За тиждень до різдвяних канікул стало відомо про ще один напад на спадкоємця Соізеріна. Очережний грифіндорець-другогодка був знайдений паралізованим... Разом з розповіддю про грифіндора є майже безголовим Ніком. І ось це вже було дивно. Наскільки я знаю, погляд василіска не діє на привід. Вірше сказати, що ті можуть з легкістю той ігнорувати, ставши нематеріальними, як під час проходу крізь стіну ...
Мабуть, сер Ніколас добровільно потрапив під атаку і перетягнув частину сили на себе. Очевидно, що приведення справило на учня свій обов’язок перед Хогвортсом і захистило його від смертельної загрози. А веди привиди - це не просто блажа директора і його попередників. Ні, привиди - це ще одна лінія оборони замку. Та й спостерігачі вони відмінні...
У цілому так, спадкоємець знову виявив себе. І це до усранки налякало студентів. Якщо раніше жертвами були кішка і якийсь першокурсник-магаґлокровка, що ще й заклинання то просто не знав. То ось нові жертви змусили взагалі всіх по-новому подивитися на подію. Гаразд, другийдка-грифіндорець дійсно не міг гідно чинити опір нападу, але приведення то не так беззахисно. Всі звикли, що зашкодити їм дуже навіть нелегко, вони майже завжди можуть втекти, та і захист від магії замку у них є, а тут таке ...
Зовсім не дивно, що вже наступного дня після нападу квитки на Хогвортс-експрес були розпродані. Учні надто боялися залишатися в школі, вирішивши втекти додому хоча б на канікули. У замку вирішили залишитися тільки Візлі, що цілком в їх стилі, золото трио грифіндора... і я зі своїми сквайрами.
Минулої ночі батько надіслав мені листи, і він наказав залишитися на ці канікули в школі. Мол, він хоче показати безстрашні Малфоїв та інше-просте. Ну і, природно, мої охоронці залишаються зі мною. Краб і Гойл взагалі не мали свободи пересування. Ставши моїми сквайрами ті, за фактом, намертво прикували себе до мене, без можливості звільнитися ... А мій батько може обмежити мої подорожі. А він, очевидно, затіяв ще одну інтригу, зробивши мене в ній якщо і не розмінованою монетою, то вже пішаком те точно. І мені це не подобається.
Я не хочу бути чиїмось іграшкою на шаховій дошці, тому що ризик для мого життя дійсно присутній! Що наймолодша Уїзлі, в чиїх руках знаходиться мій щоденник, що Поттер, як зміїст, обидва підозрюваних на особу спадкоємця залишаються у Хогвортссі. І нехай я сумніваюся, що вони наважитися на активний дії під час Різдва, але небезпека мого життя все одно є! І батько повинен це розуміти... Сам же і віддав мій щоденник Джинерве.
І мої плани пішли забороненим лісом. Ось як мені тепер показати батькам змінену маску минулого Драко? Вся підготовка пішла по одному місці. Тепер доведеться чекати літа або хоча б пасхальних канікул, щоб показати себе перед батьками... Ні, я точно пожалкуюся матері. Нехай хоч Нарциса влаштує райські свята моєму батькові. А то він щось зовсім обірзел. Власним сином загрожує, заради не надто то й ясних цілей...
Мені краще не відсвічувати під час цих свят. Хай у Хогвортсі і залишаються викладачами, для розслідування всіх цих нападів, але навіть в їхній присутності я не почуваю себе безпечно. Це в просторих залах Тайної кімнаті я можу протистояти василіску. У коридорі той мене просто спареть і не подасться. Так само, як і будь-якого викладача, ну може крім Дамбльдора та деканів. Ті дійсно сильні чарівники, нехай і не по всьому це видно.
Займуся краще тренуваннями. Нехай Снейп і обіцяв мені влаштувати веселе життя на канікулах, як тільки дізнався, що залишаюся, але й про свої тренування забути не варто. Зі Снейпом я швидше наробляю стиль ведення бою, використовуючи при цьому досить слабкі, нехай і небезпечні закляття. Справді сильних і заклинань ми під час своїх тренувань не використовуємо. Так Драко, за легендою, і не повинен був знати подібних заклинань. Отже, ніхто не відміняв власні тренування.
Я все ще не до кінця відновив навички Тома, щоб розслаблюватися на тренуваннях. І я люблю ці самі тренування. З кожним днем моя магічна сила росте, заклинання отримуються все простіше, а тіло все легше пропускає через себе великі об'єми енергії. І такий швидкий ріст сили просто не може не впливати на мою впевненість у собі. На відміну від самого початку навчання, я вже не відчуваю сильного пригнічення і постійно перебуваю в школі Дамбльдора.
Я відчуваю, що можу підібратися до його рівня сили. При тому не коли-небудь там, в майбутньому, а ще до кінця навчання у Хогвортссі. Так, без поглинання хрестражу тут необхідно, у мене просто немає часу шукати всю ту інформацію, що необхідна для впевненого протистояння нашому директорові. Але ось чисто в силі я його повинен нагнати досить швидко. Якщо не пуститиму...
З таким планом я і вийшов на канікули, нарешті, звільнившись від необхідності відвідувати досить марні заняття та писати ще більш непотрібні ессе. І нехай домашня робота за мене зазвичай робили дівчатка, а на заняттях я практикувався в безналочкову магію, але відпусткам я все одно був радий. І вагомою причиною для радості було відсутність студентів у Хогвортссі.
Коли я позбувся необхідності стежити за життям у школі, то відчув полегшення. Та і відсутність дівчаток дозволили мені відпочити так, як я люблю. У присутності самого себе і нікого більше. Добро, Краб і Гойл з радістю залишили мене на кухні. Спеціально заради такої справи показав їм, де вона знаходиться, заповнюючи таким чином вічну подяку хлопчаків. Вони завжди хотіли жерти, а я їм тут такий скарб показую.
Я сам майже все вільний від тренувань час проводив на своєму ліжку, в компанії книг і сувоїв. Навіть у холодному гуртожитку Слізеріна я зміг влаштувати свій затишний, теплий і м'який куточок. У ньому так і тягне випити гарячого шоколаду, нехай почитати який-небудь буклет з магії крові. Власне цим я і займався, домовившись з будинками Хогвортса на доставку цього самого шоколаду. А книги з магії крові я взяв у забороненій частині бібліотеки, виманивши дозвіл на відвідування цієї самої бібліотеки в Локонса.
Так, вести життя майже чи не затворника було дещо незвично, та і пристебальний нагляд з боку викладачів кілька напружував, але в цілому мені все подобалося. Я навіть необхідності ходити в звичайну бібліотеку, замість виручай-комунати, був якось радий. Мені було важко перебувати біля хреста Темного лорда. Він буквально манив мене, спокушуючи якомога швидше поглинути його і злитися з ним. А мені такого щастя не потрібно. Ритуал для поглинання все ще не був готовий.
До того ж, я і звичайна тяга вистачало, щоб повільно сходити з розуму. Так, Сяо Нін теж покинула Хогвортс, залишивши мене один на один з власним прокляттям. Не те щоб я і раніше щодня з нею зустрічався, але одна справа перетерпіти один-два дня, а інша - сидіти без клубнички два тижні... В будь-якій бочці меду є п'ять склянок дёгтя. І мій випадок не виняток.
Головне, щоб у якийсь момент ця бочка не звернулася захватом помелів, а я не пірнув в неї з головою. Занадто розслаблятися шкідливо для здоров'я, та і про швидке замаху золотого трио на моїх сквайрів забувати не можна. Оскільки я вже не за горами, то мушу чекати на ці канікули і разом з гостями.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda