Зрештою, оскільки Ікліс не хотів знімати нашийник, я відіслала його назад до кімнати.
- Ви повернулися, леді? - зустрів мене палаций.
- Що трапилося, палаці?
Я була здивована. У мене вже був з ним довгу розмову перед побаченням з Іклісом.
- Поступили термінові повідомлення.
- Термінові? Що це за новина? Я казала тобі відхилити всі запрошення.
Перевівши парасоль і шаль Емілі, я сіла за стіл.
Через мою постанову королевою полювання відбулося різкий стрибок кількості присланих запрошень.
Кілька разів, двоє-будівницький порадив мені піти на вечір якихось пологових сімей, але я наказала спалити всі листи. Тому що не збиралася шукати зустрічі з другою Келлін.
- Це... - Трохи похибавшись, палаций відповів на моє питання. - Це лист з Імператорського палацу, тому я не міг сам подбати про нього.
- З Імператорського... Дворца?
Дворецький сконфуженно відповів, коли я розгубилась і подивилася на нього.
Розкішний конверт для листів з відбитим золотим драконом. Раптом у мене з’явилося відчуття дежавію.
Я знала, що це станеться...
- Пресвяті макарони! Моя леді так активно брала участь у спортивних змаганнях, що нас запросили до палацу!
Емілі, яка не знала всієї підпілля зі сяючими очима вимовила страшні слова.
- Ха.... - Глибоко зітхнув я.
'Це здійснилося.'
Я побігла з палацу і замкнулася вдома, відкидаючи всі запрошення.
Все через підозри, що крон-принц дізнається про чутки, навіть якщо я нічого йому не розповім. Але він не реагував, тому я вирішила з чистою душею забути про це.
- Дай мені.
Після того як я вийшла, то забрала біля палацу листа.
Потім розкрила конверт ножем, щоб відкрити листи, дістала зміст і почала читати.
[Дорогенька леді Пенелопа Еккарт, хоча ні, тепер я повинен називати тебе "любима"?
При всій повазі, моя леді.
Наша остання розмова розкрилася в новому світлі, коли я встав на ноги.
Суд, який підняв шум з цього приводу, поставив мене в дуже бентежну ситуацію.
Я пишу цей лист під час перерв між спробами розібратися з цим.
Нам з тобою потрібно серйозно поговорити, ти так не думаєш?
Прошу тебе якнайшвидше відвідати Імператорський палац.
Інакше ти пошкодуєш.
(...) Каллісто Регульус.]
- Аргх, чорт!
Я зм'яла папір в комок, як зробила це і з його першим листом.
- Він хоче знову побачитися з вами, леді?- запитав палацовий, стурбований моїм криком.
- Ха...
Хтось, скажіть, що це галюцинація.
У мене немає сил займатися цим.
Дворецно прийняв мій подих за відповідь.
Я похмуро повернула голову.
Тепер у мене не було впевненості, що наслідний принц повірить моїм новим виправданням, я кинула його незважаючи на те, "у нас є почуття до один одного".
'. ...Можливо, треба було просто відповісти в суді, що я покликала його до лісу для схвалення?'
Але було вже надто пізно шкодувати про це. До того ж, якби я сказала щось подібне, все могло б погіршитися.
"Так ти все ще любиш мене. Чому ж вона прикидалася ні?
Я не могла стриматися, думаючи, що він відповість мені.
'Ладно. Що ти будеш робити, якщо я і кроки з дому не зроблю?"
З таким мисленням я почала ламати голову над відмовкою. Через що я не в змозі йти до палацу?
На мені не було ран, так що така відмазка вже не котить.
'Я не можу просто сказати, що несподівано серйозно захворіла вранці....'
Не видумавши гідного приводу, я звернулася за допомогою до палацу:
- Яка причина тривалий час не виходити з дому підійде на цей раз, палац?
- Э-э-ем.
Як і непробований герцог, він відразу задумався і замовк.
А потім раптом дав дуже добру відповідь:
- Просто скажіть, що ви багато рухалися на мисливських змаганнях і тепер страждаєте від болю в м'язах.
- Чудово. Я навіть не можу ходити.
- Так. Я одразу зв'яжуся з лікарем, леді.
- Добре. Молодец.
Ця проблема швидко розв’язалася.
"Чудесно, так я зможу залишитися в особняку."
Я задоволено посміхнулась.
Після закінчення підготовки палац швидко пішов з моєї кімнати.
Тепер потрібно відправити у відповідь до Імператорського палацу листа лікаря, а не мого.
- Ви захворіли, леді? - здивовано запитала Емілі, яка відійшла повісити мою шаль на місце, і тому вперше чула про лікаря.
Я не раз задумувалась:
- Так. З сьогоднішнього дня я хвора.
***
Через кілька днів одяг Ікліса був готовий. Щоб упакувати її всю, знадобився величезний ящик, і я не могла нести його сама. Тому наказала палацові віддати її Іклісу на очах у всіх лицарів.
- Л-леді!
Бах-. Раптом двері відчинилися і в кімнату зірвалася Емілі.
- Леді! Ем, вам потрібно виходити!
- Емілі, у мене важлива розмова з палацом. Це невежливо...
- Зараз є дещо важливіше! - заволила Емілі, не відреагувавши, як це зазвичай було, навіть на мій холодний тон. - Сна-рятуй, наслідний принц....
- ....Що?
- Крон-принц приїхав в особняку!
Тим часом перед палацом зупинився чудовий золотий екіпаж з різьбленим жовтим драконом.
З нього неквапливо вибрався чоловік, який розвівається на вітрі золотими золотавими, наче позолота на поверхні карети.
- Привіт, герцоге, вітає Каллісто герцога, що стояв перед особняком. - Ви вийшли зустріти мене? мені якось ніяково.
Герцог, в паніці вибіг з свого кабінету, коли йому доклали про візку з емблемою імператорської сім'ї біля воріт, зустрів наслідного принца безсердечним поглядом:
- Ваше Високість, ви пройшли весь цей шлях до цього убогого місця без попереднього сповіщення?
- Я часто приїжджатиму сюди в майбутньому. Мені потрібно кожного разу інформувати вас про свій візит? Мені боляче це чути.
Несподівані слова наслідного принца змусили герцога насупитися.
- Що ви...
- Радий зустрічі, герцог. Або мені варто називати вас тестем наодинці?
- ....А?
Герцог випустив щелепу
Кран-принц як ні в чому не бувало нахально озирнувся.
- Але я не бачу своєї коханої, з якою у нас взаємні почуття. Вона ще не закінчила збиратися?
Потім він вільно попрямував до парадних дверей. Всі навколо, включаючи слуг і герцога, випали в осад від шоку.
- Ваше Високість!
Герцог прийшов в себе і перешкодив наслідному принцу шлях.
- Ч-що за безредел! Куди ви зібралися йти! Ваше Високість, що б ви не говорили....
- Ну ладно. Спочатку пройдемо в прийомну і переговоримо, герцог. Ви ж не залишите гостя чекати біля порога?
Крон-принц підштовхнув герцога в спину і спробував проснутися у особняку.
- Ні, який гість, у нас немає гостей!
Обличчя герцога, який не мав можливості застосувати силу проти представника імператорської сім’ї, почерпнуло.
- Це несанкційне вторгнення! Якщо ви продовжите наполягати, я буду змушений зв'язатися з імператором...
- Вторгнення! Ви такий жорстокий, герцог, як можна назвати це так грубо. Можливо, одного дня ми станемо однією сім’єю--
- Ваше Високість!
Дюк зірвався на крик. Але він не міг перешкодити наслідному принцу вдертися всередину.
- Цей ненормальний виродок!
Він був тут. Мене вразило тільки спостереження за ним крізь вікно.
- Леді... - Сумно покликав мене палацовий, який нещодавно обговорював зі мною справи. Ніхто не міг передбачити, що цей божевільний з'явиться в особняку перш ніж я відпишуся йому про своє нездужання.
- Що ти мав на увазі, обіцяючи, що я пошкодую про це?
Я стиснула тремтячі кулаки і покликала Емілі.
- Емілі.
- Д-да?
- Іди приведи ще покоївок.
- Що....
Я стиснула зуби, спостерігаючи за її нерозумінням.
- Одягніть мене як смертельного хворого, що падає з ніг людини.
Звичайно, навіть без цих приготувань я вже і так була на межі втрати свідомості через крон-принців.
✔
Якщо Магомед не йде до гори, то гора іде до Маґеду, хох
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert