Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Драко Малфой і спадок Темного Лорда ↓

Розділ 36

0% of chapter read

Наступного тижня я ходив замислений і злий. Життя в Хогвортсі якось стало дратівливим і нав'язливим. Дівчата стали дедалі більше мене бісити. А секс з Сяо Нін все більше нагадував істеризація дівчини. Мій внутрішній садист почав проявляти себе в всій красі... Хоча сама дівчина, начебто як і не проти, попросила лише видимих слідів на її тілі не залишати ...

Так, знання, отримані від сканування василізка, кладуть на мене важкий тягар. Занадто суперечливими ті були, та і зв'язок мого щоденника з усім цим сильно напружувала. Можливо, той просто став заготовкою під новий артефакт... А може бути і так, що за допомогою цього щоденника на мене вже підвісили якусь гидоту, просто відстрочену за часом. Страшно.

А ще дуже огидно. Я нічого не можу зробити з цією ситуацією. Дамбльдора дуже зацікавилась цим. А йти проти старого я поки не готовий. Я б взагалі не хотів потрапити тому на очі зайвий раз, що вже тут говорити про хоч якесь протистояння. Том он уже спробував було, і де він зараз?

Хоча, це все так, рефлексія. Так-то я чудово розумію, що рано чи пізно мені доведеться зіткнутися з цим старим павуком. Ось тільки краще цей момент станеться пізніше, ніж раніше. Мені все ще потрібен час, щоб нарощувати свою силу і вплив. Без цих двох аспектів старий чаклун просто спалить мене, навіть не прожовуючи. Занадто мала я фігура на його фоні. І я б не забув за нього ще й протягом століття.

Дамбльдор дуже небезпечний. Нехай у них є певні слабкості, але ці слабості можуть бути простими підробками для виявлення ворогів великого світлого. Ну а що, дурнем Дамбльдор ніколи не був. Так і багато років у політиці це мало бути для створення потрібного образу, зі своїми слабкими та сильними сторонами... Кода я про це думаю, такий варіант розвитку історії здається мені все більш ймовірним ...

- Досить! - Резко видала Пенсі, стиснуло мені тільки глибше уткнутися в книгу. Очевидно, та помітила різкий спад мого і без того хрінового настрою. - Може вистачить вже тут атмосфера загального трауру створювати? - Ще більш люто вигукнула дівчинка... От тільки терпіти грубість зі сторони свого вірного пішака я не збираюся.

- Я щось не можу пригадати того моменту, коли дозволяв тобі підвищити не мене голос, Пенсі. - Тихо сказав я, впиваючись погляди у раз поблудлу дівчинку. Я відчував, як мурашки пробігли по тілу дівчинки і липкий піт вдарив по нервах. Пенсі злякалася. При тому злякалася настільки, що навіть пікнути щось у свій виправдання не змогла.

- П-прости її, Драко. - Якось жалібно і невпевнено спробувала заступитися за подругу Дафна. - Вона не хотіла тебе якось зачепити. - Продовжувала та, бачачи стан Пенсі. Моя колишня наречена замерла, наче кролик перед удавом, тихо очікуючи свого вироку. І захист Дафни не був для неї великим. Дівчинка, як ніхто інший, розуміла, що я її покараю і вже ніхто не вплине на моє рішення.

- Мовчи. - Просто наказав я, розуміючи, що Дафна може образитися на мої слова. Але так було б навіть краще. Мені потрібно відпочити від чужої уваги, та й дівчинка вже час зрозуміти хто буде головним у нашій майбутній родині. Якщо зараз піддасться на її домовленості, в майбутньому це точно буде використовуватись. Та й образа дівчинки, після того як я скину ту зі своєї шиї, буде куди сильніше. - А ти говори, коли це я встиг дозволити тобі підвищити на мене голос. - Знову наказав я, тільки вже Пенсі.

- Драко! Ти ведеш себе як остання сволота! Моя наречена була приголомшена, але я її просто проігнорував і чекав на відповідь Пені. Але та так і не змогла мені хоч щось відповісти, з важкою сліз... Саме в цей момент я зрозумів, що перегнув палицю. Нехай урок для дівчат і обіцяв вийти дуже навіть показним, але різке охолодження стосунків між нами мені все ж не було потрібно.

- Можливо. - Видихнув я, в оглядаючись у дівчаток. - Тільки терпіти ваші крики я не збираюся. - Трохи збав тиск я. Тепер воно було непотрібним. Пенсі дійсно хотіла як краще, так і урок цей вже точно запам'ятав. Ну а мені не варто показувати себе занадто владним. Це може лякати дівчат.

- Вибач, Драко. - Слонила голову дівчинка, намагаючись приховати тремтіння в тілі. Ех, а оскільки я і не помітив, як почав транслювати свою злість на Пенсі. Тепер зрозуміло, чому вона так злякалася. - Я дійсно не маю права на тебе кричати. - Якось сумно, додала Пенсі... Дурненька, вважає, що кричати на мене може тільки моя наречена. Неправильна думка, що Дафна може дуже скоро зрозуміти на своєму прикладі...

- Вибачення прийняті. - Все ще холодно, але вже куди м'якше, сказав я. - Просто не варто мене зачепити, коли я не в настрої. Можете потрапити під гарячу руку. - Застережующе глянувши на Дафну, сказав я. Її звинувачення я запам'ятав. От тільки робити з цим поки що нічого не збираюся ... Якщо дівчина сама мене не спровокує.

А вона не спровокувала. Лише ображена жінка впустила носик, але зрозуміла, що не варто лізти на чужі стосунки. Все ж ми з Пенсі знайомі один з одним куди довше, ніж з Дафною. Та в нашій компанії була нова, нехай і змогла зайняти досить важливе місце у наших відносинах. Але батьки не замовлять між мною і дівчиною, та й далі буде гордою самотньою на факультеті.

Мало хто, знаєте, готовий дружити з дівчинкою їх роду некромантів. І те, що вона мала стати головою роду, трохи напружувало наших однолітків. Дівчина - голова роду, це нонсенс для магічної Британії. Занадто патріархальне тут суспільство.

- Просто ти занадто похмурий в поладніше час. Як з тобою взагалі можливо розмовляти? - Високомерно запитала Дафна, не бажаючи поставити крапку в цій дискусії. Якщо точніше, то та просто хотіла залишити останнє слово за собою. І я, мабуть, їй це дозволю. Нехай і за своїм.

- Мені просто потрібно побути наодинці з собою. - Пакосно посміхнувся я, встаючи з-за столу. Бажання читати вже повністю зникло. Піду краще заручися. Тренування в магії завжди допомагала мені зібрати думки у купу. А там, цілком можливо, і рішення прийде до мене.

Все ж залишити василіску і його господаря, кіім є або Дамбльдор, або господар мого щоденника, без уваги буде безглуздо. До слова, мені варто завести новий щоденник. Записи завжди допомагали мені дивитися на себе і свої дії. І знову ж таки, з'являється. Хоча для мене, з моїми ментальними навичками, така вправа майже не має сенсу.

https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda

Previous chapterNext chapter