Нехай я зовсім не хотіла входити туди, у мене не було вибору. Мені довелося неохоче зробити крок вперед.
- Швидше, йдемо.
- Зачекайте хвилинку, - зупинив мене Вінтер.
Я запитала його, чи він не так?
- Будь ласка, обуйтеся.
Він раптом зняв свої туфлі і поставив їх на землю переді мною.
Події розвивалися настільки швидко, що я забула про те, щоб піти босоніж.
Подивившись на величезні черевики Вінтера, я відразу відмовилася:
- Дякую, але не варто. Мої ноги вже брудні настільки, наскільки це можливо.
- У печері можуть бути гострі камені.
- Вони завелися мені, так що будуть постійно звалитися при ходьбі. І якщо я їх одягну, то що щодо вас?
- Вони зачаровані, тому самі підлаштовуйтеся під розмір ноги власника. А на себе я дам чари, які зміцнюють. Зі мною все буде нормально.
Побачивши, що я знову збираюся відмовитися, він суворо додав:
- Одягайте, якщо хочете піти в печеру зі мною.
Схоже, він не пустить мене туди, якщо я не зроблю це. Здається мені, сьогодні я побачу багато його нових сторін.
- Добре.
Я без бажання засунула ноги в туфлі, які він мені дав.
Взуття, яке я вважала за свободу для себе, поступово стисалося до розмірів моїх стоп.
Вінтер, який виглядав божевільним у масці кролика і в пальто босоніж, задоволено кивнув:
- Ходімо.
Ми попрямували прямо до печери.
Насправді печера виявилася не звичайною печерою - у ній виявили сходи, що ведуть під землю. Не дивно, що зовні вона виглядала підозрілою.
Вінтер витягнув тростину з нагрудної кишені, а потім загорівся вогник.
- Будьте обережні, тут може бути слизько.
Він першим почав спускатися по сходах, і я з опалою пішла за ним.
Кап-. Кап-.
Не знаю, може це тому, що печера веде до дну моря, але з стелі постійно капала вода.
Хмро дивлячись на краплі, я попросила Вінтера, який мовчав попереду:
- Часу мало, так що, прошу, освятите мене в план. Вкратце.
Вінтер озирнувся на мене. У його очах промайнула тінь сорому.
- ... У нас немає плану.
Я здивовано запитала:
- Що?
- Передбачалося, що викрадення Лео, після якого ми вийдемо на залишки Нового Царства, відбудеться в далекому майбутньому...
- ....
- Я не очікував, що вони з'являться і викрадуть усіх дітей сьогодні.
П.П.: Прекрасний план, Уолтере. Надійний, як швейцарський годинник
- Ви дійсно... Доставили мене сюди, щоб перевірити.
Потім до мене прийшло ще одне усвідомлення. Я підняла брову, подумавши про це:
- До речі, ви були не в собі, коли збиралися відправити мене назад до столиці?
- Це може викликати як виправдання, — вагаючись почав Вінтер. - Але я був у стані, пані.
- Що ви маєте...
- Вони з'явилися нізвідки, а ви застосували магію для порятунку дітей.
- ....
- Я переконався, що ви не маєте нічого спільного з цими людьми, тому пробачте мені, я привів вас сюди.
Я дивилася на Вінтера широко розкритими очима. Може, колись він виглядав спокійним, наче все йшло за планом.
- У той момент єдине, що я міг зробити - це повернути вас туди, звідки взяв.
Тепер, визнаючи це мені, він зовсім не здавався таким.
Повертаючи голову, Вінтер глянув мені в очі:
- Ви не розумієте цю версію мене, чи не так?
- ....
- Я не проситиму вас зрозуміти мене, леді.
- ....
- Бо я теж не розумію себе.
Його очі почервоніли. Змучений параною, яка насторожена до всіх довкола, він знеохочувався.
Я глибоко зітхнула від його слів.
Хоча мене сильно розлютили підозри, які він запідозрив у моєму зв’язку з Новим Царством, тепер я була сповнена занепокоєнням через раптове викрадення дітей.
- Чому залишки Нового Царства Лейли викрадають дітей?
Я відкинула свої особисті переживання і спробувала зосередитися на проблемах, що турбують мене. Після якогось часу вивчення Вінтер змінив тему:
- Вони використовують магію, щоб допомогти дітям.
- Ви казали, що вони вірять в те, щоб правдивий імператор з'явився тільки тоді, коли всі маги зникнуть. Але чому ці виродки використовують магію?
- На даний момент вони просто послідовники Лейли, жодного з них немає реальної сили. Красень мани - єдиний спосіб впоратися з магами.
- Кража маны?
- Саме так вони маніпулюють травою і використовують магію. Ви могли бачити це в день перед мисливськими змаганнями.
Я нахмурилась.
- Яка їхня мета? Позбутися всіх чаклунів світу?
І повернути Лейлу в світ без чарівників.
- ... Похрещення? Пробудження якогось уявного Бога?
Як атеїстка, я вважала їхні мотиви марними.
