Хлопець стояв навпроти дверей і прислухався до того, що відбувається біля квартири.
"Якщо там таке...
Йому не потрібно було зброї. Це можливо. Він просто злегка розмився, покрустивши суглобами.
А потім, як і очікувалось.
Тук, тук.
Хтось постукав двічі. Джін На скрикнула і зайшла до своєї кімнати. Джін Ву повільно відчинив двері. Через щілину він побачив знайоме обличчя. Відвідувач сказав:
— Нииим...
Перед входом до будинку з пофарбованим носом і злегка сплаканим обличчям стояв Ю Джин Хо. Молодий чоловік схлипував.
"..."
—Братан, мене вигнали. Мій батько виставив мене з дому.
—...
Тепер мисливець помітив, що за спиною гостя був великий рюкзак. Крім того, в обох руках він тримав величезну валізу.
— Хіба ти не жив окремо від батьків?
— Ну...
Схлип.
— Вілла, на якій я жив, записана на мого батька. Тепер він навіть всі мої рахунки заморозив.
Батько, що заморозив усі рахунки свого сина. Звучало це, наче фраза з якогось фільму або серіалу. Але якщо справа стосувалася першого бізмемена Південної Кореї Ю Мун Хана, то це було цілком можливо. Але чим цей ідіот накликав на себе гнів свого батька?
Поки Джин Ву в замішанні на нього п'явся, Ю Джін Хо тремтів голосом сказав:
— І ось я подумав... Я можу залишитися у тебе ненадовго?
Скриїциип...
Мисливець повільно закрив двері і зачинив замок.
Щелк.
Коли він повернувся, до нього підбіг схвильований Джін На. Вона все це бачила:
— Братик, хто це був? Хтось знайомий?
Її брат похитав головою:
— Неа. Вперше його бачу.
- Ти його не знаєш? Тоді чому він прийшов до нас додому?
— Не переживай про це. Він, напевно, втратився.
— ...правда?
Їй так не здалося.
Весь час, поки Джин Ву випрошував сестру назад в її кімнату, через двері до нього доносився риючий голос:
—Братан! Братан!
що ти був з ним надто різким?
« Гм, — каже Ю Мун Хан у кріслі на колесах і намагається зняти краватку.
Чортів малий. Лише подумати, що він відповів на пропозицію вступити в гільдію Юджін. У Гільдію, яка стала б наріжним каменем Yojin Construction.
"Я вступлюсь у гільдію Джін Ву."
Що це було? Чому він вирішив приєднатися до нового С-рангового?
« Він заслужив покарання, — сказав Ю Мен Хан.
Якщо хлопець хоче стати незалежним, то нехай вже працює з усім сам. Він вирішив навчити сина, що кожен має свої наслідки.
Можливо через те, що він був занадто роздратований, краватка ніяк не знімався. Коли його грубі руки почали тягнути краватку вниз, до нього підійшла його дружина і проговорила:
Дозволь мені.
У її ніжних руках краватка легко розв’язувалася. Ю Мен Хан стояв струнко і не перешкоджав своїй дружині. Раптом вона розсміялася, стоячи з краваткам в руках.
- Що таке, дружина?
Чоловік був спантеличений. Вона все життя допомагала йому знімати краватку. І це ніколи її не змішало.
- Любий, ти справді сердишся?
— Мм...?
Чому вона сміється? Що вона має на увазі? Ю Мен Хан нахилив голову вбік і подивився на себе у дзеркало.
"Що...?"
Він був здивований тим, що він побачив. Тільки що його слова прямо випромінювали лють, але чомусь він у дзеркалі здавався задоволеним?
Збентежені, Ю Мен Хан потер себе по щоках і підборіддя:
— Сьогодні був перший раз, так? — запитала дружина.
- Про що ти?
— Джин Хо вперше тобі відповів?
—...
Звичайно, саме тому він і злився. Бізнес не міг успішно діяти, якщо накази не текли зверху вниз, як річка. Він також дотримувався тієї самої позиції в сім’ї. Вдома він поводився так само, як на роботі. Ніколи не допускав, щоб його накази відхилилися. Але що це було сьогодні? Його наказ був порушений! І хоча він дуже сердився, чому це не засмучувало його?
"Так, я злий, але чому я не засмучений?"
Він не розумів цього почуття. Як ніби, читаючи думки свого чоловіка, його дружина лагідно заговорила:
— Вперше Джін Хо йде своїм шляхом. Чому б тобі не підбадьорити його замість того, щоб злитися?
—...
Ю Мен Хан стирав губи. Поки все це не було важко в його голові.
— Зараз... Я буду дивитися за ним."
— Да, будь добрий.
З м’якою посмішкою жінка допомогла йому зняти й піджак.
Але раптово Ю Мен Хан пустив очима на свою дружину:
— Як дивно.
- Що саме?
— Люба, зараз я бачу двох тебе.
- Що? — Його дружина широко розплющила очі. Її чоловік раптово втратив рівновагу і впав.
— Дорогой?
Злякана жінка швидко підбігла до нього. Чоловік дихав.
Хаа, хааа...
Його дружина ще більше розкрилась очима — він так пітніє!
Ю Мен Хан боровся з несподіваною хвилею сонливості, яка на нього навалилася. Але незабаром головуючий програв битву і знепритомнів.
Він відкрив очі вже в VIP-палаті кращу лікарню країни. До нього приставили круглу охорону для безпеки. Він був дуже важливим пацієнтом. Дежурні лікарі мінялися кожні дві години. Лікар-смінник тут же підійшов до нього і перевірив його стан.
- Ви опустилися, голова?
—...
Оглянувшись навколо, Ю Мен Хан відразу зрозумів усю ситуацію.
— Скільки я вже тут був?
— Ви пропали два дні.
Два дні? Головуючий не міг навіть назвати трудоголіка. Не важливо, наскільки сильно він втомлювався, але він ніколи не спав більше п'яти годин на добу.
—...
На мить замовивши, Ю Мен Хан невимушено сказав:
— Здається, останнім часом я трохи застудився.
У нього було багато проблем в останні дні. Напевно, це і було причиною раптової втрати свідомості та довгого сну.
Але лікар все ще мав серйозний вираз обличчя.
Хворий був головою однієї з головних компаній країни. У нього було десятки тисяч підлеглих. І він умів розпізнавати вирази обличчя інших.
Коли Ю Мен Хан побачив похмуре обличчя лікаря, він запитав:
- Щось... Щось не так зі мною?