*шух
Джін Ву покликав свої вірні мечі, попрямувавши від атаки монстрів.
"Коротні мечники Короля демонів."
Потім мисливець, стискаючи кинджали в руках, знову кинув погляд на монстрів.
*щщик
Монстр впав, ударений мечем.
*блоб
І це був тільки початок. Швидкими і безшумними рухами Джін Ву миттєво знищив усіх до єдиного монстрів. Його рухи були настільки плавними, що здавалося, ніби він танцював серед них.
І нарешті...
*щщик
Остання маска була розрубана прямо по центру, і останній монстр зі слизу розривав, як пломбір на сонці.
Джін Ву з неймовірною точністю вбив всіх дванадцяти монстрів і забрав "Коротні мечники Короля демонів" назад у інвентар.
А якби тут був не він? Однозначно, хто-небудь інший міг постраждати ще до того, як зрозумів би, що фізичні атаки не мають впливу. Інша людина могла просто не встигнути додуматися до основної ідеї. Напевно...
Мабуть, інший загін загинув би ще до виявлення слабкості цих монстрів. Навіть якщо б були елітні мисливці. Ці істоти були неймовірно сильні, швидкі і небезпечні.
— Да... І справді змінилися підземелля — від того дня, як він убив короля гігантів, по всьому світі зникло каміння мани. Ці мінерали багато пояснювали про магічну енергію, яка виходила з підземних підземель. Але тепер всі вони належали тільки магічним істотам.
Іншими словами, більша частина Врат того ж рівня стала набагато небезпечнішою.
"Начала з'являтися стільки жахливих хлопців..." - Джін Ву поморщився.
Якби в якісь з цих Ворт увійшов загін високорівневих, але непідготовчих мисливців, то серйозний нещасний випадок був би забезпечений. Він вже чув новини про інциденти по всій країні. Тому, турбуючись за свою сім’ю, він залишив Бера і став захищати дім. Монстр міг би легко розібратися з будь - якою проблемою.
"Але..." - крім того, що кількість з'являних Ворт різко зросла, також і підземелла стала складнішою. Принаймні, так здалося Джін Ву.
Итак... У підземеллі все ще відчувалася могутня магічна енергія. Джін Ву відчував, що там було ще кілька сильних магічних істот. Хлопець знову посміхнувся:
— Якщо я зрозумів трюк, коли зустрів перших противників, то як щодо справжнього полювання?
Розогре було закінчено. Прийшов час для справжньої бійні.
— Виходьте!
— Гррёр! — Потім Джін Ву з’явилися солдати, що ховалися раніше. За наказом мисливця солдат замість Бера, який мав охороняти будинок, вів Ікрид.
Повзунок шшухів
Від звуку кроків воїнів голосно рознеслося по всій печері.
***
Найкращі мисливці всього світу пішли на американський край, щоб взяти участь у міжнародній конференції гільдій. Серед них були і мисливці особливого рівня. Але Томаса Андре цікавило тільки одна людина.
— Завтра прийде Сон Джин Ву, — за день до його прибуття запросив Хван Дон Су у свій кабінет.
- Ви хотіли мене бачити? — Поспішно запитав Хван Дон Су, дивлячись прямо в очі Томасу. Він приєднався до гільдії Мусорників ще кілька років тому, але все ж відчував себе некомфортно перед майстром Гільдії.
Він був людиною надзвичайної сили духу, не кажучи вже про його сильне почуття власності. Навіть Хван Дон Су, будучи мисливцем рівня S, відчував себе дрібницею стоячи перед Томасом.
— Містер Хван, - відразу перейшов до справи Томас, — Не чіпай Сон Джин Ву.
Хван Дон Су широко вилякав очі. Його погляд, повний нерозуміння того, як Томас дізнався про це, перейшов на Лауру, що стояла позаду нього. Та відповіла, що зробила те, чого мала зробити.
— Пщш! — вирвалося у Хван Дон Су.
Томас продовжив, - Я знаю, що сталося між вами, і в мене є свої сумніви на цей рахунок. Тому я хочу подбати про те, що нічого не станеться.
Брат Гван Дон Су, Хвен Дон Сок, безвісти пропав після того, як поїхав у підземеллі разом з Сон Джін Ву. Вісім членів підрозділу Хван Дон Сока загинуло, коли решта двох вижили разом для заснування гільдії. У Хван Дон Су було багато запитань до Сон Джин Ву.
На його обличчі, очевидно, було розчароване.
— Но... Томас підняв вказівний палець вгору і похитав їм у повітрі. Кутики рота Хван Дон Су опустилися. Томас усміхнувся:
— Не пам'ятаю, щоб я дозволяв тобі говорити.
Дуже мало хто міг погрожувати високорівним мисливцям. Одним з них був Томас Андре. Хван Дон Су, який чудово знав різницю в їх силі, замк.
Томас знову сказав:
- Не чіпай Сон Джин Ву під час конференції. І взагалі вирушай в місто, яке володіє нашою гільдією і насолоджуйся відпусткою. Ти можеш зробити мені таку послугу?
—...
— Мистер Хван?
- Я зроблю це, неохоче кивнув Хван Дон Су.
- Гаразд, тепер йди.
З застиглим виразом Хван Дон Су швидко покинув кабінет майстра.
Лаура з тривогою запитала:
— Як ви думаєте, він підкориться?
Томас з напруженим виразом обличчя похитав головою:
— Не думаю.
Він тільки що сам бачив, наскільки агресивним був Хван Дон Су. І підозрював, що так просто він не відступиться.
— Лаура.
— Да?
- Слідкуй за містером Хваном, поки він не залишить Сполучені Штати.
— Він... Ви ж не допустимо цього?
Хван підкорився тільки через силу Томаса. Але він був не з тих, кого легко в чомусь переконати. Але Томасу було на це байдуже.
Потираючи підборіддя, він недбало кинув:
ніж дамо йому померти.