Під землею почали рости дві великі драбини, які припинили свою висоту у вигляді магічного кола.
- Жертовний вівтар...?
Мисливці відразу почули монолог Джин Ву, і більш ніж болісно сприйняли його.
“Алтар? ”
“ Він тільки що явно вимовив вівтар......"
Два рази підряд вони змогли чудом зберегти своє життя, тільки завдяки тим зневаженим Джіном Ву.
“ Якби ми не Сона, то вже б...
Усі присутні добре це усвідомлювали. Для них слова цього хлопця стали рятівним колом, і це найсприятливіше коло тільки що дозволив необережності вимовити "Жертвний вівтар". Сміливий Кім поквапився повідомити всіх про своє глибоке розуміння суті проблеми.
- Так ось воно що. Ясненько, — сказав він, виймаючи меч. що він носив заткнутим за своїм поясом. Спочатку його використовували для загартування демонів, але цього разу він був оголений і мав іншу мету.
- Яким би неосвіченим я не був, але цього разу, здається, я зрозумів, що ти маєш на увазі.
Коли мисливці побачили, що в горлі з’явилися найбрутальніші лезо Кіма.
— Та ну тебе, дружище. Навіщо відразу вдаватися до насилля?
— Давай обмежимось словами. Можна ж спокійно все вирішити.
Так як мисливець Сонг, який мав найвищі серед них Срангом, був серйозно поранений, не залишалося нікого, кому було під силу усмилити досить-таки здатного мисливців Д-ранга, Кіма, котрий на той момент показував своїм лезом в бік алтаря:
— Останній з них вимагав доказати свою віру. Аж раптом з’являється жертовний вівтар.
А потім він перевів свій погляд до Джін Ву.
— По суті, від нас тільки те й вимагається принести щось чи когось у жертву, або я не правий, Сон?
Той у свою чергу відповів кивком. Він не міг заперечити того, що прийшов до такого ж висновку — одного з тих, хто вижив, доведеться взяти на себе жертву.
“ Це ключ до кінцевого пункту... ”
На жаль, він не міг знайти іншого рішення, а ті, хто чекав відповіді на запитання Кіма, мали зовсім інше значення з поглядом розсудливої людини. На лобі Джін Ву проникла самотня крапля поту.
— Мужик, ты чого?
— А тобі, краще заткнутися і не висовуватись!
Підвищивши голос Кім перенаправив свій меч на Сонгу, який сидів поруч з Джі Ву і стежив за його станом.
— Подумайте, хто потягнув нас сюди за собою? Хіба це не пан Сонг? Отже, він повинен нести відповідальність за це до самого кінця. Або кишка тонка?
- Чуєш!
Джі Ву вже вирішив стати в пориві гніву, але Сонг зупинив його схопивши мертвої болячки за зап'ястку. Хлопець повернувся до старого.
—...
Він мовчки похитав головою. Його погляд ніби благав його нічого більше не говорити. Джин Ву підкорився, і ковтнув все невисловлене глибоко всередині. А потім він повільно піднявся з землі.
- Мисливець Кім правий. Я повинен взяти на себе всю відповідальність.
« От би відразу, дідечко, — сказав Кім і вказав мечем на алтарію. — Якщо ти вже вирішив, я попросив би поквапитися. З твоєї милості вже загинуло десять чоловік.
Серед жертв був Пак, який належав Кіму. Послатися їм, чи ні у приховане підземелля вирішувалося шляхом загального голосування, але чомусь пам'ять мисливця Кіма вибірково стерла цю частину.
Сонг запитав Кім:
- Я піду сам, можеш відпустити вже цей меч?
Кім відповів відмовою:
- Як ти покажеш, що віриш? Не мели нісенітниці, і йди вже.
Старик тихо зітхнув, і пішов до вівтаря. Кім пішов слідом торопячи його і погрожуючи мечем ззаду.
Той, хто спостерігав за цим, прикупив нижню губу Джін Ву.
“ Це не було помилкою старого Сонга.
Всі інші були солідарні. Перекидати всю провину за невдале спільне рішення на дядька Сонка було занадто боягузливим вчинком.
“І все ж......"
Джін Ву не міг зупинити Кіма. Адже він був серед найсильніших мисливців D-ранга, в той час як Джін Ву чсувався серед слабших власників Є-ргангу. Різниця між ними була більш очевидною.
Якщо б він спробував протистояти Кім, то зробив би щось погане стосовно себе і в той час уздоровив його.
— Черт.
Джін Ву міцно закрив очі. У той момент він зненавидів своє безсилля більше, ніж будь-коли до цього. І ось старий Сонг вже піднявся на вівтар ...
Він був готовий залізти туди як, — Спох! — І зовнішня частина кола розгорілася червоне полум’я. Але за цим нічого не слідувало, крім вогню.
Просто кажучи, деякий час і так не дочекавшись жодних змін, що підштовхнув Сонга, Кім розстроївся. Потім повернувся до інших у німому питанні і звернувся до Джін Ву:
- Ти чув, мисливець Сон не працює, може, потрібно щось інше?
Джін Ву похитав головою.
— Я и сам без поня...
Він був упевнений, що жертва повністю виконує третій пункт.
“Цікаво, жертва — це не те, що їм потрібно? ”
Це добра новина. Якщо не потрібно було жертвоприношення, вони ще могли б захистити дядька Сонга. У Джин Ву просяяло обличчя. Поводячись холодною потім він встав, за допомогою двох мисливців, що поспішили підтримати його, щоб він зміг оперитися.
- Мені потрібно оглянути вівтар. Будь ласка, допоможіть мені дістатися туди.
— Джин Ву, твоя рана ще...
Джу Хі піднялася слідом за ним. Через те, що вона витрачала величезну кількість енергії її лік був безжиттєво блідий, наче вісковий. Вона вклала велику кількість усили, щоб звести його втрату крові і болю до мінімуму.
“ Нужно поквапитися. check
Стан Джу Хі, гнів Кіма, травма дядька Сонга і страх інших мисливців. У них було час на обрізання. З допомогою захисників мисливців він дійшов до вівтаря.
- Давайте піднімемося.
Мисливці спочатку трохи здригнулися від злякання, але все-таки вирішили довіритися йому, і піднялися. І тут з'явилося ще три вогники.
Спых!
Спых!
Спых!
Очі у Джин Ву забллителі.
“ Число відповідає всім, хто перебуває в оточенні людей.
Мисливець Сонг і Джін Ву, а також двоє мисливців на яких він опирався, розпалилися полум’ям так само, як людей на вівтарі. Вони запалювалися по периметру, формуючи коло.
“ Якщо ви розрахувати відстань між вогниками, то можете дійти висновку, що не вистачає лише двох вогнів для того, щоб ціле коло стало цілим.
Припускалося, що для того щоб щось сталося потрібно було щоб всі піднялися на вівтар. Джін Ву запитав мисливця Сонга:
- Як ви думаєте, якщо ми підемо тут, за нами пришлють рятувальний загін?
Мисливець Сонг похитав головою.
— Сьогодні сьомий день відтоді, як Ворота почали відкриватися. Для того щоб вони послали підмогу, їм потрібно спочатку помітити їхній рух.
- Дуже довго для завдання Д-ранга.
— Асоціація рідко стикається з ситуаціями такого роду.
Зазвичай, аби повністю розкритися тиждень. Протягом цього часу мисливці повинні були подбати про те, щоб Бос був спійманий. У цьому була справжня мета Рейдів. Інакше демони, в’язні там, можуть вийти назовні і почати битися за межами воріт.
Джін Ву озирнувся назад: величезна Статуя все-ще сиділа на своєму троні, і як і раніше стежила за ними своїм зухвалим поглядом.
“ Якщо такий монстр вирветься назовні... 14, то він може вийти з кімнати.
Він навіть не міг уявити масштаб потенційної шкоди.
Звичайно, поки рятувальний загін буде розбиратися зі Статуей-гігантом і рештою статуями, вони швидше всього помруть, не чекаючи допомоги. Вони не могли дозволити собі втратити стільки часу на марну надію спасіння.
— Попрошу решту внизу людей приєднатися до нас.
Джу Хі відразу ж покірно піднялася на вівтар. Мисливець Кім вагався, але все ж пішов за нею. І в той же момент спалахнуло ще два вогники, замикаючи коло.
Спых!
Мисливці підстрибнули від подиву.
- Якого?
- А це що за чортівня?
Догадки Джин Ву підтвердилися.
“Оно наближається.!"
По самому краю вівтаря почали з’являтися маленькі зелені вогники, які вимальовували коло. Товщина розташованих вогників була рівно тридцять шість.
“ Чотири, тридцять п’ять, шість, адмірала — чотири, три.
Коли Джін В зчитує кінцевий кінець, то наступного круга зігнав зелені вогники і разом порахував тридцять шість пожежок.
“ Шийте червоні вогники відповідно до кількості людей. А з краю зелених вогників тридцять шість. Що це означає?
І раптом:
Тара-а-ах!
Аж до того моменту двері зачинені, несподівано відкрилися без видимої на те причини.
Мисливці дуже здригнулися.
— Хы-иг...!
У всіх серця затремтіли прагнення втекти звідси геть, але згадавши кінець молодого хориста, вони не могли себе змусити зробити ні крок. Вони не знали, звідки їх могла чекати смерть на шляху до виходу. Усі подивилися на Джін Ву в очікуванні пояснення, але він не вимовив ні слова.
—...
Він ніяк не міг прийти до будь-якого умозаключення. Чи були відчинені двері пасткою, чи зможуть вони вибратися звідти з умов третьої угоди, не в його силах це передбачити.
Поки всі простромлювали поглядом Джін Ву, по всій кімнаті пролунав жахливий шум.
Скри-і-и-п -
Скри-і-и-п -
Усі шестеро почали оглядатися по боках.
- Що цього разу?
- О-вони н-наступають!
- Вони тільки що рухалися!
Всі почали задихатися. Мисливці раптово зрозуміли, що всі статуї знаходяться ближче на кілька кроків, ніж раніше. Але навіть якщо це і сталося за короткий час, Джін Ву все-таки дещо зрозумів:
“ Ні, вони рухаються не самі статуї, а підставки на них.
А неприємний звук, який кинув усіх в жах, напевно був зроблений у подоланні тертя кам'яних плит і підлоги, при їх пересуваннях.
- ...а зараз вони ніби більше не рухаються, чи рухаються?
На лобі Кіма пронісся холодний піт. Поки всі відволікалися на статуї, Джин Ву прочесав поглядом все навколо і зупинив його знову на зелених вогників. Один за одним вони почали гаснути, і на той момент було вже на три вогники менше.
Скри-і-и-п -
Хтось збрехав:
— К-какого хрена? З якого біса цей лайновий звук?
Джин Ву повернув свою голову в бік звуку. І він зрозумів, що найбільше наблизилися статуї з його боку.
“ Від чого тільки в мою сторону...? ”
Може тому, що він відволікся від них? Щоб перевірити свою гіпотезу, він закрив свої очі. І раптом почувся той самий звук.
Скри-і-и-п -
Як тільки він відкрив свої очі, звук тут-ж зупинився, і статуї знову були трохи ближче.
— C-сука, що тут взагалі відбувається?
- І що нам накажете робити, жарти єб*чі?
Джин Ву кричав усім:
— Всім не спускайте очей зі статуй!
Якщо добре подумати, статуї почали рухатися в той момент коли всі пропустили їх з поля зору і зосередилися на самому вівтарі.
“ Ця штука рухається, коли її не бачать.
І тут погас ще один зелений вогник. Але ніяких переміщення, або будь-яких змін з боку статуй не сталося.
“А якщо...? ”
Не відкидаючи свого погляду, він максимально обережно підняв зап’ястя і перевірив час.
“ Як я і думав! ”
Щоб зменшити їх кількість, потрібно було часу.
“Це таймер.~
Якщо б вони вистояли ось так, перебуваючи на вівтарі поки не погаснуть всі тридцять шість вогників, напевно їм розкрилася б суть третьої угоди. Іншими словами, для своєї безпеки вони повинні постійно спостерігати за всіма статуями протягом цього часу, не спускаючи з них очей.
Але це не було гарантією того, що вони б не розпрощалися зі своїми життями після зникнення останнього вогника або взагалі мали намір випускати їх.
Щоб перевірити, скільки часу залишилося їм простояти він перерахував позосталі вогники.
“ Їх залишилося лише тридцять... 4.
А це означало, що треба було протриматися всього півгодини!
Але він допустив, щоб це сталося з ним. Поки він перерахував зелені вогники відволіктися від статуй, вони поспішили знову наблизитися.
Скри-і-и-п -
— и-ы...а-Аг!
З другого боку мисливець розкричався і вистрибнув з вівтаря. Він не міг більше чути знову і знов цей моторошний дивний звук позаду себе. Як тільки він спустився з вівтаря одне червоне полум'я погало.
— Нет! - Заволив Джін Ву.
Незважаючи на всі сподівання, чоловік, який втратив здоровий глузд, вільно вибіг через відкриті двері.
— Ахереть не встати, це як взагалі? Чуєш Сон, як ти поясниш що він живий виліз?
Звичайно, Джін Ву не міг знати ні причини його збереження, ані обставин по той бік дверей.
- А вам не здається, що щось змінилося?
— Двери... трохи зачинилися.
— Вони закриваються?
— Не, не. Коли чоловік спустився з вівтаря, вони трохи закрилися і зупинилися.
І тут Джін Ву співставив це з зникненням червоного полум'я в той же момент.
“ От чорт! ”
Він відчув, як його серце здригнулося і застигло на мить. Нарешті він знайшов відповідь на муки, які мучили його з часу заснування жертовника — як це пов’язано із доведенням віри. І ось правда виснула назовні.
За таких обставин Джін Ву, який не міг навіть стояти без допомоги інших людей, втратив ногу.
Відкриті двері справді потрапили в пастку. Зарозуміла надія, що збагатила око. Якщо б усі люди спустилися з вівтаря, це призвело б до зникнення всіх червоних полум’їв за одну годину і повного закриття дверей. І тоді напевно почався би бенкет крові і крику. Натомість жертовник, який вони приносили в жертву, був обіцяний для них.
Кожен повинен відігравати свою роль за кожен визначений проміжок часу, щоб забезпечити собі та всім іншим можливість вижити. Чи це було обманною ілюзією на надію, чи безмовний договір, важко було сказати.
У третій угоді було сказано: « Доведи до Бога свою віру ». Якщо вони слухаються його, то не повинні піддаватися спокусі і залишатися на своєму шляху до кінця. У цьому і було випробування. Тут діяли дві змінні між собою. Першим керував сам Джін Ву. Єдина причина, чому всі ці люди все ще не вибігли через щілину, а стояли нерухомо на вівтарі, полягала в тому, що вони чекали його відповіді. Завдяки цьому фактору вони змогли уникнути трагічного затоплювання дверей слідства загального спуску з вівтаря.
“Пронесло......"
Крім того, йому більше нічого було сказати. Він знайшов їхню довіру лише тому, що зміг самотужки розгадати значення двох попередніх умов. Але раптом у гру вступила друга змінна - хлопець, якому вдалося втекти. Чого можна було очікувати від людей, які бачили б своє спасіння на відстані видовженої руки? Відповідь була очевидною.
Один з чоловіків, на яких спирався Джін Ву, відштовхнув його в сторону і побіг до виходу. Старик Сонг швидко спіймав і підловив його зі спини єдиною залишається рукою.
Фі-яти -
Коли втікач спустився, погаслувало ще одне полум’я і двері.
Хр-ор-р -
— Эй, её!
Мисливець Кім подивився на другого втікача, збентежено показав йому своїм вказівним пальцем, але той не озираючись, махав рукою і побіг далі.
Джін Ву перерахував червоні вогники і крикнув йому:
- Не рухайтеся, будь ласка! Не будьте як він!
Спереди, сзади, ліворуч, праворуч. Щоб стежити за всіма чотирма напрямами, потрібно принаймні чотирьох людей. Як-раз: Джу Хі, старий Сонг і мисливець Кім, і він сам.
Вийди хоча б один з них, і більше вони не могли б поспівати за оточенням. Покрившись холодним потім Кім, запитав Джін Ву:
- Що будемо робити, Сон? Якщо є хоч якісь міркування, викладай давай.
Нам просто потрібно дочекатися, поки всі зелені вогні зникнуть! Треба просто набратись терпіння і протриматися до того часу!
Джін Ву розкрив усе, про що сам додумався. Кім тільки мовчки кивнув і насоложив вуха.
Той, хто випалив усі Джин Ву, поспішив додати:
- Ми зможемо вибратися звідси разом.
Ключі до всіх попередніх пунктів були заховані в кімнаті. Це приміщення завжди давало шанс вижити. Жодна остання угода не могла бути винятком з правил. Джін Ву вірив у слова про те, що всі зможуть вижити, навіть якщо він сам і був поранений. Однак він знав, що це можливо лише тоді, коли повністю довірятиме одне одному.
—....
Однак, мисливець Кім був іншого погляду:
— Це, Сон,.. Твій слова можуть бути вірними,... Але ти не можеш з упевненістю стверджувати, що двері не зачинитися при знищенні останнього зеленого вогника, чи не так?
—...
На це Джін Ву не зміг нічого відповісти.
Навіть якщо він дійшов такого висновку за допомогою довгих роздумів, то все ж таки не міг гарантувати свою правоту на сто відсотків.
А Кім потребував гарантії. Він був дуже розчарований, щоб сумніватися в безпеці з тієї сторони дверей. І хотів жити.
— Вибачай, звичайно... але я теж звалив.
— Дядюшка!
— Мне жаль.
Сказавши це, мисливець Кім почав спускатися з вівтаря. І пропустивши слова Джін Ву повз вуха, побіг до напіввідкритої дверної щілини.
Пройшовши за дверима він на мить озирнувся, але так і не повернувся.
Джін Ву закричав зубами.
- Чорт його забирай!
Що сталося з тим, що він врятував іншим життя і намагався захистити їх? У відповідь він отримав зовсім не люб’язність, і навіть найменшу вдячність. Він почувався відданим.
Як і передбачалося, з відходом Кіма виникла величезна щілина у системі спостереження. Втроєм було неможливо стежити за всім. З чорних точок почали наступати статуї страшно шоршу і скриплячи під час руху.
Скри-и-і-п!
Скпи-и-і-п!
Поволі статуї ставали все ближче й глибше оточивши їх. Озираючись навколо старий Сонг сказав Джу Хі і Джін Ву:
— Вы двоє. Ідіть звідси.
Його слова натякали на те, що він уже змирився зі своєю можливою смертю. Джін Ву подивився на нього.
- Ви діду...?
- Ти вже забув слова Кіма про те, що ви опинилися тут з моєї вини? Якщо і треба комусь залишитися тут одному, так це мені.
— И все-ж!
— Я вже своє прожив, а вам ще треба багато чого навчитися, так що йдіть.
Сказавши це, старий посміхнувся.
Навіть якщо йому треба було поставити на собі хрест, він став більш схильним до того, що врятував би життя.
—...
Джин Ву безсило кивнув. Йому не подобалося таке свято, але в них не було часу сперечатися про те, кому потрібно залишитися.
А потім, старий Сонг доручив Джу Хі турбуватися про Джін Ву.
- Бареня Джу Хі, ви ж допоможете цьому бідоласі?
Звісно, я допоможу.
Але коли дівчина прийшла допомогти Джін Ву, вона раптом плюхнула на місці.
— Ай...
Хоч би скільки вона намагалася встати, все було марно. У розпачі вона розплакалась.
- Мої ноги... вони не рухаються.
Джін Ву і мисливець Сонг переглянулися між собою. Неозброєний погляд був зрозумілий, що вона не була в належному стані. Губи її обернулися синім, і саму її все трясло. Це було наслідком зловживання магією під час ослабленого тіла й духа.
“ Це все через мою ногу, вона дуже сильно хотіла її вилікувати...
У Джин Ву аж у грудях защемило. Він втратив дар мови. Однак не було часу на нестерпну скорботу.
Скри-и-і-п!
З усіх незрячих зон нависали статуї. Джін Ву відкинув підтримку мисливця Сонга і впав на землю. У старого чоловіка розширилися очі.
- Що таке...?
З рішучістю, він відповів.
— Дідусь, беріть Джу Хі і йдіть звідси, будь ласка.
- Я ж ніби ясно висловився, коли говорив, що залишаюся.
- Тоді хто, по-вашому витягне Джу Хі?
Для нього було складно навіть піднятися самостійно, і було б просто неможливо підняти когось ще, донести до самих дверей, а також за обмежену кількість часу.
"Ну звичайно..."
Був ще один варіант, - кинути Джу Хі там. Але після того, як вона стільки разів витягала його з дому своєю цілистою магією і ризикувала своїм життям, він не міг обійтися так само. Особливо з огляду на те, що дійшла вона до такого стану через присвячення всієї себе його порятунку.
Він не хотів страждати все своє життя під тиском почуття вини, за те що кинув там такого чоловіка.
— Часу нет. Покваптеся.
—...
З твердою обличчям мисливець Сонг підійшов до дівчини, і допоміг їй піднятися. Проте Джу Хі відчайдушно вертіла головою, а її щоки зволожувалися струмками бурхливих сліз.
— Не піде... Ти зможеш вийти звідси, краще вже мені ос...
— Я ж обіцяв пригостити тебе вечерею?
Джін Ву викинув з кишені демонічний кристал Е-ранга і поклав його на їй на долоню.
— Держи, на печивки. Якщо вийду звідси, повернеш здачу.
Сказав він, видаючи посмішку, ніж відразу ж викликав її гнів:
— Хіба це дурний жарт?
Джін Ву кивнув старого Сонгу, а той у свою чергу легонько вдарив її в потилицю.
— А-а.
Подостоєний, що вона втратила свідомість, старий Сонг перехопив її собі на спину.
Скри-і-и-п -
Поки вони розмовляли, статуї вже виявилися майже на відстані видовженої руки.
Джін Ву глибоко видихнув посміхаючись сидіти на коліна.
— Фу-ух.
Потім він помітив меч, який кинув мисливець Кім і втік. Він потягнувся за ним, а потім взяв у свою руку.
“ Мені щось корисне від цієї дивної людини.--
Оглянувшись назад, він побачив старого Сонгу та Джу Хі на спині безпечно добрався до дверей і пройшов через дверну щілину. Це приносило йому полегшення.
“ Я лише чекав смерті...
Він не знаходив нічого величного в жертовності. Але коли він почав підчитувати, що у нього залишилося, то зрозумів що це йому навіть підходить. Навіть після того, як Джун Хі повернувся додому, йому довелося б прожити решту свого життя калікою без однієї ноги. Шлях до мисливської справи для нього б закрився. Чи зможе він забезпечити собі прожитковий мінімум звичайним способом? Це теж було під великим питанням. Важко виживати без спеціальності, з одним лише свідченням про закінчення школи.
“ Навчена з маминими лікарняними витратами і закінчуючи платою за навчання сестри... ”
Краще йому було взагалі не повертатися, ніж в такому стані.
“Скільки там була компенсація за смерть під час рейди родичів, триста штук, чотири сотні? ”
Його нікчемне життя мисливця Е-ранга коштувала не так вже й мало.
Скри-і-и-п -
Серце еклило.
Нарешті, ці творіння все-таки почали наступати. Перша статуя, що досягла вівтаря, зробила перші кроки на його поверхню.
.
Джін Ву поглянув на ту і направив на неї обстриг свого меча.
— Ну давай, йди же до мене.
І на нього напали. Удар же, прийшов ззаду.
Довгий спис проколов його наскрізь, виходячи через груди.
- Кхе-ег!
Він викашляв горсть крові. Біль прилипнув до глибини душі.
— Потрапи останній удар трохи вище, і прийшов би за серцем!
У голові калейдоскопа промайнуло все, що попереджало його Джу Хі з лютим бурчанням за кілька годин до цього.
— и-ы-а-ага!
Статуя встромила спис ще глибше. І раптом Джін Ву підняли в повітря, нанизаного на спис. Однак невдовзі Джін Ву опинився на підлозі, бо боявся і звивався в агонії.
— Кха-ах!
Послухавшись, він побачив перелом кістки. Його тіло було виснажене.
— Бы....ы-и...
Одна за одною, всі статуї зібралися біля конвульсії Джін Ву, закривши того в кільце. Він тремтів від жаху, піднявши свій погляд до них.
“ Я не хочу вмирати... ♫
Він ненавидів думку, що його життя закінчилось так швидко, як двадцяти чотирьох років. Статуя з саблею наблизилася до нього ще на крок. З обличчям без жодних емоцій вона високо замахнулася своїм лезоом. Він дивився на неї в упор, не відводячи очей. Врешті - решт сабля зісковзнула і почала свій політ до нього.
“ Якби я мав ще один шанс, тільки одне! ”
Подумав Джин Ву, широко вилякуючи свої очі. І в той момент, ніби хтось спостерігач за ними поставив на паузу, щоб кудись відлучитися, бритва що страхітливі ніс на нього, зупинилась і звисло у повітрі.
Ні, він помилився. Воно не переставало падати. То була не пауза, а сповільнення часу.
Ніби слоу-мо з тисячею кадрів в секунду? Хоча леза затрималась, все ж вона продовжувала падати.
“Що це таке? ”
Джін Ву був у повному замішанні. І тоді, вперше за все своє життя, у нього в голові пролунав жіночий голос.
[Секречне завдання: Доблесть нікчемного. Остання умова виконана. Завдання завершено.]
Таємне завдання? Остання умова? Він не міг зрозуміти, про що говорив голос в його голові.
“ Більш того, звідки береться ваша мати? ”
Однак голос продовжував свою промову, незалежно від його волі.
[Ви заслужили право стати гравцем. Ви хочете його прийняти?]
Вона сказала, заслужив? Що прийняти?
“ Вона намагається змусити мене щось віддати......"
З раннього дитинства він ніколи не відмовлявся від ганчірки. Але коли він був неушкодженим, то який дар буде для мерця?
... 0.
Коли він вирішував, що робити, його голос повторив своє запитання і попросив відповісти.
[Через це минув час на роздуми. У разі відмови, ваше серце зупиниться через 0,02 секунди. Ви приймаєте?]
Він не знав напевно, наскільки це йому під силу чи ні, але так само як вирішувало питання його життя і смерті, це смахувало на правду.
До того-ж, крім того що падає в бік його голови меч, на нього було спрямована ще ціла купа різних видів зброї.
У такій ситуації вже не було чого втрачати.
“... бачу, чого вже немає в цьому світі! ”
Йому не було потрібно говорити це вголос. Здавалося, що буде більш ніж достатньо подумки вимовити це. І тоді голос відповів:
[Ця система вітає нового гравця. ]
Спах —
Його тіло окутало яскраві промені, і з того часу його свідомість пішла геть.