Остаточне обмеження, нарешті, було знято.
Отримавши свободу пересування, “хозяїн підземеля" залишив кімнату боса і заїхав у бік Врат. Це був вождь орків, Гуроктару.
Його тіло було вкрите чорними татуюваннями. Здавалося, що на всьому його тілі вже не залишилося вільного ділянки чистої шкіри.
Кожен малюнок означав одну з перемог Гуроктару. Це було підтвердженням того, у скількох битвах він побував і багатьох ворогів здолав.
— Гуроктару!
— Гуроктару!
Орки, які чекали на свого вождя перед виходом з Воріт, проскандували його ім’я і схилили голови.
Гуроктару ж, не сказавши ні слова, підняв погляд на стелю.
“... ”
Нагорі лунали звуки. Вже минуло деякий час з тих пір, як кваліфіковані скаути забрали двох воїнів і оголосили, що захоплять цей людський замок.
Але хіба вони все ще не закінчили битися? На одного з орків потемніло від нервової реакції, і той швидко пояснив ситуацію.
- Воїни-орки допомагають людям.
— Орки?
Звичайно, високі орки були дуже сильними. Звичайні воїни-орки не змогли б битися з ними. Отже, настав час і для вождя вступити в сутичку.
- Скільки їх?
— Трое.
Так, їхній ворог був дуже сильний. Але все-таки для вождя було ганебно усвідомлювати, що десятки відмінних воїнів-орків не змогли спровадити всього з трьома вищими орками.
- Нікчемності... — Выплюл Гуроктару и помощелись.
Орки злякалися такої люті свого командира і задрижали, як осіннє листя на вітру. Тут через Ворота по одному пройшли орки-війини. Гуроктару на мить напружився, а потім, не задумуючись, рився вперед.
У сумі було п'ять видохлих воїнів-орків.
Переконуючись, що з Ворту втекли всі їхні хоронителі, Гуроктар кивнув доповідь ведучого орки:
— Веди.
Підчинений смиренно схилив голову і встав попереду. Шефе і його воїни швидко заступили вперед. Очі головного орка горіли божевільним вогнем. Цей вогонь погрожував спалити всіх, хто посміє стати на його шляху.
"Доркі виродки! Що вони собі дозволяють?!"
Зрештою, відплатили найвищі орки, які посміяли перешкодити полюванням орків.
Раптом виявилося, що його залишили разом з монстрами-мурав'яками, Пак Чон Су не на жарт перелякався.
— Братан... — Заїкаючись, почав він.
- Залиш мене ненадовго, добре? Мені потрібно час подумати.
- Киїієеек!
— Кеєїе!
— Кааахае!
Він раптом опинився в центрі кола з двадцяти моторошних монстрів, точніше, "прислів". У той момент Пак Чон Су був вже близький до того, щоб закинути рейд. Але не тільки це...
Ну, он той хлопець. З великим тілом і крилами на спині. Хіба це не та ж мурашка-монстр, який з легкістю розділився з Sранговими Мисливцями?
Ця мурашка у Пак Чон Су повністю покрилася мурашками від приголомшливої магічної енергії. І це при тому, що він просто стояв з ним поруч.
“ Якщо тільки припустити, що ця істота повстане проти нас... - і він раптом подумав, ніби мисливці S-ранга були чудовими хлопцями, які хотіли воювати з таким диваком. Але в той же час...
“Зачекай секундочку... 14, і в цей момент у його неспокійні думки закралося підозра.
Та хто такий насправді цей Сон Джін Ву? Як йому вдається контролювати мутировий монстр? Яким чином він зробив свого вірного воїна?
“ Хіба Джін Ву не побив і цього хлопця? ”
Його серце почало затуляти ще сильніше, коли його думки дійшли до цього пункту.
“ Ні, зачекайте. Я занадто втомився. аби прогнати його думки.
Звичайно, йому потрібно було подумати про те, продовжувати рейд разом з цими монстрами чи ні, замість того, щоб думати про силу мисливця Сон Джин Ву і ким він був насправді.
“Добре, так... Припустимо, що ми кинемо цей рейд.$
Якщо так, то як йому варто пояснити результат цього рейд репортерам, які чекали з іншого боку Ворт? Чи міг він сказати, що мисливець Сон Джін Ву раптово був змушений залишити напад і тому вони не могли продовжувати наступ?
Або що вони мусили кинути рейд, тому що занадто боялися нових “друзів ” — яких мисливець Сон Джин Ву покликав до них сюди?
“ Яка ж ганьба буде на них?... ♫ Це зовсім не має значення, чому вони прикриються.
Це стане джерелом глузувань з них. І клеймо це вже ніколи не зітреш. Пак Чон Су стиснув зуби від досади.
“Ладно. Ми підемо вперед.ТЕ, твердо вирішив він.
Коли президент Гільдії подумав про це, йому стало трохи спокійніше.
“У сенсі, серйозно. Це ж заклики Сон Джин Ву, так що вони нічого з нами дивного не свідчать. Так? і повністю впевнений погляд Пак Чон Су ковзав по Беру.
Той підійшов до Мисливця, відчувши що на нього дивляться.
“Чорт... ” — уся його впевненість випарувалася, і президент якось зміг витиснути з себе тремтяче:
— П-п-пошли.
Він говорив куди краще, ніж зазвичай. Але Бер не виказав ніякої реакції, навіть почувши голос Пак Чон Су. Монстр просто продовжував стояти і дивитися на нього.
Подумавши, що насправді не сподобався його тон, Пак Чон Су заговорив ще ввічливіше.
- Можливо... Може, нам варто йти?
І навіть тоді Бер не рушав з місця.
Свідомість президента гільдії ставала все більшою з кожною секундою. Пронизливий погляд створіння, що стояв перед ним випускав його страх назовні.
І тоді до нього підійшов Чон Юн Тхе.
— Братан, ми продовжуємо рейд з ними?
Пак Чон Су і так вже був весь на нервах, а коли на нього почав тиснути ще й його заступник, він в кінці кінців, люто випалив:
— Просто помовч, ладно?
У нього мало не вирвалося: “Ілі, може, ти встанеш на чолі нападника і скажеш цим засумніватися? ” але він якось зміг стриматися й проковтнув усе це.
Президент люто подивився на бідного Чон Юн Тхе перш ніж повернутися до Беру.
—Глп.
Він сухо зковтнув. Пак Чон Су відчайдушно хотів, щоб вся ця незручність нарешті пройшла. Але потім у нього в голові проскочила раптова думка.
“ А може бути, що хлопець не розуміє моїх слів і тому не рухається? ”
Коли ця ідея відвідала президента гільдії Рицарів, він напружив усі лицьові м'язи, щоб не розлитися в хмилці. І потім вказав напрям всередину підземелля:
— Туда. Вперёд.
І в цей момент...
— Пииїю..!
Цей мурашник-монстр миттєво зник зі звуком пострілу з пістолета.
“... ох? ”
Куди він подівся?
Ще до того, як Пак Чон Су почав роздивлятисяся у замішанні, Бер вже повернувся на свою початкову позицію.
-ххах
Потім Бер підніс щось у своїй лапі прямо до обличчя Пак Чон Су.
— К-какого черту? - Коли збентежений мисливець подивився, він зрозумів, що це насправді була голова монстра.
И не просто монстра. Це був шолом одного з найсильніших монстрів-неживи, Рицаря смерті, з гнивою головою всередині. Вона пищала в лапі мурашки.
— У-уааАа! — Президент Гільдії перелякався і з розмаху луснувся на землю.
Решта нападника також були вражені тим, що сталося.
Бер, який не дуже цікавився цим, подивився на мисливців, які зібралися в одному місці. А потім відкинув голову Рицаря смерті кудись в сторону. Потім він видав гучний крик іншим мурашкам:
— Кьєеэек!
Після цього мурашкова армія замарширувала ідеальним струменем.
“... ♫ — Бер подивився на все ще сидить на землі Пак Чон Су, потім повільно повернувся і пішов за маршуючими мурашками. Мисливці поспіхом перевірили стан президента.