Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ Г. Глава 12. Частина 1

0% of chapter read

Старша школа, яку відвідує Джін На.

Три хлопці, які щойно отримали нове завдання вчителя малювання були повні мук.

— Хіба це не справжня трудова експлуатація?

— И не говори.

- Чому він змушує нас робити те, що взагалі-то повинен робити він сам.

Хлопці продовжували нарікати і зрештою досягли місця свого призначення. Вони відкрили замки другої художньої кімнати, яка в даний момент використовувалася як склад.

— Арх, пил.

— Пчхи.

Пил, яка довгий час накопичувалась у складі, де ніхто не думав прибирати, зараз же радісно зустріла хлопчиків. Вона піднімалася в повітря.

Вони озирнулися. У різних місцях навколо них були розкидані старовинні мистецькі інструменти, покинуті картини та гіпсові скульптури.

- Скільки штукатурки він нам сказав принести?

— Нас шість груп, тому мабуть шість.

ми за один раз не витягнемо. Можливо, нам доведеться тягнутися сюди ще раз.

- Тоді ми візьмемо відразу 4 штуки.

Хлопці засучили рукави. Вони почали передавати один одному гіпсові сліпки, додаючи і склавши їх, щоб потім було зручніше їх нести.

Проте один з учнів, намагаючись підняти одну зі шматків штукатурки в одному куті, знайшов « щось всередині ».

— О?

Двоє інших хлопчика, почувши його здивований крик, поспішили до нього. Вони стояли поруч.

— О, що це?

Це була велика чорна діра, схожа на портал. Вона плавала на стіні.

Це були ворота розміром з людину.

Один з них, найбільший хлопчик, подивився на ворота і несподівано засміявся.

- Я теж не знаю.

Потім він почав говорити і одночасно з цим протягувати руку до воріт. І, врешті-решт, поклав її на поверхню врат.

— Це вже закриті ворота, і вони безпечні. Якщо ви не є мисливцем, то не зможете ані ввійти в ці ворота, ні, тим більше, вийти з них.

І в цей момент.

— Бжик.

Раптом поверхня врат тріснула. З щілини, яка з’явилася на початку, швидко висунулася рука і схопила учня за голову.

— О?

Хлопчик з усіх сил боровся і намагався вирватися. Але рука, яка тримала його за голову, навіть не зрушила з місця.

У цей момент тверда поверхня розкололася і уламки полетіли на всі боки. Вони розліталися всюди.

— ы, тыаая!

Чун Сок!

Крики хлопців потонули в калюжах крові, яка хлеста навколо.

Чорна завіса, яка блокувала ворота, була знищена. Тепер ворота були подібні до вікна в інший світ. Через його ув’язнення монстри почали прориватися назовні.

Це були орки - вроджені мисливці за здобиччю.

І хоча і їхній інтелект поступається людським, є деякі речі, в яких вони набагато вищі за людей. Наприклад, здатність виживати у важких місцях і тривалим відслідковування слабших об'єктів порівняно з ними.

Двері були миттєво зламані.

Орки - мисливці виходили з щілини в стіні, де щойно зник сходок, який блокував зовнішній світ від землі.

— Кирик.

— Кык.

Орки підняли мертві тіла хлопчиків, які лежали на підлозі біля виходу. Відкинувши їх убік, вони почали озиратися.

— Кхын. Кхик.

— Кирик!

Це були справжні мисливці. До того часу вони цілими тижнями проводили весь свій час у темряві підземель, дихаючи тільки їхнім характерним запахом сирості. Цілком природно, що коли вони вибралися назовні, перше що вони відчули, були запахи плоті і крові.

Однак.

Це був лише загін розвідників.

Хоч їхня кров бурлила і кипіла, чекаючи на дії, вони не могли просто так взяти й піти вбивати. Тому вони продовжували стояти на місцях.

За цими круглими дверима були десятки людей, які не очікували їх появи.

Розвідники озирнулися на приміщення. Воно складалося з великої кількості вікон і дверей, а стіни в цьому приміщенні були прямокутними кутами.

Орк, який був лідером їхнього розвідувального загону, незабаром зрозумів, що місце, де вони знаходяться, було єдиним будівлею. Так само великим і складним, що складається з багатьох кімнат, як і їхніх цитадель.

Він розширив ніздрі і втягнув у себе повітря.

Було два варіанти розвитку подій.

Один з них - намагатися непоміченими покинути цей замок і почати вбивати здобич навмання, не знаючи ні місць, нічого.

А інший - знищити всіх, хто в цьому замку, захопити його і зміцнити, як їхню тимчасову цитадель. А потім спокійно, склавши план і накопичуючи сили, почати полювання.

Йому навіть голову не довелося ламати на рахунок того, який з цих двох планів більш приємний для виконання.

Він повернувся і сказав іншим оркам.

— Повідомте про це нашим братам.

Потім він підняв голову і подивився на стелю.

Його вуха здригнулися і вловили звуки, які доносилися звідкись зверху.

Прямо над їхніми головами, і ще вище.

Їхня будівля була буквально переповнена здобиччю.

У його голові почали звучати звуки майбутніх вбивств. Він представив крики відчаю та болю, які з кожним разом ставали дедалі більше і більш моторошними. Це було саме те, що їм потрібно.

Чудово.

Орк іскрив рот в жорстокому усмішку, показавши при цьому свої зуби.

- По-перше, нам потрібно організуватися і грамотно тут все зробити.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Previous chapterNext chapter