Знаєте, іноді простий випадок може зруйнувати навіть найпевніші, вивірені і начебто ідеальні плани. До чого я це? Ну, почнемо з того, що я зустрівся з Чжоу Чанг скинув зайві стреси і навіть вже висунувся в сторону вітальні факультету... Але так і не дійшов до неї, мало не лбом наткнувшись на чари приватності. Дуже сильні і багаторівнівий чари, що й мене могли б обдурити, якби я ментальним магом такого високого рівня.
І це мене зацікавило. Та все ж серед учнів навряд чи знайдеться хоча б парочка здібних на подібні чари, а значить за чарами ховається хтось з професорів... Ну, так я подумав, тут же прийняв рішення підслухати чужу розмову. Та все ж розмова між двома професорами рідко вимагає такої таємниці, а значить це щось особливе. Та й місце для розмови вони вибрали досить дивне — один з віддалених залів, щоб практичних завдань по ЗОТІ, що використовуються тільки старшими студентами і то рідко.
Загалом так, мені стало цікаво, а дівчатка цілком собі могли і почекати мене додаткові півгодини... Тому, спланувавши для себе план відходу на випадок невдачі або мого виявлення, я взявся за обхід чужих чар. Добре, Том-старший поділився зі мною своїм досвідом подібних справ, так що методи зламав чужих чар я знав. І нехай особистий досвід у мене був не так вже й багато, а точніше сказати взагалі не було, але це не означає, що я не впораюся. Тим більше, що всі необхідні закляття і контракляття я знаю на зубок ...
І нехай на практиці все виявилося дещо складніше, але не настільки, щоб я не зміг подолати іноземний захист, залишаючись при цьому непоміченим. Нехай мені і довелося для цього використовувати кілька специфічних заклинань, у тому числі чари далекого бачення, що дозволяли дивитися в тому включаючи й крізь матеріальні об'єкти. Я все ж не збирався заходити в клас, це було б верхи дурість...
Особливо якщо взяти до уваги, що всередині не професор... Я взагалі не можу відповісти, ким були ті двоє чоловіків у класі, але я збирався це з'ясувати. Хоча б через те, що стороннім не так вже й просто проникнути в Хогвортс, ну а навіть якщо ті ж проникли сюди... Навряд чи їхня мета — добра, а Турнір Триклих чарівників натякає на те, чому вони тут з’являються. Можливо ця пара саме та, через кого Поттер став чемпіоном?
- Досить пустих розмов. - Трохи злостився худий і високий чоловік з трохи болючим обличчям, викравши мене зі своїх думок. - Тобі все одно доведеться допомогти Поттеру вижити на цьому чортовому турнірі! - Сказав дещо дійсно важливе чоловіки, тут же зароджуючи в мені підозри на рахунок того, що дана пара може бути людьми Дамбльдора. Повелитель буде дуже незадоволений, якщо хлопчисько постраждає. - Мало не сковзнувшись на рик, продовжив той.
- Знаю я! - Трохи істерично розлютився другий чоловік... З неймовірно привабливою зовнішністю. І справа була навіть не в тих обносках, що начепився на себе трохи повний мужик. Ні, просто чи не все в ньому викликало у мене асоціації з щуром, та і низький ріст в купі із зайвою вагою сам по собі створював досить відштовхуючу зовнішність. - От тільки ідей, як це зробити, у мене немає. З драконом у будь-якому випадку доведеться впоратися самому. - Проплепал той, трохи боязко доторкаючись на співрозмовника.
- Зніми чари з яйця. - Безцільно потиснув плечима болючий чоловік. - Або ще придумай чого, але хлопця не повинна з'їсти вогняна ящірка. - Додав той, загрозливо нависаючи над « крихою » і чітко показавши, хто з них тут головний. - А вже як підштовхнути Поттера до необхідних тобі кроків я придумаю. - Після невеликої замітки додав той...
- Якщо ми зможемо дістати потрібні тобі інгредієнти. - Помітив щуроподібних чоловік, вмиг став куди впевненіше. Його співрозмовник тільки більше закрив обличчя... Щоб в наступну мить почати блювати. При цьому я відразу визначив, що це блювота — наслідок інтоксації організму зілля... Тепер зрозуміло чому молодий чоловік виглядав так боляче. Ще до того, як в організмі зілля надто багато, Люціус підтвердив би, залишся той живий...
- Не нагадуй, Пітер. - Трохи хрипло видавив з себе больозний, заодно повідомляючи мені ім'я свого співрозмовника. - І так смак перевертного вже з язика не сходить... Та й нога ще ця. - Прийшовши явно в не кращому настрої духу, продовжив той бурчати. Я ж нарешті звернув увагу на пару артефактів, що лежали на одній з парт... Багато хто знає артефакт, між іншим. І якщо зачарований протез ноги я ще міг і не дізнатися, то ось артефактальне око Аластера Грюма...
Цікава ситуація, особливо якщо згадати недавні слова чоловіка про перевертку... Ми тільки-но зрозуміли, що з справжнім Грюмом і чи знає наш директор про це. А щось у мене починають виникати деякі підозри щодо всієї цієї ситуації. Хоча б через те, що Грюм завжди був вірним співрабом директора, і тому просто не було сенсу поміняти його ось так ...
- ... Розходимося. - Резко кинув Пітер, зміщаючись в кут кімнати. - Я відчуваю на собі чужу увагу. - Наостанок кинув той... Перевертаючись до щура. Ну, тепер мені хоча б зрозумілі щурі в його зовнішності. Анімаги часто перебирають від своїх аніформ такі ось подарунки...
- Блядство. - Кротко гнувся залишок чоловік, сковзнувши в сторону артефактів і перекидаючи у себе флягу... Щоб вже через кілька секунд зосереджатись на матрі - аврора, який розбирається репферати учнів... Дамбльдора, який несе його, за те, що він взагалі завантажив на нього всю цю роботу. Відмінна акторська гра, я б міг навіть поплескати тому в оваціях, не принеси я ноги убік вітальні гриффіндору.
Раптове виявлення мене неслабо так налякало. І навіть те, що той аніміґ Пітер виявив лише мою увагу, я не зміг стриматися від надто зацікавленого розмовою, не занадто мене заспокоювало. Зреагувати на стеження за собою кадри могли абсолютно непередбачувано, а мені ось щось не хочеться розбиратися з цією парою. Довелося бігти, благо, чари далекого бачення дозволили мені продовжити стеження попри дуже активний біг у моєму сповненні...
Так, дурня вийшло. І я знав, що деякі чарівники можуть відчувати якусь недоречну увагу на собі, навіть через чари. Так і спеціальні артефакти, типу шкідливих відходів, для цього є. Не просто так я стримував своє зацікавлення, намагаючись не дивитися при цьому безпосередньо на чарівників ... Але я старався, очевидно, погано. Моя увага виявила, а я упустив багато цінної інформації про цю парочку.
Потрібно буде попрацювати над власними навичками в шпигунстві, поза ним не буде. Але це все потім, зараз мені було важливіше розібратися в ситуації і зрозуміти, що це за пари чарівників взагалі занурюється у замку ... Вони можуть бути небезпечними, так і дозволити будь-якому лівому типу, що, швидше за все, контракту зі школою не укладав, тренувати мене в боротьбі з непростимими прокляттями ... Ні, такого щастя мені не потрібно. Чи мало я тому чому знадоблюся, і він вирішить мене заімперити. Так, спочатку це буде виглядати як проста тренування, ось тільки імперія виявиться не слабкою імітацією, а повноцінним заклинанням, проти якого я можу і не встояти.
Небезпеки, загалом... Але все ж незрозуміло, що мені робити з отриманою інформацією. Хоча я і є Лордом, все одно не можу. Навіть зв'язки Нарциси в раді опікунів не дуже мені допомагають... Та й не хочу повідомляти матері про те, що сталося. Нехай її допомога в цій справі мені не перешкодила б, та й розумом та обділена не була, щоб помітити щось таке, чого не помітив я... Але не варто було турбувати вагітну жінку.
Сам розберуся, в крайньому випадку навіть до директора на аудиенцію попрошусь... В останньому випадку, є не менша ймовірність втратити частину своїх спогадів, але це не так вже й страшно. Тим більше, що методи боротьби з цим я знаю просто відмінно, а копію своєї пам'яті намагаюся тримати в спеціальному артефакті ... Не найефективніший захист, тим більше, що деякі знання артефакту не довірити, але в моєму випадку цього буде достатньо... Швидше за все.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda