✔ Тінтен, коли хуватимемо?
Саме з таким питанням зайшов до кімнати своєї дочки ковалів, розмальований чоловік середніх років, зі села Скритого Ліста, природно, перед цим, як і належить нормальному батькові, постукавшись у дерев'яні двері та тримаючись дозволу увійти від жіночої приглушеного голоску. Але картина не була найзахопливішою, навіть можна сказати, що вона зовсім безрадісна і наповнена меланхольністю.
Тінтен, що зазвичай сяяла і просякала позитивним настрійом, прямо зараз лежала трупиком на ліжку, втупившись обличчям у м'яку подушку, на якій був вишити молот. Едакая символика сім'ї ковальу. Але тепер мова не про це, а про те, що каштановолоса дівчина втратила всі свої життєві фарби, так і втрати мотивації щось робити, навіть по-простому встати немає сил, не те що тренуватися.
Тому Тентен вже близько тижня тупо відкидалася як убита, під час перерв займаючись не тренуваннями як зазвичай було б, а своїмидумами, важкими думками.
✔ Не хочу, вона піднялася, поклала подушку на коліна і подивилася з почуттям сорому до свого батька. А все чому? Тому що її теперішнє життя точно не є гідною поведінки справжньої Куноїчі, навіть якщо вона нижча за рангу Геніна.
Тентен явно не була задоволена собою, але нічого зробити не могла. Буквально нічого вдіяти не могла, кожен раз кажучи самій собі, що поки щось не в настрої, а краще наступного разу взагалі, проте чудово усвідомлюючи всередині себе, Що повільно, але вірно занурюється у пучину затхлості і ліниві.
І її батько це чітко бачив, тому що не дурень він і проникний за своєю природою, бо з сумом через те, що вдихався у ліжку дочки.
- Тентен, спробуй вже нарешті поговорити з друзями, не габай врешті-решт. Мабуть, вони вже як тиждень займаються там без тебе і стають сильнішими, поки ти тут у своїй кімнаті роздяглася в'язко немов би якась сита кішка, яка давно забула про полювання, ех-е. Але ж так не роблять, знаєш! ◯ Вкрай щиро потурбувався чоловік, гойдаючи головою улюднено, ніби на вигляд тим більше розчаровано вигукуючи, але насправді просто бажаючи повернути стару впевненість донечці.
"Тренуються?. Стають сильніше?. Без мене?." ✔ Та все ж, як не дивно, але саме ці слова віддалися живому ехо в слабкій свідомості каштановолосої дівчини, що здавалося тільки після цієї репліки прийшло до того самого мислливого руху. Як Тентен тільки і потребувала почути ці слова.
Вона відразу згадала як весь цей час намагалася стати сильнішою, як слухала поради Майто Гая і настанови свого соторіарника Рока, до якого вона й справді живиться особливими почуттями, нехай завжди і пряча це, так само як тренувалася кожен божий день і навіть вчилася відтиснутись стоячи на тонких зайвих ніжних м'язах рук. Той ще екстрим, вірно. Але все-таки це був той екстрим, завдяки якому Тентен любив жити, не бездумно проживати і спілкуватися з Роком та Неджі на зазвичай тихих і спокійних завданнях Д рангу, де поширювалася типово така лампова атмосфера теплоти, а не заміна сімейної, швидше виняткова у своїй формі, що й не снилась їй до того, як вона стала допідліно Геніном із надлиженим протектором аркуша.
І зараз, тільки і займаючись тим, що займаються зазвичай ледачі нахлебники на чиєсь шиї вже як цілу безглуздий тиждень, дівчина нарешті-таки зрозуміла, Що більше з таким складом життя вона не може і більше ніколи не стане.
"Нужно відновити тренування..." ▫ Тентен стиснула бежевий плед у своїх руках, рішуче і впевнено, залишивши складки під ладонами та на долю секунди подивився на подарований браслет, що кріпився на її зап'ястя.
Батько дівчинки, що все ще стояв біля дверей своєї дочки, не міг не помітити цього, тому він посміхнувся повною батьківською радістю. До нього в голову негайно з'явився твердий прямдик:
Здається, його дочка повертається до того, щоб відновити в собі бойовий дух...
...
У той же час там, де навколо поширювався пекло з морем вогню, те, що кличеться підпростуванням системи, коли час по факту зупинилося на випаленій землі в медитативній позі сидів Рок Лі з закритими очима. Тепер він зробив для себе перепочинок і набирався чакри, яка майже постійно вироблялася вогнищем, адже, до слова, витратив її більше ніж на половину, бо боровся проти трьох демонічних вовків, де був ватажок, що під кінець збільшився у розмірах.
Загалом, потна битва видалася в підсумку, до того ж втратив Лі витривалість і чакри багато. Добре, що обійшлося без серйозних поранень у полум'ї цієї битви. Тільки кілька тисяч дрібних подряпин і не більше. Всього-то. По суті, це буквально нічого.
Нічого на фоні того, що могли б зробити пекельні істоти зі своїми острійними кігтями і гострими зубами, якби хоч раз потрапили по ньому.
[Ім'я: Рок Лі]
[Ранг Шинобі: Генін]
[Здоровье: 98%]
[Виносливість: 50%]
[Чакра: 35%]
[Ранг Тайдзюцу: B]
[Ранг Ніндзюцу: —]
[Ранг Гендзюцу: —]
[Інвентарь]
[Достини]
[Список Адських Упрагнів: 1]
[Нагороди срібного ящика за вбивство трьох демонічних вовків]
[100 000 ре]
[Особна пілюля: без почуттів]
[Запечатаний сувій]
[Лечебне зілля особливого класу]
[Сору]
"Ось які нагороди за срібну скриньку, так? Стояло це чи ні дізнаюся трохи пізніше. Але, якщо ви можете так висловитись, вже випадає по п'ять, а не чотири як це було в бронзових, тому досить непогано виходить, коли подумаєте, і рейка з повітря є настільки уражена будь-якою економікою" Франциско поділився зі своєю думкою Рок, продовжуючи відпочивати та набирати сили.
А ось що, мабуть, було найприємніше, так це природно Сору, по суті, те, що і не вистачало Року в бою. І нехай знову технологія з розряду рокусики із анімації "Ван Піс", тільки на цей раз відповідальна за швидке переміщення, так ще й Сору можна було атакувати одночасно, адже виходило так, що чим вище швидкість, тим і звичайно, урон вищий. Але переміщення з збільшеною швидкістю більше цікавило хлопця.
Да уж. Незабаром Лі і впрямо збере всі прийоми рокусики, щоб не почати всіх покемонів ще збирати ...
Однак Рок також звернувся до інвентарі, але спочатку я хотів би дізнатися про якусь особливу пігулку. З зіллям все було зрозуміло відразу. Так от, біла таблетка, наприклад в момент нападу членів Абу Не здорово надала йому підтримку, проте використовувати її у звичайній ситуації дуже не бажано, оскільки був присутній ризик прийти до скаженого стану і залишитися в ньому назавжди.
Врешті-решт, минулого разу берсерк-мод не торкнувся Лі тільки тому, що система відрізила його розум своїми повідомленнями про те, як чужорідна духовна енергія опустилася. Якщо б не це, то Рок знову прибував у стані непридатності. Отже, біла пігулка була винятковим ризиком і чистою табу.
[Пілюля: без почуттів. Завдяки цьому можна втратити не лише біль, захисний сигнал і потенційно хворий шок, але й емоційний стан — відчуття холоду без моральних норм. Діє лише десять хвилин. Порадиться використати у випадку паніки або емоційної нестабільності, щоб прийти в себе самих.
Цілком детальний звіт, який, судячи з усього, ще і доповнився окремими коментарями від того чи розумна система, то від когось іншого, хто може спостерігати за Роком осідаючи на своєму троні. Загалом, варіант достатньо, але хлопець намагався про це сильно не замислюватися.
Просто факт. Тепер у його арсеналі є ще й окрема пігулка, яка зробить з нього вмиг робота з плоті. Добре це чи погано, Лі дізнається тільки тоді, коли і вирішиться нею все ж скористатися, а поки полежить таблетку в його бездонному інвентарі, звідки далі Рок витягнув маленький світло-коричневий немов старовинний сувій, який був щільно загорнутої і закриваленою стручкою.
"Тот самий запечатує сувій, так? Ось і фуіндзюцу дійшло до мене власною персоною. Добре, мабуть варто уважно дослідити це..." he велика рідкість, коли в парні пробуджувалася дослідна жилетка і те, що навколо вигонився вогник, а з боку струмча лава не турбувалися його, абсолютно, навпаки він навіть радів подібному, оскільки така оточення ідеально підходила під створення своєї геніальності хоча й простоті думку Лі.
А що як запечатати лаву і потім використати її в бою?
Для початку розгорнувши сувій, Рок побачив декілька великих символів, які були нанесені ідеальними чорними чорнилами, що не висохло в принципі і вибудувалися посередині парним кружечком, де у центрі плавно блимав один величезний кандзі.
Далі слідуючи звичайній логіці і всьому, що трохи знав хлопець про фуіндзюцу, він посилив циркуляцію чакри у своєму тілі і подав її спочатку до рук, а потім через пальці до сувою, але точніше до найбільшої кандзії посередині, тим самим пильнував запечатуючою силою, який, будучи воронкою виявився від сувоїв в просторі та почав засасувати в першу чергу чарку з вогнища Лі.
А у нього її і так, до слова, було мало після битви з демонічними вовками, отже довелося негайно відкидати сувій в сторону, ніби то було злом та прокляття якимось.
Проте, дивне відчуття не зникало, але Рок знав, просто звітливо розумів, що з другий спроби у нього точно вийде зробити все нормально, так як потрібно, Тому знову взяв в руки сувій і пішов до струмка з лавою...
Дуже допоможе у битві проти демонічних ведмедів...
