Незважаючи на отриману інформацію та важкі думи, в купі з адреналіном, що мучили мене після втечі, я ж не дозволив собі відкладати тренування з дівчатами на потім. Вирішив же дотримуватися обіцянки, даної мною, вислухавши і спробуюши їм допомогти. Я не мав на увазі, що мої думки так само добре блукали в сторону несподіваної інформації... Але в результаті я перебрав себе, зосередивши увагу на Дафні і Пэнсі.
Так, навіть незважаючи на загальну концентрацію та великий досвід у магічних мистецтвах, я так і не зміг відповісти на деякі питання дівчат. Вони надто специфічні, щоб я міг прикинути, що і як у цій ситуації робити. І все ж таки дещо сумно, але дівчата були задоволені. Адже на більшість їхніх запитань я зміг дати, хоч і не найбільш точні відповіді.
Та і проведеним зі мною часом ті були повністю задоволені, заодно вмовивши мене на повторення таких ось тренувань хоча б раз у два тижні. Хоч умовили, що занадто голосно сказано, я майже сам запропонував дівчаткам свою допомогу, відчуваючи деяку провину за спізнення і трохи концентрацію на початку тренування. Ну і корисно це було, чого вже приховувати. При тому не тільки для самих дівчат, я також виносив великий досвід намагаючись вирішити досить особливі завдання, з ними зіткнулися мої підопічні.
Можна навіть сказати, що я отримував деяке задоволення вирішуючи такі ось нестандартні завдання, застосовуючи при цьому до всього свого, і не тільки моєму досвіду в магії. Це було дійсно цікаво, так і деякі ідеї вже для своїх тренувань я виносив. Так що так, мені дуже навіть сподобалося відчувати себе цією мудрим наставником, що наставляє двох милих осіб на шлях правдивий...
Ось тільки задоволення від минулої тренування відразу ж улетілось, коштувало мені лише розлучитися з дівчатами. Ті пішли в жіночу частину гуртожитку, бурно щось обговорюючи і, як мені здалося, плануючи затягнути на свої тренування ще й індивіданок ... Хоча тут мені вже могло і здатися. Але не суть, головне, що мій настрій досить швидко повернулося до зосереджено-злого, а моєю думки знову повернулися до підслухованої розмови.
Ідеться як використовувати отриману інформацію у мене, чесно кажучи, не було. Я не бачив цілої картини в цілому, нехай і підозрював, що ці чарівники були людьми директора. Їх бажання допомогти Поттеру на турнірі як би натякає на це ... Ось тільки були кілька моментів, що хоча і непрямо заперечували цю теорію. Одне, що оригінального Грума займає якийсь самозванець - вже саме по собі дивно, тим більше, ніж відставної аврор був у таборі нашого директора дуже і давно...
Так, я можу припустити, що справжній Грюм зараз зайнятий чимось ще більш важливим, але це все ж малоймовірно. І це надто складно, бо директор може найняти викладача на посаду першого зустрічного чарівника. Опозиції у вигляді ради опікунів просто недостатньо, щоб поставити під сумнів його рішення... Але, знову ж таки, перебування "Грума" в школі може бути своєрідним алібі для справжнього Ґрюму...
Мені просто бракує інформації. Та й обмовка лжеГрума про « завойовника» дещо бентежить. Не пам'ятаю, щоб принаймні один з послідовників директора так його називав... Так, Пожирачі смерті називали самого Воландеморта, але я не повірю в те, що знайшли чарівники - ті, хто помер. Просто через те, що Дамбльдор здатний вирахувати майже будь-якого порушника на території школи, а навіть якщо він кожного дня бачить тих особисто ... Тут вже без варіантів.
Хоча анімагія того товстака-Пітера і вселяє в мене деякі підозри. Але анімагів у наш час дуже мало. Їх і раніше то було небагато, але зараз це взагалі щось унікальне. Могли статися і так, що навіть наш світил пропустив повз себе перебування анімага-криси на території школи. Тим більше, що щурів на території замку попереджено. Не просто так МакКошка використовує їх як навчальний матеріал на своїх уроках...
Мда, чим довше я про все це думаю, тим в великі дебри себе заганяю. Занадто багато варіантів розвитку подій, в тому числі абсолютно абсурдних, але все ще можливо. Ще раз так, мій розум у кой-то повіки став моєю слабкістю. Я просто занадто багато думаю через що, можливо, впускаю щось дійсно важливе. А значить, мені потрібен інший погляд на ситуацію... Ну або нова інформація до роздумів.
І те й те я, в теорії, можу отримати від Снейпа. Той же не тільки викладач в Хозі, але й сам по собі особистість не ординарна. Одне, що він був своїм в колі Пожирачів смерті, а зараз затишно влаштувався під крилом нашого директора ... вся так само залишаючись своїм тепер для колишніх пожирачів. Так, мій кресний характер був більш ніж неординарній. І при цьому, того все одно можна було вважати моїм союзником.
Просто в силу того, що магічний зв'язок між нами робить те для мене чи майже другим батьком... І нехай це ось взагалі нічого не гарантує, але певний кредит довіри Снейп в будь-якому випадку від мене вже заслужив. Та й після смерті Люціуса той не розривав стосунків з моєю сім'єю, швидше вже навпаки — прийняв частину провини за смерть Луціана на себе, як людина, що варив ті самі зелені...
І це гідно поваги, адже таке визнання власних помилок... Які між іншим, що і не було, здорово вдарило по репутації Снейпа як зелів'яара. Не те щоб це зілякало його основних клієнтів, але приємного в ситуації все одно було мало. Так і Дамбльдор, наскільки я дізнався з випадкової або не зовсім випадкова, обручки самого крестного був кілька злий на самому зеленогобару, просто за те, що той варив зеленію для Малфоїв...
Загалом так, Снейп вже заслужив деяку довіру з мого боку, а тому і поділитися своїми спогадами на рахунок випадку я був готовий. Звичайно, не хочеться відкривати свої навички в шпигунстві. Але це право слово - не така вже й велика ціна за рівень нашого декана. Він дійсно може допомогти мені розібратися у всьому цій ситуації, та й спину в разі чого прикриє.
До того ж, на даний момент Снейп взагалі єдиний доступний мені союзник в цій справі. Ну а те, що той у теорії може злити всю інформацію Дамбльдору - не так вже й погано. Все ж таки крейсний навряд чи допустить, щоб мені в разі чого, стирили пам'ять. Максимум - наполегливо просить мене мовчати про те, що сталося, до чого я більш ніж готовий... Але це при гіршому сценарії розвитку подій.
Якщо мої чарівники справді не є прихильниками нашого директора, я можу відпочити. Просто через те, що даними кадрами займеться наш директор, який явно не зрадіє стороннім в його школі ... Хоча цей варіант все ж майже не можливий. Просто через те, що я практично повністю впевнений в тому що Дамбльдор знає про фальшиву Гуму.
І взагалі, зазвичай найгірший чи кращий спосіб розвитку подій не є точним. Правда завжди десь посередині, що в нашому випадку мене більш ніж влаштовує ... Мене взагалі влаштує майже будь-який варіант розвитку подій, просто тому що парочка лівих чарівників на території замку не входить у коло моїх теперішніх інтересів.
Для мене зараз важливіше власні тренування... Нові знайомства з іноземними делегаціями. Навіть можливий стрибок моєї репутації в Хогвортсі, у тому числі на факультеті барсуків, не є таким важливим. Просто в силу того, що зараз для мене важливіше заробити репутацію серед батьків та дідусів дітей. Самі ж учні майже в будь-якому випадку, коли вони потраплять у світ політики та бізнесу, будуть знати про мене вже зі слів своїх батьків...
Але навіть так, моє лідерство в рамках Хогвортсу все ще важливіше для мене, ніж якісь два типи, що рухаються по території замку. Якби не один з них моїм викладачем, я б на них і уваги не звернув...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda