Емілі тряслася так сильно, що здавалося, ніби вона за хвилину могла впасти.
Але це не перешкодило їй почати копошуватись у своїй зачісці.
Незабаром з її волосся на світ вийшла величезна голка.
'Хо-хо, непогано заховане.'
Безсумнівно, Пенелопа завжди була жертвою. Це виглядало так загрозливо.
Вона б з радістю наричала на покоївку, що постійно принижує її, але через відсутність доказів, не могла цього зробити
- В-вот....
Емілі дала мені голку.
Я поглянула на предмет, який раніше постійно викрадав Пенелопу. Просто кусочок металу, не такий вже й великий.
Але вчора мені пощастило дізнатися, скільки болю може завдати ця тонка маленька голка.
' Як же болісно це для неї повинно було бути.'
Ніхто не помітить якщо ваші руки послабляться через нічних щоранку кривавих рубців.
- Підніми голову.
Згорнувши зуби, я наказала.
Емілі вагалася викинула голову.
У її мечущих очах чигало розчарування, оскільки вона, ймовірно, уявляла, що тепер може зробити з нею жорстока гонг-ню.
Емілі.
Я простягла руку без голки перед Емілі.
Хрупка рука була молочно-білою, без шрамів. Обрана тыльною стороною до стелі.
Потім я, і оком не моргнувши, встромила в неї голку, яку передала мені Емілі.
- Ах! Леди!
Емілі закричала так, ніби вона страждала.
Після цього я витягла наполовину встромлену в мою руку голку.
' Угх.'
З прокола почала капати кров.
Я готувалася до цього, але було реально боляче. Так сильно, що залізли очі.
Однак, не показуючи нічого на обличчі, я вбила голку назад у свою руку, поруч з місцем, яке проткнула мить тому.
- Ай!
Цього разу я не змогла витримати болю і випустила звук.
- Л-леді!
Емілі дихала, наче почала говорити про приступи паніки.
Не знаючи що робити, через мої бездумні дії вона розплакалася. Це було досить смішно.
' Чого це вона так боїться, якщо чинила речі і гірше? '
- Леді, ік! Леді, навіщо ви це робите?
- Не сльозжуй, Эмили. Адже це шрами, які залишила мені ти.
Я відповіла їй ніжним тоном. І її очі спорожніли.
- А?
- Зараз їх два, але двоє завжди можуть перетворитися на три, чотири, п'ять. Або навіть більше, можливо.
- ...,.
Після слів, Емілі перестала дихати. Її тремтіння теж припинилося.
- З цього моменту, я буду приймати все, що б ти не зробила зі мною без будь-яких заперечень. Вода у ванній, яку ти підготуєш, одяг, їжа. Все.
- Л-леді....
- Чим більше ти будеш так робити, тим більше шрамів залишиться на цій руці. Колись їх буде неможливо не помітити. І тоді, що якщо в один прекрасний день, хто-небудь не залишить це без уваги?
- .......
- Люди задаватимуться питанням "Що за людина, яка не знає свого місця, посміє знехтувати членом родини Еккарт?". Як брат Рейнольд, наприклад.
Підвергавши Емілі вербальним атакам, я посміхалася як прекрасна фея.
- Все залежить від твоїх стосунків.
Моя власна покоївка не відповідала на мої погрози.
Вона була бліда як труп, я навіть подумала, що хтось встиг її придушити.
- Встань. Ти повинна приступити до своєї роботи після того, як твоя пані закінчила з їжею.
Я прибрала руку, яку простягнула до неї.
Потім перевела погляд на велике вікно біля столу.
Емілі різко встала, стоячи на колінах ще деякий час.
Потім, як робот, почала прибирати стіл.
' Схоже, вона швидко вчиться.'
Як вдало. Думаю, її буде легко використовувати вже зараз або в майбутньому.
Навіть якби я зробила свою власну покоївку, люди ставилися б до мене так само.
Я не можу завжди нічого не робити, тому мені потрібно створити союзників, яких можна використовувати.
Моя власна покоївка, що знущалася над Пенелотою.
У часі потреби, мені дали шанс.
Мені також сподобався характер Емілі - вона без запитань робить те, що їй говорять.
З таким мисленням я дивилася на Емілі, поки та не закінчила приводити стіл в порядок.
Це сталося тоді.
Бах-! Двері несподівано відкрили з такою силою, що я здивована, як вона від цього не поламалася.
Я здивовано подивилася в ту сторону.
Волосся прекрасного рожевого відтінку розділялося на вітер.
Рейнольд Еккарт дивився на мене хмуро.
- Ти.
Він влетів у кімнату. Полоска, яка показує [Интерез -3%] Дуже наблизилася до мене.
- Що ти запланувала?
Рейнольд, який наближався до мене з темною аурою, побачивши стола Емілі, нахмурився ще більше і запилив спрагу крові.
- Ты...!
- Ю-ю-тюний пане.
Емілі померла, її обличчя зблідло.
