- Тут стільки журналістів!
Найсильніший німецький мисливець Ренат Нерманн приземлився в аеропорту. Він вперше бачив таку велику кількість репортерів, хоча щороку брав участь у міжнародній конференції гільдій, як майстер Гільдії Ріхтер.
Помітивши здивований вираз на обличчі Рената, його заступник сказав йому:
- Тут стільки журналістів через те, що сьогодні приїжджає той корейський мисливець.
Ренат Нерман відразу зрозумів. Навіть S-ранговому мисливцю довелося б попотіти, щоб впоратися самотужки з втечум із підземелля Врат рівня С. Корейський мисливець сьогодні вперше ступить на американський край, тож чому ж преса не втягується у це?
Можна було сказати, що преса постійно змінювала свої інтереси (так що це вже була нормою). Але навіть сама Рената зацікавилась.
"Він сьогодні приїжджає?"
У той час пасажири, що зійшлися з корейського літака, увійшли в аеропорт.
Заступник відразу ж сказав Ренату.
— А, ось і він, он там.
Його заступник також був мисливцем рівня S. Це був сильний мисливець, хоч його і не можна було порівняти з Ренатом, майстром гільдії Ріхтер.
Джін В мав особливу здатність виділятися з натовпу. Очі Рената виблискували.
- Може, підійдемо привітатися?
— Згоден.
— Немає нічого поганого в тому, щоб подивитися на сильного мисливця, - вирішив Ренат.
— Звичайно, — погодився заступник.
Налагодити дружні стосунки було корисно на випадок, якщо могла знадобитися допомога від інших гільдій. Це не суперечило намаганням міжнародної конференції Гільдій зібрати всіх сильних мисливців світу. Це зміцнювало зв'язки, але знайти цих мисливців було досить складно.
Поправивши свій одяг, Ренат підійшов до Джин Ву. Тобто, намагався підійти. Через пару кроків він зупинився і зблід. Коли він так застиг, його заступник подивився на нього.
- Що сталося? Ви не будете його вітати?
Ренат з кам'яним обличчям відповів.
— Це... Ти цього не бачиш?
— Э-э? - На жаль для нього, його заступник нічого такого не відчував. Але це відчував Ренат, будучи одним з кращих мисливців світу.
Ренат нескладно пробурмотів.
- Він не кличе своїх істот з якогось іншого місця, він усіх їх носить із собою.
- Не зрозумів заступника.
"Що він має на увазі?" - здивована реакція Рената, його заступник перевів погляд на Джин Ву. Але навіть одна волосина не бачила жодної особини, яка вже не говорила про їхню групу.
- Він привів своїх призовників?
— Так, просто до жаху багато, — каже Ренат Нерманн помітив тихих солдатів, які ховалися в тіні Джін Ву. Сотня, дві сотні, три сотні...
"Там є і ще?"
Ренат нервово сковтнув.
— Якщо він не прибув, щоб роз'єднати війну проти Сполучених Штатів Америки, то він - дуже надійна фігура, і Ренат здригнувся.
Він подумав, що якби він був на чолі цієї конференції, то ніколи б не дозволив цьому потрапити в його країну.
Було лише два можливих варіанти.
Або бюро мисливців Сполучених Штатів поняття не мало, якою силою він володіє або ж вони були впевнені, що він не нападе на їхню країну. Чим ближче Ренат підходив, тим більший тиск він відчував. Ця сила могла бути подібна тільки до сили мисливців особливого рівня. Начебто Томаса Андре або Крістофера Рейда.
"..." - зрештою, коли Джин Ву пройшов повз, Ренат міг тільки інстинктивно опустити свої очі вниз. У нього не вистачило духу поглянути парню в очі. Його інстинкт змусив його відступити.
Після того як Джин Ву та його армія пройшли повз, заступник запитання поглянув на Рената. На його погляд, той повівся дуже дивно. Він запитав.
— Босе, ви не захворіли? Ви виглядаєте...
— Ні, не в цьому справа, — і Ренат утер холодний піт.
Раніше він вважав, що те, чого міг відчувати різницю між собою та своїми суперниками, було добре. Але цього разу він позаздрив своєму заступнику й репортерам, які не помічали того, наскільки жахливим був цей противник.
Ю Джин Хо помітив, що Джін Ву постійно озирається. Він подивився на нього і запитав.
- Братан, ти когось шукаєш?
— Нет. Просто... Чому на мене все так витріщилися?
Ю Джин Хо безтурботно розхвилювався.
- Брат – ти знаменитість. І не може такого бути, щоб у тебе не було хоча б одного-двох фанатів. Упевнений, що вони просто хочуть автограф.
Ну, потрібно бути дійсно хорошим мисливцем, щоб люди чекали тебе просто потім, аби отримати автограф. Джін Ву теж посміявся і рушив далі. Окрім самого Сон Джин Ву і Ю Джін Хо з ними були ще двоє. На конференцію прилетіли також Ву Джин Чоль і заступник голови асоціації, який виступав тут як перекладач.
— О, а ось і він!
— Сон Джин Ву!
Репортери його помітили.
— Щелк-щелк ищелка!
Камери яскраво світили своїми спалахами знову і знову. Ву Джін Чоль, який знімав раніше окуляри, швидко начепився з назад. Вони стояли перед щільною стінкою спалахів фотокамер.
Побачивши, як занервував Ву Джин Чоль, Ю Джін Хо запитав його.
- Чому ви сюди приїхали?
Пан Чоль був головою відділу Асоціації мисливців у Сеулі. І молодому чоловікові здавалося, що його піст занадто вже високий, щоб він супроводжувати їх на конференцію. У тому розумінні, що він відповідав за цілий відділ. Звичайно, Ю Джин Хо був вдячний за те, що у них був перекладач. Але він не розумів, чому до нього приєднався Джін Ву.
Ву Джін Чой кинув швидкий погляд на Джин Во і, червоніючи, сказав. — Я... Відповідальність за безпеку мисливця Сон Джин Вуд-нім.
Він був дуже зайнятий цією відповіддю.
На жаль, шум і гам в аеропорту заглушив його голос. Ю Джин Хо приклав руку до вуха, щоб краще розчути і знову запитав.
- Вибачте, ви не могли б повторити?
- ...я доглядаю за...
— За кого ви там відповідаєте? — Заключився в розмову Джин Ву. Побачивши, як Ву Джін Чоль почервонів до вух і обхопив рукою плечі Ю Джин Хо.
— Братан...
У цей момент Джін Ву підборіддя вказав в сторону знайомого обличчя.
- Здається, нас хтось приїхав зустрічати.