Я не розуміла, про що він говорив. Але все одно перестала дихати.
Я була дуже вражена, коли побачила в очі прикутих до мене очей і сказала:
- Що ви тільки що сказали...?
- Давай не будемо провокувати багато порожніх чуток, а почнемо зустрічатися по-справжньому.
Мене вразив голос Бодри.
Моє серце шаленіло. Я стиснула зуби.
Ці дивні почуття навіть не думали ослабити й збивати мене.
- Це такий жарт?
Каллісто схилив голову набік, коли я безпорадно подивилася на нього.
- Я думав, що хоча б трохи тобі подобаюсь.
- Кожен, хто побачив би ваш вираз обличчя тоді, вирішив б, що подія в саду-лабіринті було страшним сном, -
Я поспішно ляпнула перше, що спало на думку, сподіваючись виправдати своє ганебне минуле.
Помітивши мою поспішність, наслідний принц Єхидно посміхнувся і запитав:
- Ти все ще сердишся через те, що сталося тоді?
- Що ви маєте на увазі?
- Я про той випадок, коли порізав тобі шию.
На цих словах я широко відкривала очі.
Було дивно, що його все ще турбувала моє "признання", але потім я усвідомила, як сама зовсім забула про це.
'Незбагненна на те, що я все ще зі страхом згадую той день ...'
Коли моє ставлення до нього змінилося?
Чомусь Каллісто не був в моїх очах настільки мерзенним істотою, щоб я відчувала огиду тільки коли бачив його обличчя. Останнім часом мені навіть здавалося, що перше враження було помилковим...
- Якщо я дам тобі меч і дозволю точно відігнати мені шию, тобі стане легше?
Але кронпринц раптово вимовив щось жахливе, тому у мене, яка втратила дар мовлення, прорізався голос і я замотала головою:
- Ні! Те, що сталося того разу було просто нещасним випадком...
- Давай, візьми.
А цей хворий на голову людина вже щось витягав з нагруднику кишені. Щось блискуче, з чітким орнаментом жовтого дракона.
Він простягнув мені кинджал.
- Що, чорт візьми ...
- Це святковий банкет на мою честь, тому я не зміг пронести меч, так що ріж мене цим, - постукав він пальцем по задньої частині своєї шиї. По тому боці, куди стікали краплі крові з вуха.
Я подивилася на нього, подивилась на кинджал і закричала:
- Що ви намагаєтеся зробити? Забудьте про це!
- Чому? На мені подарований тобою артефакт, так що все відразу заживе.
- Ви хочете, щоб я вбила вас і вчинила зраду? Поверніть ніж назад, це небезпечно!
Коли я відкинула його з гримасою жаху, наслідний принц, замість того, щоб заховати кинджал, весело посміхнувся:
- Так тепер ти більше не турбуєшся про мене, так?
Я помітила, що він виглядає божевільно. Над темноволосою головою в місячному світлі мерехтіла шкала.
'...Сирена.'
Я завжди вважала червоний індикатор інтересу кронпринца знаком небезпеки, сиреною.
На даний момент інтерес Каллісто мені все ще не відомий.
Спадкоємець цієї Імперії був дійсно закресленим королем всіх викресленох з мого списку, і я думала, що він найменш маловірочна любовна ціль, кінцівку якої я можу отримати. Але зараз я щось підривала впевненість у цьому.
Можливо, я не помічаю того, що у мене прямо під носом...
- Ваше Високість.
Я потягнулася вперед.
І ніжно стиснула руку, все ще простягаюча мені кинджал.
Непередбачуваний дотик червоних очей став трохи більшим.
<СИСТЕМА>
Хочете перевірити зацікавлення [Калісто]?
[2 Мільйона Золота] \ [200 Репутації]
Між нами з’явилося біле прямокутне вікно.
<СИСТЕМА>
Ви витратили [2 Мільйона Золота] на перевірку зацікавлення [Калісто].
(На вашому рахунку залишилося: 42 000 000 золотих)
І білий рядок над головою Каллісто відразу змінилася.
[Интерес 76%]
Коли я побачила, що з дитинства цікавлюсь ними, то почувалась просто жахливо.
Моє серце одночасно захопили полегшення і інша, непізнана емоція.
Вона була наче спустошення.
- ....Ей, леді, - раптово розбудив мене Каллісто, поки я дивилася шкалу над його головою. Мабуть, я виглядала дивно, мовчки схопивши його за руку, і тому відтягнула свою долоню. - Що раптом сталося з твоїм виразом обличчя?
Я не знаю, що сталося з моїм обличчям після того, як я побачила "Інтерес 76%".
Однак я намагалася усміхнутися, коли це було доречно.
- ...Ваше Високість.
- Слухаю.
- Ви мене любите?
Очі наслідкового принца розкрилися ще ширше. Він запитав у відповідь, ніби почув незнайоме слово:
- ...Люблю?
- Так. Ви хочете почати зустрічатися зі мною, тому що любите?
- Леді.
Каллісто подарував мені дуже збентеженим поглядом і швидко проговорив:
- Хіба подібні сентиментальні слова нам підходять?
- ....
- Що з тобою? Хіба ти не говорила про це на колишніх мисливських змаганнях?
- Що...
- Ти сказала, що будеш шукати більш відповідний статусу об'єкт симпатії.
У цей момент у мене в очах потемніло; мене ніби ударили чимось важким по голові.
Почуття, яке я вважала подібним на спустошення стало чимось більш важким. Кронпринц, який не говорить про мої глибокі почуття, спокійно сказав, погладячи підборіддя:
- Якщо подумати, це має сенс. Але ти трохи помилялася.
- ....
- Ми практично найкращі партнери для один одного. Принц, чиї права на трон перебувають під загрозою, і гадкий утінок з будинку герцога.
- ....
- Крім того... Мені комфортно і весело з тобою. Хіба ми не ідеальна пара, леді?
- ....
- Незалежно від того, наскільки ти дика зараз, твоя сім'я все одно підбере тобі пару після твоєї церемонії повноліття.
Спадок принц засунув кинджал назад і втупився на мене.
- Тому просто об'єднайся зі мною.
- ....
- Я думаю, ми можемо стати досить хорошими партнерами - як ні в чому не бувало потиснув він плечима і посміхнувся.
Було так дивно чути, як він говорить це з незворушним обличчям.
- Ми могли б стати опорою один для одного в цій довбаній імперії.
Я занадто пізно зрозуміла його.
Стосунки, про які він говорив, це не якась емоційна прив'язаність, а зроблений з урахуванням різних причин вибір.
На відміну від мене, який дивився на все це з точки зору "симулятора любові", він аналізував ситуацію раціонально.
'Ну, це всього 76%, до любові ще далеко ...'
Хоча, коли я бачила 76%, то не могла сказати, що йому байдуже...
У цей час мені нарешті вдалося розпізнати їх. Ці дивні відчуття, що не дають мені спокою поруч з ним.
Я без жодних розрахунків почала симпатизувати кронпринца.
Він і я. Ми обоє відчували одне одного.
Але на цьому все.
Романтичні почуття марні для наслідного принца, статус якого поставлений на карту. Те ж саме зі мною.
« 4% і 24%.
Їх навіть неможливо порівняти.
У мене в пріоритеті було виживання і втеча, а до церемонії залишалося трохи більше тижня. На відміну від героїні нормального режиму, у мене не було часу займатися дурницями.
Мої мрії задушили, і розум поступово повернувся. Це було розумно.
Однак я не могла зрозуміти, чому почувалась пригніченою.
- Я....
Якщо я дозволю собі трохи розслабитися, то поглянула на принца-спадкоємця, намагаючись випрямити своє майже падаюче тіло.
- Я не хочу таких стосунків з...
- Приходить Його Величність імператор!
Потім через скляні двері донісся гучний крик слуги.
Вор-р-н! Вор-р-н!
У цей час у районі грудей кронпринци почали поширюватися вібруючі звуки.
- Чорт, ця істеричка знову божеволіє.
Він невтомно витягнув кришталевий шар, який міг блукати і швидко підійшов до мене в заціпененні.
- Як скоро твоя церемонія повноліття? Не відповідай мені зараз, добре подумай і дай мені відповідь в день церемонії, леді.
- Ні, мені нема про що більше думати.
- Тс-з.
Наслідний принц закрив мені, що збирається відхилити його пропозицію, рот долонею і помітив загрозливо блискуча алими очима:
- Це дуже сумно - бути відкиненим у свій день народження. Тобі так не здається?
- У-ум, у-у, м-м!
- Дякую за подарунок, леді. Почекай трохи і виходь теж. Тут можуть бути щури, які все ще цікавляться мною.
- Мфа! Вислухайте мою відповідь, перш ніж... Ваше Високість!
Кронпринца, що закривав мені рот, миттєво здуло вітром за штору.
Я залишилася на тихій терасі наодинці.
- Ха...
Провівши поглядом на забуту спину принца, який швидко віддалявся від мене, я дуже зітхнула і прикрила шторку. Як він і сказав, мені потрібно було почекати. Але коли я залишилася сама, на мене несподівано накочувала сильна втома. Час минав, і настав час виходити, але я не наважувалася повернутися в банкітний зал.
Я не могла вдавати, що нічого не сталося, і щоб догодити головним героям, піднімаючи їх інтерес. Не з таким настрійом.
- ...Може, мені просто піти? - Раптом закралася в мою голову ідея, коли я виглянула через перила.
'З якою статою я повинна залишатися тут?'
Все, що мені потрібно робити - це слідкувати за тим, щоб хтось більше цікавився моїми персонажами, аби врятувати моє життя.
Немає сенсу виконувати такий обтяжливий борг дворику, записаний лише за кадром гри.
Подивившись вниз, я побачила, що балкон був досить високо, хоча й знаходився на першому поверсі. Проте висота була достатньою, щоб я могла зістрибнути.
'Погнали.'
Я без зайвих роздумів підібрала спідницю і залізла на перила. Прямо перед стрибком у моїй голові пром'яло обличчя герцога.
Але Пенелопу це ніколи не турбувало.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert