З невідомої причини, герцог кричав у гніві.
Я, начебто б десь чула, як крон-принц говорив щось на зразок "як шумно".
Не марнуючи часу, я відповіла:
- Це, це я діяла йому на нерви, в першу чергу.
- Хороша робота.
- ....Вибачте?
- Тепер ми можемо змусити наслідного принца зробити нам послугу, використовуючи той факт, що він зашкодив тобі, як важіль. Ти стала чудовим членом родини Еккарт, Пенелопа.
Мене звела кожна подальша репліка герцога.
- Так чи інакше, треба б збити з нього сп'яніння. Він занадто зазнався, отримавши звання героя війни.
- О-отец.
Ці слова могли спричинити безлад у сім'ї, якби їх хтось почув. Це було прямою образою імператорської родини.
Герцог продовжував говорити, ніби нічого не сталося, а ось у мене всередині була буря емоцій.
- Пенелопа, ти повинна знати, що ми, Еккарти, не приймаємо чиюсь сторону. Ми просто не діємо, зберігаючи нейтральну позицію.
- Так, звичайно.
Ні. Насправді, не зовсім.
- Хоча все так, важко витримати проти когось, якщо немає нічого про запас. Її Величність перша імператриця померла, і число людей, які підтримують наслідного принца менше.
(Примітка: Перша імператриця = перша дружина імператора, а також покійна мати Каллісто. Теперішня імператриця - друга дружина імператора, мати другого принца).
П.П.: в якійсь з попередніх розділів я писала, що імператриця - мати крон-принців... Упс, не вгадала. Простите.
- ....
- На даний момент невідомо, хто стане наступним імператором.
Я й не знала, що у крон-принца була така передистоя.
Все тому, що чортова гра зосереджувалася тільки на завоюванні сердець чоловічих персонажів.
'Ну звичайно. У нього ж була причина вести себе як скажений пес на бенкеті.'
Я не розуміла, чому імператриця і другий принц послали вбивцю спочатку по душу наслідного Принца.
- Добре, що ти продовжуєш залишатися собою.
Сказавши це, герцог досить посміхнувся, і змінив тему розмови.
- Ти добре проявила себе в цій ситуації, так що мені варто нагородити тебе, а не карати. Чи є щось, чого б тобі хотілося?
- Награда?
Я прийшла сюди, очікуючи покарання. Не думала, що мене так нагородить.
Безучально втупившись на нього, я нерухомо сиділа, коли він ледь помітно кивнув:
- Хочеш, щоб ювелір відвідав тебе знову? Чи ви хочете викинути всі свої сукні і замовити нові?
Моя щелепа впала, коли мені запропонували набагато кращий вибір винагороди, ніж я сподівалася.
'Яка несподіванка.'
Тим не менш, у Пенелопи вже було так багато прикрас і платтяв, які вона купила до цього, що пропозиція герцога була зовсім нецікавим.
Я подумала про те, чого хочу отримати в якості нагороди і з деякий час зовсім заміталася.
- Я повідомлю, яку нагороду хочу отримати, коли у мене з'явиться час обміркувати це і вирішити.
Ка-чак-. Ми з герцогом закінчили розмову, і тільки я зачинила за собою двері кабінету, як переді мною із нізвідки з'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Ви отримали 5 очок репутації за поліпшення ваших відносин з людьми, які працюють в цьому особняку.(Всего: 5)
- Ха.
У мене вирвалося фальшиве сміх.
'І чим я це заслужила?'
Я дійсно не намагалася налагодити стосунки з іншими. Єдине що я зробила - трохи погрожувала декому, щоб вони не дивилися на мене звисока...
"Невже те, що я була злегка поранена крон-принцем, зробила таку роботу?"
Я була завойована безліччю непередбачених речей, у тому числі поведінкою герцога.
У той же час, я трохи пишалася собою.
Тому що, будь то зацікавленість або репутація, плюс (+) тут завжди означав щось хороше.
'Віліколепно. Давайте продовжимо в тому ж дусі.'
***
- Леді, ви повернулися.
Емілі привітала мене, як тільки я увійшла до своєї кімнати.
Я обережно кивнула і поспішила сісти за стіл.
Це через те, що мені було про що подумати, крім того, я роздумувала, чого хочу отримати в нагороду.
- Леді. Це ....
Емілі пройшла слідом за мною і передала щось.
- Те, що ви тримали біля шиї в той день, коли знепритомніли. Перший молодий пан наказав мені просто викинути, але я потирала його і зберегла, на всяк випадок.
- Ах.
Я поглянула на те, що дала мені Емілі.
Біла хустка.
Той, що позичив мені Бітер Верданді. Я зовсім про нього забула.
- Емілі.
Я похвалила Емілі за те, що вона виявила вдячність. Від цього її обличчя сяяло.
Платок, який колись був заплямований кров’ю, тепер знову повернув свій чистий білий колір. Коли я споглядала його, то думала, що з ним робити.
'Мені потрібно буде як-небудь повернути цю люб'язність."
Це була непрошена допомога, але я все ж повинна бути ввічлива.
Крім того, є потреба зустрітися з ним хоча б ще раз, оскільки він був ще й любовною метою.
- Емілі, можеш прямо зараз сказати палацом, щоб він запросив завтра ювеліра?
- Ювелир?
Емілі нахилила голову, як сніг їй на голову і прохалася в долоні.
- А! Ви плануєте купити нові аксесуари до майбутнього фестивалю?
- Фестиову?
Емілі відразу ж відповіла:
- Наступного тижня пройде фестиваль, присвячений день заснування нашої країни! Я чула, що фестиваль буде грандіознішим ніж зазвичай через повернення його височності наслідкового принца.
- Не згадуй при мені крон-принца.
Через мій жахливий смуток Емілі запнулася.
Мене мутить навіть від думки про крон-принц. Я знервована махала Емілі, що почала вивчати моє обличчя і рукою:
- Йди до палацу, зараз.
- Добре! Скоро повернуся!
Емілі покинула мене і в кімнату прийшла тиша.
У глибокому задумі я постукала пальцем по поверхні столу.
- Так значить, наступного тижня фестиваль, так...
У грі для зустрічей з кожною метою вихваляння відкривалися по порядку.
Наприклад, мені довелося пройти кілька епізодів веток Рейнольда і Деріка, щоб розблокувати руль наслідного принца.
Ось чому те, що я зустріла Бітера відразу після рандеву з крон-принцем було несподіваним.
Але, в будь-якому випадку я повинна була зустріти цього персонажа на тому вечері, так що нічого особливого не змінилося.
Тепер залишилася лише остання мета - Екліпс, лицар, який повинен з'явитися після знайомства з Бінтером.
Він з’являвся в особняку приблизно тоді, коли проходив фестиваль.
- Що Пенелопа зробила знову під час фестивальної вистави?
У складному режимі гри мене просто попередили, що герцог привів нову ціль захоплення, але я ніколи його не побачила. Було занадто занурено в процес умирання, проходячи епізод "Свободний День Фестива" з Рейнолдом і Дериком.
- Коли думаю про це знову, відчуваю як закипає мій гнів.
Зрештою, я не змогла провести жодного мирного побачення на фестивалі.
Я висунула шухляду і дістала листочок, який сховала раніше.
Швидко відкинула свій рукопис і пробурмотала:
- Мені потрібно дістати його раніше герцога.
Після того, як мало не померла від рук наслідного принца, я дещо вирішила.
Я швидко пройду один рут і звалию з цього проклятого місця, тому що більше не можу намагатися померти.
Для цього мені треба зосередитися на тому, щоб збільшити інтерес до найбільш керованих цілей полонення.
- Екліпс.
Мої очі виблискнули, і я мусив дивитись на його ім’я.
- Я вибираю тебе.
***
В останні дні я вивчала особняку.
Не перебільшу, якщо скажу, що палац Еккарт розміром з місто.
Проходячи повз добре декорований сад і широкої калюжі, можна побачити треніровий майданчик лицарів, їхнього гуртожитку та маленький ліс.
'Де-то повинен бути прохід....'
Я робила це для того, щоб до дня фестиваль знайти прихований вихід з території особняка.
Але це було нелегко, оскільки територія була величезна.
Сьогодні я знову не знайшла проходу і понуро поплескала в сад.
Вона попросила Емілі принести трохи перекусити і приготувати чай, а потім прочитати книжку під великим деревом.
Коли історія досягла своєї кульмінації, я вловила тихий шорх позаду себе.
- Емілі. Можеш дати мені закладку?
Я майже закінчила розділ і, не зводячи очей з книжки, простягнула руку в тому напрямку, де повинна була стояти Емілі.
Навіть коли я прочитала останній розділ, відповіді не було.
- .... Эмили?
Я зачинила книгу і повернула голову.
- Ти ... зараз в порядку?
Біля мене був чоловік, який тримав піднос з закусками в руках. Але це була не Емілі, а той, кого я найменше очікувала тут побачити.
- Э-э-е...
[Інтерез 8%]
Помітивши індикатор інтересу над Деріком, якого не бачила кілька днів, я видала ідіотський звук
Останній раз, коли я його відмічала, було 6%. Не знаю, що викликало його збільшення.
У вухах~. Прохолодний вітерець ніс з собою слабкий аромат квітів, шумаючись між мною і Деріком.
На мить, коли моє волосся розвіюється на вітер, я закрила свій погляд.
Я зрозуміла, що тупо вилупилася на нього і встала.
Коли зробила це, Дерік намагався зупинити мене.
- Ні. Тобі не потрібно вставати.
- Все в порядке. Я в будь-якому випадку збиралася повертатися.
- Тоді десертів ти не хочеш?
- А....
Я нахмурила бровки, перевівши погляд на піднос, який він тримав.
'З усіх людей, це повинен був принести він!'
- Вас попросила зробити це Емілі?
- Ні. Я сказав їй, що принесу це тобі, бо я маю про що поговорити з тобою.
- Зі мною?
Про що зі мною може бути потрібно поговорити тому, хто до смерті ненавидить Пенелопу?
Але довго гадати не довелося - я зрозуміла, що він хотів сказати.
- Про те, що сталося на днях, вірно?
Хоча герцог пустив все на самоплив і навіть похвалив мене, Дерік напевно не залишить це так просто.
'Ха-а ...Буду думати про це просто як про продовження вибачень, які я збиралася принести герцогові.'
Я стримала подих, обережно підбираючи слова. Потім я сухо, як робот, забубнила:
- Я вибачаюся за те, що зробила сцену, особливо коли ви сказали не робити цього.
- ....
- Мабуть, вас це потурбувало, перший молодий пане. Я поговорила з батьком і пообіцяла, що залишуся на домашньому арешті, обмеживши себе територією при особняку. Якщо ви вважаєте, що я заслуговую суворішого покарання.
- Це не те.
Він холодно перервав мене.
- Це не те, про що я збирався поговорити.
Коли я поглянула на його обличчя, він злегка насупився.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert