Рейнольд мені не збрехав.
Коли я добралася до тренувального поля, на ньому була хаотична ситуація, ніби фехтування у лицарів закінчилася тільки зараз.
На щастя, відведена для стрільби по мішенях територія, далеко від спарінг-площанки, була порожня.
Я обходила треніровий полігон, уникаючи натовпу лицарів. Пойти напрямок було б швидше, але в мене нещодавно вже відбулося розмову з герцогом. Поки що краще не дебоширувати і не допускати зайвих проблем.
Нарешті, підійшовши до мішені, я поклала в арбалет болт, натягнула тетиву і зачепила її за гачок. Потім вона повернула напряжельник і встала у стійку.
Я вірила в володілу цього тіла, яка протягом року використовувала арбалет.
- ....Що не так?
Однак невдовзі я відчула, що зацікавив арбалет нестабілен.
Коли я просто стояла, було досить легко, але варто було навести його на ціль, як мої руки затремтіли. Стрілянина виявилася важчою, ніж я думала.
- Невже вона насправді ніколи не стріляв?
Не витримавши, я знову з скаргою опустила руки. Хоча у мене дещо вийшло зарядити арбалет, я навіть поняття не мала, як його слід тримати.
- Хійя!
Стріпивши зап’ястки, я знову підняла арбалет з бойовим кличем. Цього разу я збиралася вистрілити перш, ніж мої руки почнуть тремтіти.
- Ви не зможете прицілитися, якщо будете так тримати.
І раптово відчула щось тепле спиною.
Хвати-. Водночас арбалет, що трясеться в повітрі, лагідно підтримала простягну руку.
У пориві здивування я спробувала повернутися.
- Пані.
Але мені не вдалося зробити це через тверде тіло, яке притиснулося до моєї спини.
- ....Ікліс?
Тільки тоді до мене дійшло, що я була ув'язана в обійми іншої людини.
- Що ти....
- Тсс. Ви повинні дивитися вперед, пані.
Коли я почала розгубитися в його руках, Ікліс тихо зашепотів мені на вухо.
- Ваша здобич втече.
Через ці слова я перестала рухатися. Моя спина була дуже тісно пов’язана з його грудьми. З якоїсь причини в мене пересохло у роті, і я важко ковтнула.
- Відпустіть ліву руку. Покладіть на курок праву і піднесіть його до грудей.
Він обережно перемістив свою долоню, яка утримує арбалет на мою руку. Це місце швидко охопило жар.
Але мені більше турбувало його дихання, що лоскотало мою шию.
- Підтримайте верстат знизу лівою рукою. Тепер подивіться на ціль.
Спочатку його ліва рука обхопила мою кисть. Потім плавно зрушилася. З його допомогою я змінила своє становище і стала більш стабільним.
- Дихайте, пані.
Біля мого вуха почувся величезний сміх.
У той момент, коли червона пляма прицілу раптом помутніло.
Щелк-. Я натиснула на курок.
А коли прийшла в себе, знайшла у центрі мішени арбалетний болт.
- Хороша робота.
Мій кисть зник. Потім міцні руки, які позбавили мене свободи, неквапливо розкрилися.
Наступного разу Ікліс, який лизнув до моєї спини, обережно відступив.
Тим не менш, зовнішня сторона моєї руки все ще горіла і пульсувала, ніби долонею досі прихована.
Я повільно видужала і опустила арбалет.
- Твої заняття закінчилися?
Врешті-решт, після того як фантомне відчуття зникло, я обернулася до нього обличчям.
Ікліс кинув на мене незрозумілий погляд і запитав:
- Коли ви прийшли?
- Не так давно.
- Ви не шукали мене.
У тоні його прослизали жаліючі нотки.
- Тобі було сумно?
Було трохи смішно чути це від людини з невиразливим обличчям воскової фігури, і я коротко посміхнулася.
- Знаю, тебе тут не люблять, але я не можу приходити до тебе під час тренувань.
- Ви турбувалися?
- Звичайно. Я завжди турбуюся про тебе.
У цей момент кутки його губ злегка здригнулися. И....
[Інтерез 44%]
Я був досить зацікавлений. Я відчувала, як моя усмішка розширюється.
- Тепер ти виглядаєш як справжній лицар. Тобі подобаються нові костюми?
Вони явно коштували покупки, тому що Ікліс, від чиїх попереднього жалюгідного виду не залишилося ні сліду, зараз виглядав досить елегантно.
У відповідь на моє запитання він ледь помітно кивнув.
- Це тішить.
Я відвернулася.
Навіть якщо йому щось не подобалося, мене це більше не стосувалося, тому що я вже зробила все можливе.
Я підняла арбалет знову. І цього разу встала так, як він мене вчив. Ця поза вийшла набагато зручніше, ніж та, в якій я намагалася стріляти самостійно, але прицілитися було не так вже й легко.
- Ха.
Мабуть, через слабке розвинені м'язи мої руки незабаром знову оніміли.
Він повинен був допомогти мені ще раз, побачивши мої страждання.
Однак недалекий раб, захоплено спостерігаючи за своєю нещасною господинею, раптово запитав:
- ......це через мисливські змагання?
- Быгх... .... Ух.
Зрештою, не витерпівши, я кивнула і повішала руки з арбалетом.
- .... Так.
Потім пробудила, зітхнувши:
- Я візьму перше місце, і ти зможеш з комфортом жити на призові гроші.
Звичайно, я і перше місце - поняття несумісні. Вся ця тренування потрібна виключно для порятунку мого власного життя.
Тим не менш, вітер приніс мені з собою його тихий сміх.
Я відразу ж обернулася до нього.
Ікліс як і раніше зберігав своє звичайне невгасиме обличчя, але його попільно-сері очі трохи посміхалися.
Можливо, через те що мені ніколи не вдавалося нормально розглянути його посмішку я прийшла в якийсь подив.
- Ти жартуєш з мене?
Коли я задавала питання, він м'яко похитав головою.
- Пані буде важко стріляти з арбалету.
- Чому?
- Ви теж....
Опустивши очі, він щось проговорив приглушеним голосом.
Я не розчула його і запитала:
- А? "Я теж" що?
Але він відповів на іншу відповідь.
- У неправильному становищі вам буде важко впоратися з віддачі. Необачно перенапружуйте зап'ястя або навіть поламайте руку.
- Справді?
Це звучало привабливо.
- Було б непогано...
Тоді я зможу пропустити цей проклятий полювання.
Не усвідомлюючи цього, я випалила свої правдиві думки вголос. Потім побачила, як очі Ікліса закруглювалися і хлопець змінив тему.
- Звідки ти стільки дізнався про арбалети?
Наскільки мені відомо, офіційно Ікліс цього року не вивчав володіння жодними іншими видами зброї. Тим не менш, було дивно, що він так досвідчений в стрільбі.
- У Дельмані...
Відповідь на моє питання, він осяявся. Після чого поправився:
У моєму рідному місті стрілянина з лука - базове вміння.
"І так, Ікліс родом з Дельмана".
Ця інформація не відкривалася в грі, тому я запам'ятала її.
Цікаво, що згодом майстер мечника почав цибулю раніше холодної зброї.
- Не фехтування?
- Так.
- Ясно...
кивнувши, я додала:
- Чудово. Тоді ти навчиш мене стріляти, щоб я змогла зайняти перше місце.
- .......
Він миттєво умк. І через тривалий період часу досить підозріло уточнив:
- ...як тільки що?
- Так.
Коли я рішуче відповіла, ніби нічого не знаю про це, його цифри замерзли над головою. А потім.
[Интерес 49%]
'Так, ось воно!'
Я посміхнулась цього передбачуваного зростання зацікавленості. Рішення відвідати тренувальні майданчики було цілком точним.
Незважаючи на недавні сумніви, Ікліс підійшов до мене і встав поруч. Його руки обвилися навколо мене.
У той момент, коли вони знову лестили поверх моїх кистей, підтримуючи арбалет, щоб я могла прицілитися.
- Що ти зараз робиш?
Раптом зліва пролунав морозний голос.
Тоді моє тіло різко повернулося. Не з моєї волі, - це зробив Ікліс.
Відчувши чиюсь присутність, він майже обернувся і наставив арбалет на непроханого гостя.
У зв'язку з новим рісом в моєму полі зору відразу ж з"явився холодний темноволосий чоловік.
- ......реший молодий пане?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert