Його інтерес махом піднявся на 3%, але в тому положенні я не могла цьому потішитися.
- Чому ви...
- Для початку, не міг би ти прибрати це від мене?
Я поцікавилася, дивлячись на дерев'яний меч біля шиї.
- Холодно.
- ....Ах.
З зітханням усвідомлення, він підняв меч в повітря.
Шух-.
У той же момент на мене впала довга тінь.
Я інстинктивно закрила очі.
Знала, що він не вдарить мене їм, але як і було сказано вище, це вийшло інстинктивно.
Хрючись-!
Почувши щось ламається, я знову відчинила очі.
Звернувши очі до землі, вона знайшла на ній порізаний дерев’яний меч з великою силою кинутий вниз.
'Що за ...'
Коли я підняла голову, Екліпс впав колінями на сиру землю.
- Пані.
- ...
- Мені шкода.
Він вибачався, стоячи на колінах.
- Як я тільки посмів, пані...
Він нудьгував, ніби збирався заплакати як дитя.
- Накажіть мене.
Шаа~. Дощу почав лити сильніше.
Води падали і скидалися з носа та підборіддя. Він виглядав нещасним.
Але потім я жива помітила, куди був спрямований його погляд.
Вишневий рубиновий перстень на вказівному пальці моєї лівої руки.
З мене вирвався слабкий подих.
Я подивилася на Екліпса і на зламаний дерев'яний меч.
'Навіть хоча він сам сказав мені покарати його, хто знає, раптом, якщо я направлю на нього палець, він потім прийде по мою душу".
Дерев’яний меч наполовину потонув у багнюці.
Але його гострий кінець все ще стирчав назовні. Якби я впала на нього, то точно ....
"Ааа...."
Ця кров мене тремтила.
Раптом я згадала про вікно вибору, що відключила деякий час назад.
'Якщо б я проходила гру, то так нерозумно померла б у цій сцені.'
І тоді, я б натиснула "Скис" і продовжувала проходити цей епізод поки не пережила б його.
Хоча я не впевнена, адже ніколи в цьому епізоді гралася у складній ситуації.
Але тепер, просуваючись у цьому світі довгий час, могло здаватися, що так.
Що б ви уявляли собі варіанти репресій на цій події, якби це була гра.
'... що Пенелопа повинна сказати прямо зараз, якщо вона хоче вижити?'
Я байдуже звернула свій погляд на Екліпса, який стояв переді мною на колінах.
Його сумні цуценячі очі дивилися на землю, але мені було цікаво, що він думає про себе.
Палац, що одного дня втратив свою країну і перетворився з аристократа на раба.
Через свій теперішній стан, після його продажу, тепер, коли йому доводиться ховати свої справжні емоції і вдаватися паинькою при гордій аристократській даміці, яку, ймовірно, ненавидить, він повинен відчувати себе просто жахливо.
Не було важко здогадатися, що він, мабуть, відчуває.
Те, як він розмахував мечем, навіть хоча тут нікого не було, і його вдушлива смертоносна аура.
Виходячи з цього, я могла уявити, скільки злоби і гніву він тримав у собі.
На це може бути лише одна відповідь.
Просто мила усмішка, як у героїні нормального режиму, ніби ти навіть не знаєш, що таке убивча аура і -
'Скажи йому, що все в порядку і що це не має великого значення'
Але, як я не намагалася вимовити цю фразу, нічого не вийшло.
'Як тільки ви змогли б вимовити щось подібне?'
Цей дерев’яний меч майже обірвав моє життя.
- ... екліпс.
Зтиснувши кулаки, я підібрала інші слова.
- Хтось до тебе пристає?
Щоб вижити, мені потрібно триматися доброго образу.
Принаймні, поки я - Пенелопа, злодійка цієї гри.
- Тут з лицарями не поводяться так суворо... чому ж тоді ти все ще тренуєшся?
- .......
- Ти тут один.
Я натягнула усмішку. Уважно вивчаючи його, на випадок, якщо він спробує вбити мене.
- М-м-му?
Я вимагала від нього відповіді. Варто було мені це зробити, як його колись безстрашне обличчя здивовано витягнувся.
- Ти наскрізь промок.
Я трохи нахилила парасолю, щоб він закривав від дощу і його, хоча це було безглуздо, адже там не залишилось сухого місця.
Від дощу, який осідав на його довгих віях, вони видавалися важкими.
Я витягла руку і провела по його очах, наче просушуючи їх.
- Скажи мені. Хто наказав тобі таке робити?
Коли мої пальці торкнулися його, Екліпс здригнувся, наче його обпалювали розпеченим клеймом.
Потім він відповів, видихнувши....
- ...Ніхто.
- .......
- Ніхто не змушував мене це робити.
- Тоді?
- Я просто...
Він замився. Потім підняв погляд з кільця на мої очі.
- Я хотів якомога швидше стати лицарем, щоб залишатися підлежи...
- ......
- Тому я тренувався один, пані.
Я м'яко усміхнулася його відповіді.
- Дуже похвально.
У сірих очах, що дивилися на мене, більше не було сумнівів.
- За таку важку роботу я повинен тебе чимось дарувати.
Я підняла погляд на полоску над його головою, що знову світилася.
Тоді я з усіх сил намагався приховати свої думки.
- Я хочу, щоб ти міг тренуватися не насокая? Або ти хочеш ще чогось?
- .......
Не пропустивши ні слова, Екліпс похитав головою. Тоді я звернула свій погляд на зламану дерев’яну дощечку.
- Ах, так. Мені варто знайти тобі інший меч, якщо вже цей прийшов в непридатність.
- .......
- Я покличу сквайника. Або коваля буде ..
- Я б хотів.
Він перервав мене.
- Я б хотів, щоб пані відвідувала мене частіше.
Я втратила дар мови від його несподіваного прохання. І коли подивилася на нього, трохи розширеними очима, він продовжив:
- Пані ще ніколи не відвідувала мене, відколи залишила тут.
- .......
- Я думав, що пані забула про мене.
Він дивився на мене з любов’ю. Ніби просив любові.
- ......Ха.
Не знаю, що зійшло мій рот, нервовий сміх чи хрип.
Але тепер я була переконана.
Дискомфорт, що я відчувала, коли він встав переді мною на коліна після того як, наче машина вбивств, побив інших.
Так само як я одягала маску доброї пані для того, щоб розцінити його інтерес, він прикидався моїм вірним псиком, аби вижити.
'Я думала, що привела до себе цуценя, але, можливо, це був тигр.'
Це смішно, але я зовсім не підозрювала, що рут Екліпса становить небезпеку, адже завжди вважала його найбезглуздішим.
Але тепер я вже не була так впевнена. Грішна, не перепробувала рути всіх персонажів.
Але навіть так, я не можу зупинитися зараз.
- Добре. У будь-який час, коли тільки забажаєш.
[Интерес 25%]
Він слабо посміхнувся у відповідь.
- Ти простудишся, Екліпс.
На холодному повітрі було видно пару, яку він видихав.
Я ніжно сказала йому це, коли він випростався.
У той же момент парасолька нахилився до мене.
Екліпс знову опинився під струмками дощу.
- Припини тренування на сьогодні. Це наказ.
З цими словами, я повернулася до нього спиною.
Коли я збиралася зробити перший крок вперед.
- Пані.
Екліпс покликав мене.
Я кинула погляд назад і приглянула, що він все ще стоїть на колінах в багнюці.
Він не намагався втекти від дощу, а лише дивився на мене.
- Ви не збираєтеся мене карати?
- .......
- Я майже поранив пані.
Ні. Ти не просто майже поранив мене....
'Ти мене майже убив..'
Я змусила свої тремтячі губи розтягнутися в усмішку.
- Наказувати вірний лицар просто через якихось дрібничок можуть тільки казкові ідіоти, Екліпс.
- .......
- Ти ж не спеціально це зробив. Верно?
Не давши йому можливості відповісти мені, я швидко пішла.
Я відчувала його погляд на себе до тих пір, поки зовсім не ретувалася з того місця.
Мій перший і єдиний охоронець, який не дочекався наказу встати знову, ніколи не буде прощений мною за свою провину.
На щастя, він не намагався перешкодити своїй господині знову покинути його.
Я рвуться вперед, не турбуючись про мокру сукню.
Через такі стрімких кроків все швидко промайнуло перед очима. Я рухалася зовсім не так, як раніше.
"Рут Екліпса не так безпечний".
Від усвідомлення того, що я недавно відкрила правду, мій настрій впав нижче плінтусу.
Насправді, це було не дуже несподівано.
Цікавість кожного чоловічого персонажа починається з нуля або від'ємних чисел.
Я померла, навіть коли не встигала добратися до середини історії в рутах, коли грала у важкому режимі. Не було ніяких легких віток.
'Про що я тільки думала? На що так сподівалася, безстрашно підкрадаючись до нього?'
Дерев'яний меч, що розсікав дощ до моєї шиї, перш ніж я хоча б підійшла до нього.
Я просто подумала про це.
- Ах...
Через раптову закрутку і почавши боліти голови, я зупинилася.
Я не могла зрозуміти, що одяг мокрий, коли тяглася на дерев’яну опору. Мої тремтячі ноги, здавалося, в будь-який момент могли втратити всю силу.
Поки запаморочення не припинилося, я дивилась кудись у бік туману. А після пробурмотила одну думку, що прийшла мені в голову:
- Я мушу поквапитися і зустрітися з Бінтером.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert