Мене осліпив сильний порив вітру.
- Ох!
Тільки я піднялася на вершину до Каллісто, як вже спіткнулася і втратила рівновагу.
Коли я похитулася всім тілом.
- Обережно.
Моє зап'ястя міцно стиснули. Крон-принц твердо стояв на землі, утримуючи мене, наче ніякого вітру і не було.
Коли я заправила однією рукою розлетене волосся, мені було важко розплющити очі.
- Це....
За цей час навколо скелета утворився велике коло. Почав з'являтися складний візерунок, ніби хтось невидимий малював прямо перед нами, і весь креслення незабаром спалахнув блакитним.
Так само як полум’я, невідома сила закрутилася навколо людських останків. Здається, це вона викликала пориви вітру. Скелетні тканини сильно тріпнулись.
- Магічне коло.
Спадкоємець, який мовчки спостерігав за тим, що відбувається, розпізнав причину цих незрозумілих явищ.
"Магічний кр...."?
Коли я подивилася на синій візерунок, то почула незнайоме слово.
Вітер вірш. Навіть невідома сила поступово скорочувала радіус обертання і зникла разом з орнаментом. У неспокійній печері знову тихо.
- У Імператорському палаці колись була одна тривожна група, яка використовувала магію в обхід клятви. Їх вже давно знищили.
Я забрала своє зап'ястя у крон-принца, який міцно його міццюв, щоб мене не виштовхнуло. Як він і сказав, кістки в магічному колі виглядали дуже старі.
'Вони зберігаються через магію?'
Всередині печери було сиро, тому старі кістки давно могли б згнити і точно не зберегли форми.
Більш того, було дивовижно, якби навіть жива людина могла стояти вертикально в такому міні-урагані.
'... Де решта тіла?'
Хоча мумій іноді перебуває в стані стоянки, це можливо лише тоді, коли його шкіра і м’язи залишаються на нижній частині тіла.
Залишки ж переді мною ніяк не можна було назвати мумією. Голі ребра і розрубаний хребет, які, здавалося, ось-ось сільються з каменем.
- Скелет промотували підземні води*?
* Помічено, що скелет став майже сталагмітом.
Я з цікавістю розглядала кістки.
- Він зберігає свою форму через решту магії.
- Що?
- Схоже, він використовував своє тіло як жертву магічного кола щоб прив'язати до цього місця свою душу.
Наслідний принц раптом відповів мені. Тільки тоді я зрозуміла, що пробурмотувала своє питання вголос.
- Скільки разів ти бачила людський череп? Ти не виглядаєш здивованою.
Він цікаво подивився на мене, яка зацікавилась чиїми-небудь залишками.
- Заклинача, які зазвичай замінюють себе тваринами, мабуть, розполонуло під час магічного закляття, і він відкинувся.
- Його.... Розлютило?
Наступне речення мене вразило. Каллісто підняв голову і невтомно пояснив:
- При використанні магії необхідно забезпечити заклинання життєвою силою.
- Життєдайна сила?
Магічне коло, життєва сила, я нічого про це не знаю.
'Що за? Цього не було в нормальному режимі.
Мені було дуже незручно - відповідь виявилася занадто далеко від того, що я планувала
'Це не якийсь фільм в жанрі фентезі, як, чорт візьми, можна прив'язати свою душу?"
Але я відразу згадала. Це не реальність, а ігровий світ, де магія існує.
- Навіщо йому прив'язувати свою душу до цього місця?
- Я підозрю, він збирався активувати це магічне коло після своєї смерті. Не хочу навіть уявляти, що він намагався зробити. Магія дуже сильна.
Каллісто хмуро додав.
- Добре, що він помер на півдорозі.
Я по кивнула. Практикувати магічні ритуали глибоко в лісі на території Імператорського палацу - погано.
Крон-принц повільно підійшов до межі магічного кола, щоб перевірити стан скелета.
- Душа, яку він намагався прив'язати, пішла, а в його тілі залишилася тільки магія, замкнена магічним кругом
- ...
- Думаю, в магічному колі було недостатньо мани, тому він використовував своє життя.
Я зрозуміла це як "кості чудово збереглися, тому що залишилася мана".
'З однією тільки магією, не використовуючи купу хімікатів можна зберегти рештки в їх початковому вигляді'
Який чудовий і зручний світ. У цей момент.
Уу--вуш~! Синій знову з легкою вібрацією почав промальовуватися на камені. Здається, магічне коло знову активувалося.
- Залишайся на місці, леді, це небезпечно.
Каллісто закрив мені шлях рукою. Я почала повільно спускатися з платформи.
Фьюу-- Магія, що залишилась в тілі, закрутилася у магічному колі.
Скрр-, Вжух!
Спадкоємець витягнув меч безглуздо направив його в центр магічного вивороту.
Бах-!
У печері стався вибух. Магічний вихр і меч підірвалися, а на блондина обрушився бурхливий вітер.
Але, здається, йому було байдуже. Крон-принц виблискував червоними очима і встромив меч у підлогу. Навколо нього спалахнули блакитні іскри.
Треск-, Хрусть... Як тільки він встромив меч, по каменю почали розповзатися тріщини. Невдовзі їхні тонкі павутинки перетворилися на глибокі розколи, покривши собою все магічне коло.
Тресь-, Хруся... Крім того, вихори поступово вщухали.
В якийсь момент і магія, і магічне коло зникли.
- Ха....
Спадкоємець витягнув меч з каменя. У нього на чолі виступив холодний піт, можливо, від сильного напруження.
- ....Оно зникло, Ваше Високість?
Я поцікавилась, як опустила руки від реву вітру.
- Я повністю знищив його.
Каллісто виснажено відповів.
- А тепер подивимося, що він намагався зачаровувати.
Він рішуче пройшов по розтрощеному каменю з мечем у руці. До тонких рукам скелета, які становили товсті сувої.
- Хм.
Зупинившись перед ними на мить і втративши підборіддя, він раптом знадобився перехопити меч. Він був готовий вирубати мерця.
Тільки тоді, помітивши, що він збирається зробити, я заволочила, широко відкривши очі:
- Ва-ваше Високість!
- ...Мм?
Каллісто завмер і знову втупився на мене. Я кинулася до нього.
- Що ви збираєтеся робити?
- Відрізати йому руки.
- Навіщо?
- Поглянувши на сувої, ми зможемо зрозуміти, чому він намагався активувати магічне коло в палаці.
- Ви не повинні пошкодити останки, поки виймаєте його.
Крон-принц зсунув брови, ніби не розумів, що мені від нього треба.
- Може, тоді леді сама дістане його мені?
- Так.
- ... Що?
- Я дістану його.
Я шустро кивнула.
Чудово. Насправді, цим я і хотіла зайнятися.
Мрія принца, що був найспекотнішим, міг перетворити скелет у купу зламаних кісток. Скелет, який так довго зберігався лише завдяки особливим умовам.
- Відійдіть на хвилинку, Ваше Високість. А головне, приберіть меч.
Я відігнала небезпечного крон-принца назад.
- Ха.
Спадок принц обронив приголомшений сміх. Скрр-. Однак він повернув меч у піхви. У прищурених очах читався: "Погляньмо, що ти будеш робити".
Я переконалась, що він точно відступив, і встала перед залишками. Потім склала долоні і коротко вибачилася.
'Простите. Дозвольте мені доторкнутися до вас.
Археологи зазнають найбільше напруження в розкопках гробниць і похованнях людей. Я не вірила в це, але мабуть чудесні речі були набагато більші за мене. Тому що перед початком розкопок археологи часто проводили обряд або молитву.
- ....Що ти робиш?
Коли я віддала мовчазну данину поваги до кісток. Той, хто відступив назад крон-принц подивився на мене як на ненормальну.
- Я пробачу за те, що притрачуся до кісток.
- Навіщо ти це робиш?
- Щоб помолитись за упокій душі померлого, і щоб за забрати його речей мене не прийшло кара.
- Ти виконуєш абсолютно марні дії.
Кран-принц дивно дивився на мене і зсунув брови.
- Не знав, що леді така забобонна.
- ....
Я проігнорувала його сарказм, не кліпнувши і оком.
Перед дослідженням потрібно було перевірити стан залишків. Я нахилилась і уважно перевіряла сувої та пальці.
Бумага в місцях дотикаючись з пальцями злегка підгнила, ймовірно, тому що заклинач помер, тримаючись за неї. На ній також був товстий шар пилу і піску.
'Тут є що-небудь на зразок кістки?'
У порожній печері не могло бути таких речей.
'А!'
Коли я озирнулася в пошуках інструментів, у мене виникла ідея. Я поклала арбалет на підлогу і озброїлася кинджалом. Потім, схопивши локон свого волосся, обрізала їх.
Це було тоді.
- Леді!
Хвати-. Рукоять кинджала грубо схопили.
- Що ти робиш?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert