- Як так. Не про це?
Я запитала його, постійно дивлячись на рядок над ним.
- Тоді що....
- Чому знову "перший молодий пане"?
Перепрошую?
- Ні, неважливо. Я не це збирався сказати.
Дерік змінив тему перед тим, як я встигла зрозуміти, про що він взагалі.
- Я прийшов віддати тобі це.
Він продовжував тримати піднос однією рукою, а іншою закопав нагрудну кишеню.
Побачивши, що Дерік простягав мені руку, мої очі розширилися.
Це був жіночий шарфик, який зовсім не поєднується з його величезною лапою.
- Це...
- Ти не можеш всюди показуватися в такому вигляді.
Він пробурмотів байдуже, дивлячись на мою шию.
Моя шия все ще була обмотана бинтами, що робило мене більш схожою на болісну.
Я повинна була виглядати веселою, а ось на обличчі Деріка не було навіть тіні посмішки.
- Навколо тебе вже ходить досить багато поганих чуток. Ти не знаєш, але якщо ти ходитимеш з хустинкою чоловіка, ім’я якого тобі невідоме, то виникнуть нові плітки.
- .......
- Завжди звертай увагу на своє місце в суспільстві і на вантаж на своїх плечах, перш ніж робити щось.
Я розинула рот, перекладаючи погляд туди-сюди: на Деріка і хустинок.
Він говорив про носову хустинку, який дав мені Бінтер.
Дерік наказав Емілі викинути його, але він був відстираний і зараз зберігається в ящику столу у моїй кімнаті.
"Звідки він дізнався, що його дав мені чоловік?"
Його надзвичайної уважності і проникливості у мене пішли мурашки.
Я думала, він почне відчитувати мене, як тільки відкриє рот....
Не знала, що Дерік може бути і таким.
Я подумала, як мені на це відреагувати і почала говорити.
- Дякую.
Приймаючи шарф, я вирішила бути милою з Деріком і з усіх сил намагатися не вступати з ним у конфлікт, оскільки він ненавидів Пенелопу.
'Оу. Виглядає досить дорогим.'
Він не був загорнутий або упакований як подарунок, але коли він опинився в моїх руках, я відразу, просто оцінити матеріал, могла сказати, що він недорога людина.
Я посміхнулась.
- Я буду ніжно його використовувати, перший молодий пане.
Піднявши голову від шарфа, я подякувала йому.
Очі Деріка на мить здригнулися, а потім його невтомні обличчя раптово напружилося.
'Що з ним?'
Його реакція в п’ятірку загорілася.
Я тривожилася подивом на полоску шкали інтересу над його головою.
- Я... я забув про одну важливу справу.
Він повернувся до мене спиною і швидко вийшов з саду, разом із підносом.
- Чому він так себе веде...
Побачивши його, я широко розплющила очі.
[Інтерез 10%]
Ці цифри над його головою, що світяться білим, змінилися.
- Що з цією грою...
Дерік зник у лічені секунди, залишивши мене бухти в повній самоті.
Я не могла зрозуміти, що́ викликало в них зацікавлення.
'Ну, через те що не знала, як підвищувати цей інтерес, я і померла в грі.'
Я не могла не помітити, що мої дні тут поступово змінюються від тих, які були в грі.
***
- Знайшла.
В результаті однієї зі своїх пошукових вилазок я нарешті виявила таємний прохід.
Стіна, що оточувала весь палац була майже як залізний мур.
Ось чому мені пощастило, що я змогла знайти вихід у тренірових майданчиках лицарів, через який деякі неприродно царі втікали зі своїх тренувань.
Він був добре захований в кущах, так що я б не відшукала його, якщо б ніколи не спіткнулася про маленький камінець і не звалилась всередину.
- Ха, чому ця чортова гра не дає мені ніякої інформації?
Я відсунула одяг і вдарила камінь, про який запнулася.
Потім поправила шарф на шиї.
Я замінила бинти шарфом, подарований Деріком.
- Фью-- На щастя, я знайшла один з них до завтрашнього дня.
Завтра буде перший день фестиваль. До цього, я дуже турбувалася.
Звичайно, я легко можу покинути особняку завтра, якщо отримаю дозвіл герцога або Деріка, але вони ніяк не дозволять Британській леді однієї бродити по вулицях, переповненим людьми з усієї імперії.
І навіть якщо я скажу, що збираюся на невольничий ринок під покровом таємниці вночі.
- Я роблю все це, щоб врятувати тебе, так що краще б тобі виправдати мої очікування, Екліпс.
Я пробурмотала, споглядаючи щойно знайдений мною рятівний хід.
Потім я привела кущ, помучений моїм тілом у первинний стан.
Коли я закінчила з кущем і встала на ноги.
- Гей, що ти там робиш?
Ззаду почувся голос.
Я підстрибнула від несподіванки і обернулась.
Коли я побачила те, що було написано над головою цієї персони, то не повірила своїм очам.
[Інтерс 7%]
Я не бачила Рейнольда тиждень, а його інтерес виріс на 4%.
'Щоб їх інтерес ріс, ці виродки не повинні бачити Пенелопу?'
Я почувалась трохи пригніченою.
Під час гри я не знала цього, тому що мені доводилося відкривати епізоди.
Усвідомивши, наскільки легко їх підтримувати.
Я зрозуміла, що витратила свій час на прогрес і змарнувала.
- На що ти так тупо втупилася? Я питаю, що ти робиш.
- Угу, да?
Слова Рейнольда відрізали мене. Я відвела очі від шкали інтересу і відповіла:
- Ну знаєш, я просто прогулювалася.
- Просто прогулювалася....?
У відповідь на мою відмазку Рейнольд прищурився.
- Який збіг, ти гуляла якраз там, де розташований аварійний вихід.
- ....
Я ледве змогла стримати борторожний подих. По шиї пробігся табун мурашок.
'Як цей виродок зрозумів? Я ж добре сховала його назад!'
Я знову глянула на кущ. Він нічим не відрізнявся від того куща, яким був до мого падіння.
На межі моїх сил я намагалася відновити душевну рівновагу, як ніколи.
- А що щодо тебе? Ти тут чому?
- Я тільки повертався з сьогоднішньої тренування.
Тепер, придивившись ближче до поту, я помітила рожеве волосся Рейнольда.
Мені було добре видно його торс через тонкий білий тренувальниковий одяг.
'Оу. А у нього гарне тіло.
На противагу мастилому личкові, його тіло було міцним і м’язистим, що зробило його надзвичайно сексуальним.
'Е-е-і. Ви теж не проти, щоб у цьому будинку залишився подібний вид розваг, чи не так?'
Я ще раз просканувала його очима і, прийнявши важливий вид, сказала:
- Тоді йди туди, куди хотів. Я теж продовжу свою прогулянку.
Потім я зробив кілька кроків вперед. Я не збиралася зупинятися, поки...
- Гей, справді, знай свої обмеження.
Я почула голос позаду себе.
Хотіла проігнорувати, але через його інтерес, у мене не було іншого вибору, крім як піти.
- ...які?
- Ти вже забула, що чотири роки тому зламала ногу, намагаючись перелізти через стіну, взявши приклад з лицаря, який вирішив пропустити тренування, через яке стіни зробили вище?
- ....
Якби хтось окремо записав усю лайку лицарів у твою сторону, вийшло б більше 10 томів.
Знаю, стіни навколо будинку вищі, ніж я очікувала.
"Таке правда було? Ха, ця дитина реально...."
Якщо ця подія була чотирирічною, тоді Пенелопе було 14 років. На той час вона могла навчитися правил етикету, навіть якщо почала навчати їх пізніше.
Мене почали дратувати слова Рейнольда, що розкривали надто багато невгаданих в грі шматочок минулого Пенелопи.
- Я не роблю нічого подібного.
Навіть я не повірила тому, що ляпнула. Рейнольд почув мене і сказав страшним голосом:
- Просто отримай дозвіл батька і покинь особняку Інкогніто. Не наступай на ті ж граблі, не давай приводу знову проклинати тебе.
- Я ж казала, все не так.
Після моїх слів, він більше нічого не говорив.
Замість цього він кілька секунд недовірливо дивився на мене, перш ніж піти.
Я просувалася поглядом [Інтерес 7%], що віддаляється від мене.
<СИСТЕМА> Квест! Чи не бажаєте Ви перейти до куса [Побачення Фестивалу] с [Рейнольд] ?
(Награда: +3% зацікавленості Рейнольда та інше.)
[Прийти \ Відкинути]
Як і очікувалося, переді мною з'явився квіст.
- Я повинна знову проходити через це з цим чудовиськом? І нагорода всього лише 3% його інтересу?
Я фиркнула, згадавши, яким дратівливим він був хвилину тому.
Під час гри я справді хотіла отримати ці 3%, тому приймала наречену. Після цього мені доводилося багато разів натискати на кнопку скидати.
Ще більше засмучувало те, що я так і не змогла завершити свою наречену.
- Я не буду цього робити, ні за що!
Більше не задумуючись, я кілька разів тхнула [Оклонити].
- Як у мене може бути успішне фестивне побачення з хлопцем, що починає гарчати коли бачиш мене?
Я не вважаю, що ці 3% були викинуті на вітер. У мене вже є 10 і 7%!
До того ж, я так намагалася не для того, щоб влаштувати побачення на фестивалі.
Подивившись на місце, де стояв Рейнольд, я подумала:
'Розражає. Ненавиджу його.'
Якби він сказав це таким тоном справжньої Пенелопі, вона б точно...
✔
Утибозевою, Дерік такий цундерик....
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert