто.
Бульл-.
Я наповнювала чашу і поставила її та пляшку на стіл.
- Івонна.
- Эм?
Вона здивовано глянула на мене, не зводячи очей з мого намиста. Моє серце, що б’ється, заспокоїлося.
- Ми переплутали кубки.
- Е-е?
- Це мій келих. Мабуть, відсутність написів збило тебе з пантелику, - я вказувала на золоту чашу, повну вина, яку вона тримала.
Це була брехня. Тимчасова покоївка Івонна поставила склянку прямо перед нею, щоб не було плутанини.
- Справді? Вибачте...
Я вихопила келих з рук збентежено вибачливої героїні. Вино по інерції пролилося мені на руку. Моя альна рідина, що стекла з зап’ястка, була схожа на кров.
- Ой, Пенелопа. Т-ти проли...
- Візьми свою чашу, - коротко наказала я, перш ніж схвильована героїня прийшла в себе і підняла шум. І, не турбуючись про те чи дійсно вона підняла свій келих, я повернулася. - Прошу хвилинку уваги! Сьогоднішня основна героїня - Івонна, а не я.
Звертаючись до людей, я підняла кубок, який забрала у Івона. У саду знову піднявся гул.
- Вітаю всіх. Справжня благородна леді повернулася, - широко посміхнулася я.
'Пенелопа!'
Я відчувала приголомшений погляд Рейнольда і мовчазний оклик герцога.
Не має значення, що спровокували цю ситуацію, сценарій гри чи план Івони. Все буде скінчено, якщо я помру і втечу з гри.
'Це кінець.'
Я не збиралася робити це, але коли все склалося саме таким чином, відчула полегшення.
"Так все і повинно було закінчитися".
Не знаю, чого я так боялася. Я востаннє подивилася на головних героїв. Дерік безстрашно спостерігав за мною, схрестивши руки на грудях. Спадок принц хмурився, наче щось не давало йому спокою. Вінтер з тривогою дивився на мене.
Хоча мені було трохи незрозуміло, чому індикатори все ще ширяли над їхніми головами, я вирішила не звертати на це уваги. Настав останній день, коли я бачу ці огидні обличчя.
За героїню, я тихо пробурмотала залпом і випивала келих, який тримала перед очима.
Коли я поставила порожній кубок на стіл.
- Леді!
Тр-р -, Бух!
Вінтер різко вскочив з місця. Його вираз обличчя сильно спотворився. Здається, він помітив, що намисто змінило колір.
Гості з подивом озиралися на марки Верданді, який раптово піднявся зі свого місця. Я дивилася на нього без будь-яких виразів на обличчі.
І раптом відчула тепло в грудях. Моє серцебиття зросло. У мене закрутилася голова, і я похитнулася.
Кранпринц, який відчув дискомфорт і себе теж встав.
- Негайно викличте лікаря...!
Приблизно тоді Вінтер, стурбований тим, що слідував за мною, голосно закричав.
- Угх...
Моя груди палала. Я закашляла від нестерпного болю, відчуваючи, як тисячі голок вп’яються мені у горло.
- Кха!
Перед очима все стало червоним. Ні, це була кров з мого рота.
- А-а...!
- Пенелопа!
Крики людей розходилися всюди. Сад швидко занурився в хаос. Але я не відчувала цього, тому що повільно втрачала свідомість.
Хвати-! Я схопилася за край столу, щоб утримати своє грішне тіло. Раптом перед моїми очима спалахнуло біле світло.
<СИСТЕМА>
Спеціальна нагорода за {Сюжетний квіст: [У пошуках зниклих без вістки дітей (Часть 3. Рятування викрадених дітей від Сіл Зла).} активовано!
'Що за чорт.'
Переді мною з'явилося розмите системне вікно.
<СИСТЕМА>
Ви виконали складний кучок! Хіба вам не шкода закінчувати гру таким чином?
Як особливу нагороду за ентузіазм у проходженні складного режиму ви отримаєте можливість переглянути Схований Фінал!
1 000 тисяч золота -> 500 мільйонів золото
[Оплат. / Відмовитися.]
'Схований фінал?'
Світ навколо нас втратив форму і потьмяніло, наче я вже втратила свідомість. Я постійно намагалася підняти своє тіло, яке продовжувало завалитися в різні сторони. Але мої очі бачили тільки мутні літери на білому прямокутнику, а відтялі руки не слухались.
Тим часом написи у системному вікні змінились.
<СИСТЕМА>
На вашому рахунку достатньо коштів, відкриття Схованого Фінала буде оплачено автоматично за п'ять секунд.
<СИСТЕМА>
5
<СИСТЕМА>
4
'Якого біса? Ні, ні!
Я відчайдушно замотала головою і простягла руку, щоб натиснути [Відмовитися.]
- Кха!
Але в цей момент моє тіло здригнулося і з рота хлинула кров.
- Пенелопа Еккарт!
Хтось грубо обійняв мене. Палець, який майже торкався кнопки [Відмовити], наткнувся на перешкоду.
- Лікарю, приведіть лікаря! Зараз же! - Закричав той, хто мене обіймав.
<СИСТЕМА>
3
<СИСТЕМА>
2
Мені було байдуже, що відбувається. Я просто шалено хитала головою і не зводячи очей з системного вікна.
- Нет, нет... Відхилити...
'Ні! Мені потрібно натиснути [Відмовитися], не заважайтесь!'
Число швидко змінювалося. Я намагалася натиснути на потрібну кнопку.
- Кха!
Але моє тіло знову б’ється в конвульсіях і почало темніти. У цьому хаосі скрізь лунали крики.
'Ні, забирайся! Ні, чорт!'
Зрештою, я не змогла дотягнутися до кнопки через стовпців навколо мене людей.
<СИСТЕМА>
Ви витратили [500 Мільйонів Золота], щоб відкрити Схований Фінал!
(На вашому рахунку залишилося 999 9 1999+ золото)
Останнє, що побачили мої оченята - це герцоги та головні герої. А те системне вікно, чия поява я хотіла так само, як і створення диявола з пекла.
Бух-. Я почула, як щось впало.
'Будь ласка, дайте мені вже померти.' - подумки закричала я, закривши очі.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert