Якщо Лі погодиться виконувати адміністрацію на вбивство, він міг би сказати, що його фігуру насильно вилучили ніби гаком зі світу Шинобі, щоб у наступній мгнівці бровий хлопець відкрив свої чорні округлі очі і знаменно зрозумів те, чого вже точно виявився, але інакше ніяк не в спеціальній системі підпрослужень.
Підпрости, що фактично нагадувало собі оригінал за орієнтирами та обстановками, але з незначними атмосферними змінами...
Такий же ліс, такі ж дерева, подібні поля і кущі, але зовсім не зелений і взагалі не живі, адже скрізь куди б глянув Рок, то горів вогонь, те виходила з-під землі лава. Крім того, кожен метр території перед очима хлопця насправді мав на вигляд якісь дивні алими венами, які немов були ефемерни, по суті, з агресивної енергії смерті, але ніби і ні, проте твердо проходили через всю кордон і простягалися як гумові лінії, розповзаючись хижими зміями.
"Дуже захоплююче..." ha подібна думка промайнула в голові Лі, змусивши цього трохи так підзависнути.
Однак, системні сповіщення з голографічних табличками перед лицем миттю пробудили хлопця від гіпнозу і останній більше розслаблюватися не міг. До того ж пекельна система з адськими вправами зробила пекло для нього цілком можливим.
Символично, чи не так?
У вас є лише 5 хвилин часу, щоб вбити трьох демонських вовків на чолі з ватажком.
[Демонічні вовкилові і безжалісні, мають гострі клинки та кігті, а на останок розчиняюче все слину. У них також є унікальна здатність, вроджена, про яку користувач зможе дізнатися тільки у цьому бою, так що будьте обережні]
[Підступання трьох демонічних вовків: 5%... 15%... 40%... 70%... 95%... 100%...]
[Починайте]
Один з небагатьох моментів, коли система власної персоною замість холодного звіту виявляла зачатки адекватного інтелекту, можливо навіть того штучного, на який так сподівалися в минулому житті Лі геніальні вчені. Но!
Тут і зараз Рок не міг здивуватися подібної еволюції, взагалі не може!
А все чому?
Тому що ті найбільш небезпечні демонічні вовки дуже швидко зібралися з червоних вогників, які постійно вдиралися у повітрі і постали перед ним у своєму матеріалізованому вигляді, загрозливо скеліючись кривавими кликами та дивлячись на нього близько божевільним поглядом. І це ще не все, тому що коли я бачу цей прозорий слину - капала з їх пащею на мертвому ґрунті, то мені стало страшно, бо вона залишила за собою жахливий звук шипіння на манерах кислоти. Величезні, точно 2 метри і мускулисті по боках з брудною чорною вовною, яка точно не полічиш гладкої, а посередині у костяних наростах стояв та ричав їх щіткою, чий волосяний покрив був навіть темнішим ночі.
Лі пересіявся з ними поглядом, так, виключно на секунду, але і такого вистачило, щоб демонічні створіння зігнули свої лапи і кинулися на нього негайно в атаку.
✔ Швидкі!
Вигукнув Рок, відштовхнувся назад за допомогою імпульсу чакри і дещо як пропустив те, як заклацювали гострі зуби на тому місці, де трохи раніше прибував він. Однак демонські вовки не робили перерв, не втомлювалися і не вимагали надто багато часу для відпочинку. Виявилось, що якщо одна атака провалилася, то вони починали нову.
Таким чином брова пара мусила просто брати і відступати, відчуваючи незабутній тиск під подібною тваринною тактикою. А ці прокляті демонські вовки брали тільки напролом, лише тараном під стати своєю природою!
Позадді Лі стояло одиноке вишукане дерево. Ховатися за нього хлопець сенсу не бачив, не зможе. Відштовхнутися? Ні. На вигляд спухла кора тоді, мабуть, просять і сповільнить його, так що там й смерть чекає. Тому Рок почав аналізувати, ретельно аналізувати. Все-таки, на відміну від цих бездумних пекельних істот, що породжуються то системою, чи то ще кимось сформованим у своїй злодійській фантазії, він вмів і міг думати, а значить й продумати плани. Звичайно, не геніальні, але хоч якісь.
Слідом ледь відірваний Лі прямо по дорозі і відступаючи, зупинився різко та обхопив двома руками стовбур того самого дерева. Ні секунду безперестанно, бровий хлопець підтягнувся м'язами, посилив циркуляцію енергії по максимуму за своїм каналам, і в більш-менш легким, до речі, на своє ж здивування, безжалісно з природи зірвався з корінням від землі висохле мертве дерево, а далі ні про що не переживаючи просто і спрямував їм назустріч пекельним ворогами, які відразу припинили зупинитися і на своїй народженні ніби у жанрі комеді відчував багато років Мертвої рослини.
Майже відразу ж до вуха Рока прийшли звуки того, як жалібно викурюють тварини, тому той і посміхнувся. Адже після небезпечного бігу він почувався, наче музика богів.
Отже, у Лі нарешті з'явився інтервал для власної атаки.
Демонічні вовки зупинилися в замішанні, залишивши цілі борозни на землі, а на їх шляху, по-перше, лежало вже те саме дерево, але, По-друге, нехай особливого урону і не отримали після такого удару, напевно, навіть більше злякавшись, ніж відчувши біль, проте насправді брвана хлопець намагався і напружувався не заради цього, щоб таким чином контратакувати, ні.
Адже тепер у Рока є можливість, а це головне.
Ранковку.
Світло-блакитна чакра застромилася по правій нозі учень Майто Ґай, купка вожак, головний вовк, головою відкинув дерево убік, так навпаки надаючи підтримку противнику. Однак, змахуючи кінцівкою на місці, Лі породив свою енергійну лезо, що якраз і летів разом із вітром, щоб побачити морди дикого звіра.
На жаль, це не принесло жодних результатів.
Коли ранково з’явився на голові воском, він лише залишив глибоку подряпину і не дійшов до потрібного й головного — шкіри та плоті.
Так що перерубати шию і знести черепашку пекельному створенні у Року не вийшло ...
"Чорт, значить потрібно було подати більше чакри..." ✔ пронеслося в розумі хлопця.
Однак головний у тройці демонічних вовків розлютився, сильно розгнівався, хоч і так був в стані шаленої агресії. Він знову висів і відштовхувався своїми м’язистими лапами, а тоді з грізним ричанням повів своїх тварин у бій, створюючи свої криваві зуби для того, щоб першим в їхньому загоні розповісти людське м'ясо.
✔ Ха, не дочекаєшся, ha усміхнувся Рок, зовсім не боїться того, що двометрові створіння, монстри від системи, нависали на нього і затіняли тінню його погляд, немає. Водушення. Ось що відчував Лі у своєму серці.
Звірина кружляла під ним, купаючи їхні лапи з обстріленими як бритва кігтями пішли в атаку, бажаючи розрубати брыстого хлопця на кілька великих шматків. Але, звичайно, останній засміявся. Камі-е йому на допомогу, як зміїна спритність і проворність, а також розтяжка.
Отже, коли кігті проносилися поруч з ним, Рок кожен раз, здавалося б, без проблем ухилявся, нехай і отримував рідкісні легкі подряпини. Десь він присідав усією фігурою, коли лапа і чиїсь зуби хотіли клацнути в районі його голови. Іноді втягував живіт по максимуму і йшов у бік, користуючись тим, що через свою масивність демонічні вовки не могла атакувати на нього одночасно, кожного разу стикаючись і лише дряпаючи один одного.
Своїм камі-е Лі все більше і більше нагадував те, як паперовий лист майстерно гойдається на вітру...
Але вожак не міг довго терпіти такої поведінки від своєї майбутньої їжі. Він завивав, але не від болю, а щоб подати знак двом битам по боках, які негайно вистрибнули, щоб головний демонічний вовк прямо на очах у хлопця почав рости в розмірах. Таким чином, два метри мігрували в буквальному сенсі як цілі три, а костяні нарости обзавілися ще й шипами.
Та унікальна здатність, про яку повідомив йому на початку система!
Тепер точно величезна чорна голова з кривавими кликами подавалася вперед у спробі раз і назавжди спалять Рока, який нехай і був готовий до несподіванок, але трохи не так.
Але, на жаль, час він все ж втратив і більше не міг відступити.
За ним вже були ті два найзначеніші бит, які тепер спостерігаються і скалічились з голоду. Тому, фокусований Лі швидко зрозумів, що якщо він не поквапиться з їхнім вбивством, а пройшло близько трьох хвилин, то Рок або вперше провалить пекельну вправу, чого робити явно неможливо, або сам і помре на цій жорстокому "Охоті".
Закриваючи очі, член команди номер три ніби опинився всередині себе в повній темряві. Чакра, яка і так прискорено циркулювала в його тілі, почала розходжуватися по каналах спочатку у голові Лі, а потім і до волосся, що як тільки зіткнулися з енергією, то набули захисна та атакуючу властивість...
Напавши на нього разом тройка демонічних вовків замість того, щоб з'їсти кров, смакували тонкі, але міцні і гострі голки, а точніше локони, які встромлялися кожному у шкіру, змушуючи їх заскулити, скаржитися та відсунутись назад. Але Рок так просто не зупинявся.
Відштовхуючись від землі вгору за допомогою імпульсу, хлопець відразу ж опинився в повітрі, де чудово з такого погляду бачив своїх ворогів.
Права нога знову заповнилась чакрой, мінус половина резерву з вогнища, на той же вигляд по ній заскладалася пружиною світло-блакитна справжня енергія, так що Лі прямо з неба атакував своїм коронним прийомом, ранк'яку, по демонським звірам, яким потрапити за рахунок їхніх великих фігур було не важко до слова також посилив це все спочатку і імпульсом — могутньою повному повноправної хвилею.
Смерть!
