Я широко розплющеними очима дивилася на застигле обличчя Наслідного принца.
- .... відрізую волосся?
- Чому ти відрізаєш волосся кинджалом?
- Я хочу зробити кісточку.
- Кіст....?
Дивлячись на крон-принца, незайнятого кожним моїм рухом, я відговорила.
- Я сказала, що подбаю про це, і попросила вас трохи почекати, Ваше Високість.
Виривши руку, я зневажливо відповіла:
- Я зайнята зараз, так що не заважайте і почекайте там.
- ....Грубіянка. Як ти смієш віддавати накази наслідному принцу цієї Імперії.
Незважаючи на те, що коли я вказувала на місце, де йому слід було бути, крон-принц обурився, але відступив.
Я знову взяла в руки кинджал. Вдягнула свій довгий локон у джгут і стискувала. Малинова прядь красиво завивалася.
"Прямні підійшли б краще. ..."
Хоча я не хотіла спати вічно, мені доведеться задовольнятися власними жалем щодо світського принца.
Коли я наблизилася до скелета, то обережно провела по фалангах його пальців волосся. Коли розкопували окремо чужі речовини, це було основою основ.
Моє волосся настільки м'яке, що це було більше схоже на прання пилу, ніж на її змахування. Але так було набагато краще.
Через деякий час, хай і не ідеально, я видаляла сміття з поверхні. Однак не можна було відразу витягнути сувої. Через природний розклад і вологість у печері кістки та папір майже склеїли.
"... Що мені краще зробити?"
Якщо ви здирете папір силою, то можете вибухнути.
'Преді всього нам потрібно позбутися від вологи.'
Побивши мозок, я знайшла спосіб дістати сувій.
Старі цінності були дуже крихкими і вимагали особливого ставлення.
Спочатку треба було висушити їх і забальзамувати після переміщення до асептичної камери, тільки тут про це не може бути мови.
Я оглядалася навколо, шукаючи щось корисне для видалення вологи. Мій погляд зупинився на покинутому крон-принцем смолоскипі.
'Це воно.'
Я недбало викинула відрізані волосся на кам'яну підлогу і підійшла до нього. Потім підібравши щіпки, розчавила їх об камінь.
Зруйнована частина гілки легко подрібнювалася. Коли я зібралася трохи вугільного порошку, то сіла і зішкрябла його руками.
Потім повернулася до скелета і обережно натерла вуглецеві поверхні.
- А зараз ти що робиш?
Спадкоємець, який уважно спостерігав за мною в околиці, підійшов до мене з запитанням.
- Вдаю вологу, щоб потім без перешкод відокремити частину паперу, яка прилипла до кісток.
Крон-принц довго стежив за мною з спантеличеним обличчям, перед тим як прокоментувати:
- Я не розумію, чому ми повинні проходити через такий виснажливий процес. Чому б просто не відрубати кістки?
- Це єдиний спосіб роз'єднати кістки і папір в максимальному стані. Хотіла б я мати пінцет або щось в цьому роді.
Я проголошувала собі під ніс, слухаючи недогадливого наслідного принца. Я сиділа на кісточках і голими руками носила вугільний порошок. Мені не вистачало звичайних медичних рукавичок.
- Ти вивчала археологію?
Каллісто раптом запитав. Мої руки застигли.
- Просто....
Незабаром вони знову почали рухатися.
- Я лише прочитала кілька книжок вдома.
- Леді така... Мінлива. Здається, ти вибираєш заняття, яких інші аристократи ніколи не зацікавляться.
- Дякую за комплімент.
Нарешті я закінчила покривати пальці порошком. Залишилося тільки почекати, коли вугілля вбирає воду.
Мої руки були випаровані в саже. Коли я збентежено подивилася на них.
- Вот.
Мені щось простягли.
- Витри.
Крон-принц дістав свій носовичок і запропонував мені. Здивований, я дивилась на нього і з вдячністю прийняла річ.
- Ви завжди носите його з собою?
Я поставила це питання не особливо замислюючись, але наслідний принц ображений фиркнув:
- Ха. Що леді про мене думає?
- Звичайно, я думаю, що ви....
'Сумний виродок.'
У моїй голові з’явилося чітке визначення.
- ... Відважний принц.
Але я залишила свої думки з собою і зробила вигляд, що сказала:
- ....Мало хто носить носові хустки під час таких активних заходів, як полювання, наприклад. Мої брати також часто забувають про них.
Моя заява не мала жодних підстав, бо я не звертала уваги на такі деталі. Крон-принц вважав моє виправдання сумнівним і повідомив:
- Напевно, вони не носять, тому що їм не подарували їх.
- ...Ха?
- Це подарунок від однієї леді, який я нещодавно отримав.
Він з широкою посмішкою продовжувався, коли я доторкнулась на свої руки. Нова хустка вже повністю забруднилась.
Коли я знайшла вишиті в куті нарциси.
- О ні. Через благородну леді я більше не зможу скористатися хусткою. Я випадково розтоптав чиїсь почуття. Чи не так?
Спадковий принц театрально схопився за серце. Очевидно, він сміявся наді мною. Я всучила хустку, якою витерла руки, йому назад.
- Робите це, як новенький.
- Я думав, ти захочеш подарувати мені нову хустинку.
Крон-принц приныл. Це звучало так, ніби він позичив мені хустинку тільки щоб почути ці слова.
Я байдуже відповіла, не слухаючи його:
- Дякую за послугу.
- Чому ти така зла?
Спадкоємець, нестямно стискаючи хусточок, знову почав грубіти мені.
'Ти тут самий злий, сучий син!'
Я була дуже роздратована. Тому що прийшов час витягувати сувої.
Я зняла жакет. Якщо доставати старий папір теплими руками, його можна пошкодити. Це було трохи незручно, і все ж я обережно витягла сувої, обгорнувши їх в тонкі частини жалю.
На щастя, моя ідея використати деревне вугілля для видалення вологи виявилася правильною. З невеликим зусиллям мені нарешті вдалося витягнути сувої з пальців скелета.
- Фух....
Ви навіть не уявляєте, як довго я не дихала через страх, що папір може розірватися.
Поклавши жакет з двома сувоями на підлогу, я відчула полегшення.
- Закінчила?
- Так.
- Чому тебе це так хвилює? Нам потрібно просто перевірити, що це.
Поки я обережно розказала свій жакет, крон-принц нетерпляче підійшов до мене. Почувши його зауваження, я ретельно вивчала сувої.
Вони були перев’язані червоними і синім шкіряними ремінцями відповідно. Папіру було досить добре, за винятком гнилих плям посередині. Плісені або комахи не було.
'Вони збереглися також, як і скелет. Це через магію?
Можливо, їх розкриють з іншого боку і ви побачите, що вони неушкоджені, бо папір був щільно скручений.
Звичайно, я заздалегідь обережно витягла сувої і вирішила доставити їх у безпечне місце. Добуті скам’янілості використовуються як дослідницький матеріал.
- Чого ти копаєшся? Давай просто розвернемо.
Але наслідний принц прямо перед моїм носом потягнув за кінець блакитного ремешка.
- По-чекайте....!
Коли вузол розв’язали, сувій сам розкрився.
- Так недбало ....!
Я крикнула на нього в пориві гніву за нав’язливе ставлення до історичних цінностей. У цей момент. Перед моїми очима спалахнуло біле світло.
<СИСТЕМА> Схований квест [Дослідження Подобної Печери] Це було успішно завершено!
<СИСТЕМА> Як нагороду отримано [Дивня магічна карта].
Хочете прийняти предмет?
[Так. /Нет.]
'Ем....'
Мене спантеличило те, що на вікна несподівано з’явилося системне вікно.
- Це.... Карта північного лісу.
Як той, що заткнувся в карту крон-принц з упевненістю щось пробурмотів. Я відірвала очі від білого прямокутника і подивилася на папір. На моє здивування, всередині сувою була... Це рухома карта.
Коли наслідок принц натискав на різні області карти, їх масштаб збільшувався.
На кольоровому папері відбиралися гори Санделсан, дерева і поля.
Це виглядало так, ніби програвся чорно-білий фільм.
"Отрутаюче ... Це місцевий планшет?
Чудова карта мене приголомшила.
Але крон-принц продовжував задумливо міркувати, ніби в цьому не було нічого незвичайного:
- Думаю, він хотів створити портал в Імператорський палац.
- Портал?
Я була збита з пантелику.
Спадкоємець простягнув руку і взяв сувій з червоним ремінцем, що лежав біля нього.
Потім, нічого не кажучи, розв'язав вузол.
Усередині другого сувоя була також карта якоїсь місцевості.
Це карта стародавньої Балти.
Зоряні очі крон-принца повільно розширилися.
- Він з Балти, як цікаво....
- Балти....?
- Так. Зараз її називають острови Арчіна. Ти про це не знаєш. Балту майже повністю стерли з історії.
Я й гадки не мала, де Арчін. Але все одно з розумним виглядом кивнула:
- Ясно.
- Ти знаєш, що маги зараз зазнають переслідувань, вірно?
Наслідний принц раптом запитав мене. За темою, яка раніше мене не цікавила.
- Балта – перший вогнище пригноблення чарівників.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert