- Ну і як мені реагувати? - Тихо запитав я, ні до кого конкретно не звертаючись але і не перешкоджаючи Дельфіні почути мої славу. Та все ж, думка цієї жінки в цьому питанні не була незначною, тим більше, що це саме до неї недавно прилетів фенікс директора, залишивши після себе вельми цікаво лист ... Суть якого зводилася до того, що Дамбльдор знає про наші нещодавні спроби упокоити Темного лорда. І саме на грунті нашого недавнього "провала" той хоче з нами зустрітися.
При цьому, трохи відверто говорять про те, що директор пропонує нам Дельфіне та її союзникам, приєднається до самого директора в цій боротьбі. При тому, нехай вже не так очевидно, Дамболдор натякнув на те, що знає про деякі зв'язки між останнім інцідентом та родом Малфоїв. Знову ж таки, кілька збиває з пантелику... І навіть не через знання старого, а через банальне непорозуміння, що нам власне робити в цій ситуації.
Я, якщо бути чесним, взагалі не хочу зустрічатися з директором. Досвід тих самих Поттерів показав, що не найбезпечніше мати справу з записом старого. Але ігнорувати його запрошення на розмову буде безглуздям. Але Дамболдор - не остання людина в країні, а пропозиція у того може бути більш ніж цікавою. Я існую ідею, коли витрачу двох моїх справжніх противників — Воландеморта та Дамболдора. Проблема лише в тому, що на практиці варіант не дуже то і можливо через те, як директор надто обережний та досвідчений, щоб виходити у відкритий бій проти свого противника.
- Думаю, нам не завадить прикриття даного старигані. - З якоюсь замікою простягнула леді Грінграсс, будучи не до кінця впевненою у своїх словах. Все ж укласти союз зі своїм магом, що протягом років ускладнює тобі і твоєму роду життя - не так вже й легко. І навіть розуміння того, що у цій ситуації директор для нас скоріше союзник, хай і не дуже надійний, ніж противник, мало заспокоювало. Хоча, звичайно, я і сам був би не проти отримати захист директора, особливо якщо цей притулок була надійною ... і за неї не довелося б потім розплачуватися.
- Не завадить. - Кивнув я. - От тільки довіра у мене до нього немає ніякого. Я не дуже добре розумію, що думає Дамбльдор. - З легкою злістю простягнув я. Звичайно, з його боку досить логічно набирати союзників у даний момент, тим більше, що про відродження лорда той точно знає хоча б з пам'яті Поттера. Але наш директор — жодна людина, яка підкоряється законам логіки, тому його спонуки можуть бути абсолютно будь - якими. - Розсуджував я, дійсно намагаючись зрозуміти, альтернативні причини по яких директор міг надіслати листа Дельфіні.
- Так то воно так... От тільки зустрітися з Дамбльдором нам у будь-якому випадку доведеться. - Очевидна думка жінка, чудово розуміючи, що я в цій ситуації теж не повинна залишатися осторонь. Можливо, до деякої міри це і було не дуже логічно самому лізти в все цю справу, розкриваючи особистість справжнього союзника Дельфіни, але якщо є реальний шанс стати союзником з нашим директором ... Я повинен був це зробити особисто. З багатьох причин, не найвідповіднішим.
- Зустрінемося. - На видохі сказав я, намагаючись приховати шалений в крові адреналін. Та все ж страх перед нашим директором у мене було достатньо сильний. Ще коли Драко і Том зливаються докупи, я пройнявся справжньою ненавистю до цього мага, що так просто грався чужими життями заради власних, поки не зрозумілих для мене цілей. Лише ненависть з часом затихла, а розуміння того, що Том був не я, дало свої плоди...
Ось тільки здатність директора так спокійно розпоряджатися чужими життями, при цьому не дозволяючи своїм жертвам навіть усвідомити подію, все також лякало мене до чортиків, змушуючи дійсно боятися втратити зустріч з даним магом. Цього разу ми побачили зустріч не як учня і директора школи, а як... провідників своїх політичних рухів. Якщо нас можна так обкликати, звичайно.
- От тільки поспішати зі своєю відповіддю, щоб там Дамбльдор не пропонував, ми не станемо. - Сухо заявив я. - Робити нас своїми ворогами директору зараз в будь-якому випадку не дуже то вигідно, а значить у нас є шанс вийти з цієї ситуації, як би вона не обернулася, якщо і не на виграші, то хоча б при своєму. - Додав я, сподіваючись на розуміння з боку Дельфіни. Добре, я не маю особливих проблем з цього боку. Наші думки багато в чому збігалися, ну а те, що некромантка була трохи більш позитивно налаштована до всієї цієї ситуації, вважаючи, ніби директор дійсно шукає союзників, не так вже й важливо.
Головне, що в разі чого я у будь-якому випадку не опинюся в ситуації, коли відповідь потрібно давати тут і зараз. Ми з Дельфіною заздалегідь домовилися взяти в директора час на обговорення і обмірковувати його пропозиції. А в тому, що ця пропозиція зробить ми ні крапельки не сумнівалися. Звичайно, директор любить показувати співрозмовника як просахаря, ось тільки і він повинен відчувати міру. В даному випадку це саме він прийшов до нас з запрошенням на зустріч, а не ми самі завелися до нього зі своїми ідеями або проблемами ...
Тим більше, зараз, виявивши хрестраж і повідомивши про нього леді Грінграсс, я відчував себе куди впевненіше. Через те, що наш план припинив так сильно заздрість від удачі і зусилля наших експертів. Зараз ми вже мали на руках великий козир проти самого Тома, навіть якщо той і не може змиритися з тим, що шматок його душі опинився у когось в « заложниках ». Але це так, варіант на самий вкрай випадок, до якого, я сподіваюся, справа так і не дійде ...
Загалом так, з хрестражем на руках я в будь-якому випадку відчував себе досить впевнено, щоб у разі чого послати директора лісом, продолжив реалізовувати свій план. Це, звичайно, ще одна крайність, адже посилати Дамбльдора - ідея сама по собі не найздоровіша, але я був у теорії я все одно готовий до подібного варіанту подій. І навіть те, що в майбутньому цей вчинок може про-го як мені аукнутися, але коли це майбутнє ще прийде. Може в ньому вже і самого директора не буде, щоб я про нього так сильно переживав... А директор одразу не стане. Не до нас йому зараз, тим більше, що відверто нариватися на конфлікт ніхто з нас не збирається ...
Ну, приблизно так я себе і заспокоював, готуючись до раптової зустрічі з Дамбльдорам та обговорюючи Дельфіну всі можливі можливості розвитку подій. А також серйозно замислюючись над прихованими мотивами директора... Мотиви, заради яких той був готовий піти навіть на чисто теоретичний, але союз з двома не найбільш однозначними постатями. А слава в наших з Дельфійними пологами насправді не є однозначною.
І нехай громадськість не знає про що подібне, але методи якими іноді користуються мій рід і мої ж васали, заради успішного ведення бізнесу - важко назвати чесними або хоча б законними. Та й репутація мого батька, який все ще був у пам'яті громадськості, нехай той за останнє десятиліття кілька і обійнявся в очах Британських магів... Ну, тієї частини британських магів, що все ж не вірить статтям у повсякденному пророку, а також вміє думати власною головою. З обивальниками все зрозуміло, їх думка в будь-якому випадку досить легко маніпулювати.
Про Дельфіну і її рід взагалі згадувати не варто. Це офіційна справа, лише складники для зілля продають. Так то будь-який менш чуйний маг точно знає, що Грінграсси є останнім поколінням некромантів на островах, чому і репутація у них далеко від однозначної... І я точно знаю, що союзники директора в будь-який момент готові за милу душу поховати нас живцем, вважаючи якщо і не пожираючи смерті, то кимось гірше.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda