- Покажці?
- Так, кивнув Дерік. - Вони не тільки пропустили тренування, але й зневажливо про тебе відгукувались.
- ....
- Скажи, що ти хочеш з ними зробити і я зіграю твоє бажання.
Я поцікавилась.
'... З яких пір ти почав турбуватися про мої побажання?'
Звичайно, справжня Пенелопа в шаленстві вимагала б їх страти.
Але я не хотіла цього робити.
Такі випадки все одно повторюються.
Крім того, сьогодні я планувала перетворити цю ситуацію на можливість.
- Моя думка важлива? Просто відпустіть їх.
- ... Що?
- Неважливо, що я скажу. Моя репутація в будь-якому випадку вже нічого не допоможе.
- ....
Коли я відповіла, потиснувши плечима, обличчя Деріка застигло. Він витримав паузу, після чого знову заговорив:
Ти чула, що минулого разу я звільнив Марка.
- Так, чула, - кивнула я.
Я хотіла вибачитись і тому додала:
Навіть якщо ви зробите те, що я попрошу, ставлення лицарів не зміниться. Я не сперечаюсь, що це також вплинуло на мою погану поведінку.
- .......
Дерік знову умолк.
Раптом у голубих очах стався шок. Але мені, мабуть, здалося.
Я не дуже піклуюся про це, а відразу виклала свою мету:
- Мене не хвилює кара лицарів. Замість цього, я хочу попросити вас про допомогу.
- Каком?
- Даруйте Іклісу наставника.
На його лобі з'явилася глибока, наче до самого черепа.
- Ти повинна знати, що раб не може бути лицарем.
- Навіть якщо він не стане повноправним лицарем, Ікліс все ще мій супровідний супровід. Я не можу дозволити йому відстати в навчанні.
- До речі про супроводжуючих.
Дзяк-. Він поставив свою чашку на стіл.
- Я думаю, нам потрібно обговорити твої стосунки з рабом.
- Що тут обговорювати?
- Досить варити дурня і поспішити вибрати нормального лицаря в свої супроводжувача.
- Що?
- Я підібрав кількох респектабельних людей з першої дивізії.
Позаплутна зміна теми мене, м'яко кажучи, спантеличила.
'Я просила про наставника для Ікліса. Який ще ескорт?
Дерік говорив впевнено, ніби все вже було вирішено.
- Я пришлю тобі їх особисту інформацію через палацового. Ти можеш переглядати її і вибрати гарненького лицаря.
- Стоп. Погодите, перший молодий пан, - перервала я його, нарешті опам'ятаючися. - Про що ви говорите? Ікліс - мій єдиний відповідальний.
Дерік зимно втупився на мене, незадоволений тим, що я його перебила.
- Я вважаю, ти вже більше ніж достатньо нагородила його за надану на фестивалі послугу.
- Виграла?
- Хіба я не дозволив тобі віддати раба навіть комплект зимового одягу?
Я втратила дар мови
Мої спроби втекти звідси через підвищення інтересу Ікліса в його очах виглядали простим дитячим. Зрештою, з самого початку я не міг зробити Ікліса навіть своїм учасником.
Помітивши мої підтиснуті губи, Дерік зм'якшився:
- Я не кажу, що вижену його. Тобі просто потрібно триматися від нього на відстані.
- ...
- Мені не подобаються чутки, що про тебе і цей раб серед лицарів. Чи те, що сталося сьогодні, не є наслідком їхніх наслідків?
- Ні. Те, що сталося сьогодні - наслідки поганого ставлення лицарів до Іклісу, перший молодий пан, - миттєво звела я на його спробу перекинути відповідальність. Дерік обернув мене крижаним оком.
- Рабство поширене всюди.
- І все ж, він мій єдиний ескорт.
- Пенелопа Еккарт.
Дерік строго гукнув мене. Це було попередження.
Але я голосно розсміялася, сплевши на нього:
- Якщо всі сміються над ескотом дочки герцога, який не має свого наставнику, цілком природно, що дочка принца також буде посміховиськом.
- Ось чому я сказав, що прикріплю до тебе нових охоронців.
- Але чи хочуть вони цього?
- ...
- Або ви думаєте, я не розумію, що займає низьке місце в цій родині?
Наскільки жахливими повинні ходити чутки про мене і плітки про нас з Іклісом, щоб виникла потреба в зміні ескоту?
Мабуть, побачивши мій натяк, Дерік скам'янілий.
- Ты....
Він, наче стримуючи гнів, стиснув щелепи і крізь зуби тихо видав:
- Це не так, Пенелопа.
Я не сподівалася почути таку відповідь.
- Це не так. Я просто вирішив після суду, що тобі знадобиться кілька охоронців. Ти можеш стати метою марки Еллен.
Хоча я майже повірила йому, але змогла вчасно взяти себе в руки.
Чому він вирішив так зробити сьогодні, якщо в суді запевнив у тому, що я не думаю про це?
'Справжня Пенелопа б померла при зустрічі з вбивцями.'
Пенелопе, яка мала лише одного охоронця і покоївку, було призначено кілька разів померти під час полювання.
- Тоді робіть, як я прошу, - зажадала я, контролюючи нарослий гнів. - Мені не потрібні лицарі, які ні в що мене не ставлять.
- ...
Якщо ви дійсно турбуєтеся про мене, тоді приставте до Іклісу наставника, щоб він міг належним чином виконувати свої обов'язки.
- ....
- Ви ж можете це зробити, вірно?
Дерік ніколи не ставив мене під сумнів.
Я використала зневагу слуг, подібне до сьогоднішнього інциденту, як страховку.
Ці нікчемні холоти завжди ставилися до мене як з порожнім місцем, навіть те, що останнім часом я поводжуся тихо, не було для них ролі.
А я свідомо відкладала рішення цих проблем.
Щоб натиснути на сім'ю герцога, коли мені дійсно щось знадобиться.
Дерік глибоко зітхнув.
- ....Я зрозумів.
Я була рада.
Водночас я була пригнічена, бо мені довелося заради незначного прохання скористатися перевагами своєї поганої репутації.
- Але ти повинна дещо знати. Я не можу призначити одного з лицарів сім'ї наставником для нього. Таке можна прокрутити тільки відносно повноцінних лицарів-учениць, - повідомив Дерік. Хоча зараз він раб Імперії, але й досі родом з захопленої країни. Навчання ворога фехтування - це порушення імперських законів.
- Тоді...
- Якщо він хоч би вдарить якогось вартового, це буде рівнозначно державній зраді.
- Зрадник?
Мої очі розширилися.
Я ніколи не думала про це в такому ключі.
'А як було в грі?' - згадала я.
Деталі не відкривалися, але в грі герцог купив Ікліса і привів у особняку.
'Невже герцог настільки цінував його здібності, що був готовий піти на такий ризик?'
Я відчула гіркоту.
Може бути, якби його знайшов герцог, навички Ікліса були б відточені набагато краще, ніж зараз.
Але я ніколи не жалкувала, що вкрала його.
Він був моїм променем світла у темряві.
- Так що давай знайдемо когось з боку.
Голос Деріка повернув мене в реальність.
- Це повинно тебе задовольнити на даний момент.
- Дякую, перший молодий пан, - відповіла я через пару секунд.
Я не знала, що все буде так складно.
Мене здивувало, що він був готовий зайти так далеко, щоб задовольнити моє прохання.
- Війоу, Вію-у!
Чей-то дзвінкий крик порушив тишу.
Повертаючи голову, я помітила машає крилами переляканого маринового птаха. Вона нахиляла голову вліво і вправо, наче сова, виблискуючи при кожному русі, ніби коштовність.
- Чому б тобі не підійти ближче?
- А?
Я зітхнула від несподівано чутного голосу.
Його пропозиція здивувала мене.
Коли я досягла своєї мети, то почала розслаблюватися.
Тому він навіть усміхнувся на знак вдячності. Тоді сині очі трохи здригнулися.
Оранжевий індикатор над його головою замигав.
Поки я пустим поглядом таращилась на нього.
Дерік швидко відновив самовладання.
- Вона не боїться. Її вражає те, що ви з нею одного кольору.
- Птах.... Зацікавилася мною? - Здивовано запитала я і знову повернулася до тварини.
- Війоу-! Війу-у, Вії!
Не схоже, що вона насторожена.
Птах знову змахує крилами.
Здається, вона вимагала уваги.
Вікно і клітина були прямо біля столу Деріка.
Оскільки я деякий час придушувала бажання дивитися на незвичну пташку зблизька, отримавши дозвіл, то відразу встала і стала цілеспрямовано попрямувати до клітини.
- Війї-! Війоу-!
Побачивши, що я йду до неї, тварина різко нахилила голову в одну сторону.
Як і сказав Дерік, мабуть, птаху дійсно було важко порівняти кольори мого волосся та його пір'я.
У країні, яка відома своєю торгівлею, флапопинью вважається послугою бога, - пролунав сухий голос ззаду.
Дерік непомітно підкрався до мене і встав поруч.
- Цей птах називається флапопинью?
- Так.
Раптом я відчула, що дежавю.
Цього птаха я ніколи раніше не бачила, але його назва була відома. Де я могла його почути? Поки я ламала голову в спробах згадати цю інформацію.
У своєму первісному середовищі проживання, в торговій державі, вона є національним надбанням, тому король віддав особливу пошану цим мисливським змаганням.
Слова Деріка допомогли мені пригадати.
Це була рідкісна тварина, спіймана ним на полювання.
Я пам'ятаю, що помічала серед здобичі щось червоне.
'Тоді вона....'
Доводиться до кращих видобутків полювання.
Той факт, що йому вдалося зловити когось настільки рідкісного, був приголомшливим.
- Флапопинью - вид, що відкладає яйця лише один раз за все життя - звернувши увагу на мій інтерес і пояснив він. - Їх незапліднені яйця з часом затверджуються і приймають форму ока.
- Очі?
Після його слів я подивилася птахові в очі.
Яскраве світло заломлювалось і віддзеркалювалося в них у всіх напрямках.
Це було незвично і вкрай цікаво. Здавалося, що птах складається з коштовностей.
- Тоді воно стає безцінним самоцвітом.
- ....
- Діамантомпін, який ти хотіла на свій останній день народження.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Ну ось, Дерік перетворюється на дистехнічну принцесу, вже пташка починає розуміти. Хоча, думаю, образ Золушки йому підійде.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert