— Т-т-там! Там гігант! — око американцям буквально вилізли з орбіт.
— Да. Тут все ще залишився один гігант. Не зовсім так. Замість того, щоб сказати "охолоджуватися", мені варто було уточнити, що він не рухається з місця - і японський асоціація перевернув свій погляд на вікно. Американець утер з лоба холодний піт і з опалою подивився в той же бік.
У центрі повністю зруйнованого Токіо гордо височів великий монстр. Він був набагато вищим і більшим за будь-який з тих, кого колись бачили агенту.
"Це монстр типу "Гигент" ... -тут же придумав він йому назву.
Вертолет, дотримуючись вказівок японця, почав підлітати все ближче до монстра. Американський агент, миттєво зблідивши, швидко запитав: « А... А нормально, що ми будемо так близько до цієї штуки?"
Чоловік перед своєю поїздкою точно чув, що всі монстри-гіганти покинули Токіо. Він вважав, що покинуте місто було настільки безпечним, наскільки дозволяли обставини.
Але все ж! Те, що він бачив... Чи це твердження надто відрізняється?
Працівник японської асоціації спокійно пояснив ситуацію. Його спокійний тон як би натякав на те, що хвилюватися не через яке.
— Все буде в порядке. Поки ми залишаємося на висоті, до якої руки гіганта не простягнуться. І, якщо не нападемо першими, то будемо в безпеці на все сто. Це вже було підтверджено багатьма спостереженнями, так що можете розслабитися.
— Гльп.
Американський агент нервово сковтнув.
"Підтверджено безліч спостережень, так?" - невірно повторив він про себе.
"Погляд".
Японець сказав це так, ніби в цьому не було нічого особливого. Але скільки ж жертв довелося принести цьому монстру-гіганту, щоб дійти такого висновку?
Одна думка про те, що ці бідолахи надто близькі до цього гіганта, — це жахливий холод по спині агента.
У будь-якому випадку для агента, якому було доручено збирати дані по монстрам рівня S і докладати Генеральному штабу про теперішнє положення в Японії, це була дуже цінною інформацією.
Коли він розглянув цього велетня, його брови здивовано поповзли вгору. А коли йому вдалося придивитися до нього ближче, обличчя цього створіння здалося йому знайомим.
"Точно..." - це був ніхто інший, як той самий виродок-супергігант, який пробив своїм тілом магічний бар'єр Юрія Орлова. На відміну від інших монстрів, які кудись розбралися, цей гігант-гігант, який вважав босом, вирішив залишитися тут.
Японець з гірким виразом обличчя запитав: « Чи ви теж думаєте, що цей монстр охороняє ці Ворота?
— А... Ну, я...-американець не міг нічого відповісти.
- Це третій раз, коли я бачу цього покидька, але кожного разу я думаю про різні речі, — сказав японець.
— Про що ж ви подумали зараз?
- Для мене ця штука... І японець взяв маленький паузу перед тим, як продовжити - ця річ чогось чекає. Ось як мені це здається.
— Я... Розумію, - і агент знову подивився на гіганта.
Звичайно, це дійсно виглядало саме так. Йому здавалося, що японець може мати рацію у своєму припущенні.
Поки ці двоє спілкувалися про монстра-гіганте рівня боса, вертоліт наблизився до абсолютної межі їхньої безпечної зони.
Хоч над його головою дзижчав вертоліт, гігант не поворухнув і пальцем. Він залишався мирним і нерухомим. Здавалося б, що монстр не помічав присутності людського приладдя.
Але, як пояснював працівник, ця річ могла і напасти.
- Ця істота обов'язково атакує будь-кого, хто увійде в її обмежену зону. Будь його метою люди або машини - нічого не зможе від нього піти.
Скільки спостережень потрібно було зробити, щоб з’ясувати це?
Коли японець спокійно пояснював йому ситуацію, перед очима агента застали останні хвилини життя Юрія Орлова.
Різкі рухи велетня, коли він прорвався через бар’єр і швидко схопив Орлова, завдали глибоких емоційних ран усім глядачам, які дивилися це у себе вдома. У прямому ефірі по всьому світі продемонстрували загибель російського мисливця.
Звіт про цей мисливець рівня S в бюро мисливців виглядав так: "Людина, яка прагне слави і багатства."
Може, йому і не вдалося викачати грошей з Японії. Але завдяки цьому інциденту він точно зміг стати одним з найвідоміших мисливців у світі.
"Не впевнений, що йому б такий результат сподобався. Але що вже тепер," - і агент нервово поївся, ще раз згадавши останні моменти життя Орлова. У цей час японець сказав, що це теж особиста думка, але...
Він сказав, що це було особиста думка. Але американець знайшов думку цієї людини дуже цікавими, навіть те, що цей монстр-гігант чекав когось або чогось.
— Гаразд, розкажіть мені, будь ласка, - агент кивнув і заохотив продовжити.
- Коли я дивлюсь на цю істоту, у мене немає відчуття, що вона дійсно "живе". Розумієте мене? Так, воно дихає і може рухатися, тому виглядає як живе. Но, хм... Чи варто мені сказати, що ця істота виглядає як машина, яка робить тільки те, на що була запрограмована?
— Машина, хм...? — На превелике жаль, агент не міг погодитися з цим припущенням.
Велика фігура монстра-гіганта близько здавалася, як мінімум, грандіозною. Відчувши напруження від цієї істоти, агент ніяк не міг сприймати її як машину.
І тоді...
Очі велетня кинулися на них.
— Аа!
— Бум!
Агент знову впав на дупу. Японець, наче чекаючи цього, допоміг йому піднятися. Потім він сказав, намагаючись заспокоїти чоловіка:
- Він просто дивиться на нас. Поки ми тримаємо дистанцію, він не нападе.
Агент кивнув. Йому здалося, що його серце щойно вискочило з грудей. Він запізнився підняв свою камеру і зробив детальний зйомок істоти. Видоглядач злегка тремтів. І, напевно, не тільки тому, що тремтів і пілот в повітрі гелікоптер.