Я поспішно кинула погляд на стіл.
Всі страви вже були на підносі, переді мною лежала лише вилка.
' Хья!'
Мені зовсім не подобалася ця ситуація, тому я схопила виделку і поклала її на піднос.
Я подивилася по сторонах, в пошуках чого-небудь, що можна використовувати як зброю, і заговорила після того, як стала впевнена,що нічого небезпечного для мого життя тут немає.
- Тобі варто піти, Емілі.
Вона шустро підняв піднос зі столу, наче тільки і чекала, коли я це скажу. Але коли вона це зробила, Рейнольд закричав.
- Не смій йти!
- Поквапся.
Я очима говорила Емілі піти, поки її агресивній юний пан не підняв шум. Емілі, здається, зрозуміла мене, тому що вона квапливо вийшла з кімнати.
Вона була як я вчора, мастурбовано втікає від Деріка, щоб врятувати свою шкуру.
Коли Емілі нарешті пішла, на мене кинувся незадоволений погляд Рейнольда.
- Відповідай. Що ти запланувала?
Миттєвість я обмірковувала, що сказати.
Пінелопа в грі завжди розмовляла з Рейнольдом неформально.
Рейнольд був на два роки старший за Пенелопу. Оскільки у них не було особливої різниці в віці, те, що вони поводилися як кішка з собакою, можна було зрозуміти.
' Так само, як і я з другим виродком того будинку.'
Якщо бути точною, він обижав мене, а потім завжди били.
Я збиралася поговорити з Рейнольдом формально, як з Дериком вчора, бо він старший за мене, але ця думка вже випарувалася.
Буде смішно, якщо людина, яка вчора розмовляла з ним неформально, зараз звернеться до нього на "ви".
- Ти вирішила відкрито ігнорувати мене?
Коли я не відповіла, Рейнольд із сумом запитав.
- Подивіться, який нетерплячий.
Я відповіла йому в стилі Пенелопи.
Що за "що" я задумала?
- Чому ти захотіла, щоб ця сука знову була твоєю особистою покоївкою!
Надпис [Интерез -3%] Небезпечно блищала над прекрасним рожевим шевелюрою.
Що я повинна відповісти, щоб уникнути прапора смерті?
Я подумала про вмикання [Одна вибір , але вирішила не робити цього.
'Ні. Навіть якщо я вмикаю його, ці фрази все одно марні.'
Я сковтнула, втупившись на сердито висихаючий Рейнольд.
На моєму місці, Пенелопа напевно сказала б: "Не твоя справа". Або "Забирайся з моєї кімнати". Що наблизило б її смерть.
- Нічого страшного. Тобі нема про що турбуватися.
Але я не була п’яною, тому трохи приголомшила ці слова.
Рейнольд би в будь-якому випадку не сприйняв те, що вимовлено моїми устами позитивно.
Я пом’якшила слова, бо думала, що цього буде достатньо для того, щоб вийти з ситуації.
- ....Що?
Але схоже, вони зробили не той ефект, який я очікувала, тому що погляд Рейнольда перетворився з "недоброго" в "вбивця".
- Годувати свою господиню зіпсованою їжею, це для тебе нічого страшного?
- Ні, це...
- Є межі приниження будинку Еккарт. Як вона посміла, нікчемна простолюдинка, не знаючи свого місця!
- ...
- Нам не потрібна така покоївка в особняку! Є безліч інших людей, які до смерті благають про роботу тут, навіть не вимагаючи платні!
Рейнольд кричав.
Я, яка збиралася закінчити все це, сказавши, що не через те бушувати, втратила дар мови, не очікуючи такої реакції від нього.
Те, що він злий мене жертви, розвіяло.
Як ти посміла, нікчемна простолюдинка, не знаючи свого місця.
Цю фразу Рейнольд говорив Пенелопе.
- У такій ситуації тобі смішно?
Хмуро сказав він, коли я на секунду посміхнулася
- Наскільки мізерна була ти в очах інших, що тебе не турбує це приниження?
Так, вірно.
Як ти сам щойно запитав, чому дочка герцога так ніщожна для людей, настільки, що ніхто з слуг не буде слухати нічого, щоб я ні сказала?
Знаючи, що якщо скажу це - відійду в світ інший, я заспокоїлася.
- Завдяки вчорашньому інциденту я зустрілася з батьком.
Я зимно дивилася на нього.
- Так, батько напевно погодився. Я ж сказав йому, що ми повинні негайно звільнити цю сучку.
Уверенно додав Рейнольд, вип’ючи груди, ніби пишався своїм вчинком.
Він що, хотів комплімент або щось таке від своєї фальшивої сестрички, яку досі ненавидів?
На жаль для нього, я не планувала це робити.
- Батько і старший брат вирішили не звільняти Емілі.
- Що?
Блакитні очі Рейнольда розширилися. коли я спокійно тоном продовжувала говорити.
- Батько і ..брат вирішили?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання! ( Вдячна за підтримку!)
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert