У цей час в будинку гільдії Білий Тигр.
- Директор Анн! У вас є якісь ідеї? Вам вдалося щось придумати?
Раптом на другому поверсі будинку пролунав гучний голос, який привернув увагу інших.
Власником цього гучного голосу був Бек Юнхо.
Цей чоловік був майстром і президентом Гільдії Білого Тигра. І той факт, що не аби хтось, а сам Біг Бос гільдії Білий Тигр знизошем на нижній поверх, означав, ніби ситуація і в правду вимальовується досить брудна.
- Ні. Послухайте. Ви зараз серйозно мені втираєте, що не можете знайти жодні вільні ворота для того, щоб наші рекрути пройшли своє довбане навчання? Ви серйозно зараз? Ви хоч знали, що ви відсунули треновий табір вже на три дні? Або ви хочете мені сказати, що не здогадалися про це, сутляки.
Співробітники лише другого відділу управління, тільки і могли що ступити погляд та опустити голови вниз. Усі були в жаху. Вони були налякані, коли вперше побачили свого президента в такій люті.
У цей момент, начальник відділу Ан Санмін, на якому в даний час вказував пальцем Бек Юнхо, як і всі його підлеглі стояв схиливши голову, повісив ніс. Він буквально макушкою відчував це мовчазне осуд у погляді президента.
-....
Ан Санмін не був таким незрілим, як його власний підлеглий Хван Кічголь, що весь час дратує свого боса, намагаючись знайти спроби виправдатися або ж намагався відкинутись, тим самим лише погіршуючи становище, і доводячи тільки до ще більшої точки кипіння.
У такий час найкраще було заткнутись і стояти, тримаючи язик за зубами.
Одному Богові відомо, що в той час панувала душа Ан Санміна.
Вчора вранці Бек Юнхо отримав і проглянув звіт, отриманий від другого відділу управління.
- Ви називаєте це виправданням? Ви серйозно хочете сказати, що ми не можемо заброньувати ворота, тому що якась там незрозуміла інша компанія подає заявки на бронювання по підвищеній ставці? У нашій гільдії що немає грошей? Або ви хочете сказати, що наш опонент це якийсь мультимільйонер, який вирішив розважатися тим, щоб бронювати всі ворота в окрузі?
Насправді, в цей момент Ан Санмін дуже хотів розповісти про все, що там відбувається. І йому довелося докласти чимало терпіння, щоб стриматися.
А все тому що він дав обіцянку Сон Джін Ву мовчати.
« Якщо я зараз відкрию свій рот і розповім про це всім, то без будь-яких доказів мені можуть тупо не повірити, в всю цю мою чудову історію про Ю Джин Хо та Сон Джін Ву, подруге, самі ці перці можуть мене такого влаштувати."
Обличчя Ан Санміна горіло, і він швидше хотів забратися в свій кабінет. У цей момент, не отримавши відповіді на свої питання, Бек ЮнХо закричав на весь поверх другого відділу управління:
- Мені байдуже як ви це зробите! Але ви зобов'язані зарезервувати хоч якісь ворота байдуже на 100 чи 200 мільйонів! Ви мене почули?
Так, ось так завжди.
І в цей момент у Ан Санміна задзвонив телефон.
[Аах, хочу вибачитися, що не можу взяти трубку.
Я просто зараз гуляю зі своїми друзями, shyshy chy (від автора йде посилка до пісні Twice-Cheer up).
Коли Ан Санмін глянув на нього, його очі різко зросли.
- Президенте, вибачте, що перериваю, але я просто зобов'язаний відповісти на цей дзвінок.
- ....
Що б там не було і як би йому потім за це не влетіло, але другий відділ управління все ще залишався відділу по вербуванні нових учасників.
А Ан Санмін все ще був головою цього відділу і відповідав за нього.
Як би сильно Ан Санмін не злився, і які б сильні шишки він потім не отримав від президента, але він просто не міг не відповісти на цей дзвінок, тупо проігнорував його. Можливо, це було б найбільшою дурністю в його житті.
- Що ти хочеш зробити? Відповісти на дзвінок? Ну ладно, відповідай.
Бек Юнхо досить грубо дав йому дозвіл на це.
Перед тим як відповісти на дзвінок, Ан Санмін швидко подивився на Бек Юнхо, намагаючись пояснити всю невідкладність і важливість цього дзвінка.
- Так, Ен Санмін з Гільдії Білий Тигр вас слухає.
Поки Ан Санмін розмовляв по телефону, Бек Юнхо чекав на себе.
- Так, так, я вас зрозумів. Якщо ви почекаєте в кафе на першому поверсі, то зараз же приїдемо туди. Дякую за розуміння. Тоді, до зустрічі.
Швидко закінчивши розмову, Ан Санмін відразу звернувся до президента.
- Президенте, вибачте за це навернення, але по моєму мені зараз терміново потрібно відлучитися у дуже важливій справі.
Це були слова не лише підлеглих, а й Аси другого відділу управління.
Навіть якщо Ан Санмін, голова другого відділу управління, який розуміє в якій ситуації вони всі зараз знаходиться, але все одно просить відійти на час з термінової справи після телефонного дзвінка ...
Вираз обличчя Бек Юнхо трохи пом'якшився.
- Невже ви зараз розмовляли з можливими новими членами нашої гільдії?
- Так, президенте. Так і є.
Те, з яким переконанням Ан Санмін вимовив свої слова, спонукало Бек Юнхо відкинути подальші сумніви. Він говорив про силу.
- Але хіба менеджер не може сам зв'язатися з цим хлопцем і про все домовитися? Залагодити так сказати робочі моменти.
« Хочеться подумати, якщо він сам проситься на зустріч, то його противник не був звичайною пишкою".
На цих думках усмішка, що з'явилася на обличчі Бек Юнхо різко спотворилась, до грубої і жорстокої.
- Звичайно ж, ви повинні залишатися спеціалістом з підбору персоналу. І раз це так важливо ...Звичайно. Не хвилюйтеся, про те що відбувається зараз тут. Ви можете йти і виконувати свої прямі обов'язки.
Ан Санмін знову опустив очі і поспішив вклонитися.
Потім він дав вказівки своєму підлеглому Хван Кічергу.
- Візьми контракт, договір і друк. Швидко.
- Слухаю.
Вони були готові через кілька хвилин.
Як тільки двоє чоловіків покинули офіс, Бек Юнхо посміхнувся і повернувшись до порядного чоловіка, запитав у нього:
- Що сталося? Чому наш постійний і невпинний начальник Аня так заклопотався та біг? Хотілося б знати причини такої поведінки
Він не міг нічого відповісти на ці запитання президенту. Тому він звернувся за допомогою до жінки, що стояла поруч з ним.
Однак жінка, яка працювала на роботі, теж нічого не знала.
« Я теж не знаю» так і кричали її очі.
Після того як чоловік і жінка обмінялися стурбованими поглядами, вони нарешті зібралися з духом, і вирішили хоч щось відповісти. Тому що не відповідати на таке просте питання від президента було б просто непростимим.
- Ну ... ми... якщо чесно, теж не зовсім впевнені.
Вони думали, що тепер не уникнути повторення тієї бурі, яка нещодавно пройшла по поверху.
Дивно, але президент все ще мовчав і був відносно спокійний.
« Як цікаво, чи є щось таке, що ти приховуєш від своїх людей, начальнику А? »
Бек Юнхо задумався і почухав підборіддя.
А Санмін був тим чоловіком, який зробив найбільший внесок у розвиток гільдії Білого Тигра. І доклав більше зусиль, щоб допомогти їй увійти в топ-5.
Але навіть ця людина, зараз щось юліт і ходить навколо да близько ...
« Хіба не здається, що начальник Аня щось задумав? І це може бути чим завгодно. Від того, що він задумав зараз велику справу щоб просунути Гільдію Білий Тигр ще далі. Або він вирішив зрадити нас і просуватися іншим. Як цікаво»
Бек ЮнХо розізлився сміхом.