Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Драко Малфой і спадок Темного Лорда ↓

Розділ 240

0% of chapter read

Знаєте, я якось вже звик, що початковий план, коли стикаюсь з реальністю, заводить мене кудись не туди... Але ось те, що на нас атакують шавки Темного лорда - Сивий зі своєю бандою перевертнів, ще під час підготовки до атаки. Мда, це було досить несподівано, тим більше, що наші сили були розбиті на чотири групи, плюс моя група відповідальна за активацію і підтримувати всі необхідні бар'єри навколо менора Ноттів... І саме мою групу перевертні обрали головною метою, незважаючи на те, що знаходилися ми куди глибші за «штурмові команди».

У пору було подумати про зраду когось з Ордена Фенікса, але довго думати над цією проблемою я не став. Потім нам в будь-якому випадку належить розбір польотів всього цього, благо вже за зіркою наш план не пішов. Моя охорона помітила цю атаку вчасно, і я з Дельфіною дуже сперечалася над кількома врученими нам артефактами для встановлення потрібних бар'єрів. Через що, якщо хтось ще і був у маєток Ноттів, то вже точно нікуди не піде.

А в тому, що там все ж хтось залишився, були деякі сумніви. Все ж, якщо інформація про нашу атаку пішла в табір ворога, то все це втручання може стати пасткою для нас самих... Але я вже нічого не міг зробити з цим, тому спокійно виконав завдання, яке переді мною було поставлене, паралельно до цього підключившись до ліквідації нападників.

Добре, але не так вже й багато з того перевертня, якого я спочатку прийняв за Сивого, виявився зовсім і не ним. Отже, проблеми з ліквідацією десятків перевертнів у нас не виникло. Навіть якщо ті й вміли свідомо перекидатися у свою вовчу форму, то не лише так зі стаєм Сивого вважають найнебезпечнішою з Великобританії. Правда, деякі жінки, що були так само як і я, прираховані до цього загону лише в якості батареку малость струхнули від подібного нападу... Але це не така вже й велика проблема. Тим більше, що з перевертнями мало не поодинці справилася Тонкс ...

Так, ця дівчина втягнулася у каральні акції Міністерства, під час яких планувалося майже повне знищення перевертнів. Через що пару помахів її чарами обернулися сім'ю з вувішених трупах, з кам"яними піками, що буквально розривали груди обертнів зсередини ... Трансфігурація каменя в повітря і назад. Досить стандартний стрибок в рамках бойової трансфігурації, але ось захиститися від нього мало хто може ... Щоправда, використовувати цю магію взагалі можуть лічені одиниці чарівників, але це лише підвищує цінність Німфадори в моїх очах. Не більше того...

Нехай мені і трохи завидно, адже сам я не скажу, щоб міг з легкістю повторити щось подібне. Том почав етику вже після своєї подорожі до Англії, через що його пам'ять і досвід мені дуже не вистачало для звання майстра. Ну а сам я не сказати щоб сильно захоплювався трансфігурацією, нехай і намагався розвивати цей свій талант ... Але метаморфоти дещо легші, тому я зміг вивести деякі базові перетворення на безалоковий рівень.

Але не суть, легкий приступ заздрості до кузині я все одно дуже швидко подавив, похваливши ту за оперативність... Заодно попросивши відправити повідомлення про те, що трапилося прямо до Дамбльдора через патронус. Добре, дівчина вміла викликати телесну форму цього заклинання та передавати з ним повідомлення Тонкс у Аврораті навчили, через що проблем з цим не виникло... А то я, знаєте, не дуже те і прагну всім і кожному продемонструвати власний патронус. Занадто ж дивакова у мене телесмачна форма даного заклинання.

Добре хоч з іншими заклинаннями у мене подібних проблем не було через що я зовсім не соромлячись почав накладати на себе закляття далекого видінь. Воно якраз дало можливість дивитися на досить великі відстані, ігноруючи при цьому матеріальні перешкоди і деякі магічні бар'єри... На менор Ноттів я таким чином, звичайно, не міг подивитися, але воно і не потрібно. Для мене важливіше було дізнатися, як там справи в інших загонах.

Добре, тих все було відносно непогано, нехай деякі з них так само напоролись на перевертнів ... Мабуть, дані собаками були своєрідним захистом головної бази Темного лорда, що насправді не так і важливо. Те, що ми про захист не знали, вже зіграло з нами жарт, змусивши погальмувати події і активувати бар'єри раніше часу, тим самим переполошивши жителів менора Ноттів.

Добре хоч решта загони добре зрозуміли зміни в ситуації, відразу ж приступивши до злому захисних контурів навколо помети Нотта... І це все одно обіцяв затягнутися, незважаючи на те що знавець знайшов хороші, а захист менора і надалі залишалася в стандартному режимі. Ось тільки стандартним захистом пологового гнізда стародавнього роду магів все одно вистачало, щоб навіть найкращі зломщики проклять як слід помучилися з цією охороною ...

Через що противник у будь-якому випадку отримав можливість згрупуватися і приготуватися до прийдешнього бою. Що, в чому, все одно залучало до наших планів, ніхто у будь-якому випадку не розраховував по щілинці пальців пробити дуже серйозну охорону менора. І ефект раптовості для нашої атаки був не так вже й важливий... На нашому боці серйозна числова перевага, а також велика згуртованість, що вже в принципі достатньо для перемоги, хай і досить важка. Все ж у менореї зараз ошивається ціла зграя обертів і, мабуть, сотня не найгірших магів - це серйозна сила, як на неї не подивися...

От тільки Дамбльдор навіть дивитися на все це безподобство не стане. Він - монстр від магії, великий чаклун і просто дуже досвідчений чарівник. Одного його, в теорії, вже достатньо, щоб знешкодити все це збори прихильників Том. І коли я кажу: "Знешкодити" - саме це і маю на увазі, адже Дамбльдор, на відміну від Темного лорда, не дуже то й намагатися вбивати своїх противників. Що ж трапиться, якщо цей старий відмовиться від своїх моральних принципів - я навіть уявити боюся. Особливо після того, як Том показав Дельфіне майстер-клас по знищенню великої кількості ненайдешевніших найманців.

До слова про Темного лорда, той зараз, за запевненнями Снейпа, відлучився кудись у Шотландію, домовитися з тамошнім ковеном відьом. І це не означає, що ця інформація існує на 100 відсотків. Снейп, звичайно, навряд чи стане настільки відкрито обманювати орден і директора, банально через те, що це ну дуже серйозний ризик, навіть якщо вірити, ніби він, як і мій батько у свій час, все так само служить Тому. Але навіть якщо сам брехун не став би таким дурним себе підставляти, вони самі собі могли б зіграти в темну.

Так що я не розслаблювався, все ще очікуючи якийсь підлянки від всієї цієї заварючки. Хоча поки що все схоже як йшло за планом ... Послідовники смерті намагалися зв’язатися зі своїм господарем. Хоча сови все одно пропускали, не маючи можливості ліквідувати магічних птахів. Тим більше, що Нотта листоноша була не найзвичайнішою породою. Що все одно не допоможе тим наздогнати свою ціль, у найближчу будівництво годин. До Шотландії не так вже й близько, адже менор Ноттів знаходиться якраз недалеко від Лондона.

Так що так, якщо Тома немає в маєток, то і його несподіваного повернення через сов очікувати не варто. Я був розчарований, але навіть розселився. Тим більше, що їх захист залишається мало не на очах, а Орден Фенікса разом з найманими фахівцями і наймитами вже тільки того й чекають, щоб вдертися у беззахисну помість старої сім'ї. Та й сам директор, що вже там, не далеко пішов від своїх послідовників.

У цей день Дамбльдор майже не нагадував себе. Борода, яка вже була войовничою, обережно зібралася в товсті коси і звична аляпотова мантія стала щільним плащем... Зачарований таким чином, що в мене аж мурашки по шкірі пробігли, коли я вперше побачив директора у даному одязі. А в оной йому і полум'я дракона не дуже то й варто боятися, особливо якщо згадати добрий десяток захисних артефакцій, заплетених прямо у сиву бороду старого...

Я сам більше нагадую різдвяну ялинку. Навіть кілька заколок і невидимий собі в волосся запихнув, спокійно запозичивши ті у Нарциси... З запасного комплекту. Ну, просто власних прикрас для волосся у мене якраз не було, я якось забув заботитися цим моментом, звикнувши використовувати волосся лише як маскування для діадеми Когтевран. Потрібно буде це потім виправити ...

https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda

Previous chapterNext chapter