Під кінець навчального року, наприкінці травня, коли дійсно літня погода вступила у свої права, мене раптово наздогнали... Перегляди СОВ. Ті самі іспити, про які я щасливо забув через надмірну зайнятість і про яких я згадав лише за загальне замішання учнів та професорів. Так, під кінець весни, здавалося, весь мій курс зійшов з розуму, потопаючи в тренуваннях і заняттях. Ті хлопці були дуже щасливі, але й професори не забували нагнітати напружену атмосферу і привертали студентів до домашньої роботи. З нею у нас, до речі, виникли деякі проблеми.
Все ж до цього всю нашу дз виконували товариші з Коґтеврана, за що отримували непогані гроші, як для студента. Зараз же ті й самі були зайняті підготовкою до екзаменів, через що нашої компанії раптово довелося згадати про всі ці набридливі ессе і тести... Не надто приємно, тим більше що у мене і без цього було повно проблем та занять, але все зростаюча активність Темного лорда сильно відволікала мене ...
Але в результаті я вирішив на деякий час закрити все очі, хоча навіть новини про те, що деяких чиновників у міністерстві застали за тим, як вони проводять саме міністерство відділку пожирців... Так, пропускати такі новини повз вуха було досить важко, але дуже важка необхідність освіжити пам'ять перед іспитами і допомогти дівчаткам з підготовкою все ж змусила мене це зробити. І знаєте, це навіть пішло мені на користь, тому що я в кой-то вічно заспокоївся і забув про майбутні проблеми.
До того ж, підготовка до екзаменів у моїй компанії часто переходила в горизонтальну площину і дозволяє мені ще більше відволіктися від подій за межами стін улюбленої школи. Тому в цілому я був навіть задоволений ситуацією, коли отримав можливість змінити сферу діяльності і дав своїй нервовій системі невелику перерву. Все ж для мене підготовка до екзаменів була досить розслаблювальною справою.
Більшість необхідної інформації я і так знав, через що більшість підручників читав наїдок. Але з практикою у мене вже традиційно все було чудово, та й теорія я знав непогано. Проблеми були більш теоретичними, ніж ці. Так, їх треба було навчити, але це не займало у мене надто багато часу. У мене взагалі найбільше часу проводили з дівчатами.
Та все ж через мене ті кілька підзабили на простій навчанні, зосередивши свою увагу на наших особистому тренуваннях. І хоча користі від такого рішення були в сотні разів більші, ніж шкоди, але я все одно відчував деяку відповідальність за дівчат, допомагаючи тим з підготовкою до екзаменів. Добре, всі мої дівчатка вже давно активно тренуються в ментальній магії і визнають потребу цих тренувань ще дуже-дуже довго. Так що дуже пристойний обсяг інформації не став для них проблемою.
А я щодня отримував від дівчат величезну вдячність за те, що вони допомагали готуватись до екзаменів. І все б добре, якби не триклята тривога на межі свідомості, що так і кричала мені про те, щоб я змарнувала час на всі ці іспити. І по хорошому, мені дійсно не варто було відволікатися від власних тренувань і підготовки до скорої сутички з Волдемортом, але я все ж ризикнув влаштувати собі маленьку відпустку.
І тут справа навіть не в тому, що мені хотілося трохи відпочити від дуже напружених буднів, ні, результати іспитів за п'ятий курс також були досить важливими для всієї моєї компанії. Все ж таки, Хогвортс є справді елітним навчальним закладом. Атестати якого котяться по всій Європі і навіть у більшості Азії. Вони ніколи не будуть занадто зайняті, і я забуваю про свої тренування. Моє тіло все так само пару разів на день позбавлялося практично всіх своїх запасів магії.
Звичайно, мій сьогоднішній режим був набагато більш ніж звичайне тренування, але навіть так, я не міг дозволити собі жити без дійсно звичайних тренувань... У мене з’являлося забагато вільного часу, яке я не знав куди йти і при цьому пам’ятаю більше проблем та тривог. Так що деякі частини моїх тренувань все ще мали місце бути, навіть по факту я і відпочивав перед зустріччю з Томом.
У будь - якому разі зустріч з Томом повинна відбутися вже найближчим часом. "Сни" Поттера з кожним днем стають дедалі чіткішими і детальнішими. Зв'язок між шрамом і Темним лордом продовжує кріпитися... Заставляє мене турбуватися про можливу одержимість хлопця вищим лігем. Хоча, думаю, у Дамбльдора все має бути під контролем. Не просто ж так він пічає хлопця зіллями, ніби ті були звичайна їжею.
Напевно, старший спеціально зміцнює зв’язок між хрестражем і його творцем, щоб маніпулювати цим за допомогою Поттера. І його готовність забити на здоров'я свого героя говорить дуже багато про що. Однак велика кількість зілля в тілі не сприяє ментальному і фізичному здоров’ю мага. Герміона зовсім недавно здивувалася, коли її « друг» ще не помер від тих доз зілля, що вливається у нього щодня... Що дуже показово.
Мабуть Дамбльдор дійсно планує позбутися Поттера в найближчі місяці-два. Більше при такому темпі тіло хлопця просто не витримає. Магія грифіндорця, звичайно, намагається боротися з руйнівними наслідками зелені, але це ненадовго. Поттер - нехай і не слабкий маг, але навіть до Герміони тому було далеко. Так що, за моїми розрахунками Дамбльдор сам відправить Поттера в могилу вже через пару місяців, якщо курс зілля ніяк не зміниться ...
І я, якщо бути чесним, дуже навіть радий подібним розвитком подій. Нехай мені навіть і плювати, по великому рахунку, на Поттера, але про його ретельно стримуючу ненависть в мою сторону я забувати не збираюся. Якщо хлопець якимось чином умудритися вижити в майбутній заварці, що практично неможливо, мені будь-коли доведеться від нього позбутися. Залишати ворогів за спиною, хоч і настільки незначних, я точно не збираюся.
Отже, директори повинні зілляти свого вихованця, готуючись до скорого принесення в жертву... А з Поттера виходить дійсно хороша жертва-приманка. Очевидно, Той мусить бути потрібний Тому, навіть якщо його одержимість не є найзрозумілим пророцтвом і він сам по собі дуже зручна. Довір’я Поттера до нашого директора дуже велика, особливо після того як сам Дамбльдор і посвітив хлопця в справи свого ордену.
І головне середовище Поттера до гробу відданий нашому директорові, тим більше зараз, коли тільки допомога Дамбльдора і може допомогти сім'ї Уїзлі залишитися на плаві. Упевнений, той же Рон, якщо йому натякне на це його сім'я, з радістю потяге за собою Поттера в будь-яку дупу світу, навіть не усвідомлюючи того, що він взагалі робить. А ті ж близнюки виступлять непоганою охороною для героя, на його шляху до « пожертвуваного вівтаря»...
Я ж у даній компанії, судячи з усього, відіграю роль собаки-поводиря, що повинна стежити за тим, щоб стадо баранів прибуло на скотобійню в цілості і безпеці. І навіть якщо я не люблю цю роль, але й усвідомлюю те, що я начебто не прирахований до загального стада баранів, то дещо заспокоює. Дамбльдор, мабуть, планує позбутися мене вже після перемоги над Темним лордом.
Зараз я все ще досить корисний для нього... Ну або, принаймні, просто не заважаю занадто сильно, щоб розсіювати свою увагу ще й на мене. Приблизно так я і бачу ситуацію з боку Дамбльдора, що останнім часом буквально оселився в застибках міністерства... Старий очевидно готуватися до майбутнього бою з Томом. Той навіть на одному зі зборів Ордена фенікса говорив, що збирається самопоцільно розібратися з Воландемором, поки його тиранія не зайшла занадто далеко...
А може, і життя старого не закінчилося. Але останнім часом той справді здав. Його обличчя стає блідішим і зморшкуватіше день від дня. Та й хода старого вже давно не палає енергією і енергією... Навряд чи він зможе протягнути ще один рік, хоча б до наступного Різдва. І Дамбльдор, напевно, чудово розуміє свій стан, через що так і поспішає розправитися зі своїм головним ворогом на даний момент ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda