Джін Ву навіть не дав Ю Джин Хо відкрити свій рот і повернувся до павука.
У відповідь не було потреби.
Один його вид за нього все говорив. Ю Джін Хо тремтів як осінний лист, і ледве тримався на ногах від жаху.
З самого початку він нічого не очікував від цього хлопця, і тому він відчув справжнє полегшення від того, що той не став пропонувати свою допомогу.
« Під ногами заважало б тільки.»
Джін Ву повільно наближався до павука.
У свою чергу арахіда також взяла на нього курс, вміло рухаючись своїми восьми лапами.
І ось вони стояли вже один навпроти одного.
Мабуть потенційний корм виявився павукові апетитним, так як він вирішив розтягнути ранкову вечерю, і не став поспішати. Він повільно скоротив дистанцію своїми довгими хітинистими лапами.
- Фу-ух.
З кожним кроком він здавався все більшим. Дихання почало прискорюватися, а серце пульсувало як скажене.
Але Джін Ву дихання заспокоїв, серце - вгамував. Адже він був упевнений у тому, що має спокій.
Він повинен зібратися з духом перед битвою.
Подібно до цього, він відчув на нижньому поверсі інстансу метро Хабджона, коли перед ним з'явився Лазуровий Василіск.
Тільки порівняно з тим, напруження від противника було куди менш гнітючим. І це багато вирішувало.
Якщо цей бос виявився б йому не по плечу, Джин Ву не став би ризикувати, кидаючи тому виклик, але такого не було з цим.
Незабаром він почав бачити своє відображення в глянцевих очах чорного як смола істоти.
Джин Ву прищулив очі.
« А шкіра у нього пружна, міцна, мабуть... Чи зможе кинджал нанести їй урон? "
Шкіпер пробився набагато менше, ніж у литого сталевого меча. Щоб завдати сильнішої рани, потрібно якомога більше підприховуватись.
Джін Ву схопив ніж зворотним хватом. Таким чином атакувати повинно було стати легше.
Після довгих перерв і спостережень павук зрештою зупинився.
Прямо перед ним.
Бій розпочався.
Перший крок залишився за павуком, і розлючена тварина підняла два передні лапки у формі гігантських літер « Г ».
"Що ж ти збираєшся зробити?"
Вони обидва застигли в очікуванні. Потім до нього полетіли двоє гострих лезів. Але Джін Ву вдалося вислизнути від них. Якби не його вдача і інстинкти самозбереження, то грудна клітка була б пронизованою наскрізь.
У результаті гострі кінцівки прокололи землю
Але господар мохнатих лап не розгубився, і акуратно витягнув їх з-під землі вгору. З кінчиків Г-шок прокидалася розмілля ударною силою скеля - камінь обернувся пилюкою.
Джін Ву озирнувся і побачив, що там у землі з’явилася величезна яма.
« Якби він потрапив, і легкий біль це б точно не обмежилося.»
Мисливець наволожив свій погляд.
Час бути обережним. Будь - який вияв необережності може призвести до сумних наслідків.
« Насувається! »
Ф'ють -!
В якийсь момент його ноги почали атакувати подібною швидкістю і різкою на льотні кулі.
Ліворуч.
Він ухилився від удару з одного боку, рятуючи свою голову.
Праворуч.
Нахилом в протилежну від лінії удару сторону, він пішов від чергової атаки. Павук спіткнувся і трохи похитнувся від іннерції своєї ж атаки.
Праворуч.
І знову той мітився в голову Джин Ву. І знову він ухилився.
Ліворуч. Праворуч. Праворуч. Ліворуч. Праворуч. Праворуч. Праворуч. Ліворуч. Ліворуч.
Знов і знову нападав павук, кожен раз його ноги з тріском встрявали у камінь. З боку почав здаватися, що Джін Ву взагалі наплюватися. Він не тільки зі спритністю ухилявся від ударів, але й попутно скорочував відстань між собою і своїм противником.
Ю Джін Хо почав сумніватися у виправленні своїх очей.
- Що він витворяє? Він взагалі людина?
Атаки павука виглядали настільки кровожерливими, що навіть у нього, який просто спостерігає волосся дибки вставали і коліна тряслися, а біля монстра Джин Ву нерви здавалося, зовсім не напружувалися. Він не боявся наближатися до ворога, і він вправно ухилявся від ударів.
Жодного зайвого руху. Він діяв холоднокровно і не втомлювався. Це якось і лякало, і зачарувало.
- І це мисливець Е - ранга?
Бути того не може. Тут точно якась помилка. Якби на тому місці стояв не Сон Джін Ву, а він сам, його вже давно б на шматки розкримчали. Ю Джін Хо сумнівався навіть у тому, що зміг би уникнути таких нападів хоча б раз. Проте Джін Ву дотримався цього часу, і він зміг уникнути зіткнення з кінцівками павука.
Як міг мисливець Е-ранга бути на стільки голів вище його самого, - володарю D - рангу? Хіба в цьому є хоч якийсь сенс?
Вивід один:
"...льжеранговий!"
У хлопця аж перед очима потемніло.
Серед мисливців іноді зустрічалися такі обдаровані люди, що могли вільно керувати своїми можливостями завдяки видатним магічним здібностям. Вони тільки хотіли полюбувати, і вони могли легко знизити свій ранг від високого до найнижчого. Схвалюючи свої магічні вміння, вони отримують при офіційному ранговому розподіленні інші рівні, спеціально занижуючи свої окуляри.
Їх називали "Лжеранговими". Більшість з них не мали благородних намірів, за що їх взагалі і ненавиділи.
"А раптом він холоднокровний вбивця люблю розважатися полюванням на низькорангових мисливців у підземельах не високих рівнів."
Підземні підземелля були ідеальним місцем для злочину так-як у ньому могло статися все що завгодно, і тільки учасники в рейді були очевидцями. Таким то чином ті, які бажали приховати все що завгодно просто позбувались свідків.
Ю Джин Хо сухо сковтнув. Раптом Джін Ву виявився йому набагато небезпечнішим, ніж сам павук. Він приводив його в жах.
"І навіщо тільки приспішила мені сюди сунути, ідіота шматок..."
Раптом йому захотілося заплакати. Нещасний Ю Джин Хо.
