Пак Чон Су, який шкодував про свою невдалу операцію, хотів уже поставити назад до теки з файлами. Але в той момент з теки випав листок з однією заявою.
Коли він швидко схопив заяву і підняв її, то побачив, що на ньому. Більш того, хто його написав. Його обличчя стало жорсткіше.
— О?
До заявлення була прикладена фотографія знайомої їм дівчини, яку вони вже бачили дуже багато разів.
— Кха!
Обличчя Чон Юн Тхе, який також побачив фото, стало теж дуже холодно.
— Братан, ця дівчина же...
Чон Юн Тхе, який все ще не міг повірити своїм очам, подивився на Пак Чан Су, але той просто кивнув замість відповіді.
— Да, верно. Це віце-президент гільдії Мисливців.
Чон Юн Тхе мовчки дивився на фотографію Ча Хаен. Потім він повернувся і, подивившись в очі Пак Чон Су, запитав:
— Братан, ми зараз придбали від цієї угоди або навпаки програли?
У той же момент Пак Чон Су розірвав своє волосся від досади.
- Цей хлопець справжній...
***
Джін Ву вийшов з офісу і натиснув кнопку прийняття виклику.
У ту саму мить з гучномовців телефон донісся знайомий йому жіночий голос.
— Сынок.
З одного боку Джін Ву дуже зрадів, переконавсяши в тому, хто йому телефонує. З другого боку, трохи засмутився. Його думка розділилася.
- Ти купила собі мобільний телефон?
— Ага. І коли у мене з'явився мобільний телефон, я відразу захотіла почути голос свого сина. Можливо, ти зайнятий і я відволікаю тебе від чогось важливого?
Джін Ву подивився на двері кабінету, за якими зараз були два представники гільдії Рицарів і чекали його. Але він лише засміявся у відповідь на слова своєї матері.
— Зовсім ні.
— Пощастило. Але знаєш, я не знаю, чи хороший телефон я прикупила собі. Я не звикла до таких речей і зовсім не вмію їх вибирати.
—Т...ти що, ходила в магазин сама? Ти вирішила не брати Джін На з собою? — здивувався хлопець.
— Як я можу тягати з собою дівчину, яка зайнята навчанням і якої не можна відволікатися?
— Іноді ти повинна думати про себе, а не лише про своїх дітей.
Зрештою, закінчивши розмову з матір’ю, Джін В зітхнув із полегшенням.
Однак.
Чому Джін Ву був такий розчарований, коли зрозумів, що людина, яка вирішила йому подзвонити, була його мати?
« Що ще я очікував? »
Джін Ву розсміявся своїми думками і поклав свій мобільний назад в кишеню.
Його очі знову засвердлили.
Завдяки людям, які сьогодні прийшли з Гільдії Ріцарів і відвідали його, він зможе вже завтра знову насолодитися атмосферною підземелля.
« Отже, це - ворота А, які практично на кордоні з рангом S.
Він відчував, що прийшов час щось зробити. Адже йому потрібно підтримувати своє тіло в тонусі.
Десь тиждень або близько того пройшло, як він повернувся з рейди на острові Чеджу.
А якщо згадати, то до цього, після того як він увійшов у Червоні Ворота ранга В, такий вже прямим сильною активністю в його житті більше не було.
— Тудум, тупер.
Джін Ву з нетерпінням чекав завтрашнього рейда, коли він сильно б’є своє серце в грудях.
***
Головні мисливці Гільдії Рицарів зібралися разом.
Вони були в захваті від майбутнього рейди. Всі сподівалися, що він буде непростим.
Але вони повинні були тут знаходитися.
Можливо, саме зараз настав той момент, коли вони повинні піти на невідомий рейд, поставивши свої життя під загрозу.
Особливо, якщо ці ворота раптово стануть Червоними Воротами. Тоді вони просто не зможуть уникнути знищення.
Але їм вже повідомили, що у такий складний рейд з ними йде мисливець Сон Джин Ву. Він їх супроводжуватиме.
— Киия!
Чон Йе Рим, яка спочатку і висунула цю ідею з запрошенням Сон Джин Ву, закричала від радості, коли почула новини про те, що вони дійсно об'єднаються.
Інші мисливці також раділи, коли почули про новини. Вони почували себе спокійніше, знаючи, що тепер у них є надійний захист в обличчі Джін Ву. Звичайно, кожен по - своєму виражав радість і емоції відповідно до їхньої особистості.
Серед них був лише один чоловік.
Це був майстер гільдії Пак Чон Су, який з нетерпінням чекав приходу Джін Ву. В очікуванні він перемивався з ноги на ногу.
« О, мені просто потрібно було змусити його поїхати з нами. І привезти ще вчора."
Пак Чон Су подивився на годинник, щоб підтвердити час.
Було вже 11 годин 5 хвилин.
За запланованим ним часом рейд мав початися 5 хвилин тому.
Але було важко не помітити, що людина, яка вже повинна була б прибути, навіть не показав свого носа. Навіть натяк на нього не було поряд з ними.
Найтупіше, що вони навіть не могли почати рейд без нього.
Вчора він повідомив Асоціації, що Сон Джін Ву дав свою згоду і збирається приєднатися до них. Асоціація відразу дала їм дозвіл, ніби вона тільки цього і чекала.
Мабуть саме в цьому і полягала сила імені Сон Джин Ву.
“ Але тепер, коли ми прийшли сюди, а його все ще немає, нам що починати рейд без нього? — запитав голова гільдії.
« Це вже другий...»
Пак Чон Су по черзі оглянув обличчя нападників.
У кожному розумінні можна було прочитати сподівання і нетерплячість.
Можливо, цей рейд не почнеться через опір та відмову членів гільдії, а завдяки асоціації.
« Зараз, час 3 хвилини позосталий".
Пик Чон Су в черговий раз нервово дістав свій мобільний телефон. Він подивився на дисплей і поклав телефон назад, використовуючи при цьому все своє супертерпіння.
Скоріш за все, надто нервово і нав’язливо буде дзвонити людині, з якою вже зв'язувалися за 10 хвилин до прибуття сюди.
Але чоловік, який мав таку сильну ауру, досі не прийшов. І ніяких ознак або дзвінків про те, що він наближається, теж не сталося.
Пак Чон Су попросив сигарету, шукаючи по кишенях що-небудь, ніж можна було б її підпалити.
« Де ж ти перебуваєш, мисливець Сон Джін Ву...? »
У цей час.
Джин Ву тільки що вийшов з квартири.
На ньому були одягнені спортивні костюми та кросівки для зручності й легкості.
Він подивився на годинник, було 11:01
Він підняв голову і подивився на абсолютно чисте небо, на ньому не було ні хмарка.
Цікаво, а Джин На взяла з собою свою парасольку?
Однак, подумавши небагато.
"Давай-ка спробуємо".
Джін Ву посміхнувся і накинув на голову капюшон від товстих.
Це було не вперше.
І в наступний момент.
"Обмен з тінню".
Він негайно помінявся місцями з теневим солдатом.