Час до дня народження кронпринца промайнуло непомітно.
Через наслідного принца, який боявся, що я не прийду, і того запрошення відразу для всіх членів родини герцога я втратила можливість просто відсидітися в особняку, прикинувши хворого.
Як і в день кожного бенкету, який я відвідувала на світанку, мене розбудили покоївки, починаючи від підготовки мого тіла до святкування.
Це дратувало мене і набридло, але після кількох таких днів це заняття стало для мене звичним.
- Вам потрібно одягнути сукню, леді.
Я, залишивши всю підготовку на них, повільно розкрила очі і відчула трясіння, намагаючись розбудити мене.
Коли я побачила чорно-синієву сукню, що висять перед моїми очима, сон як рукою зняв.
- Це...
Це плаття подарував мені наслідний принц.
Навіть під час приглушеного, не травмуючим сонним оком освітлення.
- Боже мій, ви купили нове?
- Воно таке гарне. Просто потрібайте цей матеріал!
- Думаю, воно буде чудово дивитися на вас.
З’являється новий одяг і викликає ажіотаж у рядах покоїв. Поглянувши на нього кілька секунд, я відвернула голову.
- Принесіть мені іншу сукню.
- Чому, леді? Його Високість особисто.
- Емілі.
Емілі, яка намагалася мене роздратувати, негайно запитуючи про причину мого крижаного попередження, миттєво захопилася.
Я знову поглянула на сукню, яку мені подарував мій спадкоємець.
Хоча екстравагантні речі були мені не до вподоби, плаття було дуже красивим навіть на мій погляд.
Сам факт того, що це його подарунок мені зовсім не подобався, але, повинна визнати, смак у нього хороший. Якщо я його одягну, воно підкреслить класичний і елегантний образ Пенелопи.
"Тим не менш, в цьому плаття я безумовно не зможу уникнути чергової зустрічі з Каллісто".
На відміну від недавнього часу, коли нічого ще не було визначено, зараз я була в декількох кроках від кінцівки.
Відтепер я не повинна стикатися з іншими героями і ставати об'єктом незнаних пліток.
- Я просто покажуся на банці і відразу ж повернуся. Так що принесіть мені яке-небудь невидиме плаття.
Цього разу покоївки більше не сіяли на мій вибір і вилучили предмет гардеробу, який мені не подобається.
А потім принесли інше скромне фіолетове плаття.
Спочатку Пенелопи не мали його, а я купила.
Моє волосся зібрали в саму зачіску, і я покинула кімнату з мінімальною кількістю прикрас, щоб бути якомога більш непомітною.
Коли я спускалася по сходах, то побачила знайомі фігури біля виходу. Це був герцог, рожевий і оранжевий.
- Пенелопа.
Герцог зробив вигляд, що першим помітив мене. Збираючись привітатися, я раптом засталася:
- Чому ви всі тут?
- Ми поїдемо до палацу разом.
- Хіба ми не... Вони збиралися їхати нарізно?
Герцог злегка відвів очі, незручно закашляючись на моє питання:
- Кхм-кхум, ці хлопці попросили мене поїхати туди разом з ними.
- Коли ми взагалі ...! - намагався заперечити Рейнольд, але швидко закрив рот, зловивши красномовний погляд герцога.
- Дякую.
І дивлячись на нас двох, Рейнольд захмурився:
- Цього разу ти не отримала жодних запрошень стати партнеркою, чи не так?
- ... Що?
Я вже збиралася відповісти "а що, якщо отримала?", в мить ока розлютився на його сарказм, але змогла стриматися.
Так само, коли я отримав подібні відповіді, мені довелося б розкрити, що був один такий божевільний виродок, який намагався стати моїм партнером кілька днів тому.
Твої старші брати будуть супроводжувати тебе, щоб ти не почувалася незручно. А що? Хочеш їхати окремо? Чи ви занадто самовдоволені?
- Ха. Невже ти запрошуєш мене стати твоєю партнеркою, приковуючись супроводом?
- Ты.... Ти хочеш померти?
- Припините, Рейнольд, Пенелопа, - суворо голосом обсадив герцог нас, сперечаються, як діти.
- Досить. Час виїжджати, ходімо.
Рейнольд зробив останній подарунок, який показав мені якийсь образ і відразу відвернувся від нього.
'Цей сопляк.'
Я пішла за ними.
Перед особняком стояв великий особистий екіпаж герцога, який минулого разу возив нас на мисливські змагання.
Першим, хто сів у нього, був Рейнольд.
Коли я зібралася теж залізти в карету, підібравши спідницю.
- Почекай.
Переді мною несподівано з'явилася рука.
Повертаючи голову, я побачила Дерика, який дивиться на мене своїми спокійними блакитними очима. Незважаючи на здивування, я слухняно взяла його руку.
- ...Спасибі брат.
Можливо, через те що пройшло багато часу з тих пір, як я востаннє називала його "брат", а не "молодий пан" рука Деріка трохи здригнулася. У цей момент перед моїми очима вискочило біле вікно.
<СИСТЕМА>
Хочете перевірити зацікавлення [Дерік]?
[2 Мільйона Золота] \ [200 Репутації]
Несподівано після того, як я побачив вікно системи з перевіркою цікавості, у мене майже виникло мікроінфаркт.
"Хоча, якщо подумати... Я ніколи не перевіряла його інтерес з тих пір, як його сховали.'
Я вагалася обрала [2 мільйони золота].
Я хотіла переконатися, що він і далі не є негативним.
<СИСТЕМА>
Ви витратили [2 Мільйона Золота] на перевірку зацікавлення [Дерік].
(На вашому рахунку залишилося: 44 000 000 золотих)
[Интерес 45%]
Деніка знову почала цікавитися.
На щастя, судячи з того, що я бачила востаннє, він не впав. Навпаки, навіть виріс, набагато сильніший за мене.
Але оскільки я вже натрапила на те, що мене цікавить найбільше, то не сприйняла симпатії до 50 відсотків.
- Ти не збираєшся сідати в карету? - повернув мене в реальність холодний голос.
Я зрозуміла, що просто п'яюсь на нього, стискаючи чужу руку.
- Ой, вибачте.
Розкинувшись, я встала на підніжку карети. І саме тоді, коли я залізла в візку.
- Сьогодні ти одягнена як леді.
У моєму вуха почувся його ясний голос.
Я влаштувалася на сидіння і знову втупилася на нього. Але він мовчки сів поруч зі мною, наче ніколи і не говорив нічого подібного.
'...До речі, що знову з цією розсадкою?'
Я трохи спізнився, і ми сиділи точно так само як під час подорожі на полювання. Мені відразу стало душно.
Невдовзі після того, як карета рушила, герцог порушив важкий мовчання:
- Його Величність імператор теж буде там, так що не доставляйте нікому проблем. Особливо це стосується тебе, Пенелопа.
І цього разу проблема була в мені.
'Чому знову тільки я?'
Слова, які могли ось-ось вирватися з глибин моєї ображеної душі, потонули в проповіді герцога:
- Не треба відразу надирати їм задниці тільки тому, що якісь придурки заграють з тобою, запрошуючи на танець. Краще просто голосно поклич мене або своїх братів.
- ....
- Я ж казав, якщо хочеш пнути когось, просто затягни його в безлюдне місце і кинь у своє задоволення. Розумієш?
- Батько, я неодноразово просив тебе не говорити цього.
- Кхм.
Коли Дерік зрушив брови і перервав герцога, той повернув голову і закаштувався.
- Ну, в цьому є сенс. З огляду на те, що 2 роки тому ти мало не позбавила Хайлос жодної надії для нащадків... Уй! - Не сказавши, Рейнольд здригнувся, наче від болю.
Я подивилася собі під ноги.
Загострені шкарпетки моїх кришталевих туфель з'явилися і знову сховалися за підлом моєї спідниці.
'О, а це здорово. Схоже, ці підбори мені знадобляться.'
Я дивилася на своє взуття, то на Рейнольда, продовжую відточувати свою нову навички атаки. Чоловік, що сидів навпроти мене, задерся і крикнув:
- Гей, чому ти дивишся на свої туфлі таким зловісним поглядом!
- Коли це я так робила? - Сховавши ноги, я посміхнулася герцогу. - Я розумію, Отче.
- Ух, так нечесно... - заныл Рейнольд.
Дерік, на мене холодно покосився. Але мені було байдуже, я весело пняла рожевого ще пару разів.
Через деякий час карета доїхала до Імператорського палацу.
Я дуже нервувалася, вибираючись з екіпажу.
Спадкоємець може в будь-який момент вискочити з нізвідки, запитуючи: чи не моя партнерка там приїхала? Власне, через це я і змінила плаття, - щоб не потрапити йому на очі.
Однак, золото не було в мене і після того як пройшла всі сходинки у банкетний зал.
- Люба, раптом звернувся до мене герцог, поки я озиралася.
Окинувшись, я знайшла зморшку руку.
- Дозволиш своєму батькові супроводжувати тебе?
- ....
- Або ти відмовишся входити зі старим і хочеш піти одна? - Він і лукаво розсміявся.
Мені було добре відомо, що Пенелопа заплуталася в собі через зневажливий відносини герцога.
І я могла зрозуміти ніяковіння дівчини, яка переживає статеве дозрівання і змушена виходити в люди під руку з батьком через відсутність партнера.
'Але ти не повинна була так прямо говорити це, Пенелопа, чорт візьми!'
Коли я подивилася на руку герцога схвильовано-растеряним поглядом.
- Нічого страшного, якщо ти не хочеш.
Побачивши, що я не готова взяти його руку, він миттєво спробував незручно віддерти її. І тоді я сама різко схопила його.
- Це не...
- ....
- Це не так, батько, - натягнено посміхнулася я, дивлячись на герцога.
Коли я побачила, що герцог прослизнув крізь мене, то раптом почала блювати.
- Ходімо.
- Прибули члени родини герцогів Еккарт!
Під оголошенням слуги величезні двері бенкетного залу повільно відчинилися. Усередині вже було багато палаців.
Взявши герцога під руку і відчайдушно терпить бунт шлунка, я зустрілася з кимось попереду.
Безцінне срібне волосся, сховані за маскою кролика, тепер яскраво сяяло.
Хоча ми дивилися одне одному прямо в очі, він не відвертався.
Недавно ми розірвали з ним досить неприємну ноту, тому я відчула себе обтяженою і займала зоровий контакт. У цей момент.
<СИСТЕМА>
Позазапний квіст!
(...) Тягар з тобою в цю жваву ніч! (...)
Чи не запросите ви на танець [Вітер]?
(Награда: +5% зацікавленості, плюс 50 Репутації).
[ Прийняти.\ Відкинути]
Аж раптом перед моїми очима спалахнуло системне вікно.
- Що?
Я нахмурилася і відразу натиснула [Оклонити].
Як тільки системне вікно випарувалось.
- На що витріщився цей старий?
Від мене почувся нервовий голос.
Обернувшись, я помітила Рейнольд впився поглядом примхованих очей прямо у Вінтера
А потім.
<СИСТЕМА>
Позазапний квіст!
(...) Тягар з тобою цієї гарячої ночі!
Чи не запросите ви на танець [Рейнольд]?
(Нагорода: +5% зацікавленості [Рейнольд], плюс 50 Репутації).
[ Прийняти.\ Відкинути]
Вискочило ще одне квістове вікно.
'У цієї гри зовсім кульки за ролики засихали?'
Я була вражена абсурдністю системи.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert