- ....Чорт.
Я переаналізувала системне вікно, але у мене не було часу настерегти прокляту ігрову систему.
- Леді! Леди! У вас все гаразд? - Вінтер гукнув мені, не дочекавшись відповіді.
І я відреагувала слабким голосом:
- Тут теж є монстри.
- Будь ласка, зачекайте. Я скоро...
- Дякую, не потрібно, - похмуро сказала я, дивлячись на повзуючі по стіні за білим прямокутником чорні тіні. - Думаю, я справлюсь сама.
У разі небезпеки системне вікно з'явиться знову, і я точно зможу розібратися з цими монстрами. Коли я натиснула [Принято], текст в окошці швидко оновився.
<СИСТЕМА>
Використовуйте магію, щоб знищити [Монстр]!
( Заклинання: « Рука вогненної крові », Морозка)
~Старт!
(0/20)
- Кри-і-и!
Чорна тінь відштовхнулася від стіни, стрибнувши.
Велика зубаста паща літала до мене через системне вікно.
- Рука вогненної крові! - Поспішно заволила я.
Пфшврух-! Темна тінь спалахнула у полум’яному вогні.
- Кри-і-и!
Я відступила від вогню подалі.
Підсмажений монстр заверещав і незабаром впав.
Полум'я розвіяло темряву.
Коли я побачила, що відбувалося в печері, по мені пробіг табун мурашок. До мене повзли десятки монстрів, які виповзають з води.
- Кри-і-и!
Один з них знову стрибнув на мене.
- Заморозка!
Цього разу тварина замерзла в повітрі.
І застиглий монстр впав на кам'яну підлогу печери.
Хрусть-!
Розлітаючись по всьому боку.
(2/20)
В повітрі швидко змінюються числа, які паруються.
Те, що магія виявилася набагато сильніше за мене здавалося мені незадачі.
- Що це було? Неймовірно.
Я здивовано дивилася на обвуглену і розбиту тушки монстрів, не вірячи, що все це було зроблено мною.
- Кри-і-и! - верещали інші, ніби негідники через передчасну смерть своїх родичів.
Я з пафосним виглядом повільно зробила їм крок назустріч.
- Вам кінець.
І почала кричати закляття.
У порівнянні з бурхливим ведмедем, знищення цих монстрів було набагато легше. Ящірки-мутанти виявилися не такими творчими, як він.
- Рука вогненної крові!
- Заморозка!
Мене трохи дратувало те, що мені доводилось постійно повторювати безглузді заклинання.
"Може, те, що Вінтера тут немає - це на краще?"
Якби мені потрібно було вимовляти ці безглузді закляття перед ним, я б згоріла зі сорому.
(15/20)
Я раптом усвідомила, що монстри закінчувалися.
- Рука вогненної крові!
- Рука вогненної крові!
Двоє монстрів відразу.
(17/20)
- Кри-і-и!
Треск-, Хрусть-.
По всій печері монстри виглядали огидно. Я зморщилась, затиснувши ніс.
Хоча заморожувати їх було б краще, печера швидко зануриться у темряву. Треба було регулярно їх підпалювати.
- Рука вогненної крові!
- Заморозка!
(19/20)
- Кри-і-и!
Потім я позбулася також двох, що висіли на стелі печер.
Тепер залишився всього один.
Я дуже нервувала, знищуючи монстрів, так що тепер нарешті змогла трохи розслабитися. Лео ще не було видно, а я вже почувалася виснаженою.
Чекаючи останнього монстра, я помітила одну дивність.
- ... Що? Де він?
Останній не з'являвся.
А я вже зовсім не володіла до цього проходу теплих почуттів, оскільки по його стінах нещодавно виповзали з тріщин мерзенні монстри.
До речі, куди б я не подивилася, мій погляд напився тільки на трупи вбитих мною істот.
- Він утік?
Я знову перевірила системне вікно, почувши затилицю
(19/20)
Числа не змінювалися.
Мені стало не по собі. Квест ніколи не закінчиться, якщо я не вб'ю останнього.
'Ні, я цього не допущу. Так, спочатку мені потрібно його знайти.'
Мені довелося йти глибше в печеру.
Не бажаючи притрагатися до цих моторошних монстрів, я йшла вперед, тримаючись стінки і продовжую повторювати заклинання.
Коли я обережно обходилася залишки монстрів на підлозі.
Бух-!
Вся печера раптово здригнулася.
« Що це? »
Я замерла в нерішучості.
Печеру тряхнуло, але незабаром все знову стихло.
Варто було мені зробити наступний крок, роздумуючи чи не здалося мені це, як...
Бух-! Бух-!
Цього разу я була впевнена, що відчула тряску.
- Ч-що?
Я встала, як закопана.
Полум'я, яке спалювало останніх монстрів майже згасло, так що не могло освітити віддалені куточки печери.
Затамувавши подих, я втупилася на інший бік проходу. У цей момент.
Бух-! Бух-! Бух-! Пол здригнувся більше, ніж раніше.
А потім.
- Кри-і-и!
У темряві пролунав жахливий рев.
- А-а!
Я інстинктивно заткнула вуха руками.
Бух-! Бум-! Тудудх-!
Тряска ставала все сильнішою.
- Рука вогненної крові! - Машинно викрикнула я заклинання, відчуваючи, що щось не так.
Пфшврух-! У задній стіні печери спалахнула пожежа.
Я повільно розкрила рота, коли побачила сцену.
- Кри-і-и!
Велетенський монстр, який заповнив весь прохід до мене з палаючою головою.
'.... Бетумі.'
Бах, Тудудх-!
Щоразу, коли його кінцівки торкалися підлоги, печера тремтіла, наче ось-ось обвалиться.
Коли я висипалася на мою голову кам'яна крихта привела мене в відчуття, і я тремтіла, викрикнула:
- Рука вогненної крові!
- Кри-і-и!
Але монстр лише затягнувся на мить, а не помер. Він був настільки великим, що мої атаки не справляли на нього належного ефекту.
Прямо як під час мого полювання на бурого ведмедя.
- Рука вогненної крові!
- Заморозка!
Я відступила, продовжую викрикувати закляття.
Але монстр навіть не збирався вмирати. Мені вдалося тільки роздратувати його. Коли дистанція між нами почала скорочуватися, мене охопив страх.
Раптом я наткнулась спиною на щось тверде. Я зайшла в глухий кут.
Позаду мене була стіна печери, а попереду - величезний монстр.
- Кри-і-и!
Монстр, який підійшов до мене впритул, широко розкрив пащу, щоб зжерти мене.
'Мене зараз з'їдять."
Моє тіло одержено, і я рефлекторно зажмурилася.
- Уклоняйся, леді!
Шмяк-!
До мене донісся звук розрізання тіла. Знайомий голос змусив мене знову відкрити очі.
Хрючись, Херп-! Почав роздаватися зловісний кришталик.
Хтось захистив мене, встромивши меч у пащу монстра.
Його сяюче золоте волосся мерехтіло в темряві.
- ...Ваше Високість?
- Кри-і-и!
Схоже, цього разу монстр отримав серйозний урон від прямої атаки. Він смикався як божевільний.
- Угх.
Каллісто швидко підійшов до мене. Все, що я могла зробити, щоб допомогти йому - це продовжувати повторювати закляття.
- Рука вогненної крові, заморозка, рука огняної крови!
Проте магія майже не працювала. Я розгубилась на монстра.
Спадкоємець, що стояв перед пащею монстра, роздратував мене:
- Не стій стовпом! Ти що, хочеш померти? Давай, наколдуй щось.
- А.
Я взяла себе в руки і знову швидко сказала:
- Рука вогненної крові! Заморозка!
- Заморозка! Рука вогненної крові! Заморозка!
- Кри-і-и!
(20/ 20)
І, врешті-решт, останній монстр впав замертво.
Всередині широко відкритої пасти мертвого монстра створило системне вікно.
<СИСТЕМА>
Квест [знищити монстрів] Це було успішно завершено!
Як нагороду ви отримуєте +5% інтересу [Калісто].
✔
- Вам кінець.
- Omae wa mou shindeirur!
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert