Коли Джін Ву не відповів навіть після такої довгої паузи, президент асоціації ву Джин Чоль обережно запитав по телефону.
—... мисливець-нім?
Вузьки рота Джін Во піднялись, і він відповів настільки невимушено, як тільки зміг.
— А, да. Я щойно прибув.
- Ви вже прибули? Але коли? — Ву Джин Чоль наказав своїм підпорядкованим повідомити йому відразу, як тільки Джін Уу буде на місці. Так що він спантеличено запитав це, обертаючись.
І в цей момент...
Він побачив Джін Ву, який стояв прямо за ним.
— Ааа! — Ву Джин Чоль рефлекторно ахнув від подиву і заморгував. Потім на його обличчі з’явилася безпорадна усмішка. Він мовчки забрав телефон назад в кишеню, - ... Поваляю, тоді це питання вже не має сенсу. Ну, про те де ви.
Джін Ву посміхнувся у відповідь і потиснув плечима.
Вони стояли в приймальні. За ними, затамувавши подих, гості з різних країн займали вільні місця. Всі з нетерпінням чекали появи Джін Ву.
Ву Джин Чоль сверил час. Годинник на екрані його телефону показував, що до початку виступу залишалося ще дві хвилини. Що означало, що залишалося ще трохи часу.
Він відчув незрозуміле полегшення і підняв голову.
- Мисливець-нім, ви дійсно збираєтеся розповісти правду цим людям?
— Так, збираюся.
— Як тільки вони дізнаються правду, скрізь можуть початися серйозні заворушення. І багато країн не зможуть з цим справитися.
— Я знаю.
Це був очевидний розвиток подій. Навіть Володарі знали, що все це відбуватиметься саме так і вони приховували свої наміри до кінця. Але навіть якщо майбутня подія зрештою закінчиться, то чи ж не варто принаймні знати, що відбувається?
"В сенсі, адже до біса нечесно не знати, через що помираєш?"
Ось чому Джін Ву вирішив розповісти всім правду. Все-таки не тільки йому знадобилося б час, щоб морально підготуватися.
Побачивши рішучий вираз обличчя Джін Ву, президент асоціації Ва Джин Чоль міг тільки кивнути.
— Зрозуміло. Ну, якщо ви так вирішили, то тоді ...
Джін Ву вже пройшов повз Ва Джин Чойля. Він вже підійшов до дверей, що ведуть в аудиторію. Але потім Ву Джин Чоль виявив дещо і поспішив викрикнув.
- Вибачте, мисливець-нім!
"...?" - Джін Ву в замішанні обернувся, а Во Джин Чоль у відповідь зробив очі і сказав: " Там вас чекає багато репортерів.
і Джін Ву глянув на свій одяг.
Він провів останні кілька днів у забороненій зоні, керуючи своїми солдатами. Отже, стан його одягу був дуже жалюгідний.
"Що ж мені зараз робити?."
Справа в тому, що він не хотів особливо надавати значення такій простій справі, як зміна одягу, переміщаючись у інше місце, і так далі, та подібне. Але тепер він не міг купити будь-який доступній костюм в лавці і переодягнутися, як він робив це у минулому.
"...Мінутку."
Купити одяг в лавці?
Без системи він більше не міг користуватися послугами лавки, але сила систем для її самопідтримання була початковою частиною Теневого Володаря.
У такому випадку, принаймні теоретично зробити одяг було цілком йому під силу. І в цей момент Джін Ву згадав один-єдиний костюм, який він міг би зараз створити.
*шшуух
У мить вона заповнилась чорним димом. І цей дим, ніби він був живим, швидко окутав тіло Джин Ву.
— Ээе? — Підскочив від страху Ву Джин Чоль і на кілька кроків відступив назад.
І поки його брови підскакували вгору...
Чорний дим прийняв на Джин Ву форму вугільно-червоного доспеха.
- Як щодо такого?
Зазвичай мисливці носили броню. Вона захищала від монстрів і надприродних сил. Коли таке незвичне обмундирування було на сильному мисливцеві, як Джин Ву, від нього автоматично виходило неймовірний тиск.
Ву Джін Чоль був повністю вражений цією дивовижною аурою, і ледве зміг вичавити.
— Це... Це дійсно щось.
— Це як комплімент, — злегка посміхнувся Джін Ву.
Потім Джін Ву повернувся до дверей і повільно зайшов у аудиторію. І майже миттєво затихли всі сторонні шуми.
"Охотник Сон Джин Ву ...!"
"Він нарешті тут."
Увага присутніх в аудиторії зосередилась на одному чоловікові, який стояв на кафедрі Джін Ву.
Він обгорнув очі їхніх облич і спокійно розібрався з кількома заплутаними думками у своїй голові.
Він прийшов сюди, щоб повідомити цим людям, що наближається. Вісім величезних армій, які хочуть знищити цей світ, прибули. І також про те, що кожна з цих армій зібрана із солдатів Міро Хаосу, проти яких людству буде дуже важко боротися.
"..."
Вони з тривожними особами чекали офіційного оголошення. Але які будуть їхні обличчя, коли вони дізнаються правду?
Джін Ву повністю передавалася напруженість, яка їх сковувала. І в результаті його обличчя теж помурилося.
—... — Всі затамували подих і слухали його.
Може, в аудиторії і до цього було тихо, але тепер же там стало ще тихіше. Незабаром Джін Ву не потребувала мікрофона. Він просто посилив маною свої голосові зв'язки, щоб говорити гучніше.
— Я знаю, що все стане набагато важчим для всіх, — здавалося, його голос пливе м’якою брижою в моторошній аудиторії.
Чух Джин Ву уловив, як сухо згладжують ці представники. Він чув ясний стук їхніх сердець.
Забавним було те, що чим голосніше стукали їхні серця, тим спокійніше ставало серце самого Джін Ву. Світло, яке горило в його очах, стало ще рішучішим.
"...Я дійсно почуваю себе спокійніше, ніж раніше?" - з якогось моменту Джін Ву повністю повернув своє самовладання.
І він голосно звернувся до своїх слухачів цими кінцевими словами.
- Але ніхто з тих, хто тепер живе не зможе втекти від майбутніх бійок. Ці істоти оголосяться перед вами, і вони спробують знищити все, що вам дороге.
І як вони повинні були це сприйняти?
Під кінець довгого пояснення Джін Ву на обличчях представників країн проймалося сильне хвилювання. Навіть ретельно відібрані репортери забули про свою роботу і почали передивлятися між собою. Кожен хотів дізнатися, як реагують інші.
Глядач, яка ще мить тому була занурена в труну тиші, миттєво заповнилася шумом. Усі голосно обговорювали почуте.
І, нарешті, хтось, хто не зміг впоратися зі своїм повним страхом допитливістю, крикнув Джин Ву.
що ми на це купимося?
Як міг хто-небудь повірити в історію про жахливі істоти, які здатні знищити все на цій землі, що підбиралися щораз ближче?
Голос цього літнього чоловіка був сповнений відчутної відчаю.
- Докази... Покажіть мені докази! Без цього я ніколи вам не повірю!
— Иимно!
— Хіба ваші твердження не є надто абсурдними, щоб вірити в них?
- Ви ж не кажете, що з'являться сотні таких істот як Каміш, але де в цьому логіка?
Люди, які стикалися з реальністю, не могли її знести. І інстинктивно під дією захисного механізму починали її заперечувати або злитися.
Тепер ці представники різних країн з радістю забули ті чудеса, які показав їм Джін Ву. І послали свої гнівні голоси прямо на нього, який стояв на кафедрі.
На жаль для них, одного з його помахів руками було достатньо, щоб вони миттєво замовкли.
— Аах!
- ...! — Прямо за Джин Ву утворилися десятки Ворт.
Використовуючи силу Володаря, він створив десятки Воріт. По суті, вони були проходами між різними вимірюваннями.
"Мені немає потреби створювати Ворота, оскільки переміщатися через тіні для мене виходить швидше, але все ж..."
Не було нічого ефективніше такого способу змусити цих людей зрозуміти. Він легко міг створити Ворота розміром з людський ріст.
Джін Ву перестав дивитися на Ворта і переклав погляд на свою публіку.
І, звичайно ж, жоден з присутніх там представників, репортерів і навіть співробітників корейської асоціації мисливців, які беззастережно вірили словам Джин Ву, не могли підняти своїх відвислих щелеп. Вже не кажучи про те, щоб відвернути погляд.
— Це... Хіба все це - не Врата?
- Але як таке взагалі може бути...?
"Охотник Сон Джин Ву може створити Ворта, і крім того він створив кілька перед усіма цими людьми?"
Усі ці люди були настільки приголомшені, ніби стався землетрус.
Голова бюро мисливців Девід Бреннон все протирав очі, не вірячи тому, що він бачить. Він був людиною, яка на власні очі бачив, як дракон Каміш зробив свій перший крок у цей світ. Він добре пам’ятав, як стався той втечу з підземелля. Але навіть він не міг повірити в це.
"Як я і думав, це діє." - Джин Ву був задоволений їхньою реакцією, коли вони побачили силу Володаря. Він закрив Ворота позаду себе.