Дивна справа, але навіть магія у стінах замку не зумовила адміністрацію школи припинити бала. Навпаки, все пішло своїм чергуванням, незважаючи на те що я відмінно бачив, як МакКошка і Снейп оперативно злили зі своїх постів, залишивши спостереження за студентами на Флітвікі та Спаут. Що, в чому справа, не на що на практиці і не вплинуло. Чотири, що декана однаково погано домагалась статевої розпусти серед студентів.
Ну, мене це вже мало хвилювало. Я поступово відходив від недавньої битви, чисто на автоматі слідкування і підтримуючи розмову з дівчатами, що захищали мене від нав’язливої уваги тих самих француженок. І в цій ситуації я був тільки радий подібними обставинами. Я реально був зараз не в тому стані, щоб вести складні дискусії. Раптове звільнення Пітера від мого Імперіо, а також наступне вбивство Барті Крауч молодшого...
Все це серйозно вибило мене з колії. Я не сподівався такого розвитку, навіть думки не допускали про подібний розвиток подій. Ось тепер і заплатив за це, думаючи, що саме мені далі робити і як бути ... Добре, рішення вбити лжегрема було прийнято досить швидко, щоб я мав деякий простір для маньєра. Залишся цей кадр у школі і мені б довелося попрощатися зі своїм сном. Занадто небезпечно було б бути в Хогвортсі...
Так, моє кілька імпульсивних рішень насправді було єдиним вірним. Поступ я інакше, або просто промазували хоч трохи трішки, взявши час на заспокоєння і ретельний розгляд ситуації, кієм я зараз і займався, то все могло скластися куди як гірше. Мабуть, мені довелося б взагалі покинути школу і отримати домашнє навчання. Це, звичайно, не вирішить усіх моїх проблем, але про особисту безпеку мені б довелося турбуватися куди як менше ... Та й дівчат цілком собі можна було б вивести з Хога, з їхніми батьками я би вже якось домовився.
Хоча, з їхніми батьками мені в будь-якому випадку доведеться домовлятися. І дуже скоро, буквально на цих зимових канікулах, на які я збираюся піти вже завтра... Так, за тиждень буде важко домовитися з міс Дельфіною, Пранавом, батьком індіанок, та батьками Пенсі. Але я просто зобов'язаний був це зробити. Хоча б через те, що Грінграсс і Паркінсони були прихильниками Темного лорда... Так, Грінграс дуже якісно це приховували, виставляючи себе майже главою нейтральної фракції, але з спогадів Пітера я точно знав, що на руці Дельфіни була мітка лорда.
І я, на мою думку, навіть знаю як цю мітку можна знищити... або переключити на себе. Добре, пам'ять Тома з діадеми Когтевран, яку я приховую на своїй голові справжньої гривою волосся, послуго була уявні зразки на основі яких і була створена проклятий мітка. В крайньому випадку, я знаю одну ручну печатку, що здатна дуже ефективно блокувати різні роду магічні зв'язки. І там вже якщо друк лорда не є своєрідним прикладом тієї, що зв'язує мене і Чжоу Чанг, то я зможу заблокувати контакт між Воландемортом та потрібними мені людьми...
Якщо ті, звичайно, підуть мені на зустріч. Хоча, з цим то саме проблеми виникають не повинно. Колишні Пожирачі смерті, що залишилися на волі, не дуже то й хочуть знову ставати під знамена свого колишнього лідера. Раніше вони всі були молодими й гарячими, які вірили у свою винятковість і чарівники. Тепер, в більшості випадків, вони вже давно остепенулися, завели сім'ю, яку дуже не хочуть втягувати у різні види мутні справи.
Так що, думаю, та ж Дельфіна буде тільки рада піти мені на зустріч, якщо я дійсно дам тій позбутися рабської печатки на руці... Ну або я на це сподівався, знаючи з пам'яті Пітера, що фактичний глава роду Грінграсс - остання, хто буде радий повернення Темного роду. Але на практиці, як і завжди, все виявилося дещо складніше. І ця проблема виникла майже з самого початку, адже Дельфіна явно не очікувала мого приїзду до її дочок.
А коли я мало не в наказному порядку змусив дівчат залишити нас наодинці, та взагалі готова була проклясти мене... Нехай і тільки в навчальних цілях, мовляв, щоб у чужій хаті не ходив зі своїм статутом. Але я повністю зігнорував гнів жінки, з наскока спустошив цю новину про відродження її колишнього власника. За що ж отримав прокляття на зростаючий біль на свою голову ...
Правда, мій метаморфізм допоміг мені майже повністю проігнорувати це чисто фізичне прокляття, за що варто окремо подякувати моб літню практику в даному мистецтві. Але не про ту промову, головне, що спокійно розмови після подібного ось початку у нас точно не віщувалося, а Дельфіна взагалі була твердо наміри розкрити мені голову, щоб дізнатися, звідки я міг знати про її зв'язок з лордом.
Я не хотів, щоб подібні розклади влаштувалися на тому, що я і продемонстрував жінці, звільнивши свою силу... І нехай та не мала такої ж чутливості Вейл, але як дуже досвідчений маг і некромант, проте зрозуміла, що так просто я їй в руки не дамся... Так, ми були на її території в пологовому будинку некромантів, але я все ще був упевнений у собі, та й зовсім на крайній заходи Дельфіна б не пішла. Для неї це небезпечно і для майбутнього її роду.
- Звідки ти знаєш? - Прошила жінка, але починаючи переговори зі мною першої ... Мабуть, кілька секунд зловісний тиші з обох боків тієї вистачило, щоб зважити і правильно оцінити цю ситуацію. І висновки та зробила правильні, зробивши перший крок до мене назустріч. Хоча, як я бачив, цій людині було не дуже добре і легко це зробити. Жінка була на взводі, майже що налякана, але уміла тримати себе в руках і практично нічого не видати своїм станом.
- Я дам вам потрібні нагадування, присягаючись в тому, що ніякі не змінював. - Сухо сказав я, намагаючись стримати трохи полегшений подих. Все ж, я не був дуже вражений тим, що міг би битися з майстром некромантії на його території. Я був готовий з самого початку... Так, розкидатися магічними клятвами — це остання справа, але в цій ситуації це необхідно.
Тим більше, що я збирався зробити Дельфіну мало не головним моїм союзником у зовнішньому світі. Все ж я майже рік прозябаю в Хогвортсі, а звідти мені буде надто важко реалізувати той план, що зовсім недавно виник у мене в голові. Покладатися на Нарцису я зараз теж не міг, ту взагалі, по хорошому, варто було відправити народжувати кудись в Іспанію. У нас там є кілька помістів, а теплий клімат і морське повітря повинні добре вплинути на здоров'я вагітної чарівної чари... Та й від лорда та ж буде подалі.
Загалом так, на Нарцису я розраховувати не міг, але союзник за межами замку був мені просто необхідний. Дельфінова роль у цьому була більш ніж найзручнішою за всі параметри. Починаючи з того, що зв’язки цієї жінки мали більше ніж достатньо, і закінчуючи особистою силою некромантки. Вона була дійсно цінним, зручним і вигідним мені союзником... Якби я тільки зміг дістати її вірність. Ну або хоча б переконав у необхідності нашої щільної співпраці.
Добре, у мене дійсно було кілька способів, як змусити дану жінку буквально впасти до мене в руки. При тому не забував затягувати за собою ще й весь свій рід, разом з двома милі донечки і всіма сімейними цінностями... Але поспішати з цим все ж не варто. Тепер для мене головне отримати собі в помічниці саме Дельфіну. Щодо її донечок я буду складатися окремо і вже четь пізніше.
Все ж я сумніваюся, що ця жінка дозволить мені, навіть за теперішніх обставин, прибрати до рук її рідний рід, головою якого та зараз і є. Можливо, я помиляюсь, але все одно не варто перевіряти. Це занадто малий шанс на успіх, а ризик зіпсувати стосунки з цією жінкою більш ніж реальний...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda