Хван Дон Сок якраз вів інших вийти, коли раптом зупинився і повернувся. Слідом ішли його товариші.
На той час вони порядку віддалилися від кімнати боса, досягнувши місця, звідки б їх голос не повинні були почути.
Не розслаблюючи свою посмішку, Хван Дон Сок дав вказівку поруч стоячого Джо Гю Хвана:
- Гю Хван, перекрий прохід до кімнати боса.
- Наздогнати всі до чортів, щоб обвалило?
- Вибухай. Тільки дивись, не перестарайся. Нам самим потім повертатися ще треба.
І тут з запитання раптово вискочив Лі Чхоль Джін:
- Брат Хван, а нам потрібно все настільки ускладнити? Якби цих двох чоловіків на місці затопили, то вони не втратили б зайвого часу.
І в той же момент обличчя Хван Дон Сока охопило глибоке невдоволення, оскільки більше не було потреби напружувати щелепи дружнім. Мужик явно перебував у поганому настрої духу.
- Вибачте, я вимовив мисливця з жахом опустив очі вниз.
Лідер же засуджений мовою.
- Скажи мені, заради бога, а що ти планував зробити з павуком, якого ми б майже напевно розбудили, затіявши бійку? А як щодо кристалів мани, коли виймають їх з каменю?
- Вибачте, не подумав...
У розмову вирішив втрутитися Джо Гю Хван:
- Якщо вже зайшла про павука... а якщо він прокинеться саме тоді, коли ми будемо видобувати кристали? І все пропало. Жертви будуть великими.
Вони мали зіткнутися з тим, що найжахливіше створіння майже винищило все населення насекомоподібних чудес. Якщо б під час робіт видобутку викопних решток на них напали, то не було б легко уникнути лиха.
- Продовжуй, – Хван Дон Сок посміхнувся.
- Якщо звичайно, не згодувати йому заздалегідь тих двох ідіотів.
- Ось що, — пробурмотів Джо Гю Хван кивнувши на знак того, що все зрозумів, і в додаткових поясненнях не потрібно.
На той час ніхто не знав, коли може розбудитися павук. Це могло статися через десять годин, за годину або ж через хвилину. У будь-якому випадку, передбачити вони б не змогли. Тому найкращим рішенням було спочатку трохи його розбудити, дельно нагодувати, наситити і спати укласти. Кінець його сну стала б потужна хвиля від вибуху.
Хван Дон Сок сказав:
- Дочекаємося часу, коли вдаряючий черево бабучок знову засне солодким сном і підемо за камінням.
Дозволений термін перебування у підземеллі, якого вони змогли домогтися від асоціації був завдовжки в п'ять годин. У них було ще чотири з половиною.
Якщо після цього павук не всне, то він просто видане його і ще до повного закриття займуть кристалами. За годину, звичайно ж, не знесеш, але в будь-якому випадку це відіграло б можливу шкоду, яку вони понесли б через частки Сон Джин Ву та Ю Джін Хо.
Чим страх перед невідомим є для нас, тим ліпше було б взяти під кінець обставини і самому діяти?
Якщо щось піде не так, можна в будь-який момент втекти. Безпека, як говорити, є найважливішою.
"Але це в найгіршому випадку..."
А якщо пощастить, їм вдасться і від тих двох позбавитися, і повністю виключити все скам'яніле мани і навіть зловити боса. На худорлявому кінці залишалася дорога на вигляд екіпування Ю Джин Хо.
- Якщо сплавити комусь меч з щитом, можна заробити пару десятків тисяч.
Похорони завжди вимагали чималих витрат. План здавався безпрограшним.
Усміхнувшись, Хван Дон Сок вказав:
- Заткни тут вхід, і виходь по сигаретці перекуримо.
- Так, капітане.
Після короткої відповіді Джо Гю Хван почав негайно збирати у своїй руці сліпучі світлові частинки.
*
- ....
Ю Джин Хо дотримувався свого погляду зафіксованим на мирному сонливому павуку. Від страху навіть своє дихання здавалося занадто шумним. Не витримавши напруження, він запитав:
- Він же не прокинеться, правда?
- Та хрін його знає.
Джін Ву став скупим на слова. Він знав, що́ мало статися в майбутньому, але вважав, ніби коли нерозлучний новачок на основі своїх доводів знепритомніє недалеко.
"А якщо подумати..."
Це були перші слова, яких за останні п'ять хвилин, процитувавши Ю Джин Хо. І це він, по природі своєю неперевершений болтун. Мабуть, йому дійсно страшно.
І в той момент:
Ба-ба-аах -
У супроводі сильного гуркоту, вхід в зал почав швидко розвалитися, і за мить провалився.
- А? А-а-ак-ся?
Ю Джін Хо побіг до виходу, сподіваючись врятуватися.
Але купа каміння була іншої думки, коли біля входу вилізли барикади. Він зневірився і почав зачищати прохід, але камінь виявився більш підступним.
Джін Ву ліниво до нього підійшов.
- Гы-их! Братан, не стій осторонь, давай разом штовхати!
Хлопець все ще безуспішно намагався зачистити гору каміння своїм нерозсудливим запалом.
« Як його звали? Джо Гю Хваном, на зразок? Дуже добре спробував.»
Перед гуркотом він побачив щось схоже на сяйво. Сяйвые від прукуючої магії C-ровня. Очевидно, справа - рук того типу.
Джін Ву спокійно поклав свою руку на купу каміння і валунів.
« Якщо поставити собі мету і добре постаратися, ми зможемо вибратися.
Він підняв один валун, пробуючи на тягар. Легше ніж він думав. У нього було відчуття, що при гарній трясці це гора просто посипається в сторони.
Але навіть думки не виходили.
- Дійшло! - Викрикнув малий перестав безглуздо штовхати каміння.
Роздратований, Ю Джин Хо звернувся до Джін Ву:
- Ці суки вирішили нас убити! Вони не хотіли ділитися з кристалами, тому вирішили нас згодувати павуку!
"Бистро додумався, задуманий яким.."
Джін Ву довелося з ним погодитися, і показати адекватну реакцію.
- Мабуть так. Біда-то яка.
- Ой!
За секунду колір лики Ю Джин Хо змінився з багрового на блідо білий. Ніби вся кров з тіла пішла в п'ятки разом із душею. Йому не потрібно було питати, щоб здогадатися про причину такої реакції. У зрочках побілець бачив відображення гігантського демона.
Джін Ву озирнувся з повороту:
Нагорі почав робити « ранкову розминку» пропущеної павучок.
Іскра розміром з будинок. Кілька дюжин очей. Перелякана паща і міцні ноги.
Тепер, коли він рухався і ворушився, то почав виглядати набагато страшніше, ніж тоді, як спав.
- Ци-ми...
Джин Хо був занадто шокований щоб вимовити щось зрозумілий. Він скам'янілий жахом. Джин Ву ж, не відводячи свій погляд від павука, викликав « Клик Василіска» з інвентаря.
« Це мій ворог.»
Це ідеальний шанс, щоб перевірити результат підвищення своїх характеристик. У правій руці він вже тримав Клек Василіска - той з'явився настільки природно і непомітно, ніби був там від самого початку.
- Що ти хочеш робити?
У нього тремтіли навіть кінчики пальців.
Джін Ву вказав пальцем своєї лівої руки на верх.
- Треба ж розібратися з тією штукою.
Адже тільки з цієї єдиної причини Джин Ву до цих пір підігрівав Хван Дон Соку, і його планам. Йому всього-навсього і потрібно було, щоб від нього позбулися, аби він зміг розібратися з усіма демонами сам. Це чудова можливість піднести окуляри та демонські кристали.
« От би бос спалив усіх демонів...»
Якщо почнуть вискакувати і інші, їх стане занадто багато. Отже, буде нелегко. У цей час Ю Джин Хо, який не був в курсі справжніх здібностей Джін Ву, остаточно зайшов у сутичку від абсурдності подій.
- Що за маячня він взагалі несе?
Одного разу він чув, що іноді, коли людині випадає ноша, з якої вона не може впоратися, або нездійсненна проблема, його дух починає хитатися, і він потихеньку сходить з розуму.
І ось тепер, перед його очима, мисливець Е-ранга зібрався поодинці зловити боса Сранґа.
Якщо це не божевілля, то що?
Він, будучи на межі зриву, уточнив обличчя Джін Ву не почув відповіді:
- Ти серйозно зібрався з ним битися?
Джін Ву збентежено почухав лоб, і поставив йому зустрічне питання:
- А що, тобі теж захотілося?