Але Вінтер повністю спростував мою теорію:
- Лейла не бог.
- Тоді що?
- Малочислена давня раса з магічними здібностями.
- Малочисленна давня раса...?
- Якщо чаклуни використовують магію як посередника між травою і природними силами, то вони замість неї свої сили.
- ....
- І вони не хотіли спалювати своє життя, тому забирали їх в інших людей. Вони побудували стародавню Балту, щоб накопичити силу і захопити світ.
- Я чула, що Балту заснували чарівники... - Дуже збентежено промайнула я.
Версія причин гноблення магів крон-принца дуже відрізнялася від версії Вінтера.
Побачивши моє замішання, він відстрочив:
- Коли Лейла були запечатані стародавніми чарівниками, їхнє прокляття змінило історію.
- Прокляття...?
- Всі чарівники, які відібрали в Балті і запечатали їх, були забутими. А через прокляття нащадки тих чарівників стали зазнавати переслідувань з боку звичайних людей.
Нова інформація мене шокувала.
Якщо це правда, то хіба всім чарівникам, у тому числі Вінтері, не доведеться вести повноцінне життя?
'У складних режимах завжди такі жорстокі установки?'
Я чомусь відчувала всю вагу цієї історії. У цей момент Вінтер раптом зупинився.
Сходи для мене вже закінчились.
На її кінці нас зустрів глибокий, темний кам'яний прохід.
Я бачила, що ми майже дійшли до кінця, де над дверима висів світильник. Звідти дув холодний вітер.
Хоча там було набагато світліше, ніж на сходах, де ми спускалися, це місце здавалося більш зловісним і небезпечним.
Вінтер знову першим пішов вперед.
Я поспішила за ним, навіть не встигши морально підготуватися. Він несподівано сказав мені:
- Я повинен перешкодити їм досягти своєї мети, леді, - його голос був сповнений відчаю; він ніби благав когось.
Відчувши невідповідність намірів Вінтера з тим, що відбувалося в нормальному режимі, я обережно запитала:
- Що станеться, якщо всі Лейла повернуться?
- Якщо весь клан Лейла, запечатаний чарівниками буде звільнено ...
- ....
- Настане кінець світу.
У цей момент.
Шух-.
Раптом усі вогні в печері погасли. Нас оточила суцільна темрява.
- Що сталося? Світло... Він ...
Я розгубилась і озирнулася на Вінтера. Його бездіяльність була підозрілою.
Він повинен бути відразу витягнути палицю і знову запалити вогник, але нічого не відбувалося.
- ....Ей.
Я розвернулась до того місця, де тільки що стояв Вінтер. Довкола була лише темрява.
Я простягла руку в темряву.
Однак натрапила кінчиками пальців лише холодна нерівна стіна, а не тепла людина.
- Ч-що...
Мене раптом охопив страх.
- Вінтер...?
Втративши його, я запаникувала і навіть не помітила, що назвала на ім’я.
- Вінтер!
Поки я намагалася знайти його в темряві, знизу щось загорілося.
Я захвилювалася, опустивши голову до невідомого джерела світла і широко розплющила очі.
Ожелельье....
Подарований Вінтером артефакт світився яскраво-батьком.
(...) Ожиріння реагує не лише на шкідливі речовини, але й на зміни, які відбуваються внаслідок мас.
(...) Чим більше він змінюється, тим небезпечнішою є ця речовина і тому уникайте її.
Його голос, що пояснював призначення намиста, рознісся в моїй голові.
- Якщо це означає небезпеку....
- Леді!
Я почула приглушений голос, який кличе мене з іншого боку кам'яної стіни.
- Вінтер? Вінтер!
- Ви в порядку?
- Де ти?
- Думаю, я в пастці. Вони залишили їх по печері.
Голос Вінтера доносився до мене наче здалека.
Я з усіх сил напружувала слух, притискаючись до стіни, щоб почути його.
- Ну і? Що тепер? Мені просто йти вперед?
- Я знайду вихід. Зачекайте трохи....
Вінтер раптово замовк.
- Эй. Эй! - Перелякано покликала я.
Через кілька секунд, які показали мені вічність, він повідомив погані новини:
- Леді, я відчуваю наближення монстрів. Як у вас справи?
- Поки що все гаразд.
- Кри-і-и!
Я оніміла, але все ж змусила себе повернути голову на несподіваний і дивний вересок, який донісся з темряви. Звук боляче вдарив по барабанних перетинках.
- Леді? - Розтурбований гукнув мене Вінтер.
- Кри-і-и! У той же час незнайомі звуки ставали все ближчими.
- Тут, тут теж з'явилися!
Коли я зібралася сказати йому, що на моєму боці тепер теж все погано, перед моїми очима раптом з'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА>
Позазапний квіст!
З'явився поважаний рій монстрів!
Хочете спробувати вбити [Монстр] і знайти [Лео], Промовляючи магічні закляття?
(Нагорода: +5% зацікавленість [?], інформація про місце розташування Лео)
[ Прийняти.\ Відкинути]
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert