Початок серпня, я зустрів майже ні з найпоширенішими обіймами. Сидіти вдома, утопуючи в тренуваннях і « похітливих-тренованих», мені вже набридло. Сила волі вже почала поволі здавати. Постійний тиск прокляття, сильно вимочував. І, чесно кажучи, коли я прямував до Грінграсів, то сподівався трохи зменшити цей тиск. Все ж Нарциса зі мною не відправляється. А без головного об'єкта мого водіння, прокляття не повинно було так сильно тиснути мені на свідомість.
Все ж без природного збудження, що походить саме з мого боку, вплив прокляття було не так вже й сильно ... якщо до нього належним чином звикнути і бути ментальним магом мого рівня. А "природний" збудження найближчим часом вже не планується. Дафна та Асторія ще занадто молоді, щоб я на них міг дивитися в цьому розумінні. Дельфіна Грінграсс, мати дівчат, була досить доброю, але до того ж Нарциси не мали достатньо грошей. Крім того, я дуже боюсь бачити в ній жінку.
Дуже небезпечна, фактична глава роду некромантів. Мені абсолютно незрозумілий цей чоловік, та й те, що вона є матір'ю моєї нареченої і можливої коханки ... викликає занепокоєння. Нехай про мої наміри стосовно її молодшої дочки та не знає, але це точно не грає. Хоча, якщо хоч хтось дізнається про те, що я насправді хочу присвоїти собі рід Грінграсс, забравши у тих не тільки знання і багатства, але й саму їхню кров, їх спадщина, то моя голова може різко відокремитися від тіла. Тому, наміри щодо Асторії не можуть видатися.
Добре, зрозумів я це не сьогодні і не вчора. Тепер мої стосунки з дівчинкою схожі на родинні. Ніби я просто подружився з сестрою своєї нареченої, щоб не плідити в майбутньому непотрібних конфліктів. І, почасти, все так і було, ось тільки це ненадовго. Так що, до четвертого курсу мені варто заявити про свої наміри щодо Асторії. А то її і доручити можуть, незважаючи на те, що та зараз є фактичною спадкоємицею роду, і залишити з нього не може ...
І, якщо бути чесним, як підступитися до цієї справи я не дуже то й розумів. Батьки Асторії точно не віддадуть ту мені. Идти же в обхід них... Неможливо. Тут або позбуватися тих на корню, або заганяти їх у таке положення, щоб ті і пікнути мені слово проти не могли. І обидва ці варіанти поки що виглядають абсолютно неможливими. Род некромантів - це родимки, загнати той під каблуками буде дуже важко. Вбити ж старше покоління Грінграсів... можливо. Але ризик в даному варіанті такий, що краще взагалі відмовитися від дівчинки.
Гаразд, це все так, порожні роздуми. Тепер мене повинно хвилювати лише те, як мені пережити наступні два тижні в чужому маєтку і не потрапити у великі неприємності... Ну, або я так думав. Після того як я потрапив у пологовий відділ моєї майбутньої дружини, то майже відразу зрозумів, що градус мого жаху перед некромантами був дещо надлишковим. Це для ворогів ті були найстрашнішими чарівниками смерті, від яких навіть за межі було нормально не втекти.
Я ж у них був саме що як гість. Він потрібен, щоб помітити. Здавалося, що найстарше покоління Грінграсів на чолі з матриархом родини вирішило просто подивитися на мене у живу. Оцінити зятя, познайомитися з ним ближче, зрозуміти, що я за чарівник, не тільки зі словами дівчат, яких я вже очевидно встиг подружитися. Так, способи такої перевірки все ще могли виявитися для мене вкрай неприємними, але обійшлось.
Мабуть, мої хороші стосунки з дівчатами додали мені парочку очок репутації в очах їхніх батьків. Тому я не відчував жодних труднощів у їхньому суспільстві. Трохи менше занепокоєння, викликане моєю власною параною, і я волію називати її просто обережно. Але, загалом, зустріли мене цілком тепло, майже по-родньому. Хоча я відчував агресію з боку батька родини Серпина Ґрінграсс. Але це було радше стандартною поведінкою чоловіка, який хоче забрати дочку, інший чоловік. Я собі це уявляв.
У загальному так, батьки моєї нареченої прийняли мене цілком спокійно, можна навіть сказати, що вони були м'якими у спілкуванні людьми. А взимку, під час ритуалу заручин, ті мені такими, ось зовсім не здалися. Мені тоді навіть здавалося, що вони мене реально ненавидять, ну або приглядають, в кращому випадку. Помилився... Ну чи їхнє ставлення змінилося з тих або інших причин. Не важливо, що моя наречена не мала таких проблем.
Так, мене дійсно « перевіряли на вшивість» про те, наскільки тонко і елегантно. Я навіть не впевнений, що помітив всі їх перевірки настільки ті були непомітними і ненав’язливими. І я був зайнятий, і сестри Грінграсс мали дуже напружений графік занять та тренувань. І рушити його, через мене одного, ніхто не став. Відразу видно, що навчання в їхніх сім’ях було набагато серйознішим за моє походження.
Та й мене, ті, до цих занять підключили дуже охоче і сперечався. Було видно, що репетитори були готові до появи ще одного учня, а отже - мене спочатку хотіли підключити до цих тренувань. Мабуть, це була ще одна перевірка з боку батьків дівчаток. Ну і вираз деякої довіри в мою сторону. Все ж уроки з некромантиї, хоч і торкалися тільки основи цього мистецтва, мені викладали так само, як дівчатам. Навіть більше, мені допомогли з’ясувати, що Асторія вивчила за останні два місяці, а навчання почалося саме від початку літа.
Приємний бонус від поїздки, якщо бути чесним. Так і пояснення батьків Дафни, стосовно всіх цих занять було досить простим та логічним: чоловік некромантки просто не знає хоча б основ даного мистецтва. Навіть мій батько не сперечатиметься. Так і обіцянка Дельфіни, відправити мені ще некромантичний матеріал, надзвичайно тішилась.
Набувати такого дорогоцінного знання за просто так було приємно. А виставляти рахунок за навчання, мені вже точно ніхто не збирався. Та й не зміг би, якщо бути зовсім чесним. Традиції магічного світу були б на моєму боці, та й сенсу в подібних викраданнях просто немає. Максимум, який з мене можуть зажадати - якусь послугу, що не буде для мене будь-якої чи важкої. Після цього я буду в праві розірвати будь-які стосунки з новими родими. І буду правий!
Загалом так, приймати допомогу з боку « нових родичів» я ні крапельки не боявся. Навіть якщо мій рід втратить свій вплив, багатство і навіть магію, я все одно не буду нічого винен Грінграссам. Хоча, покращувати моє ставлення до сім'ї, пара некромантів дійсно змогла. Що вже багато, якщо небагато подумати. Заради подібного плюсу до карми, Дельфіна, а саме вона завжди і вирішувала подібні питання, дійсно могла влаштувати всі ці тренування.
Тим більше, що дівчатка, напевно, розповіли матері про мою ревність до нових знань... Не дарма я все ж не почав приховувати від них цю свою пристрасть. Ось, безкоштовну допомогу отримав ... Нехай та і була достатньо символічною. Книжки по некромантії я і так бачив у виручай-комнате. Просто не цікавився тими, слухом вже сильно. Часу все якось не було. А Том, незадовго до того як він створив перше хрестража, думав про те, що потрібно вивчити дуже рідкісне мистецтво в наш час.
Все ж, ви можете створити хрестаржею, що також можна віднести до некромантії. Так, вам потрібно буде краще ознайомитися з цим мистецтвом. Авто знадобиться в майбутньому... Хоча думати про це, я буду вже після поглинання хрестража з діадеми Когтевран. Мало, що там у майбутнього Тома в голові зберігалося. Я не хочу марнувати часу. Тим більше, що ритуал вже давно розрахований, залишилося лише чекати на відповідний день — Галовіна.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda