Очі наслідного принца трохи розширилися.
- ... Що?
- Я побачила вас на банці з нагоди повернення Вашої Святості.
Мені довелося змінити час першої зустрічі, щоб не з’являтися на людях. Фактично, вперше я побачила крон-принца на дні народження другого принца.
Тому в моїй голові природно намалювався образ наслідного принца того дня. Високий чоловік, гордо ходить по червоному килимовому доріжку в красі, що розвівається червоним накидком.
- У світлі люстр ваше волосся сяяло наче м'яке розплавлене золото.
Поки не помітила вбивцю, якого він тягнув, я вважала його подібним до справжнього члена імператорської родини.
Реальний крон-принц, якого я бачила виключно в якості ілюстрації, виявився шокуючим благородним і величним. Я викидала на нього всі відчуття, що відчувала тоді:
- А ваші очі виглядали як рубіни найвищої якості, неначе полонять своїм блискучим скарбом.
- Драо...цени?
Спадок принц приголомшений перепитав.
- Ти закохалася в мене з першого погляду через це?
- Людям подобається дивитися на гроші.
Я не мала до нього жодних почуттів, тож замість того щоб погодитись на це, я відповіла: « Ні! »
- Мені теж подобаються коштовності. І золото, звичайно.
- Ха.
Незалежно від того, була ця причина прийнятною чи ні, крон-принц розгубився.
- Ти така....
Спадок принц огорожімотів собі під ніс, кидаючи на мене невизначені погляди.
- Дивна дівчина.
- ...?
- Справді дивна.
У той же час, шкала над його головою заблестила.
[Інтерез 29%]
Чому тоді твій інтерес зростає, якщо я дивна?
'Ти ще дивніше.'
Я кисло запитала, що мене несправедливо обзивають:
- Цього достатньо, вірно? Я закінчила, так що не задавайте мені більше питань.
- ....Ха.
Кран-принц довго на мене дивився і раптом розсміявся. Тоді він сказав:
Нам потрібно відправитися в дорогу на світанку, так що я піду спати.
Здається, він прийняв мою причину.
- На добраніч, Ваше Високість.
Я відразу повернулася до нього спиною і лягла, ніби тільки й чекала на ці слова. Чула, як він цокнув язиком, але вдаючи глухої.
'Нарешті, свобода!'
Я розслаблено закривала очі з думкою, що нарешті розібралася з його нав'язливою ідеєю.
Коли він наткнувся на плаща - спадкоємця, то згадала про те, що йому доведеться спати лише у своїх штанях. Але мені було байдуже.
'Це не моя проблема.'
Незважаючи на недавнє пробудження, я все ще була втомленою і виснажена. Сьогодні день був надзвичайно вражений. Стільки подій.
Якщо це все моє життя, думаю я помру перш ніж зможу отримати хорошу кінцівку.
'Ні, тільки не смерть!'
Мене, легший спати, здолали зловісні думи. І я не змогла заснути навіть через тривалий час.
Змкнувши повіки, я спробувала уявити овечок, які мирно пасуться на лузі.
‘9, 10, 11, 12.
Чим більше овець я вражала, тим сильніше втрачала зв’язок з реальністю.
“ ”11, 10... 9...’
Раптом кількість овечок на полінці почала зменшуватися.
Тудх-, Тулху, Туддах-. Тому що велика річ поїдала овець далеко. Овечі, які бродять по калюжі, ставали дедалі меншими.
Зрештою, знищивши всіх тварин, залите кров’ю щось постало переді мною. Він за одну мить завмер над моєю головою лапу.
Вжух-. Передня кінцівка з кожною долі секунди була до мене все ближче. Щось з воєм відкрило пащу, щоб загризти мене.
Це була голова дикого ведмедя.
(...) Грраа-!
- Угх.
Я здригнулася і розплющила очі. Але ніхто не бачив великого ведмедя.
Хрусть, Треск-. Звуки палаючого багаття. Вони все ще були чутні в темній печері.
'Все добре.'
Неглибоко зітхнувши, я піднялася. І зловила погляд людини, яка підтримує вогонь у вогні.
- Ви не спите, Ваша Високість?
На своєму попередньому місці спадкоємець принц на мить здивовано втупився. А потім коротко відповів:
- Було б чудово, якби ми спали обидва і стали кормом для тварин, так.
Це також була чудова нагода сказати, що він буде на нічній чергуванні.
Мене вразило те, що він був дуже надійним. Крон-принц раптом заговорив.
- Не спиться?
- Що? А, да.
Я не могла сказати, що мені снився кошмар, тому сором’язливо відмовлялася. Судячи з його не змінюваної позі та навколишньої темряви, я заснувла ненадовго.
Хоча я більше не спала, моя голова все ще була порожня.
"Холодно...."
Несподівано я відчув, що в мене ознаки. Слабке тіло і падіння в річку дуже погано впливали на моє самопочуття.
Я сиділа біля вогнища, вкутавшись у плащ. Щоб погрітися біля вогню.
- ...
Спадкоємець мовчки підняв брову, дивлячись на мене. Хоча я наблизилася до полум’я, то не проходив жодного з них.
'Що зі мною?'
Мені не ставало краще. Моє тіло все ще била непогамовна тремтіння. І я зрозуміла, що це було не тільки через холод.
'Коли повернуся, мені потрібно буде прийняти заспокійливе або щось в цьому роді?'
Спочатку, мої почуття були притуплені. Тому наслідки наздогнали мене так пізно.
Я була не здатна впоратися з тремтінням зараз так само, як і після перемоги над монстрами напередодні. Я навіть не здогадувалась про моральну травму, але тепер до мене нагрянула наче стихійне лихо.
Було б дивно, якби цей день не шокував мене. Удар ведмежої лапи, що потрапляє через стрілу крон-принц, які переслідують його убивць.
- Ти замерзла?
Мені здавалося, що моя тряска буде схована під плащем, але наслідний принц відразу помітив її.
- ... Що? Ні.
Я все заперечувала. Я не хотіла, щоб він знав про мій стан.
Тим не менш, крон-принц з підозрілим обличчям підкинув в вогнище ще пару гілок.
Ух, Тресь-. Вогонь спалахував сильніше. А тремтіння не вщухало.
- Тц, це проблема.
У цей момент наслідний принц встав зі свого місця. Раніше, хто не кидався в очі через тінь накачений торс був освітлений костромом.
- Кья! Що, що ви робите!
Я закрила очі обома руками. Звичайно, не забудь про великі розміри вказівних пальців і середнього розміру тримати їх у полі зору.
Крон-принц обійшов багаття і попрямував до мене.
- Не роби дурниць і піднімися.
Мене дуже збентежили його раптові дії.
- Навіщо, що з вами?
- Не могла б ти встати?
Він скинув брови і наполегливо повторив. А коли я продовжувала нерухомо сидіти, нахилився до мене і з силою смикнув.
- Ваше Високість!
Я підстрибнула у паніці. Щоб втекти на протилежну сторону, де спочатку сидів він.
От тільки, у мене не вийшло. Тому що він потягнув за плащ, в який я засмучилася.
- Ааа!
Я безпорадно мчала до землі, не думаючи про падіння на жорсткий камінь. Однак я не впала на холодну підлогу печери.
'... е?'
А в руки наслідного принца. Я відчувала тепло, яке походить від іншої людини. Між нашими тілами залишився тільки плащ.
'Умх. Щ-що, чорт візьми, відбувається?'
Я скам'яніла, відкривши рот.
- Эй, эй! Що ви робите? Відпустіть!
Коли я прийшла до тями, то намагалася вирватися з його рук. Але його руки, які запалили мою талію, не зрушилися.
- Як грубо. Як ти смієш так звертатися до наслідного принца цієї імперії?
Він говорив, не змінюючи вираження обличчя.
- Не опирайся і замрі. Я роблю це не тому, що мені подобається леді.
- Тоді відпустіть мене! Що за непристойні...
- Не знаю, що за думки утворюються в твоїй голові, але позбудься їх.
Мій тон, яким розмовляють з збоченцями, викликав у крон-принців роздратування.
- Коли ви відрізані від поля бою, дуже важливо підтримувати температуру тіла себе і своїх союзників між битвами. Хоча ми часто переживаємо холод, зазвичай нам доводиться бігти з перервами о кілька годин.
- ...
На цьому фразі я застигла. Причина, по якій він несподівано підійшов і обійняв мене, виявилася цілком розумною.
Знову поглянувши на його обличчя, я виявила, що у нього був такий погляд, ніби він всією душею не хотів робити те, чого робив.
'Він майже вбив мене деякий час назад, так що неважливо, яка це гра, цього не може бути. ...'
Не знаю, що щодо героїні нормального режиму. А ось ймовірність того, що між нами з наслідованим принцом буде певна атмосфера, рівна нулю.
'Ні, це ж я була раптово принижена, чому він корчить таку незадоволену морду, ніби йому це не подобається більше?'
Він виглядав дивно образливим, незважаючи на розуміння, що робить все сам. Я вугрумо проворчала:
- Це не поле бою.
- Тоді я відпущу тебе, і через годину ти пізнаєш все переохолодження.
- ...
Я заледве зачинила рота, зберігаючи прокляття. Тому що якщо я скажу щось не те, з тяжкою заробленою 29 відсотків в мить ока зникнуть.
У печері знову запанувала тиша. Дивлячись на кам'яну стіну крізь вогонь і незграбно тримаючи мене в руках.
Чому ти продовжуєш трястися, як двірник?
Він не схвильовано запитав, прищурившись. У той же час, руки на моїй талії зомкнулися тесніше.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert