Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ XI. Глава 4. Частина 3 - На патріоне!

0% of chapter read

"Береги цих людей" - відвернувся він до тіні Короля мурашок.

"Добре, я вас зрозумів" - з повагою відповів йому Бер. Він показав свою готовність виконувати наказ правителя, схиливши голову перед ним у пошані.

“ Добре, мій король, я зрозумів про людей. А як же мені поводитися з людьми?

Джін Ву, який вже був на протилежній стороні печери, обернувся з її місця. І віддав ще один наказ Беру.

« А ось з ними можеш робити все, що забажаєш» — розрішив він.

І в цей же момент.

У Бера завжди було бажання вбивати. Воно придушувало їм роками. Зараз воно вилилося у вигляді неконтрольованої радості і поширилось по всьому його тілу.

— КииїяааАа!

Захоплений рев вирвався з його горла. Він пронісся по всьому підземеллю і ехо повернувся назад.

Хвилювання. Бер був щасливий.

Що не скажеш про інших мисливців. Вони, не контролюючи себе, затрепетали, як осинове листя, від страху, коли почули рев теневого монстра.

"Ми, зараз ... ми серйозно повинні продовжувати робити рейд разом з цим хлопцем?"

Спина Пак Чон Су змокла від напруженості.

Але Джин Ву це вже не турбувало. Йому не було важливо, що мисливці думають про це. Він уже багато зробив для них. Він дав їм допомогу Бера, який запрошено замінить собою цілу армію. І який вже в усій розходився з новоприбуліми магами-монстрими.

— Кияа!

— Кияаа!

Місцеві маги-мостри, які зовсім не очікували подібної атаки, в жаху стали розбігатися по різних кутах. Але це їм не допомагало.

Мисливці, які все це бачили, замерли на своїх місцях, скуштовані страхом від того, що відбувається.

— По... Почекайте секунду!

Чон Йе Рим повернулася і швидко кинулася слідом за Сон Джин Ву, щоб наздогнати його.

- Куди ви збираєтеся йти? Ви випустили цього монстра і пішли? - ремствувалася вона до S-рангового.

- Якщо вас щось не влаштовує, то я скасову свій заклик. Але тоді ви ж розумієте, що станеться... - сильний погляд Джін Ву втупився на Чон Йе Рим. І вона несхвально задрижала від жаху.

— Не хвилюйтеся, мені дійсно не байдуже, що може статися з гільдією Рицарів, - заспокоїв мисливець дівчину.

Адже він уже обіцяв.

Він пообіцяв їм і самому собі, що зможе захистити членів гільдії Рицарі від різних небезпек.

Однак, якщо ці люди самі починають відмовлятися від можливості отримати допомогу, то це може призвести до втрати відповідальності за людей і гільдію. Хіба ні?

- .......

Після коротких і рішучих слів хлопця Чон Йе Рим та інші мисливці гільдії Рицарів мовчки закривали свої роти і змирилися з ситуацією.

Джін Ву відвернувся і продовжив свій шлях.

Через мить його фігура повністю зникла з їх поля зору.

« Отже, скільки часу мені ще треба зачекати?»

Зрештою, коли Джін Ву зміг віддалитися від рейди на відповідну відстань, він міг без перешкод відкрити своє вікно навичок.

[навик : обмін з тінню, ур. 1]

[Я є професійним умінням...]

[... ви зможете знову використовувати вміння тільки через 1 годину 2 хвилини і 16 секунд]

Джін Ву закусил свою нижню губу.

Отже, йому доведеться чекати цілу годину, щоб знову скористатися вмінням “Обмен з тінню.-- ”

Поки що найвищі орки, відповідальні за безпеку своєї сестрички, подавали сигнали про те, що вони вціліли й їх ще не знищили.

Але його побоювання, що він з’явився в утробі матері, ніяк не перешкоджало йому.

« Я не маю стільки часу, щоб сидіти і чекати цілу годину", — сказав хлопець.

У першу чергу йому потрібно якось покинути підземелля.

Таким чином Джін Ву вирішив піти до підземелля.

Як тільки він це зробив, нежити, яку їх рейд вже встиг повністю знищити, почала оживати. Перед ним з’явилися здорові тіла.

«....»

Очі Джін Ву заблискували від очікування.

Зло.

Роз’ясна лють розбудилася в ньому. Вона почала підніматися по його тілу. Він направив її на цих дихликів, які в такий важливий момент посміяли перешкодити йому дорогу.

Ну, в такому випадку ..!

У цей момент сталася ніби якась дурна жарт. Нежити-монстри, замість того щоб напасти на нього, стали перед ним на коліна.

— Вжук.

— Вжук.

Жоден не напав на нього.

Всі монстри-нежити, які заново відродилися, нахилили свої голови перед Джін Ву. Всі без винятку.

« Чому?» — не зрозумів мисливець.

Він не сподівався таких дій з їхнього боку.

Чи було це через те, що неживі-монстри, які вже були один раз знищені, зараз просто боялися його? Чи, може, побоюючись за своє життя, ти зрозумів, що ліпше підкоритися?

« Це тому, що мій підклас - це некромант. І я зараз все більше і частіше підвищу його скул. А так як я керую неживою, вони просто не можуть напасти на мене? "

Це безсумнівно була дуже дивна ситуація, але часу замислюватися над нею зараз не було.

Джін Ву, який вже був встиг дістати кинджал з Інвентарю для майбутньої битви, в замішанні повернув його назад. І, не втрачаючи більше ні секунди, відразу ж кинувся до воріт. Він відразу пройшов через них.

Люди, які весь цей час стояли за воротами в очікуванні новин, відразу звернули на нього увагу.

З якої причини мисливець Сон Джін Ву так несподівано покинув ворота і вийшов назовні?

Всі пильно дивилися на S-рангового, очікуючи від нього хоч якогось пояснення. Але Джин Ву навіть не думав звертати на них хоч якусь увагу.

"Кайселе!" - покликав він.

У той же момент з густого чорного диму прямо перед ним з'явився його вірний крилатий помічник.

— Киияаа...!

Блискучі журналісти, які кілька разів натрапляли на цю ящірку і обклеювали її статті, були захоплені Сон Джін Ву. Вони не переставали вигукувати від подиву.

— Ваау!

- Це воно!

- Так це Сон Джин Ву!

Під радісним криком людей Джін Ву швидко зійшов на теневу ящірку. Він відразу віддав мислливий наказ Кайселу.

« Запланувавши летіти туди, де є моя сестра. На максимально можливу швидкість».

І йому було байдуже, чи перешкодить щось йому на шляху чи ні. Він просто знесе це і продовжить свій шлях.

Кайсел, якого більше нічого не стримувало, відчув свободу і нарешті відчинив свої величезні сильні крила, при цьому радісно крича.

— Киияак!

Невдовзі ящірка відірвалася від землі, змахуючи своїми величезними крилами і попрямувавши до неба.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Previous chapterNext chapter